1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

10 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 524/7429/19

провадження № 61-4902св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

треті особи: Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Мушинський Олександр Юрійович,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на постанову Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Дряниці Ю. В., Чумак О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Мушинський Олександр Юрійович, про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 в інтересах своїх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Мушинський О. Ю., про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у період із 25 квітня 2012 року по 30 грудня 2015 року він перебував у шлюбі із ОСОБА_4 . У період шлюбу, а саме 20 квітня 2013 року ними придбано квартиру АДРЕСА_1, та у січні 2017 року він із ОСОБА_4 домовився про продаж вказаної квартири, остання запевнила його, що кошти будуть витрачені, в тому числі і для придбання житла дітям, а продаж відбудеться за ціною, що відповідає ринковій вартості нерухомого майна.

Літом 2018 року йому стало відомо про те, що ОСОБА_4 уклала договір купівлі-продажу квартири зі своєю матір`ю, а із відповіді органу опіки та піклування він дізнався, що дозвіл на відчуження квартири ними не надавався.

На момент звернення до суду із цим позовом ОСОБА_4 продовжувала проживати в спірній квартирі, сплачувати комунальні платежі, що, на його думку, свідчить про фіктивність вказаного правочину, згоди на який він не надавав, а метою вказаного правочину, на думку позивача, є позбавлення його права власності на частку в спірному майні.

Крім того, 50 % вартості від продажу квартири він не отримав і в добровільному порядку вирішити вказане питання неможливо. Також продаж квартири відбувся за ціною нижче ринкової, оскільки згідно зі звітом про незалежну оцінку майна вартість квартири становить 1 100 000,00 грн.

З урахуванням наведених обставин, позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23 березня 2018 року № 682, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо квартири АДРЕСА_1 . на підставі статті 234 ЦК України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_3 залишено без задоволення. Вирішено питання розподілу судових витрат. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08 листопада 2019 року у виді заборони відчуження квартири АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 46294253104, загальна площа ? 75,0 кв. м, житлова площа ? 47,8 кв. м.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем на підставі належних та допустимих доказів не доведено, що оспорюваний договір вчинений без реального наміру настання юридичних наслідків, зокрема, передачі майна. Укладення договору купівлі-продажу за ціною 49 500,00 грн, яка зазначена у звіті про оцінку майна, не свідчить про його фіктивність, позивачем не надано суду відомостей, які б спростовували факт отримання ОСОБА_4 коштів за продану квартиру. Факт проживання ОСОБА_4 із донькою у спірній квартирі не вказує на фіктивність договору з огляду на те, що вони є відповідно донькою та онукою власника майна і мають право на проживання як члени сім`ї.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 листопада 2020 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_3 задоволено. Договір купівлі-продажу від 23 березня 2018 року № 682, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визнано недійсним. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт відсутності у сторін правочину наміру реального настання правових наслідків щодо відчуження спірної квартири,а тому наявні підстави для визнання договору купівлі-продажу від 23 березня 2018 року фіктивним відповідно до вимог статті 234 ЦК України. Зокрема, оспорюваний правочин вчинено між близькими людьми - матір`ю (покупець) та донькою (продавець), фактичної передачі у власність під продавця ( ОСОБА_4 ) до покупця ( ОСОБА_5 ) майна не відбулося, продаж спірної квартири вчинено за явно заниженою ціною, яка не відповідає ринковій ціні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2021 року, у якій просять суд скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не довів порушення його прав внаслідок укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 23 березня 2018 року. Крім того, ОСОБА_6, в інтересах якої подано позов, у письмовій заяві підтвердила, що вона не надавала згоди своєму батьку діяти від її імені, їй не було відомо про намір батька подати позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу, а її особисті права не порушуються. Визначаючи заниженою вартість нерухомого майна, вказану у пункті 3 договору купівлі-продажу від 23 березня 2018 року, суд апеляційної інстанції проігнорував звіт про оцінку майна від 23 березня 2018 року, виконаний фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_7, не взяв до уваги, що на дату укладення оспорюваного договору діяльність останнього здійснювалася відповідно до норм чинного законодавства України. Суд апеляційної діяльності безпідставно взяв до уваги висновок експерта від 25 вересня 2020 року № 2108, вчиненого в межах кримінального провадження, оскільки зазначений доказ не стосується оспорюваного правочину та справи у цілому, не є предметом доказування, така експертиза проводилася без додержання вимог законодавства України.Суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18), від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18 (провадження № 12-145гс19), постановах Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № 343/774/15-ц (провадження № 61-4268св18), від 14 березня 2019 року у справі № 522/6371/16-ц (провадження № 61-34935св18), від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У червні 2021 року справу № 524/7429/19 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 13 травня 2021 року про відкриття касаційного провадження вказано, що касаційна скарга ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними та фактично зводяться до вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, надання переваги одним доказам над іншими, що не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб 25 квітня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (т. 1, а. с.15).

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають двох дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується повторним свідоцтвом про народження від 14 липня 2016 року серії НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 16), та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується повторним свідоцтво про народження від 14 липня 2016 року серії НОМЕР_3 (т. 1, а. с. 17).

20 квітня 2013 року між ОСОБА_4 (покупець) та ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (продавці) укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким продавці зобов`язалися передати у власність покупцю квартиру АДРЕСА_1, а покупець - прийняти зазначений об`єкт нерухомості та сплатити за нього грошову суму, передбачену умовами цього договору. Згідно з умовами договору (пункт 8) придбаний об`єкт є предметом спільної сумісної власності як такий, що придбаний у період перебування в зареєстрованому шлюбі і за рахунок спільних коштів подружжя, що підтверджується згодою на придбання чоловіка покупця - ОСОБА_1 (т. 1, а. с.19-20).

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 листопада 2015 року у справі № 524/6167/15-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано (т. 1, а. с. 18).

27 січня 2017 року ОСОБА_1 склав заяву, посвідчену приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Роженко Л. М., за змістом якої ОСОБА_1 надав згоду ОСОБА_4 на укладання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Також у заяві вказано, що договір купівлі-продажу укладатиметься ОСОБА_4 на умовах, які вони попередньо обговорили і вважають вигідними для них, і укладання договору відповідає їх спільному волевиявленню (т. 1, а. с. 40).

23 березня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Мушинським О. Ю. Ціна предмета продажу за договором становила 49 500,00 грн (т. 1, а. с. 21-24).

Квартира АДРЕСА_1 є цегляною, чотирикімнатною та має загальну площу ?75,0 кв. м, житлову площу ? 47,8 кв. м, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1, а. с. 229).

Ціна предмета продажу за договором купівлі-продажу квартири від 23 березня 2018 року становила 49 500,00 грн (т. 1, а. с. 21-24). Вказана сума визначена з урахуванням звіту про оцінку майна від 23 березня 2018 року, складеного ФОП ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 83-84).

Наказом Фонду державного майна України від 12 жовтня 2018 року зупинено дію кваліфікаційного свідоцтва оцінювача ФОП ОСОБА_7, про що зазначено у додатку до наказу Фонду державного майна України від 12 жовтня 2018 року (т. 2, а. с. 140-141).

Згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від 24 вересня 2019 року, складеного ФОП ОСОБА_13 за замовленням ОСОБА_1, оціночна вартість спірного об`єкту становить 1 100 000,00 грн (т. 1, а. с. 26-28).

Як убачається з довідки ТОВ "Житлорембудсервіс" від 23 січня 2020 року та інших доказів, набувач спірної квартини ОСОБА_5 у ній так і не зареєструвалась, а ОСОБА_4 та її донька ОСОБА_14 продовжують бути зареєстровані за адресою: квартира АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 225-227).

ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, із 22 жовтня 1997 року (т. 1, а. с. 228). Доказів про те, що набувач спірної квартири ОСОБА_5 зареєструвалася у ній, матеріали справи не містять.

ОСОБА_4 та її донька ОСОБА_15 зареєстровані у спірній квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" від 23 січня 2020 року, довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 21 січня 2020 року № 2532, довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 21 січня 2020 року № 2533 (т. 1, а. с. 225-227).

До моменту укладення спірного правочину в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані неповнолітні діти: ОСОБА_6 та ОСОБА_8, проте останні зняті з реєстрації за вказаною адресою за заявами їх матері (відповідача у справі - ОСОБА_4 ) від 22 березня 2018 року, де міститься запис про згоду на вчинення відповідних дій батьком дітей (позивачем) ОСОБА_1 (т. 1, а. с.165-166).

Проте позивач не визнає, що ним така згода надавалася, у зв`язку з чим ініціював відкриття кримінального провадження № 12020170110000225 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України (т. 1, а. с. 167-170).

Підписи у зазначених заявах від 22 березня 2018 року щодо надання згоди ОСОБА_1 на зняття його дітей з місця реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 виконані не ним, а іншою особою, що підтверджується висновком експерта від 25 вересня 2020 року № 2108, вчиненого у межах кримінального провадження № 12020170110000225 (т. 2, а. с.146-148).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.


................
Перейти до повного тексту