Постанова
Іменем України
10 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 521/8954/19
провадження № 61-9276св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2019 року в складі судді Мирончук Н. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 18 травня 2020 року в складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов мотивований тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, та складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 28, 4 кв. м.
З метою забезпечення належних санітарних умов для існування власної родини вона здійснила реконструкцію належної їй на праві власності вищевказаної квартири шляхом прибудови та збільшення її площі до 213,2 кв. м.
Після завершення реконструкції відповідного об`єкта нерухомого майна вона звернулась за допомогою для введення квартири в експлуатацію до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які, скориставшись її юридичною необізнаністю, на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 січня 2011 року визнали за собою право власності на прибудову до квартири АДРЕСА_2 .
Після вжиття нею заходів, спрямованих на оскарження вищевказаного судового рішення, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22 травня 2012 року скасовано заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 січня 2011 року та в задоволенні позову відмовлено.
Проте на підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 віджучили квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_5, яка 23 серпня 2012 року продала її ОСОБА_2 .
З метою захисту порушених прав вона звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про визнання вказаних правочинів недійсними та скасування їх реєстрації, який рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2014 року задоволено. Проте ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2014 року скасовано та в задоволенні позову відмовлено.
Посилаючись на те, що у вищевказаних судових рішеннях суди зазначили, що її право підлягає захисту шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння із застосуванням механізму, передбаченого статтями 387, 388 ЦК України, ОСОБА_1 просила витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 не є власником квартири АДРЕСА_3, а твердження позивача про те, спірна нерухомість вибула з володіння не з її волі, а іншим шляхом, спростовується судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2019 рокузалишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, вважаючи, що до таких висновків місцевий суд дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи, дотримуючись принципу змагальності сторін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 травня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2020 відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із Малиновського районного суду м. Одеси.
У грудні 2020 року справа № 521/8954/19 передана до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Як на підставу касаційного оскарженняОСОБА_1 посилається на те, що суд ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України); суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не залучив до участі у справі правонаступника АКБ "Порто-Франко" - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Топ Фінанс", якому на підставі іпотечного договору від 09 лютого 2007 року передана в іпотеку квартира АДРЕСА_1 . Посилаючись на те, що відповідно до рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 червня 2010 року позивач не є власником квартири АДРЕСА_1, суд не встановив, чи набрало вказане рішення законної сили. ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем, оскільки на момент придбання нею квартири АДРЕСА_3 (23 серпня 2012 року) право власності на неї попередніх власників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 22 травня 2012 року було скасовано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що дівоче прізвище позивача - ОСОБА_1 . У період з 2001 року по 30 квітня 2015 року позивач мала прізвище - ОСОБА_1, а після укладення 30 квітня 2015 року шлюбу - ОСОБА_1 .
09 лютого 2007 року АКБ "Порто-Франко" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 298/2 - 07, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит для купівлі нерухомості в розмірі 65 000 дол. США строком до 08 лютого 2014 року (а. с. 147, т. 1).
Того ж дня ОСОБА_1 на підставі договору кyпівлі-продажу придбала ізольовану квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 28,4 кв. м, житловою площею 14,3 кв. м, яку згідно з іпотечним договором від 09 лютого 2007 року передала в іпотеку банку (а. с. 26-27, 147, т. 1).
У зв`язку з несплатою ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором АКБ "Порто-Франко" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 червня 2010 року в справі № 2-767/10 задоволено. Визнано за АКБ "Порто-Франко" право власності на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 28,4 кв. м, житловою площею 14,3 кв. м (а. с. 148, т. 1).
23 квітня 2012 року ОСОБА_1 замість втраченого ОСОБА_1 договору купівлі-продажу від 09 лютого 2007 року отримала його дублікат (а. с. 26-27, т. 1).
На підставі вказаного дублікату договору купівлі-продажу від 09 лютого 2007 року, отриманого 23 квітня 2012 року, 24 квітня 2012 року ОСОБА_1 зареєструвала в КП "ОМБТІ та РОН" вказану квартиру на ОСОБА_1 (а. с. 28, т. 1).
Відповідно до копії технічного паспорту від 16 лютого 2007 року на квартиру АДРЕСА_1 власником квартири є ОСОБА_1 (а. с.29-30, т. 1).
Відповідно до копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, вказана квартира містить інший розмір, а саме: загальну площу 213,2 кв. м, житлову площу 66,3 кв. м, власником її станом на 18 квітня 2012 року вказано ОСОБА_1 (а. с. 29-30, т. 1).
У грудні 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Одеська міська рада, про визнання права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 184,2 кв. м, житловою площею - 38,4 кв. м.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 січня 2011 року в справі № 1519/2-2779/11 позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 184,2 кв. м, житловою площею - 38,4 кв. м (а. с. 193-194, т. 1).
Вказаним рішенням встановлено, що 20 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ) укладений договір позики, за умовами якого позичальник отримала у борг від ОСОБА_3 50 000 дол. США для будівництва квартири строком до 01 січня 2008 року. У випадку невиконання взятих зобов`язань ОСОБА_1 зобов`язалась передати ОСОБА_3 у приватну власність новозбудовану квартиру АДРЕСА_3 . У лютому 2008 року ОСОБА_1 склала розписку про те, що дозволяє ОСОБА_3 добудувати квартиру за власні кошти з наступним оформленням права приватної власності на його ім`я. У серпні 2008 року ОСОБА_1 склала розписку про те, що надає дозвіл ОСОБА_3 на реєстрацію квартири в органах МБТІ та реєстрацію її на його власне прізвище.
На підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А. М., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_3 .
Одеська міська рада подала апеляційну скаргу на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 січня 2011 року, яку рішенням від 22 травня 2012 року Апеляційний суд Одеської області задовольнив, заочне рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки квартиру АДРЕСА_3 не було введено в експлуатацію.
На підставі договору купівлі-продажу від 23 серпня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською К. А.,ОСОБА_5 продав ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3 .
У вересні 2013 року Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: Одеська міська рада, ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Топ Фінанс", про зобов`язання привести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна до попереднього стану.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2015 року в справі № 521/14693/13-ц в задоволенні позову відмовлено.
Вказаним рішенням встановлено, що квартира АДРЕСА_3 не була витребувана у ОСОБА_2 у порядку статті 388 ЦК України, а тому її добросовісність як набувача цієї квартири згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦК України презюмується.
У січні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення, вселення.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2015 року в справі № 521/420/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2017 року та постановою Верховного Суду від 10 грудня 2018 року, позов задоволено. Усунуто ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_3 шляхом виселення ОСОБА_1 з цієї квартири. Вселено ОСОБА_2 у вказану квартиру (а. с. 151-153, 156-157, т. 1).
Вказаними рішеннями встановлено, що саме ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу, правомірність якого встановлена судовим рішенням.
У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради", реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними та скасування державної реєстрації, який рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2014 року в справі № 521/3654/13-ц задоволений.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2014 року скасовано та в задоволенні позову відмовлено (а. с. 142-145, т. 1)
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.