Постанова
Іменем України
10 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 711/8354/18
провадження № 61-5273св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Смілянського міського нотаріального округу Таран Галина Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2019 року в складі судді Демчика Р. В. та на постанову Черкаського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Смілянського міського нотаріального округу Таран Галина Володимирівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки, визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності та визнання права на 1/2 частку майна,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_3 у період з квітня 1999 року по 29 грудня 2016 року, визнати майно об`єктами права спільної сумісної власності її та ОСОБА_3 та визнати за неї право власності на 1/2 частку майна.
Позов мотивований тим, що у 1993 році вона познайомилась з ОСОБА_4, який був прийнятий на роботу по контракту на посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю "Югорська транспортно-виробнича фірма" м. Югорськ Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області Російської Федерації.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 почав проживати з нею, 28 квітня 1999 року він розлучився зі своєю дружиною ОСОБА_5 .
У період з 2001 року по кінець 2007 року вона з ОСОБА_4 проживали та були зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 . В кінці 2007 року вони переїхали на постійне місце проживання в м. Алушті АР Крим, де спочатку мешкали в орендованому житлі, а з 2009 року - в реконструйованому ними будинку на АДРЕСА_2 .
За час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу вона з ОСОБА_4 вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом та мали сімейним бюджет. У цей період ними набуто грошові кошти та придбано майно, яке за взаємною згодою було зареєстровано на ОСОБА_4
30 грудня 2016 року між нею та ОСОБА_4 зареєстрований шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2017 року визнано факт реєстрації шлюбу, укладеного 30 грудня 2016 року між нею та померлим ОСОБА_4, зареєстрований Алуштинським міським відділом запису актів громадського стану Департаменту записів актів громадського стану Міністерства юстиції Республіки Крим.
Посилаючись на те, що дочка померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_2 претендує на майно, яке залишилося після смерті спадкодавця, та набуте разом з нею в період спільного проживання без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2019 року позов задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по 29 грудня 2016 року. Визнано об`єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 : нежитлове приміщення, загальною площею 537,8 кв. м, що складається зі складу під літерою "А-1", льоху під літерою "Б", розташоване на АДРЕСА_3 ; реконструйовані квартиру АДРЕСА_4 та приміщення магазину під нежитлове приміщення піцерії з окремим виходом у житловому будинку АДРЕСА_5 ; нежитлове приміщення - магазин промислових товарів на АДРЕСА_5, загальною площею 50,6 кв. м, що реконструйоване з квартири АДРЕСА_6 ; житловий будинок, загальною площею 548,2 кв. м, розташований на АДРЕСА_7, АР Крим під літерою "А"; житловий будинок, загальною площею 54,6 кв. м, під літерою "Ж-2, ж", розташований на АДРЕСА_8, з надвірними спорудами сарай під літерою "Ж1", вбиральню під літерою "у", погріб під літерою "ж2", огорожу "№1-2"; земельну ділянку, площею 0,0446 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану на АДРЕСА_8 ; автомобіль VOLKSWAGEN CADDI 1.9 D (2004) № кузова НОМЕР_1, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; грошові вклади в публічному акціонерному товаристві комерційний банк "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_3, які знаходяться на наступних депозитних рахунках та картках: НОМЕР_3 - депозитний рахунок, відкритий 16 квітня 2014 року; НОМЕР_4 - депозитний рахунок, відкритий 15 лютого 2016 року; НОМЕР_5 - банківська картка, відкрита 17 лютого 2014 року; НОМЕР_6 - банківська картка, відкрита 16 лютого 2015 року; НОМЕР_7 - банківська картка, відкрита 27 лютого 2015 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вищевказаного майна. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу передбачено СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, у зв`язку з чим позовні вимоги про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу підлягають задоволенню у період лише з січня 2004 року по 29 грудня 2016 року з огляду на їх підтвердження відповідними доказами.
Встановивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на момент придбання спірного майна проживали як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та мали спільний сімейний бюджет, місцевий суд дійшов висновку, що вказане майно є їхньою спільною сумісною власністю, а позивач відповідно до статті 74 СК України має право на 1/2 його частину.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2019 року змінено, скасувавши його в частині визнання об`єктом права спільної сумісної власності та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення, загальною площею 537,8 кв. м, що складається зі складу під літерою "А-1", льоху під літерою "Б", розташованого на АДРЕСА_3 . Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Змінюючи рішення місцевого суду в частині визнання об`єктом права спільної сумісної власності та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення, розташованого на АДРЕСА_3, апеляційний суд виходив з того, що вказане майно придбане ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 03 березня 2001 року, тобто у період, коли КпШС України не передбачав можливості визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2019 року та на постанову Черкаського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з Придніпровського районного суду м. Черкаси.
У травні 2021 року справа № 711/8354/18 передана до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_2 посилається на пункти перший та четвертий частини другої статті 389 ЦПК України, що відповідає підставам касаційного оскарження.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені на підставі недопустимих доказів, а саме: довідка від 29 липня 2017 року видана суб`єктом господарювання, який не наділений відповідними повноваженнями на видачу адресних довідок; у довідці від 01 грудня 2017 року № 9А зазначено прізвище ОСОБА_4, а не ОСОБА_4 ; довідка від 22 листопада 2018 року № 9А є сумнівною та має ознаки підробки. Долучені до матеріалів справи фотокартки охоплюють період з 2000 по 2009 рік, а тому вони не підтверджують наявність відносин, притаманних подружжю. Вирішуючи питання щодо правового режиму подружжя потрібно довести факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків. Суди не врахували, що позивач не мала постійного місця проживання на території України. Суд апеляційної інстанції ухилився від дослідження доказів, чим порушив норми процесуального права.
Доводи інших учасників справи
Відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Карпова С. О. мотивований тим, що відповідач умисно не зазначає в касаційній скарзі як доказ трудову книжку ОСОБА_4, якою повністю спростовуються доводи ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_4 проживав на території України, а тому не міг проживати з ОСОБА_1 в м. Югорську.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 29 червня 1993 року ОСОБА_4 був прийнятий на роботу по контракту на посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю "Югорська транспортно-виробнича фірма" м. Югорськ, Ханти-Мансійського автономного округу, Тюменська область, Російська Федерація (а. с. 48, т. 1).
Згідно з свідоцтвом від 28 квітня 1999 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвали шлюб (а. с. 20, т.1).
На підставі договору купівлі-продажу від 03 березня 2001 року ОСОБА_4 придбав нежитлове приміщення, що знаходиться на АДРЕСА_3 .
29 квітня 2004 року ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_9 (а. с. 29, т. 1), яку реконструював у нежитлове приміщення магазину промислових товарів, на яке згідно з рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 травня 2009 року визнав право власності (а. с. 75, т. 1).
21 жовтня 2005 року ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_10 та 27 лютого 2006 року приміщення магазину в цьому ж будинку, які реконструювані в нежитлове приміщення піцерії з окремим виходом, що підтверджується рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 грудня 2008 року (а. с. 74, 73, т. 1).
12 червня 2007 року ОСОБА_4 придбав земельну ділянку, площею 0,0215 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_7 (а .с. 80, т. 1).
19 травня 2009 року ОСОБА_4 придбав автомобіль марки VOLKSWAGEN CADDI 1.9 D (2004) № кузова НОМЕР_1, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 (а. с. 71, т. 1).
23 листопада 2011 року введено в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_11, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23 листопада 2011 року, виданим виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим (а. с. 78, 79, т. 1). Свідоцтво про право власності на майно видане на ім`я ОСОБА_4 замість договору купівлі-продажу від 12 червня 2007 року № 2540.
10 червня 2013 року ОСОБА_4 придбав земельну ділянку № НОМЕР_8, кадастровий номер 7123783000:01:005:0347, площею 0,0446 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 (а. с. 85-84, т. 1).
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 січня 2015 року ОСОБА_4 є власником житлового будинку АДРЕСА_8 (а. с. 82-83, т. 1).
В публічному акціонерному товаристві комерційний банк "Приватбанк" здійснено грошові вклади на ім`я ОСОБА_4 в розмірі 151 026,45 дол. США та 25 891,02 грн (а. с. 69, т.1).
30 грудня 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_7 уклали шлюб, зареєстрований Алуштинським міським відділом запису актів громадського стану Департаменту записів актів громадського стану Міністерства юстиції Республіки Крим (а. с. 21, т. 1), факт реєстрації якого визнано на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2017 року (а. с. 23-24, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Згідно з довідкою, виданою товариством з обмеженою відповідальністю "Аеропорт Советський" від 26 липня 2017 року, ОСОБА_4 працював директором вказаного товариства та був зареєстрований за адресою: квартира АДРЕСА_1 (а. с. 27, т.1).
Відповідно до довідки від 22 лютого 2018 року № 47/30-3339, виданої Управлінням Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації, ОСОБА_4 у період 2001 по 2007 рік був зареєстрований та проживав у квартирі АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_7 (а. с. 28, т. 1).
Згідно з адресною довідкою форми № 9А від 22 листопада 2018 року, виданою відділом з питань міграції ВМВД Росії по м. Юрогську, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_4 з 24 травня 2001 року були зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 (а. с. 151, т. 1).
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 вказували, що у період з квітня 1999 року по 29 грудня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю та вели спільне господарство.
Мотивувальна частина