Постанова
Іменем України
06 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 146/349/20
провадження № 61-3364св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена Долина",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена Долина" (далі -
ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина"") про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування державної реєстрації договорів оренди землі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником двох земельних ділянок.
У 2006 році між ним та ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина"" укладено договір оренди земельних ділянок строком на 10 років. Договір зареєстрований
у Томашпільському районному відділі Вінницької регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" (далі - ДП "Центр ДЗК") 27 червня 2007 року.
Після закінчення строку договору оренди землі він звернувся
до ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина"" із заявою про припинення використання належних йому земельних ділянок, на що йому 17 лютого
2020 року надано відповідь, у якій зазначено, що 30 грудня 2014 року між позивачем та відповідачем укладені договори оренди землі і що дані договори оренди зареєстровані у встановленому законом порядку 15 лютого 2016 року, умови даних договорів товариство виконує у повному обсязі.
Договори оренди землі від 30 грудня 2014 року він не підписував, оскільки
в даний період часу діяв договір оренди землі, підписаний між ним
та відповідачем у 2006 році, тому підписання оспорюваних договорів
не відповідало його волевиявленню та було здійснено всупереч його бажанню,
в результаті чого порушено істотні умови договору, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання договору оренди землі недійсним на підставі статтей 203, 215 ЦК України.
З урахуванням наведеного та уточнення позовних вимог просив:
1) визнати недійсним договір оренди землі від 30 грудня 2014 року № 477/В, площею 2,093 га, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина"", зареєстрований реєстраційною службою Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області
15 лютого 2016 року, номер запису 13262973, а також скасувати його державну реєстрацію;
2) визнати недійсним договір оренди землі від 30 грудня 2014 року
№ 477-1/В, площею 2,1002 га, укладений між ОСОБА_1
та ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина", зареєстрований реєстраційною службою Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області 15 лютого 2016 року, номер запису 13260902, а також скасувати його державну реєстрацію.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2020 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі від 30 грудня 2014 року № 477/В, площею 2,093 га укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина"", зареєстрований реєстраційною службою Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області 15 лютого 2016 року, номер запису 13262973. Скасовано державну реєстрацію вказаного договору оренди землі.
Визнано недійсним договір оренди землі від 30 грудня 2014 року №447-1/В, площею 2,1002 га, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина"", зареєстрований реєстраційною службою Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області 15 лютого 2016 року, номер запису 13260902. Скасовано державну реєстрацію вказаного договору оренди землі. Вирішено питання судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 оскаржувані договори оренди землі, які укладені від його імені, особисто не підписував, отже, відсутнє його волевиявлення, а відтак спірні договори укладені всупереч вимогам частини третьої статті 203 ЦК України та підлягають визнанню недійсними, оскільки відповідно до частини третьої статті 245 ЦК України, довіреність
від 17 травня 2008 року на розпорядження нерухомим майном не може бути посвідчена уповноваженою на це особою органу місцевого самоврядування.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2020 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до чинного на момент посвідчення довіреності від 17 травня 2008 року законодавства, до повноважень посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів тих населених пунктів, де немає нотаріусів, входило посвідчувати доручення, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те,
що секретар Вилянської сільської ради не мала повноважень посвідчувати довіреність щодо розпорядження нерухомим майном.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу
у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що при підписанні договору оренди землі повноваження ОСОБА_2
за довіреністю на представництво інтересів ОСОБА_1 не мала юридичної сили, оскільки на момент вчинення оспорюваних правочинів законодавцем визначено нотаріально посвідчену її форму.
Крім того, ОСОБА_1 вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2021 року ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина"" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Зазначало, що вказані ОСОБА_1 обмеження були запроваджені Законом України від 03 березня 2009 року № 1055-VI "Про внесення зміни до статті 245 Цивільного кодексу України щодо повноважень посадових осіб органів місцевого самоврядування по вчиненню дій, прирівняних до нотаріальних", який набрав чинності 28 березня 2009 року, тобто після посвідчення довіреності секретарем.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 146/349/20, витребувано її з Томашпільського районного суду Вінницької області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 є власником земельних ділянок загальною площею 4,19 га
(2,09 га та 2,10 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Вилянської сільської ради, кадастрові номери 0523981500:03:0181 та 0523981500:03:0180, що підтверджується копіями державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ВН № 030835 від 20 грудня 2001 року та витягами з державного реєстру речових прав
на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 грудня 2019 року № 193378451 та від 17 грудня 2019 року № 193373384.
01 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрокомплекс "Зелена долина"" укладено договір № 583 оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а товариство отримало в оренду земельну ділянку площею 4,19 га строком на 10 років. Договір зареєстрований в Томашпільському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 червня 2007 року 040781500432.
30 грудня 2014 року між ОСОБА_1, від імені якого діяла уповноважена особа ОСОБА_2 за довіреністю від 17 травня 2008 року, виданою Вилянською сільською радою та зареєстрована в реєстрі за номером 63,
та ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина"" укладено договір оренди землі
№ 447-1/В, відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а товариство отримало
в оренду земельну ділянку площею 2,100 га строком на 49 років.
Договір зареєстровано Реєстраційною службою Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області 15 лютого 2016 року.
30 грудня 2014 року між ОСОБА_1, від імені якого діяла уповноважена особа ОСОБА_2 за довіреністю від 17 травня 2008 року, виданою Вилянською сільською радою та зареєстрована в реєстрі за номером 63,
та ТОВ "Агрокомплекс "Зелена Долина"" укладено договір оренди землі
№ 447/В, відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а товариство отримало в оренду земельну ділянку площею 2,0900 га строком на 49 років.
Договір зареєстровано Реєстраційною службою Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області 15 лютого 2016 року.
17 травня 2008 року секретарем Вилянської сільської ради посвідчено довіреність, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 розпоряджатися всім його майном, де б воно не знаходилося та з чого б воно
не складалося, укладати від його імені всі дозволені законом угоди (на умовах
та за ціну за його власним розсудом) щодо розпорядження його майном, в тому числі, здавати майно в оренду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.