ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/416/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючого, Мамалуя О.О., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Лисенка В.О. (адвокат),
Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2020 (суддя Стороженко О.Ф.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 (колегія суддів: Галушко Н.А., Желік М.Б., Орищин Г.В)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Нафтогаз)
до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (далі - КП, Підприємство)
про стягнення 8 060 374,79 грн.
ВСТУП
1. Нафтогаз та КП уклали договір постачання природного газу, відповідно до якого Нафтогаз протягом визначеного періоду постачає природний газ, а КП здійснює відповідну оплату.
2. КП не здійснював оплату в строки, визначені договором, у зв`язку з чим Нафтогаз нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати, про стягнення яких звернувся до суду.
3. Суд першої інстанції задовольнив позов частково: стягнув з відповідача 3% річних та інфляційні втрати, однак зменшив розмір інфляційних втрат, зменшив розмір пені на 90%, розстрочив виконання рішення суду на 12 місяців та встановив порядок сплати відповідачем грошових коштів.
4. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру інфляційних втрат та пені, зменшив розмір заявленої пені на 50% та встановив інший порядок сплати відповідачем грошових коштів.
5. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Нафтогаз звернувся до Верховного Суду.
6. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання
- якими є підстави для зменшення розміру пені;
- якими є підстави для розстрочення виконання судового рішення.
7. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких міркувань.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Обставини справи, встановлені судами
8. 19.09.2017 Нафтогаз (за договором - постачальник) та КП (за договором - споживач) уклали Договір №6119/1718-БО-21 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).
9. Відповідно до умов Договору (з урахуванням умов у редакціях Додаткових угод до Договору) Нафтогаз упродовж жовтня 2017 року - вересня 2018 року, постачав Підприємству природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
10. Договором також передбачено:
- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі (п. 3.7.);
- споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику, зокрема підписані споживачем два примірника акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим Договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (п. 3.8.);
- споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим Договором у відповідному місяці (п. 3.10.);
- загальна сума вартості природного газу складається із вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4.);
- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу; остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1.);
- споживач зобов`язаний, зокрема самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу у разі порушення строків оплати за Договором; своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені Договором; (пп. 4, 6 п. 7.2.);
- постачальник має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей Договір, якщо споживач порушує умови оплати (пп.3 п.7.3.);
- у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 8.2.);
- збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, що визначені законодавством (п. 8.8.).
11. Сторони уклали додаткові угоди щодо внесення змін до Договору, зокрема стосовно зменшення розміру пені (з 16,4% річних до 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення).
12. Загальна вартість поставленого природного газу складала 2 37 488 181,63 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, підписаними сторонами:
- від 31.10.2017 на 21 837 194,05 грн;
- від 30.11.2017 на 33 654 754,32 грн;
- від 31.12.2017 на 41 024 362,76 грн;
- від 31.01.2018 на 41 319 041,98 грн;
- від 28.02.2018 на 44 003 378,23 грн;
- від 31.03.2018 на 41 595 474,52 грн;
- від 30.04.2018 на 4 876 696,02 грн;
- від 31.05.2018 на 1 973 826,89 грн;
- від 30.06.2018 на 1 798 125,74 грн;
- від 31.07.2018 на 1 824 864,73 грн;
- від 31.08.2018 на 1 888 685,33 грн;
- від 30.09.2018 на 1 691 777,06 грн.
13. Відповідач здійснював оплату несвоєчасно та не виконав зобов`язання за Договором у визначений Договором строк. Станом на момент звернення Нафтогазу до суду основний борг КП виплатив.
14. У зв`язку з простроченням Підприємством виконання грошових зобов`язань, Нафтогаз нарахував йому: 1) пеню у сумі 5 188 209,41 грн згідно з умовами Договору у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (від суми боргу) за кожен день прострочення оплати; 2) 3% річних у сумі 1 089 785,21 грн; 3) інфляційні втрати у сумі 1 782 380,17 грн.
Короткий зміст позовних вимог
15. 19.02.2020 Нафтогаз звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до КП про стягнення грошових коштів у загальній сумі 8 060 374,79 грн, а саме: пені у сумі 5 188 209,41 грн, 3% річних у сумі 1 89 85,21 грн, інфляційних втрат у сумі 1 782 380,17 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
16. Господарський суд Львівської області рішенням від 09.12.2020 позов задовольнив частково: зменшив розмір пені на 90% на підставі заяви КП; стягнув з Підприємства на користь Нафтогазу пеню у сумі 518 820,94 грн, 3% річних (від прострочених платежів) у сумі 1 089 785,21 грн та інфляційні втрати у сумі 1 585 526,62 грн, а також витрати на судовий збір у сумі 117 952,82 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задоволено частково заяву відповідача про розстрочення виконання вказаного рішення. Розстрочено виконання п. 3 цього рішення (в частині стягнення з КП на користь Нафтогазу відповідних коштів) на 12 місяців рівними частинами.
17. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що:
- оскільки Підприємством, виходячи зі статей 509, 526, 530, 610, 612, 629, 655, 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), порушено грошові зобов`язання в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, вимоги позивача про стягнення обґрунтованих сум пені (5 188 209,41 грн), 3% річних (1 089 785,21 грн) та інфляційних втрат (1 585 526,62 грн) відповідають статтям 546-551, 611, 625 ЦК;
- розрахунок інфляційних втрат здійснено позивачем відповідно до рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі №62-97-р від 03.04.1997, із застосуванням середнього показника індексу інфляції за спірний період прострочення платежів; однак при розрахунку інфляційних втрат із застосуванням щомісячних індексів інфляції, сума таких втрат є значно меншою - 1 585 526,62 грн;
- розмір пені підлягає зменшенню на 90% відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК, оскільки:
(і) тарифи на теплову енергію, яку виробляє КП з використанням природного газу (поставленого позивачем), не відповідають ст.20 Закону "Про теплопостачання", так як є нижчими від собівартості виробленої теплової енергії;
(іі) Законами "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та "Про Державний бюджет України на 2018 рік" було передбачено відшкодування різниці між фактичною вартістю теплової енергії та встановленими на неї тарифами шляхом виплати з Державного бюджету України відповідних субвенцій;
(ііі) компенсацію втрат від різниці в тарифах, що зумовлює збитковість діяльності КП не проведено;
(iv) бюджетні організації - споживачі теплоенергії, яка виробляється КП, допускають порушення своїх грошових зобов`язань;
(vі) механізм перерахування коштів теплопостачальними організаціями постачальникам природного газу обмежує свободу підприємницької діяльності, так як усуває теплопостачальну організацію від процесу розподілу коштів, отриманих від споживачів теплової енергії у зв`язку з автоматичним перерахуванням коштів зі спеціальних рахунків за визнаними нормативами;
(vіі) КП зобов`язане забезпечувати безперебійне постачання теплової енергії і при цьому позбавлене можливості самостійно впливати на стан розрахунків з постачальником.
18. Західний апеляційний господарський суд постановою від 06.04.2021 частково задовольнив апеляційну скаргу Нафтогазу: рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 2 075 233,76 грн пені та 196 853, 55 грн інфляційних втрат скасував; стягнув із відповідача на користь позивача 2 594 104,70 грн пені, 1 089 785,21 грн 3 % річних, 1 782 380,17 грн інфляційних втрат; в решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
19. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
- у зв`язку з несвоєчасним виконанням КП грошового зобов`язання у нього відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК виникає обов`язок сплатити позивачу, поряд із сумою основного боргу, суми "інфляційних втрат" як компенсація знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати;
- здійснивши перерахунок інфляційних втрат суд прийшов до висновку, що позивачем відповідно до положень листа Верховного суду України від 03.04.1997 №632-97-р здійснено правильний розрахунок інфляційних втрат в сумі 1 782 380,17 грн, які правомірно заявлені до стягнення;
- оскільки КП порушило виконання грошових зобов`язань зі своєчасної оплати вартості поставленого газу, вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 1 089 785,21грн є обґрунтованою;
- зменшення судом першої інстанції розміру пені на 90% не відповідає принципу збалансованості інтересів обох сторін; суд прийшов до висновку про можливість зменшення розміру пені на 50%, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 594 104,70 грн пені;
- КП є збитковим комунальним підприємством, у якого відсутня реальна можливість одразу погасити усю суму заборгованості, відповідач зобов`язаний забезпечити здійснення ним виробничої діяльності (виробництво теплової енергії); тому розстрочення виконання рішення призведе до реального виконання рішення суду, оскільки дасть можливість відповідачу продовжувати свою господарську діяльність та частинами сплачувати свою заборгованість.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
20. 06.05.2021 Нафтогаз звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 2 594 104,71 грн пені та в частині розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, а також ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог та відмову в розстроченні виконання рішення суду на 12 місяців.
21. Підставами касаційного оскарження скаржник визначає: п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
22. В обґрунтування своїх вимог Нафтогаз зазначає, що:
- суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, застосував ст. 551 ЦК та ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК) без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, оскільки суд апеляційної інстанції :
(і) не з`ясував, чи дійсно розмір неустойки перевищує розмір збитків позивача;
(іі) не надав об`єктивної оцінки винятковості випадку несвоєчасної сплати КП заборгованості за Договором;
(ііі) не взяв до уваги те, що Нафтогаз є стратегічним об`єктом для економіки держави, а несвоєчасна оплата природного газу призводить до неможливості вчасно розрахуватись за придбаний позивачем природний газ;
- відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо (постанова Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №922/1010/16);
- КП не звільняється від підприємницьких ризиків, пов`язаних із несвоєчасними розрахунками споживачів та затримкою держави у видачі пільг та субсидій на часткове покриття вартості енергоносіїв, спожитих пільговими категоріями споживачів теплової енергії та гарячої води (відповідний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19, від 19.02.2018 у справі 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі №910/313/17, від 02.05.2018 у справі №910/3816/16);
- КП не надало доказів існування виключних обставин, на які він посилається як на підставу для розстрочення виконання рішення суду;
23. 03.08.2021 КП подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 частково і ухвалити нове рішення, відповідно до якого зменшити розмір пені на 90% та відстрочити виконання рішення суду на 2 роки, судовий збір стягнути пропорційно задоволених вимог, а решту позовних вимог залишити без змін.
24. При цьому КП посилається на таке:
- КП є збитковим і перебуває у скрутному матеріальному становищі, що зумовлено збитковістю затвердженого тарифу на теплопостачання, низьким рівнем розрахунку населенням за надані послуги, а також неотриманням відшкодування із Державного бюджету України;
- КП позбавлене можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, оскільки визначений державою спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ полягає в автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами (постанови Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №918/553/18, від 17.12.2018 у справі №922/932/19);
- КП не може керуватись загальними принципами здійснення господарської діяльності за умови покладення на нього обов`язку з безперебійного забезпечення споживачів теплопостачанням.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
25. Верховний Суд ухвалою від 19.07.2021 відкрив касаційне провадження у справі, розгляд касаційної скарги призначив на 04.08.2021, який був відкладений на 08.09.2021.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Якими є підстави для зменшення розміру пені?
26. В касаційній скарзі Нафтогаз посилається на те, що суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи дійсно розмір нарахованої пені значно перевищує розмір завданих йому збитків від несвоєчасного виконання КП зобов`язань за Договором в частині порядку оплати поставленого природного газу.
27. Скаржник вважає, що обов`язковою умовою зменшення розміру пені в розумінні ст. 233 ГК є доведення значного перевищення розміру пені над збитками, завданими позивачу, у зв`язку з чим, невстановлення факту понесення Нафтогазом відповідних збитків фактично унеможливлює застосування до правовідносин вказаної норми.
28. Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
29. Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
30. Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.
31. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п. 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
32. Аналіз вказаних норм (місця їх розташування у кодексах, зв`язку з іншими нормами) дає підстави для висновку, що за змістом ч. 1 ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, зокрема пеню, а не будь-яку іншу суму збитків. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16 та постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
33. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
34. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що стягнення збитків є окремою грошовою вимогою і може не заявлятися кредитором, оскільки це вимагає доведення їх складу та розміру з боку кредитора, тоді як для стягнення штрафних санкцій кредитору потрібно довести лише факт прострочення, а заперечення вини покладається на боржника (постанови Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 та від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
35. При цьому на позивача у справі не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань. Тобто при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання, презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки (пункти 33, 34 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
36. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
37. У справі, яка переглядається, на момент звернення позивача до суду відповідач взагалі не мав заборгованості перед позивачем, а пеня нараховувалася за прострочення оплат, які були допущені у минулому. Враховуючи ці обставини, збитки кредитора від такого прострочення не можуть вважатися суттєвими, відтак зменшення судом розміру пені на 50% є співмірним та пропорційним завданим кредитору збиткам.
38. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що право суду щодо зменшення розміру пені має реалізовуватись з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів (аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19).
39. У постанові Верховного Суду від 05.05.2018 у справі №908/1454/14, на яку посилається Нафтогаз як на підставу касаційного оскарження, зазначено, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Тому при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.
40. Суд апеляційної інстанції, з висновками якого погоджується Верховний Суд, при зміні розміру пені, яка має бути виплачена КП на користь Нафтогазу (зі зменшення на 90% до зменшення її на 50%), урахував інтереси обох сторін, в тому числі, однак не лише, майновий (фінансовий) стан, а й інші обставини, які пов`язані з невиконанням відповідачем свого обов`язку, зокрема, і наслідки, що настали внаслідок невиконання чи неналежного виконання відповідачем зобов`язань, а також поведінку боржника.
41. Так, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст.551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини: ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
42. Подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі №922/266/20, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
43. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
44. Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст.ст. 86, 236-238 ГПК).
45. Так, ст. 86 ГПК передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
46. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК).
47. Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
48. Така оцінка була надана судом апеляційної інстанції, а мотивація викладена в судових рішеннях (див. п. 16 цієї постанови). Ця мотивація співпадає із усталеними підходами, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про зменшення розміру пені.
49. Зважаючи на викладене, у Верховного Суду відсутні підстави вважати, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2018 у справі №908/1454/14.
50. Також скаржником не надано достатніх аргументів про те, чому на його думку суди попередніх інстанцій, зокрема апеляційний суд, неправомірно не врахували всіх обставин справи при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені.
51. Крім того, посилання Нафтогазу на постанови Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19 та від 12.06.2018 у справі №922/1010/16 не можуть бути взяті до уваги, оскільки у вказаних справах суди попередніх інстанцій при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки виходили лише з того, що відповідач не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ (оплата поточних вимог з поточного рахунку із спеціальним режимом використання) та обумовлену цим відсутність вини відповідача з прострочення платежів за договором. Натомість у справі, що розглядається, як вже було зазначено, суди, зокрема суд апеляційної інстанції, врахували в тому числі і те, що бюджетні організації, які є споживачами теплоенергії, яка виробляється КП (з використанням газу, поставленого позивачем), допускають порушення своїх грошових зобов`язань, що зумовлює скрутне фінансове становище, а відтак, це ускладнює виконання КП своїх зобов`язань у способи, на які посилався Нафтогаз.