ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/2267/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О. Р. - головуючого, Губенко Н.М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В. А.,
представників учасників справи:
Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" - Дукер Л.О. (представник), Третьякової Н.Ю. (адвокат),
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокс-Лайф" - Літкевич В.С. (адвокат),
ОСОБА_1 - не з`явилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2021 (суддя Ніколенко М.О)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2021 (колегія суддів у складі: Чус О.В., Кузнецової І.Л., Кощеєва І.М.)
у справі за позовом Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" (далі - Фірма "Харків-Москва")
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокс-Лайф" (далі - ТОВ " Фокс-Лайф")
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про визнання недійсним договору оренди приміщення №12/19 від 01.11.2019.
СУТЬ СПОРУ
1. У цій справі Верховний Суд вирішував питання правомірності закриття господарським судом провадження у справі за позовом про визнання недійсним договору оренди, за наявності рішення іноземного міжнародного комерційного арбітражу, яким між сторонами вирішено спір з аналогічними позовними вимогами.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Обставини справи
2. Фірма "Харків-Москва" та ТОВ "Фокс-Лайф" уклали договір оренди приміщення від 01.11.2019 №12/19.
3. 04.11.2019 Фірма "Харків-Москва", ТОВ "Фокс-Лайф" та Партнерство "ARROCHAR INVEST LP" (резидент Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії) уклали арбітражну угоду (далі - арбітражна угода).
4. Відповідно до п.1 арбітражної угоди, сторони домовились про те, що всі суперечки, що випливають із правовідносин сторін, які виникають з підстав невиконання, неналежного виконання, виконання не у повному обсязі зобов`язань, у тому числі, визнання договору недійсним, неукладеним за договором оренди приміщення від 01.11.2019 №12/19, укладеним між ТОВ "Фокс-Лайф" та Фірмою "Харків-Москва", та за договором поруки, укладеним 04.11.2019 між ТОВ "Фокс-Лайф" та Партнерством "ARROCHAR INVEST LP", підлягають передачі на вирішення арбітру Міжнародного комерційного арбітражного суду, що створений для вирішення конкретного спору.
5. У п.4 арбітражної угоди сторони домовились, що спір буде розглядатися за адресою: Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії, 272 Bath Street, Glasgow G2 4JR, Scotland.
6. Міжнародним комерційним арбітражем у м.Глазго (Шотландія, Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії), який діяв як арбітраж ad hoc (арбітр Георгіос Американос), розглянуто справу за первісним позовом ТОВ "Фокс-Лайф" до Партнерства "ARROCHAR INVEST LP" та Фірми "Харків-Москва" про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Фірми "Харків-Москва" до ТОВ "Фокс-Лайф" про визнання недійсним договору оренди приміщення №12/19 від 01.11.2019. Рішенням Міжнародного комерційного арбітражу від 21.04.2020 задоволено первісний позов та відмовлено у задоволенні зустрічного позову.
Короткий зміст позовних вимог
7. Фірма "Харків-Москва" звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Фокс-Лайф" про визнання недійсним договору оренди приміщення №12/19 від 01.11.2019.
8. Обґрунтовуючи позов про визнання господарського договору недійсним, позивач послався на таке:
- від Фірми "Харків-Москва" договір підписано особою, яка не мала повноважень на представництво інтересів Фірми "Харків-Москва" (це відбулося після рейдерського захоплення підприємства, факт якого підтверджується наказом Міністерства юстиції України №4080/5 від 19.12.2019);
- такий договір Фірмою "Харків-Москва" ніколи не укладався (не підписувався її повноважними представниками), про його існування та існування заборгованості за ним Фірма "Харків-Москва" довідалася випадково, з сайту "Судова влада";
- договір спрямований на завдання шкоди Фірми "Харків-Москва", а не на настання реальних правових наслідків.
Короткий зміст оскаржуваних рішень
9. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 08.02.2021 закрив провадження у справі №904/2267/20 на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
10. Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки між сторонами наявна угода про передачу спору на вирішення міжнародного комерційного арбітражу та спір про визнання недійсним договору оренди приміщення від 01.11.2019 №12/19 вже був предметом розгляду Міжнародного комерційного арбітражу.
11. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 03.06.2021 змінив ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2020, виклавши її мотивувальну частину в редакції постанови.
12. Змінюючи мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції, Центральний апеляційний господарський суд вказав наступне:
- в матеріалах справи відсутні докази скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду від 21.04.2020, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі. Крім того, в матеріалах справи відсутні, і сторонами не надавалися докази звернення до відповідного суду щодо вирішення питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу та відмова у видачі виконавчого документа на примусове виконання;
- суд, розглядаючи заяву про надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, не може змінювати рішення міжнародного комерційного арбітражу, оскільки в ст.5 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" встановлено, що з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі;
- відповідно до Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" такими випадками є звернення до компетентного суду: за вирішенням заяви про відсутність у третейського суду компетенції на розгляд спору (ч.3 ст.16); із клопотанням про визнання та виконання арбітражного рішення на території України (ст.35); із клопотанням про скасування арбітражного рішення, постановленого в Україні (ст.34); із проханням про вжиття забезпечувальних заходів в підтримку арбітражного розгляду (ст.9); із проханням про сприяння в отриманні доказів (ст.27); виконання судом арбітражної угоди у випадку звернення однієї зі сторін у державний суд по суті спору (ст.8).
- за встановлених обставин підставою для закриття провадження у справі є положення п.3 ч.1 ст.231 ГПК, яким передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 ч.1 ст.175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.2 ст.175 цього Кодексу;
- пунктом 4 ч.1 ст.175 ГПК визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, прийняте в межах його компетенції в Україні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого документа на примусове виконання такого рішення.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
13. 06.07.2021 Фірма "Харків-Москва" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2021, у якій скаржник просить їх скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи учасників справи
14. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на таке:
- суд першої інстанції порушив норми процесуального права, зокрема статей 4, 20, 22, 30, 75, 119, 231, 252, 366 ГПК, статей 15, 16 ГПК (в редакції, чинній до 14.12.2017), статей 181, 358, 364, 367, 370, 372 Цивільного кодексу України, статей 30, 114, 140 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), статей 75-77 Закону "Про міжнародне приватне право", статей 35, 36 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" щодо підсудності спору господарським судам України та неможливості його передачі Міжнародному комерційному арбітражу;
- суд не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 07.10.2020 у справі №911/1803/19, від 28.08.2018 у справі №906/493/16, від 03.03.2020 у справі №920/241/19, від 16.02.2021 у справі №911/2390/18, від 25.02.2018 у справі №201/12876/17, від 11.07.2019 у справі №426/7212/18, від 09.09.2020 у справі №910/6644/18, від 07.07.2020 у справі №910/10647/18, від 17.03.2020 у справі №907/930/15;
- апеляційний суд порушив норми процесуального права, зокрема, статей 90, 175, 231 ГПК, оскільки такої установи як Міжнародний комерційний арбітражний суд не існує; в силу положень ст.175 ГПК рішення міжнародного комерційного арбітражу повинно бути прийняте в межах його компетенції в Україні, у той час як так зване рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду визначає місцем розгляду м.Глазго, Шотландія;
- зміна мотивів закриття провадження по справі є незаконною;
- позивач не приймав участі при розгляді клопотання про закриття провадження у справі;
- в оскаржуваній постанові суд зазначив що позивач подав клопотання в порядку ст.90 ГПК, проте мотивів його відхилення чи результатів його розгляду не зазначив чим порушив принцип змагальності сторін та право позивача на захист.
15. Крім цього скаржник зазначив таке:
- арбітражна угода була нібито укладена 04.11.2019, тобто до відкриття провадження по справі, тому положення ст.231 ГПК не могли бути застосовані судом до спірних правовідносин;
- клопотання про закриття провадження у справі подано з порушенням визначеного судом строку;
- з моменту первісного подання позову до суду та до моменту подання клопотання про закриття провадження у справі, відповідач жодного разу не зазначав про те, що існує арбітражна угода; позивачу не було відомо про існування такої угоди взагалі;
- оскільки правила виключної підсудності поширюються на спір, пов`язаний із користуванням нерухомим майном, розташованим в м.Дніпро на території України, а спір виник між суб`єктами господарювання, то даний спір в частині стягнення заборгованості за договором №11/19 від 01,11.2019 відповідно до ст.30 ГПК міг бути переданий для вирішення за правилами виключної підсудності тільки до господарського суду Дніпропетровської області та не міг бути переданий на вирішення Міжнародному комерційному арбітражу;
- національним законодавством передбачено, що позови суб`єктів господарювання щодо нерухомого майна розглядаються виключно судом тої держави, на території якої знаходиться майно;
- рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути визнано та виконано виключно у випадку подання до компетентного суду відповідного клопотання стороною, на користь якої таке рішення було ухвалене.
Рух касаційної скарги, вирішення процесуальних питань
16. Верховний Суд ухвалою від 16.08.2021 відкрив касаційне провадження, розгляд справи за касаційною скаргою призначив на 08.09.2021.
17. 17.08.2021 на адресу Верховного Суду від ОСОБА_2, який згідно з інформацією наявною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) був керівником юридичної особи, надійшла заява про відкликання касаційної скарги Фірми "Харків-Москва". Враховуючи застереження, викладене у касаційній скарзі щодо можливості вчинення подібних дій ОСОБА_2, Верховний Суд вирішив дослідити питання щодо наявності чи відсутності повноважень на їх вчинення у судовому засіданні за участю представників Фірми "Харків-Москва" (як того, який підписав касаційну скаргу, так й того, який підписав заяву про відмову від неї).
18. 08.09.2021 на адресу Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла заява про відмову від касаційної скарги, у якій заявник звертав увагу на те, що Дукер Л.О. та адвокат Третьякова Н.Ю. не є представниками Фірми "Харків-Москва", оскільки їх представництво припинено; натомість уповноваженими представниками є адвокати Дорошенко Олена Миколаївна та Мороз Юрій Васильович .
19. У судове засідання 08.09.2021 з`явилися Дукер Л.О., Третьякова Н.Ю. та Мороз Ю.В. ; Дукер Л.О. та Третьякова Н.Ю. надали пояснення, у яких, зокрема, зазначили, що реєстрація ОСОБА_2 керівником юридичної особи є незаконною, у зв`язку із чим така реєстраційна дія оскаржена у встановленому законом порядку до Міністерства юстиції України; Третьякова Н.Ю. жодних повідомлень про припинення її повноважень як представника Фірми "Харків-Москва" не отримувала; Мороз Ю.В. заявив, що ОСОБА_2 є законним керівником юридичної особи, а тому наділений повноваженнями подавати від її імені заяву про відмову від касаційної скарги; на підставі ч.2 ст.216 ГПК Верховний Суд оголосив перерву до 15.09.2021 для додаткового з`ясування факту наявності чи відсутності повноважень на представництво інтересів Фірми "Харків-Москва" у вищезазначених осіб.
20. 14.09.2021 на адресу Верховного Суду надійшла заява Колесника Олексія Юрійовича - генерального директора Фірми "Харків-Москва" про припинення повноваження всіх представників останньої, окрім адвоката Третьякової Н.Ю., та відкликання усіх раніше поданих заяв від імені Фірми "Харків-Москва" за підписом ОСОБА_2 .
21. До зазначеної заяви додано наказ Міністерства юстиції України від 08.09.2021 №3177/5 про задоволення скарги Дукер Л.О. та ОСОБА_7 від 29.06.2021 та скасування реєстраційних дій в ЄДР від 17.06.2021 №1004521070056000009 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та №1004521070055000009 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведених державним реєстратором Малоданилівської селищної ради Гаспаряном Г.А. щодо Фірми "Харків-Москва" на підставі висновку Центральної комісії Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 03.09.2021. Згідно з доданим витягом із ЄДР станом на 08.09.2021 керівником (генеральним директором) Фірми "Харків-Москва" є Колесник О.Ю.
22. У судовому засіданні 15.09.2021 Третьякова Н.Ю. зазначила, що відповідно заяви Колесника О.Ю., вона є єдиним представником Фірми Харків-Москва". Заяву ОСОБА_2 про відкликання касаційної скарги не підтримує.
23. Верховний Суд задовольнив заяву Колесника О.Ю. про відкликання всіх поданих за підписом ОСОБА_2 заяв, у тому числі заяви про відмову від касаційної скарги та врахував пояснення Третьякової Н.Ю. з цього приводу, у зв`язку із чим у засіданні 15.09.2021 розглянув касаційну скаргу Фірми "Харків-Москва" та ухвалив рішення по суті спору.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Скаржник стверджує, що рішення міжнародного комерційного арбітражу було ухвалене не в Україні, а за кордоном, тобто іноземним міжнародним комерційним арбітражем, а тому може бути визнано та виконано виключно у випадку подання до компетентного суду відповідного клопотання стороною, на користь якої таке рішення було ухвалене.
25. Оскільки ця процедура не була дотримана, адже ТОВ "Фокс-лайф" не зверталося до суду в порядку, передбаченому ЦПК, за визнанням або отриманням дозволу на виконання рішення іноземного міжнародного комерційного арбітражу (відповідні докази в матеріалах справи відсутні), то провадження у справі було закрито судом першої інстанції без наявності підстав, передбачених п.5 ч.1 ст.175, п.3 ч.1 ст.231 ГПК як такий що не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
26. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника з наступних міркувань.
27. У п.3 ч.1 ст.231 ГПК встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 ч.1 ст.175 ГПК, крім випадків, передбачених ч.2 ст.175 цього Кодексу.
28. Відповідно до приписів ч.1 ст.175 ГПК суд відмовляє у відкритті провадження якщо:
- є рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, прийняте в межах його компетенції в Україні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого документа на примусове виконання такого рішення (п.4);
- є рішення суду іноземної держави або міжнародного комерційного арбітражу, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п.5).
29. Відповідно до ч.2 ст.175 ГПК суд не має права відмовити у відкритті провадження у справі у випадках, визначених пунктами 4, 5 ч.1 цієї статті, якщо відповідне рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу було скасовано і розгляд справи в тому самому третейському суді, міжнародному комерційному арбітражі виявився неможливим.
30. Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, взагалі не послався на ст.175 ГПК, але в рішенні зазначив, що між сторонами існує угода про передачу спору на розгляд міжнародного комерційного арбітражу і спір про визнання недійним договору оренди №12/19 від 01.11.2019 вже був предметом розгляду міжнародного комерційного арбітражу. Як на підставу для закриття провадження у справі послався на п.1 ч.1 ст.231 ГПК.
31. Суд апеляційної інстанції змінив мотивування суду першої інстанції, вказавши як підставу закриття провадження п.4 ч.1 ст.175 та п.3 ч.1 ст.231 ГПК (замість п.1 ч.1 ст.231 ГПК).
32. Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував п.4 ч.1 ст.175 ГПК як підставу для закриття провадження, оскільки ця норма стосується рішення міжнародного комерційного арбітражу, прийнятого в Україні, тобто місце проведення якого знаходиться в Україні. Тоді як стороною було подано рішення іноземного міжнародного комерційного арбітражу ухвалене 21.04.2020 у м.Глазго, арбітром Георгіосом Американосом.
33. У такому випадку суд мав застосувати як підставу закриття провадження п.5 ч.1 ст.175 ГПК.
34. Цим пунктом передбачено, що провадження у справі підлягає закриттю якщо є рішення іноземного міжнародного комерційного арбітражу, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
35. Порядок визнання рішень міжнародних комерційних арбітражі визначається Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958 (Нью-Йорк) (далі - Конвенція), Законом "Про міжнародний комерційний арбітраж", ЦПК.
36. Відповідно до ч.1 ст.35 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та ст.36.
37. Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК.
38. Відповідно до ч.8 ст.19 ЦПК суди цивільної юрисдикції розглядають справи про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, іноземного суду.
39. У ч.3 ст.23 ЦПК передбачено, що справи щодо визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу розглядаються:
1) якщо місце арбітражу знаходиться на території України - апеляційними загальними судами за місцезнаходженням арбітражу;
2) якщо місце арбітражу знаходиться поза межами України - апеляційним загальним судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
40. Таким чином, суд господарської юрисдикції не має компетенції щодо визнання визнавати чи не визнання рішення міжнародного комерційного арбітражу, проведеного за межами України (м. Глазго, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії). Такою компетенцію має лише Київський апеляційний суд.
41. Визнання та надання дозволу на виконання рішення іноземного комерційного арбітражу відбувається в спеціальному порядку встановленому міжнародними договорами та законодавством.
42. Відповідно до Конвенції, яка набрала чинності для України з 08.01.1961, і членом якої також є Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії (країна місця проведення арбітражу), кожна Договірна держава визнає арбітражні рішення як обов`язкові і приводить їх до виконання відповідно до процесуальних норм тієї території, де запитується визнання та приведення до виконання цих рішень, на умовах, визначених у нижченаведених статтях (ст.ІІІ).
43. Стаття V Конвенції передбачає, що у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що: a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався. У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що: a) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.
44. В Україні відповідна процедура врегульована розд.9 ЦПК "Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів".
45. Глава 3 цього розділу має назву "Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу".
46. Рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності (ч.1 ст.474 ЦПК).
47. Питання визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом за заявою стягувача відповідно до цієї глави, якщо боржник має місце проживання (перебування) або місцезнаходження на території України (ч.1 ст.475 ЦПК).
48. Заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем (ч.3 ст.475 ЦПК).
49. За результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення (ч.1 ст.479 ЦПК).
50. У ст.478 ЦПК передбачено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
51. Визнання рішення іноземного арбітражу може відбуватися й окремо (без процедури надання дозволу на його виконання) (п.7 - 13 Керівництва ЮНСІТРАЛ по Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року).
52. В Україні визнання рішень міжнародного комерційного арбітражу, що не підлягають примусовому виконанню, здійснюється в порядку, передбаченому гл.3 розд.9 ГПК, з урахуванням особливостей, встановлених гл.2 розд.9 ГПК.
53. Суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні, а сторонами не надавалися докази звернення до відповідного суду щодо вирішення питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу та відмова у видачі виконавчого документа на примусове виконання.
54. Таким чином, суди попередніх інстанцій безпідставно закрили провадження через наявність рішення іноземного міжнародного комерційного арбітражу, яке не пройшло процедуру визнання / надання дозволу на виконання в Україні.
55. Верховний Суд не розглядає інші аргументи скаржника (зокрема, щодо недійсності, неарбітрабільності арбітражної угоди, щодо порушень, допущених при розгляді справи арбітром Георгіосом Американосом), оскільки за наявності вже ухваленого міжнародним комерційним арбітражем рішення вирішення таких питань не належить до компетенції судів господарської юрисдикції. Верховний Суд також не розглядає аргументи скаржника щодо процесуальних порушень, допущених судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, оскільки відсутність передбаченої ГПК підстави для закриття провадження є достатнім аргументом для скасування рішень судів попередніх інстанцій.