ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/3917/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Фонду державного майна України
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Майданевич А.Г.; судді: Гаврилюк О.М., Коротун О.М.)
від 12.05.2021
у справі № 910/3917/20
за позовом ОСОБА_1
до Фонду державного майна України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго"
про визнання незаконними дії акціонера,
за участю представників учасників справи:
позивача - Андрейчик О.Л. ;
відповідача - не з`явився;
третьої особи - Олійник В.А. ;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України про визнання незаконними дій відповідача щодо заміни членів наглядової ради АТ "Хмельницькобленерго" - представників акціонера держави України в особі Фонду державного майна України, що полягають в прийнятті рішення (наказу № 1053 від 24.10.2019) та направленні повідомлення (листа від 28.10.2019) про заміну членів наглядової ради ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
1.2. В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала, що дії відповідача суперечать Закону України "Про акціонерні товариства" та статуту АТ "Хмельницькобленерго", оскільки на момент вчинення таких дій повноваження членів наглядової ради - представників акціонера Фонду державного майна України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були припинені з 31.07.2019 за їх бажанням на підставі особистих заяв поданих у порядку п. 1 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про акціонерні товариства". Заміна членів наглядової ради після припинення їх повноважень є фактично переобрання (обрання) членів наглядової ради, що відповідно до статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" та п. 16.2.1 статуту відноситься до виключної компетенції загальних зборів.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 в позові відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що призначення Фондом державного майна України представників до органів наглядової ради належить до повноважень Фонду.
Крім того, суд зазначив, що Закон України "Про акціонерні товариства" та статут товариства не передбачають порядок заміни члена наглядової ради - представника акціонера у випадку припинення повноважень члена наглядової ради за власним бажанням. Також вказані акти не містять заборони щодо заміни члена наглядової ради - представника акціонера шляхом направлення повідомлення про таку заміну після того, як повноваження попереднього представника були припинені за власним бажанням.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 скасовано, прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено. Суд визнав незаконними дії Фонду державного майна України щодо заміни членів наглядової ради Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" - представників акціонера держави України в особі Фонду державного майна України, що полягають в прийнятті рішення (наказу № 1053 від 24.10.2019) та направленні повідомлення (листа від 28.10.2019) про заміну членів наглядової ради ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що скориставшись процедурою відкликання своїх представників на підставі частини сьомої статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства", Фонд державного майна України як акціонер Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" діяв всупереч законодавству, призначаючи нових представників у складі наглядової ради товариства ( ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ) після 31.07.2019 - припинення повноважень членів наглядової ради ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як представників акціонера. При цьому суд апеляційної інстанції врахував правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №924/344/20.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021, Фонд державного майна України подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
3.2. Підставою касаційного оскарження Фонд державного майна України визначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №910/11255/16, від 14.05.2019 у справі №916/465/18, від 19.02.2020 у справі №910/16448/18, від 22.05.2020 у справі №910/17602/19, від 28.02.2019 у справі №904/4669/18, від 27.02.2018 у справі №904/464/18 (щодо застосування статті 55 Конституції України та частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України); постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №221/4016/17 (щодо застосування статей 51-53 Закону України "Про акціонерні товариства").
Також скаржник посилається на те, що при прийняті постанови суд апеляційної інстанції застосував норми статей 15, 16 Цивільного кодексу України, що не кореспондується із постановою Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №910/3915/20.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 також просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
3.5. На адресу суду 16.09.2021 від Фонду державного майна України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з надмірним навантаженням представника Фонду через значну кількість судових справ, призначених на 16.09.2021.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вважає відсутніми правові підстави для його задоволення, оскільки участь в судовому засіданні для учасників справи не визнавалась обов`язковою, і при цьому, Фонд державного майна не був позбавлений можливості направити для участі в засіданні суду іншого представника.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Річними загальними зборами Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" 26.04.2017 (протокол № 26) обрано членами наглядової ради товариства: Гриненко Риту Леонідівну - представника акціонера - Фонду державного майна України; Денисенка Віталія Миколайовича - представника акціонера - Фонду державного майна України; Лепявко Ірину Миколаївку - представника акціонера - Фонду державного майна України; Харіну Наталію Миколаївну - представника акціонера - Фонду державного майна України; Корнієнко Аллу Григорівну - представника акціонера - Фонду державного майна України; Ракову Олену Сергіївну - представника акціонера - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛ ТЕЛЕКОМ"; Шмат Катерину Петрівну - представника акціонера - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛ ТЕЛЕКОМ".
У жовтні 2018 заступником голови Фонду державного майна України видано наказ від 02.10.2018 №1269 "Про заміну члена наглядової ради Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", відповідно до якого вирішено замінити Лепявко І.М. - представника акціонера - Держави Україна в особі Фонду у складі наглядової ради акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" - на представника акціонера - Держави України в особі Фонду у складі наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" ОСОБА_5
На адресу Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" 16.07.2019 надійшли заяви від 01.07.2019 членів наглядової ради ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про припинення повноважень згідно з пунктом 1 частини першої статті 57 Закону України "Про акціонерні товариства".
Заступником голови Фонду державного майна України видано наказ від 05.08.2019 №795 "Про заміну членів наглядової ради Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", відповідно до якого, вирішено замінити членів наглядової ради ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на Матис Г.С. - директора юридичного департаменту Фонду державного майна України; Босенка Є.Ю. - заступника директора департаменту внутрішнього аудиту та контролю Фонду державного майна України.
Головою Фонду державного майна України 24.10.2019 видано наказ № 1053 "Про заміну членів наглядової ради Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", яким вирішено скасувати наказ Фонду державного майна України від 05.08.2019 № 795 "Про заміну членів наглядової ради Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" у зв`язку з припиненням з 31.07.2019 повноважень членів наглядової ради ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; членів наглядової ради акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - представників акціонера - Держави Україна в особі Фонду державного майна України у складі наглядової ради акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" - замінити на представників акціонера - Держави Україна в особі Фонду державного майна України у складі наглядової ради акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", а саме: ОСОБА_6 - начальника відділу корпоративного управління Управління державною власністю Департаменту управління державною власністю та аналізу фінансово-господарської діяльності Фонду державного майна України; ОСОБА_7 - заступника начальника відділу забезпечення діяльності органів управління господарських товариств Управління державною власністю Департаменту управління державною власністю та аналізу фінансово-господарської діяльності Фонду державного майна України. Про прийняття вказаного наказу Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" було повідомлено листом №10-17-18956 від 28.10.2019.
Звертаючись з позовом у цій справі, ОСОБА_1 вказувала на те, що дії Фонду державного майна України суперечать Закону України "Про акціонерні товариства" та статуту АТ "Хмельницькобленерго", оскільки на момент вчинення таких дій повноваження членів наглядової ради - представників акціонера Фонду державного майна України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були припинені з 31.07.2019 за їх бажанням на підставі особистих заяв поданих у порядку п. 1 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про акціонерні товариства". Заміна членів наглядової ради після припинення їх повноважень є фактично переобрання (обрання) членів наглядової ради, що відповідно до статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" та п. 16.2.1 статуту відноситься до виключної компетенції загальних зборів.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про визнання незаконними дій відповідача щодо заміни членів наглядової ради АТ "Хмельницькобленерго" - представників акціонера Держави України в особі Фонду державного майна України.
5.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Фонд державного майна України подав касаційну скаргу, визначивши підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №910/11255/16, від 14.05.2019 у справі №916/465/18, від 19.02.2020 у справі №910/16448/18, від 22.05.2020 у справі №910/17602/19, від 28.02.2019 у справі №904/4669/18, від 27.02.2018 у справі №904/464/18 (щодо застосування статті 55 Конституції України та частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України); постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №221/4016/17 (щодо застосування статей 51-53 Закону України "Про акціонерні товариства"); постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №910/3915/20 (щодо відсутності підстав для застосування статей 15, 16 Цивільного кодексу України).
Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та 13.09.2017 у справі № 923/682/16.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
5.4. Проаналізувавши постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №910/11255/16, від 14.05.2019 у справі №916/465/18, від 19.02.2020 у справі №910/16448/18, від 22.05.2020 у справі №910/17602/19, від 28.02.2019 у справі №904/4669/18 (щодо застосування статті 55 Конституції України та частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України); а також постанову Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №910/3915/20 (щодо відсутності підстав для застосування статей 15, 16 Цивільного кодексу України), колегія суддів встановила таке.
Посилаючись на згадані постанови Верховного Суду, а також норми матеріального права, скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив підстави звернення до суду за захистом порушеного права
Відповідно до положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині другій статті 4 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, наведені вище норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
З огляду на викладене, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
У корпоративних відносинах об`єктом захисту виступають корпоративні права учасника товариства. Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, зокрема, включаючи право на участь в управлінні акціонерним товариством (пункт 1 частини першої статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства").
У цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що позивачка є міноритарним акціонером Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", яка володіє іменними простими акціями у бездокументарній формі у кількості 116 шт. у статутному капіталі.
Згідно з пунктом 15.2 статуту Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" органами управління товариством є: загальні збори, наглядова рада та виконавчий орган - дирекція
Відповідно до статуту товариства наглядова рада є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та Законом України "Про акціонерні товариства" здійснює управління товариством, а також контролює та регулює діяльність дирекції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вчинення Фондом державного майна України таких дій як: призначення або заміна представників до органів наглядової ради, впливає на права позивача як міноритарного акціонера Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго".
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи, крім того, таке.
Відповідно до частини 1 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" члени наглядової ради акціонерного товариства обираються акціонерами під час проведення загальних зборів товариства на строк не більший ніж три роки.
Згідно з частиною 6 статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" повноваження члена наглядової ради, обраного кумулятивним голосуванням, за рішенням загальних зборів можуть бути припинені достроково лише за умови одночасного припинення повноважень усього складу наглядової ради. У такому разі рішення про припинення повноважень членів наглядової ради приймається загальними зборами акціонерів простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у зборах та є власниками голосуючих з відповідного питання акцій. Положення цієї частини не застосовується до права акціонера (акціонерів), представник якого (яких) обраний до складу наглядової ради, замінити такого представника - члена наглядової ради.
Член наглядової ради, обраний як представник акціонера або групи акціонерів згідно з частиною п`ятою цієї статті, може бути замінений таким акціонером або групою акціонерів у будь-який час.
В силу приписів частини сьомої цієї ж статті Закону України "Про акціонерні товариства" повноваження члена наглядової ради дійсні з моменту його обрання загальними зборами. У разі заміни члена наглядової ради - представника акціонера повноваження відкликаного члена наглядової ради припиняються, а новий член наглядової ради набуває повноважень з моменту отримання акціонерним товариством письмового повідомлення від акціонера (акціонерів), представником якого є відповідний член наглядової ради.
Порядок здійснення повідомлення про заміну члена наглядової ради - представника акціонера може бути визначений наглядовою радою товариства. Таке письмове повідомлення розміщується публічним акціонерним товариством на власному веб-сайті протягом одного робочого дня після його отримання товариством.
Отже, член наглядової ради, обраний як представник акціонера, може бути замінений таким акціонером у будь-який час. Повноваження члена наглядової ради набуваються з моменту його обрання загальними зборами, а повноваження заміненого члена наглядової ради - з моменту отримання акціонерним товариством письмового повідомлення від акціонера. При цьому детальний порядок здійснення повідомлення про заміну члена наглядової ради може визначатись Статутом товариства.
Метою надання акціонеру можливості здійснювати заміну члена наглядової ради у будь-який час є дерегулювання господарської діяльності акціонерних товариств для підтримання ефективного корпоративного управління в частині заміни акціонерами членів наглядової ради, які є їх представниками, без скликання загальних зборів.
Частиною першою статті 57 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено виключний перелік підстав для дострокового припинення повноваження члена наглядової ради без рішення загальних зборів, а саме:
1) за його бажанням за умови письмового повідомлення про це товариства за два тижні;
2) в разі неможливості виконання обов`язків члена наглядової ради за станом здоров`я;
3) в разі набрання законної сили вироком чи рішенням суду, яким його засуджено до покарання, що виключає можливість виконання обов`язків члена наглядової ради;
4) в разі смерті, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім, померлим;
5) у разі отримання акціонерним товариством письмового повідомлення про заміну члена наглядової ради, який є представником акціонера.
Аналізуючи наведені вище норми, Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі № 924/344/20 дійшов висновку, що припинення повноважень за бажанням члена наглядової ради та заміна члена наглядової ради - представника акціонера, є окремими самостійними та взаємовиключними підставами дострокового припинення повноважень члена наглядової ради акціонерного товариства.
Тобто, акціонер позбавляється права на заміну члена наглядової ради, який вже втратив свій статус у зв`язку з настанням однієї з підстав, визначеної пунктами 1-4 частини першої статті 57 Закону України "Про акціонерні товариства". Заміна членів наглядової ради акціонерів після втрати ними свого статусу, свідчить про перебирання на себе Фондом державного майна України повноважень загальних зборів в частині обрання членів наглядової ради.
Врахувавши відповідну правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 924/344/20, суд апеляційної інстанції в цій справі правильно дійшов висновку, що скориставшись процедурою відкликання своїх представників на підставі частини сьомої статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства", Фонд державного майна України як акціонер Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" діяв всупереч законодавству, призначаючи нових представників у складі наглядової ради товариства (ОСОБА_6 та ОСОБА_7) після 31.07.2019 - припинення повноважень членів наглядової ради ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як представників акціонера.
При цьому, оскільки, як зазначив Верховний Суд, заміна членів наглядової ради акціонерів після втрати ними свого статусу, свідчить про перебирання на себе Фондом державного майна України повноважень загальних зборів в частині обрання членів наглядової ради, то це відповідно свідчить про порушення такими діями Фонду державного майна України, права позивача на участь в управлінні акціонерним товариством.
5.5. Щодо доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, колегія суддів зазначає таке.
У справі № 910/11255/16 позивачем оскаржувалась дійсність патентів на винаходи "Спосіб виробництва концентрату квасного сусла" та "Спосіб виробництва квасу", виданих відповідачу, з огляду на неможливість реалізації продукції під торговельною маркою "Ярило" згідно з умовами укладеного між ним та третьою особою дистриб`юторського договору. Водночас Верховний Суд дійшов висновку, що неможливість реалізації товару, переданого виробником цього товару позивачу як дистриб`ютору, не є свідченням того, що право позивача, про захист якого він звернувся до суду, порушене саме власником патенту та саме внаслідок чинності спірних патентів, оскільки вказаними патентами охороняються права його власника, зокрема, на використання певної технології у виготовленні продукції квасу, що не пов`язано з використанням торговельної марки "Ярило".
У справі № 916/465/18 предметом розгляду були вимоги про визнання незаконним рішення про оформлення права власності на комплекс будівель, у тому числі базу відпочинку, а також скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на базу відпочинку з підстав її розміщення на території позивача. Водночас прокурор та позивач не обґрунтували, яким чином оскаржуване рішення порушує права позивача на вирішення майнових питань щодо земельної ділянки, на якій це майно розміщене. При цьому позивачем фактично оспорювалось оформлення права на вказаний комплекс будівель бази відпочинку "Волна", однак під час розгляду справи не встановлено, а учасники справи не обґрунтовували позовні вимоги наявністю у позивача будь-яких прав щодо вказаного нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці в межах території, на яку поширюються відповідні повноваження позивача.
У справі № 910/16448/18 предметом спору було рішення органу місцевого самоврядування про передачу юридичній особі в строкову оренду земельних ділянок, за результатами розгляду якого суди встановили, що багатоквартирний будинок співвласників ОСББ "Комфортний дім" (позивача) розташований на окремій земельній ділянці, яка є суміжною із земельними ділянками, щодо яких відповідачем прийнято спірне рішення. Водночас відсутність доказів включення спірних ділянок або їх частин до прибудинкової території багатоквартирного будинку на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, як зазначили суди, не дає підстав для висновку про виникнення у позивача будь-якого охоронюваного законом інтересу, який би підлягав судовому захисту в обраний позивачем спосіб. Суди зазначили, що з огляду на законодавчо встановлені особливості набуття речового права на користування землею комунальної власності сама по собі обставина листування позивача з органом місцевого самоврядування з приводу можливості оформлення прав на земельну ділянку, як і здійснення позивачем за власною ініціативою благоустрою спірних земельних ділянок, не призводить до набуття права землекористування та не дає підстав для висновку про виникнення у позивача будь-якого охоронюваного законом інтересу, який би підлягав судовому захисту в обраний позивачем спосіб.
У справі № 910/17602/19 предметом спору є визнання прав кредитодавця нараховувати проценти та вимагати їх сплати (погашення) такими, що припинилися. При цьому предметом касаційного розгляду у цій справі було питання щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій п. 4 ч. 5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України. Так, суд касаційної інстанції зазначив, що положеннями чинного законодавства не передбачено звернення учасника юридичної особи до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи поза відносинами представництва, окрім позовів про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. У зв`язку з наведеним, Верховний Суд вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який підтримав апеляційний господарський суд, про відсутність підстав для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фав-Україна" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Легалплейс" про визнання такими, що припинилися, прав кредитодавця нараховувати проценти та вимагати їх сплати (погашення).
У справі № 904/4669/18 предметом спору є вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребування з чужого незаконного володіння. З огляду на те, що положеннями чинного законодавства не передбачено звернення учасника (засновника, акціонера, члена) юридичної особи до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи поза відносинами представництва, окрім позовів про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, Верховний Суд вважав обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанції про повернення позовної заяви Компанії, поданої в інтересах Товариства, на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 ГПК України.
У справі № 221/4016/17 спір виник внаслідок не укладення з позивачем як членом наглядової ради, обраним загальними зборами Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", трудового договору (контракту) відповідно до вимог законодавства України. Предметом касаційного оскарження стала ухвала районного суду, якою забезпечено позов позивача шляхом заборони відповідачу: звільняти та/або відсторонювати від посади та/або припиняти повноваження та/або відкликати та/або приймати рішення про заміну члена наглядової ради позивача; організовувати (у тому числі, але не обмежуючись, скликати очні та/або заочні засідання та/або розсилати повідомлення про проведення засідання, проєкти рішень (бюлетені для голосування) та проводити засідання, організовувати та проводити голосування з будь-яких питань, з будь-яким порядком денним та будь-яким чином, приймати будь-які рішення (у тому числі, але не обмежуючись, шляхом проведення заочного голосування (опитування), підписувати проєкти рішень (бюлетені для голосування), підписувати протокол(и) засідання (в тому числі, але не обмежуючись, протоколи про результати заочного голосування) без участі позивача як члена наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат". Верховний Суд підтримав висновок суду апеляційної інстанції, відповідно до якого оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції безпосередньо не відновлювались, не змінювались, не припинялись права, інтереси або обов`язки корпорації "Індустріальна спілка Донбасу", яка є акціонером відповідача, тому вказана юридична особа не має права, передбаченого частиною першою статті 352 Цивільного процесуального кодексу України, на оскарження ухвали суду першої інстанції.
Щодо постанови Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №904/464/18, то колегія суддів зазначає, що така відсутня в системі Діловодства спеціалізованого суду, а також в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Отже, наведені відповідачем у касаційній скарзі постанови Верховного Суду були прийняті за іншого матеріально-правового та процесуально-правового регулювання спірних правовідносин, та/або іншого предмета і підстав заявлених позовних вимог, та/або іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), ніж у даній справі. Відтак зазначені справи і справа № 910/3917/20 є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.
5.6. Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/3915/20, то колегія суддів зазначає, що в цій справі суд касаційної інстанції зазначив що суди попередніх інстанцій, вирішуючи корпоративний спір, зобов`язані були перевірити наявність в позивача суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання наявності чи відсутності факту їх порушення або оспорювання. Однак, як встановив суд касаційної інстанції, судами жодним чином не конкретизовано у чому ж таке матеріальне право полягає, тобто яке саме корпоративне право чи інтерес позивача порушено станом на момент звернення з позовом саме у зв`язку з оспорюваними діями відповідача та яким чином.
Разом з тим в цій справі, як було зазначено вище, суд апеляційної інстанції встановив, що вчинення Фондом державного майна України таких дій як: призначення або заміна представників до органів наглядової ради, впливає на права позивача як міноритарного акціонера Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго".
Крім того, у справі № 910/3915/20 Верховний Суд не викладав правового висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин статей 15, 16 Цивільного кодексу України, а передав справу на новий розгляд для встановлення та дослідження обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення.