ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 917/998/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши касаційну скаргу Фонду державного майна України
на рішення Господарського суду Полтавської області
(суддя - Мацко О.С.)
від 24.09.2020
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Гребенюк Н.В., судді: Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.)
від 22.04.2021
у справі № 917/998/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс Агро"
до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "МГ Тек", Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрресурс Груп"
про стягнення 2 337 704, 33 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Шевцова Ю.В.
відповідача - не з`явилися
третіх осіб - не з`явилися
ФДМУ - Федорчук О.В.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Каіс Агро" (далі - ТОВ "Каіс Агро") звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (далі - ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів") про стягнення 2 337 704,33 грн збитків, спричинених неналежним виконанням умов договору складського зберігання зерна від 23.10.2018 №78/18-хб.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" не виконав умови договору складського зберігання зерна від 23.10.2018 №78/18-хб в частині відвантаження сільськогосподарської продукції, а саме - зерна кукурудзи 3 класу врожаю 2018 року, внаслідок чого позивач поніс витрати, пов`язані із відшкодуванням витрат послуг з експедирування; у зв`язку із простоєм вагонів понесені додаткові витрати на послуги, надані ТОВ "МГ Тек" за договором на транспортно-експедиційного обслуговування від 15.08.2018 № 05-1 та ТОВ "Укрресурс Груп" за договором транспортного експедирування від 13.02.2019 №130219/1 склали 2 337 704,33 грн, сплачені позивачем та підлягають відшкодуванню ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів".
Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 614, 936, 942, 953, 957, 961 Цивільного кодексу України, статті 9, 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", статті 24, 35, 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", статті 173, 179, 218, 224, 225, 226 Господарського кодексу України.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.09.2020 у справі №917/998/20 позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс Агро" 2 337 704,33 грн - збитків.
2.2. Приймаючи рішення та задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що саме бездіяльність відповідача у вигляді нездійснення відвантаження продукції позивача, в порядку, передбаченому договором складського зберігання зерна №78/18-хб від 23.10.2018, призвела до виникнення у ТОВ "Каіс Агро" збитків у вигляді транспортних витрат у зазначеному в позові розмірі. При цьому судом першої інстанції також враховано, що відповідачем визнано повністю понесені позивачем транспортні витрати.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 рішення Господарського суду Полтавської області від 24.09.2020 у справі №917/998/20 залишено без змін.
2.4. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт наявності понесення збитків та їх розміру, які останньому були завдані у зв`язку з неналежним виконанням ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" зобов`язань за договором складського зберігання зерна від 23.10.2018 №78/18-хб в частині відвантаження зерна.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи Фонду державного майна України про недійсність угоди про визнання боргу від 04.12.2019 через непогодження її умов із компетентним органом, оскільки зазначена угода у судовому порядку визнана недійсною не була.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.09.2020 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі №917/998/20, Фонд державного майна України подав касаційну скаргу, якою просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
3.2. Підставами касаційного оскарження Фонд державного майна України визначило пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження визначено, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
3.4. Фонд державного майна України підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 21.10.2014 у справі №26/327 та у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/21493/17 (щодо застосування статті 92 Цивільного кодексу України); у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №317/1005/15-ц (щодо застосування статті 228 Цивільного кодексу України).
3.5. Пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначено в якості підстави касаційного оскарження відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
3.6. Фонд державного майна України підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 5 статті 114 Статуту залізниць України та щодо застосування частини першої статті 1193 Цивільного кодексу України.
3.7. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Каіс Агро" проти її вимог заперечує та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каіс Агро" та Державним підприємством "Полтавський комбінат хлібопродуктів" 23.10.2018 укладено договір складського зберігання зерна № 78/18-хб (далі - договір).
Згідно з умовами вказаного договору поклажодавець (ТОВ "Каіс Агро"), за власний рахунок, поставляє на зерновий склад (Філія "Хлібна база № 88" ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів") зерно культур, що вказані у даному договорі, а зерновий склад зобов`язується надати послугу, пов`язану з його діяльністю, а саме: прийняти, розташувати по сховищам у відповідності з якістю, при необхідності доводити до потрібних кондицій, зберігати і відвантажувати сільськогосподарську продукцію (надалі - зерно) на протязі терміну дії цього договору.
Відповідно до пункту 2.1.1 договору зерновий склад зобов`язаний здійснити на підставі накладних приймання зерна фактичної якості з видачею поклажодавцю реєстру за кожну добу надходження із зазначенням фізичної ваги та фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій.
Також зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, визначеного у договорі, за розпорядженням поклажодавця здійснювати переоформлення та відвантажування зерна; відвантажити зерно в порядку черговості отриманих заявок від інших поклажодавців відповідно поданої заявки, наряд на відвантаження зерна державного резерву виконується позачергово; у разі неможливості задіяти при навантажувально-розвантажувальних роботах тепловоз зернового складу (технічні неполадки), про це відразу повідомляється поклажодавець, якщо він подав заявку на ці роботи відповідно до умов даного договору. У цьому випадку поклажодавець самостійно організовує подачу-прибирання вагонів з участю маневрового тепловозу залізниці (пункти 2.1.6, 2.1.10, 2.1.11 договору).
Поклажодавець зобов`язаний, зокрема, своєчасно, за 10 днів, подати зерновому складу заявку на відвантаження зернових культур, які знаходяться на зберіганні; під навантаження зерна подавати технічно справні вагони, у випадку вибракування поданих вагонів, їх подача та прибирання здійснюється за рахунок поклажодавця (пункти 2.3.8, 2.3.9 договору).
Відповідно до пункту 3.2 договору від 23.10.2018 №78/18-хб відпуск зерна зерновим складом та приймання її поклажодавцем за кількістю та якістю здійснюється на складі зернового складу та за участю уповноваженого представника поклажодавця з обов`язковим складанням відповідних актів.
При відвантаженні зерна залізничним транспортом поклажодавець повинен не пізніше ніж за 10 діб до проведення запланованого навантаження, письмово попередити про це зерновий склад. В разі недотримання цієї вимоги поклажодавець відшкодовує сплачені зерновим складом штрафи за понаднормативне використання вагонів, а зерновий склад не несе відповідальності за порушення строків відвантаження (пункт 3.3 договору).
Для здійснення відвантаження зерна, що перебувало на зберіганні у ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів", ТОВ "Каіс Агро" було залучено транспортних експедиторів на умовах укладених договорів.
Між ТОВ "МГ Тек" (експедитор) та ТОВ "Каіс Агро" (клієнт) 15.08.2018 укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування №05-1, за умовами якого експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг, а саме, забезпечити оптимальне транспортне обслуговування, а також організувати перевезення вантажу (зернові та олійні культури та продукти їх переробки) залізничним транспортом.
Між ТОВ "Каіс Агро" (клієнт) та ТОВ "Укрресурс Груп" (експедитор) 13.02.2019 укладено договір транспортного експедирування №130219/1, відповідно до якого експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням зернових, олійних культур та продуктами їх переробки залізничним транспортом, а також виконання інших дій, необхідних для виконання обов`язків за цим договором і узгоджених з клієнтом.
ТОВ "Каіс Агро" 18.03.2019 звернулось до Філії "Хлібна база №88" ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" із листом, в якому просило відвантажити у залізничні вагони кукурудзу 3 класу врожаю 2018 року в кількості 2100,00т +/-5% з 01.04.2019; експедитор - ТОВ "МГ Тек", оплата ґарантується.
ТОВ "МГ-Тек" 04.04.2019 звернулось до начальника станції Скороходове із листом №49/04-2019, в якому просило подати 15 вагонів по станції Скороходове; оплата послуг гарантувалась з власного рахунку.
У листі від 05.04.2019 №106 ТОВ "Каіс Агро" повторно звернулось до відповідача із листом, в якому просило відвантажити у залізничні вагони кукурудзу 3 класу врожаю 2018 року в кількості 3 512,960 тони +\- 5 % з 05.04.2019.
Письмових відповідей відповідача щодо вказаної вимоги матеріали справи не містять.
Як зазначає експедитор, 07.04.2019 ТОВ "МГ Тек" подало 15 вагонів зерновозів (№№95359345, 95682332, 95828943, 95346177, 95328647, 95646048, 95792206, 95041448, 95680047, 95677829, 58563461, 95758579, 95620464, 95631859, 95669347) на внутрішні колії елеватора Філії "Хлібна база №88" під навантаження зерном кукурудзи 3 класу за дорученням ТОВ "Каіс Агро" для подальшого транспортування на станцію Чорноморськ-Порт Одеської залізниці, натомість вже після завантаження та опломбування 11 вагонів та оформлення відповідної залізничної накладної №44399707, працівниками елеватора було заблоковано залізничні колії, що унеможливило виїзд вказаних вагонів до станції Скороходове для подальшого слідування.
Листом №56/04-2019 від 11.04.2019 експедитор, ТОВ "МГ Тек", повідомив ТОВ "Каіс Агро", що станом на 11.04.2019 користування вагонами по станції Скороходове приблизно складає 201 886,78 грн за 15 вагонів; станом на попередню дату закінчення навантаження 26.04.2019 користування 15 вагонами буде складати 515 311,42 грн; у попередню суму користування вагонами не входять інші обов`язки, платежі та інші збори по станції.
ТОВ "Каіс Агро" 18.04.2019 звернулось до Міністерства аграрної політики та продовольства із листом №121, в якому просило з метою забезпечення доставки зерна у порт у строк до 10.05.2019 залізничним транспортом, прийняти негайні заходи щодо термінового відвантаження філією "Хлібна баз №88" ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" та відшкодувати витрати допущеного простою залізничних вагонів з вини зберігача.
ТОВ "Каіс Агро" 26.04.2019 звернулось до Філії "Хлібна база №88" ДП "Полтавський комбінат хдібопродуктів", ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" та Міністерства аграрної політики та продовольства із вимогою-претензією, в якій просило терміново відвантажити зі складу Філії "Хлібна база №88" ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" кукурудзу 3 класу врожаю 2018 року в кількості 2108,88 т; відшкодувати вартість простою 15 залізничних вагонів (№58563461, 95041448, 95328647, 95346177, 95346177, 95359345, 95620464, 95631859, 95646048, 95669347, 95677829, 95680047, 95682332, 95758579, 95792206, 95828943), поданих 01.04.2019 з 08 год 00 хв до 08 год 10 хв Укрзалізницею по станції Скороходово на під`їзні колії філії "Хлібна база №88" ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" станом на 26.04.2019 в сумі 515 311,42 грн; відшкодувати вартість подачі й забирання 15 вагонів тепловозом станції на під`їзну колію у сумі 3 965,50 грн.
ТОВ "Каіс Агро" листом №07/05 від 07.05.2019 звернулось до Філії "Хлібна база №88" ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" та ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів", в якому просило відвантажити 07.05.2019 у залізничні вагони кукурудзу 3 класу врожаю 2018 року; також просило виставити власним локомотивом на залізничні колії станції Скороходове завантажені і опломбовані вагони з 15 вагонів, що були завантажені; експедитор - ТОВ "МГ Тек".
Відповіді на вказане звернення матеріали справи не містять.
ТОВ "Каіс Агро" листом б/н від 07.05.2019 повідомило в.о. директора Філії "Хлібна база №88" ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" та керівника ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів", що наявність кримінального провадження №4201917100000088 від 05.04.2019, на що посилається відповідач у листі від 04.05.2019 №117 (матеріали справи не містять), не є перешкодою для здійснення господарської діяльності; посилаючись на наявність права власності на спірне зерно кукурудзи повторно просив 07.05.2019 відвантажити у подані 15 вагонів, які перебувають на території відповідача, зерно ТОВ "Каіс Агро" і відшкодувати завдані збитки.
Позивач 08.05.2019 звернувся до В.о. міністра аграрної політики та продовольства України із листом №08/05, в якому просив прийняти негайні заходи щодо термінового відвантаження філією "Хлібна база №88" ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" та відшкодування витрат допущеного простою залізничних вагонів з вини зберігача.
Міністерство аграрної політики та продовольства України листом №37-21-15/11371 11.05.2019 за результатами розгляду листів від 18.04.2019 №121, від 19.04.2019 №125, від 26.04.2016 №128, від 03.05.2019 №03/05 повідомило, що існує законодавча заборона незаконного втручання органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини та обов`язку цих органів діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ТОВ "Каіс-Агро" 02.07.2019 звернулось до Філії "Хлібна база №88" ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів", ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів", копії якого також адресовано Міністерству аграрної політики та продовольства України, Прокуратурі Полтавської області із вимогою про повернення зерна та відшкодування збитків, в якому просило повернути зерно кукурудзи 3 класу в кількості 2916,91 т або повідомити про його втрату та відшкодувати спричинені збитки.
ТОВ "Каіс Агро", вважаючи, що ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" не визнається право власності позивача зерно, що є предметом договору складського зберігання від 23.10.2018 №78/18-хб, звернулось до Господарського суду Харківської області з відповідним позовом про визнання права власності на кукурудзу 3 класу, в кількості 3512,96 тон та зобов`язання його повернути.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.08.2019 у справі №922/1595/20, яке набрало законної сили, визнано право власності ТОВ "Каіс Агро" на кукурудзу 3 класу, в кількості 3512,96т, яка знаходиться на зберіганні у ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" на підставі договору складського зберігання №78/18-хб від 23.10.2018. Зобов`язано ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" повернути ТОВ "Каіс Агро" кукурудзу 3 класу, в кількості 3512,96 т (вартість 16 073 979,85 грн).
ТОВ "Каіс-Агро" 12.09.2019 звернулось до Філії "Хлібна база №88" ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів", ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" із вимогою про сплату, в якій просило сплатити в рахунок відшкодування завданих збитків 2 337 704,33 грн.
Філія "Хлібна база №88" ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" та ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" листом №18/11-19 від 18.11.2019 зазначили, що вважають вимоги ТОВ "Каіс Агро" щодо повернення зерна законними, а простій транспорту таким, що відбувся з вини зберігача.
Філія "Хлібна база №88" ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" та ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" у вказаному листі зазначили, що вимога про відшкодування витрат, пов`язаних з несвоєчасним відвантаження зерна, є обґрунтованою, підтверджується наданими ТОВ "Каіс Агро" документами і визнається ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів", однак, посилаючись на скрутне фінансове становище, не заперечують проти укладення угоди про визнання зазначеної заборгованості та зобов`язання сплатити вказану суму витрат.
Між ТОВ "Каіс Агро" (кредитор), ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (боржник 2) та Філією "Хлібна база № 88" ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (боржник 1) 04.12.2019 укладена угода про визнання боргу.
Позивач стверджує, що оскільки відповідач не виконав умови договору складського зберігання зерна від 23.10.2018 №78/18-хб в частині відвантаження сільськогосподарської продукції, внаслідок чого ТОВ "Каіс Агро" понесло витрати, викликані простоєм вагонів на під`їзних коліях філії "Хлібна база №88" ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів", що були надані експедиторами за договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 15.08.2018 № 05-1 та договором транспортного експедирування від 13.02.2019 №130219/1, ТОВ "Каіс Агро" звернулося із вказаною вимогою у судовому порядку.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Визначення подібності правовідносин Верховний Суд міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/7, пункт 40 постанов від 25.04.2018 №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 року по справі №923/682/16.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).
5.3. У поданій касаційній скарзі Фонд державного майна України підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано положення статті 92 Цивільного кодексу України без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 21.10.2014 у справі №26/327 та у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/21493/17.
Верховний Суд, проаналізувавши судове рішення, правові висновки в якому, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.
Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України, на неоднакове застосування якої апеляційним судом посилається скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
У справі №26/327 за позовом ПАТ "Родовід Банк" до ЗАТ "Укргаз-Енерго" про визнання додаткової угоди недійсною Верховний Суд України дійшов висновку, що додаткова угода до договору строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента, суперечить вимогам статей 92, 161, 241, 509, 627 Цивільного кодексу України, а саме: укладена особою, яка не мала на те відповідних повноважень та в наступному не була схвалена банком, а також не відповідає принципам розумності та справедливості в частині визначення завищеної процентної ставки в розмірі 48% річних.
У справі № 910/21493/17 за позовом ТОВ з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" до ОСОБА_1 про стягнення 960 549,71 грн збитків позов мотивований тим, що укладення додаткової угоди на умовах відстрочення платежу не мало на меті здійснення реальної господарської операції та отримання прибутку, в зв`язку з чим позивачу завдано реальних збитків. Суди обох інстанцій, з висновками яких погодився і Верховний Суд, у задоволенні позовних вимог відмовили з огляду на те, що відповідач мав достатній обсяг повноважень для укладення додаткової угоди, а надані позивачем докази не підтверджують протиправної поведінки відповідача при укладенні додаткової угоди. Також суди врахували погодження генеральним директором позивача умов додаткової угоди у подальшому.
Разом з тим, у справі №917/998/20, яка переглядається, предметом позову є вимога про стягнення збитків за понесені експедиторські послуги у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договору складського зберігання зерна, що полягає у простої транспорту, який був наданий для відвантаження зерна, з вини зберігача. При цьому додаткова угода про визнання боргу від 04.12.2019 на відповідність її закону не є предметом розгляду зазначеної справи. Та і як зазначено судом апеляційної інстанції, у судовому порядку визнана недійсною не була.
З викладеного вбачається, що висновки Верховного Суду у зазначених скаржником справах зроблені у правовідносинах, які очевидно не є подібними з тими, що виникли між сторонами у даній справі ні за суб`єктним складом учасників, ні за предметом спору, ні за підставами позову, ні за фактичними обставинами справи, ні за сферою правового регулювання. До того ж, попередні судові інстанції не застосовували положення статті 92 Цивільного кодексу України при вирішенні спору.
5.4. Також Фонд державного майна України зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано положення статті 228 Цивільного кодексу України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №317/1005/15-ц.
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
У справі №317/1005/15-ц за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором. В свою чергу ОСОБА_2 подав зустрічний позов до АТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсними умови пункту 1.1 кредитного договору, визнання незаконними дій в частині збільшення процентної ставки за договором, зобов`язання повернути надмірно сплачені кошти та зобов`язання банку надати довідку про відсутність заборгованості, мотивуючи позов тим, що умова про сплату щомісячної комісії не відповідає статтям 11 та 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та прямо суперечить вимогам, встановленим пунктами 3.1, 3.6, 3.8 Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ від 10.05.2007 №168.
Верховний Суд дійшов висновку, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісії за розрахунково-касове обслуговування не відповідає вимогам закону, оскільки вказаний платіж є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частиною четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, з огляду на що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України такі умови договору порушують публічний порядок.
З огляду на зазначене, висновки Верховного Суду у зазначеній скаржником справі зроблені у правовідносинах, які не є подібними з тими, що виникли між сторонами у даній справі ні за суб`єктним складом учасників, ні за предметом спору, ні за підставами позову, ні за фактичними обставинами справи, ні за сферою правового регулювання. При цьому, колегія суддів враховує, що в оскаржуваних судових рішеннях суди не застосовували положення статті 228 Цивільного кодексу України при вирішенні спору.
5.5. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд зазначає наступне.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник наголошує на відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини п`ятої статті 114 Статуту залізниць України та щодо застосування частини першої статті 1193 Цивільного кодексу України в контексті спірних правовідносин.
Відповідно до частини п`ятої статті 114 Статуту залізниць України витрати і збитки, не передбачені договором перевезення і цим Статутом, не підлягають відшкодуванню.
Згідно із частиною першою статті 1193 Цивільного кодексу України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.
Водночас, суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень виходили з того, що ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" взяті на себе зобов`язання за договором складського зберігання зерна від 23.10.2018 №78/18-хв в частині відвантаження зерна, належного ТОВ "Каіс Агро", не виконано, що відповідачем не заперечується, і у сукупності свідчить про наявність протиправної поведінки у діях (бездіяльності) зерноскладу.
Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову є вимога про стягнення майнової шкоди за понесені експедиторські послуги у зв`язку із неналежним виконанням договору складського зберігання зерна.
Пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок зерна в України" визначено, що зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.
Частинами першою-другою статті 26 Закону України "Про ринок зерна в Україні" визначено, що договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна.
За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Відповідно до частини першої статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Частиною першою статті 224 Господарського кодексу України встановлено обов`язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до частини другої статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).
Виходячи з викладеного, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами пункту 1.1 договору складського зберігання зерна від 23.10.2018 №78/18-хб, укладеного між Філією "Хлібна база №88" ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" та ТОВ "Каіс Агро" зерновий склад зобов`язується надати послугу пов`язану з його діяльністю, а саме: прийняти, розташувати по сховищам у відповідності з якістю, при необхідності доводити до потрібних кондицій, зберігати і відвантажувати сільськогосподарську продукцію (зерно) протягом дії цього договору.
Відповідно до пунктів 2.1.6, 2.1.10 договору складського зберігання зерновий склад зобов`язаний, зокрема, зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі; за розпорядженням поклажодавця здійснювати переоформлення та відвантаження зерна; відвантажити зерно в порядку черговості отриманих заявок від інших поклажодавців відповідно поданої заявки.
На виконання умов вказаного договору між ТОВ "Агро-Слобожанщина" (продавець), ТОВ "Каіс Агро", Філією "Хлібна База №88" ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" складено акти, відповідно до яких сторони провели приймання-передачу зерна сільськогосподарської культури, а саме - кукурудзи 3 класу врожаю 2018 року у загальній кількості 3248,94т, про що свідчать акти від 25.10.2018 № ХБ-00000018, від 30.10.2018 №ХБ-00000020, від 15.11.2018 №ХБ-00000042, від 19.11.2018 № ХБ-00000043, від 27.11.2018 № ХБ-00000046, від 30.11.2018 №ХБ-00000048, від 12.12.2018 № ХБ-00000053, від 09.01.2019 № ХБ-00000073, від 26.02.2019 № ХБ-00000081 та від 14.03.2019 № ХБ-00000083. Також між УАСП ТОВ "Каіс", ТОВ "Каіс Агро" та Філією "Хлібна База №88" ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" складено акт від 22.02.2019 №ХБ-00000080, відповідно до якого продавець переоформлює, а покупець приймає на зберігання зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2018 року в кількості 658,72т, яке знаходиться на зберіганні на підприємстві.
На підтвердження права власності на зерно кукурудзи 3 класу позивачем до матеріалів справи надано витяги з Реєстру складських документів на зерно від 13.06.2019 ДП "Держреєстри України" №№ 14420 (дата видачі складського документа: 19.12.2018; ознака застави зерна - заставлено), 14421 (дата видачі складського документа: 19.12.2018; ознака застави зерна - заставлено), 14422 (дата видачі складського документа: 19.12.2018; ознака застави зерна - заставлено), 14423 (дата видачі складського документа: 11.02.2019; ознака застави зерна - заставлено), 14424 (дата видачі складського документа: 22.02.2019; ознака застави зерна - не заставлено), 14425 (дата видачі складського документа: 26.02.2019; ознака застави зерна - не заставлено), 14426 (дата видачі складського документа: 14.03.2019; ознака застави зерна - не заставлено).
Крім того, судами встановлено, що право власності ТОВ "Каіс Агро" на кукурудзу 3 класу в кількості 3 512,96 тон, яка знаходиться на зберіганні у ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" на підставі договору складського зберігання №78/18-хб від 23.10.2018 року, визнано рішенням Господарського суду Харківської області від 14.08.2019 у справі №922/1595/19, що набрало законної сили.
Згідно з умовами укладеного між сторонами договору складського зберігання зерна від 23.10.2018 №78/18-хб, пунктом 2.1.10 договору встановлений обов`язок відповідача відвантажити зерно в порядку черговості отриманих заявок від інших поклажодавців відповідно поданої заявки.
Згідно зі статтею 32 Закону України "Про ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.
Відповідно до статті 35 Закону України "Про ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов`язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов`язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.
Невиконання ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" зобов`язання з відвантаження товару стало передумовою для понесення позивачем додаткових витрат, пов`язаних із наданням ТОВ "МГ Тек" та ТОВ "Укрресурс Груп" послуг з експедирування.
За змістом статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.
За умовами укладеного 15.08.2018 між ТОВ "МГ Тек" (експедитор) та ТОВ "Каіс Агро" (клієнт) договору транспортно-експедиційного обслуговування №05-1, експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг, а саме - забезпечити оптимальне транспортне обслуговування, а також організувати перевезення вантажу (зернові та олійні культури та продукти їх переробки) залізничним транспортом. Експедитор також надає додаткові послуги: завантаження/вивантаження вантажу та здавання вантажоодержувачу; перевірка кількості та стану вантажу, організація експертизи вантажу (визначення якості вантажу за результатами досліджень спеціалізованих лабораторій), відбір зразків вантажу; сплата зборів та витрат, покладених на клієнта, одержання необхідних документів (пункт 1.2 договору).
Пунктом 3.5 договору визначено, що розмір договірної ціни включає в себе як безпосередньо винагороду експедиторові, так і кошти, необхідні для здійснення перевезення, а саме: залізничний тариф, вартість виготовлення ЗПП, станційні збори, послуги Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, оформлення карантинних, ветеринарних сертифікатів, сертифікатів Державної інспекції з сільського господарства, Торгово-промислової палати, лабораторних досліджень продукції, послуги служби Прикордонного Державного ветеринарно-санітарного контролю тощо відповідно до конкретного додатку до договору та заявки.
Відповідно до частини другої статі 12 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Клієнт зобов`язаний відшкодувати узгоджені з ним та здійснені на його користь додаткові витрати експедитора, які виникли у останнього при виконанні договору. Підтвердженням додаткових витрат експедитора є копії документів (рахунки, накладні та ін.), надані третіми особами (суб`єктами господарювання), що були залучені до виконання договору або органами влади. Відшкодування клієнтом документально підтверджених додаткових витрат експедитора здійснюється на підставі наданого останнім рахунку та підтверджуючих документів протягом 3-х (трьох) банківських днів з дня підписання акта виконаних робіт, до якого включені ці витрати (пункт 3.7 договору).
Судами встановлено, що між ТОВ "Каіс Агро" та ТОВ "МГ Тек" складені, підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб акти надання послуг на загальну суму 2 080 890,79 грн.
Крім того, 29.05.2019 між ТОВ "МГ Тек" та ТОВ "Каіс Агро" укладено додаткову угоду до договору транспортно-експедиційного обслуговування від 15.08.2018 №05-01, за умовами якої у зв`язку з виникненням необхідності додаткових послуг експедитора через відмову зернового складу (філія "Хлібна база №88" ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів") своєчасно відвантажити зерно клієнта, необхідністю вжиття додаткових логістичних заходів (переадресація замовлених вагонів, додаткова обробка документів, маневрові роботи, організація подачі вагонів, перемовини з правлінням Укрзалізниці, листування з учасниками договору перевезення, одержання додаткових необхідних документів) сторони дійшли згоди визначити додатково винагороду експедитору в розмірі 51 693,28 грн.
Загальна сума заборгованості ТОВ "Каіс Агро" перед ТОВ "МГ Тек", що виникла у зв`язку із виконанням умов договору транспортно-експедиційного обслуговування від 15.08.2018 №05-1, та неналежним виконанням ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" зобов`язань за договором складського зберігання зерна від 23.10.2018 №78/18-хб, укладеним між останнім та позивачем, склала 2 132 584,07 грн.
Також здійснення організації та транспортування зерна, що перебувало на зберіганні у ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів", ТОВ "Каіс Агро" було покладено також на ТОВ "Укрресурс Груп".
Між ТОВ "Каіс Агро" та ТОВ "Укрресурс Груп" 13.02.2019 укладений договір транспортного експедирування №130219/1, відповідно до якого експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням зернових, олійних культур та продуктами їх переробки залізничним транспортом, а також виконання інших дій, необхідних для виконання обов`язків за цим договором і узгоджених з клієнтом.
Відповідно до пункту 2.3 договору експедитор зобов`язаний, зокрема, виступати представником клієнта у його правовідносинах з адміністрацією залізниць та іншими перевізниками; забезпечити виділення плану і подачу рухового залізничного складу для здійснення навантаження вантажів, які належать клієнту, на станціях відправлення, а також переадресування заявляються клієнтом залізничних вагонів та вантажів; забезпечити оплату залізничних тарифів і додаткових станційних зборів за перевезення вантажів клієнта.
Експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягом додаткових витрат, які виникли в нього при виконанні цього договору, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта (пункт 2.1 договору).
Згідно з пунктом 3.1 цього договору вартість (ціна) послуг за договором визначається сторонами на договірній основі і вказується у додаткових угодах та/або рахунках.
Вартість робіт і послуг третіх осіб, вартість адміністративних послуг, вартість видачі та оформлення документів та інші витрати, збори, платежі, які не були передбачені сторонами, але є необхідними для виконання договору, покладаються на клієнта і він зобов`язаний їх відшкодувати експедитору (пункт 3.2 договору).
У випадку, коли експедитора під час дії надзвичайних або непередбачених обставин діє в інтересах клієнта, то всі додаткові витрати, збори, платежі покладаються на клієнта і він зобов`язаний їх відшкодувати експедитору (пункт 3.4 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору оплата послуг/робіт/витрат проводиться клієнтом на умовах 100% передплати договірної ціни згідно виставленого експедитором рахунку протягом 3 банківських днів, починаючи з дня отримання клієнтом рахунку на електронну пошту.
За результатами наданих послуг за договором транспортного експедирування від 13.02.2019 №130219/1 між ТОВ "Каіс Агро" та ТОВ "Укрресурс Груп" складені, підписані та скріплені печатками сторін акти наданих послуг на загальну суму 205 120,26 грн.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем за укладеними договорами з ТОВ "МГ Тек", ТОВ "Укрресурс Груп" сплачено надання послуг з експедирування у сумі 2 337 704,33 грн.
При цьому, судами також встановлено факт сплати експедиторами (ТОВ "МГ ТЕК" та ТОВ "Укрресурс Груп") послуг третіх осіб щодо подачі та пробігу вагонів, вартості користування вагонами, збору за зберігання вантажів, зборів за роботи (послуги), штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів та простоєм вагонів (накопичувальні картки від 07.04.2019 № 07040048, від 07.06.2019 № 07060074 та від 30.04.2019 №30040060, відомості плати за користування вагонами №16040002, №21040003, №26040004, №01050005, №02050005р, №06050006, №0605006р, №11050007, №11050007р, №16050008, №16050008р, №21050009, №22050009р, №26050010р, №26050010, №31050011, №31050011р, №05060012р, №0060012, №06060013, №15040001р, № 15040002р, №15040003р, № 15040004р, накладні від 23.04.2019, від 25.04.2019, від 25.04.2019; податкові накладні від 04.04.2019 №20, від 07.05.2019 №8, від 08.05.2019 №9, від 13.05.2019 №10, від 22.05.2019 №13, від 27.05.2019 №14, від 29.05.2019 №15, від 07.06.2019 №1, від 22.03.2019 № 26.
Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій встановлено факт наявності понесення збитків та їх розміру, які ТОВ "Каіс Агро" були завдані у зв`язку із неналежним виконанням ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" зобов`язань за договором складського зберігання зерна від 23.10.2018 №78/18-хб в частині відвантаження зерна, наявність протиправної поведінки відповідача, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, а також вини ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" у виникненні вказаних збитків.
Разом з тим, Суд не вбачає за можливе надання висновків щодо застосування у подібних правовідносинах положень частини п`ятої статті 114 Статуту залізниць України та частини першої статті 1193 Цивільного кодексу України, оскільки судами попередніх інстанцій вказані статті не застосовувались та до даних правовідносин не застосовуються.