ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/1381/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенця В.І.,
за участю секретаря судового засідання Шпорта О.В.
та представників
Позивача: Дудченко В.В.
Відповідача: Дороніна О.М.
Третьої особи на стороні позивача: Будник К.А.
Третіх осіб на стороні відповідача: не з`явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2021
(головуючий - Мартюхіна Н.О., судді Геза Т.Д., Плахов О.В.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2020
(суддя Аюпова Р.М.)
у справі №922/1381/20
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1)Харківського обласного Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр"; 2) Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради",
про стягнення коштів в розмірі 269 700 673,82 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз", Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (далі - АТ "Харківгаз", Відповідач) про стягнення 217 810 660,09 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 17 799 488,30 грн 3% річних та 34 090 525,42 грн інфляційних втрат.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем порушено умови договору транспортування природного газу № 1512000744 від 17.12.2015, щодо оплати послуг балансування природного газу, оскільки з січня - червень 2018 року Позивачем виявлено обсяги негативних місячних небалансів, які не оплачено відповідачем у встановлений договором строк.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України").
4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2020 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Харківське обласне комунальне підприємство "Обласний інформаційно-технічний центр" (далі - КП "Обласний інформаційно-технічний центр") та Комунальне підприємство "Теплові мережі Роганської селищної ради" (далі - КП "Теплові мережі Роганської селищної ради").
5. Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.09.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2021, у позові відмовлено.
6. Судові рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у АТ "Харківгаз" негативного місячного небалансу, за вказаний період у заявленому розмірі, вартість якого Позивачу, слід було розрахувати з дотриманням вставленого законодавством порядку.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів
7. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.
8. Скаржник зазначає, що приймаючи судові рішення у справі, судами неправильно застосовано положення ст.ст. 50, 236, 237 ГПК України та ст. 16 ЦК України, при цьому судами не враховано правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 19.02.2019 у справі № 925/1477/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, від 22.03.2018 у справі № 904/2092/17 щодо застосування ч. 3 ст. 2 ст. 236, ч. 2 ст. 237 ГПК України, від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 щодо застосування положень ст. 50 ГПК України, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17 щодо застосування ст. 16 ЦК України.
9. Крім того, у касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України", посилаючись на п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування п. 12 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (далі - Положення № 187), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 22.03.2017, в якому, на думку позивача, не міститься безумовного обов`язку НАК ?Нафтогаз України? поставляти природний газ.
10. АТ "Укртрансгаз" також звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
11. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано пункт 4, підпункт 2 пункту 7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС, статті 526, 530, 536, 614, 629 ЦК України та не було враховано висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/20912/17, від 18.06.2019 у справі №912/1558/18.
12. Також, скаржник посилаючись на п. 2 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування статей 179, 180 ГК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №916/2090/16, що був застосований судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
13. Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження за приписами п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник стверджує, що судами порушено статті 2, 7, 11, 13, 42, 73-80, 86, 236, 237, 238 ГПК України, оскільки під час ухвалення оскаржуваних рішень суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
14. КП "Теплові мережі Роганської селищної ради" подано суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України", в якому комунальне підприємство, посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі, просить залишити касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" без задоволення.
15. АТ ?Харківгаз? подано відзив на касаційні скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" та пояснення по справі, в яких Відповідач, посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених скаржниками у касаційних скаргах, та водночас, вказуючи на законність та обґрунтованість судових рішень у справі, просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
16. Також, АТ ?Харківгаз? подало клопотання про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" з посиланням на те, що доводи скаржників стосовно неврахування господарськими судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах, які зазначені скаржниками у касаційних скаргах є необґрунтованими, оскільки висновки Верховного Суд у наведених справах стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі. Крім того, АТ ?Харківгаз? вважає, що посилання АТ "Укртрансгаз" на п. 2 частини 2 ст. 287 ГПК України, та вимоги касаційної скарги про необхідність відступлення від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №916/2090/16, є безпідставним.
17. АТ "Укртрансгаз" у запереченні на клопотання АТ ?Харківгаз? про закриття касаційного провадження просить відмовити у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження, з огляду на безпідставність його доводів.
18. Розглянувши клопотання АТ ?Харківгаз? Верховний Суд дійшов висновку, що не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання та закриття касаційного провадження за касаційними скаргами АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України", оскільки підставами касаційного оскарження вказаних касаційних скарг, окрім п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, є також пункти 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, а оцінка подібності правовідносин у справах буде зроблена Судом при дослідженні підстав скасування судових рішень у справі, зазначених скаржниками у касаційних скаргах.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
19. Судами попередніх інстанцій встановлено, 17.12.2015 між АТ "Укртрансгаз" (оператор) та ПАТ "Харківгаз" (в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз") (замовник) підписано договір транспортування природного газу №1512000744 (далі - договір), за умовами п. 2.1. якого за цим договором оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену у цьому договорі вартість таких послуг.
20. В пункті 2.3. договору перелічено види послуг, які можуть бути надані замовнику за цим договором, а саме:
- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);
- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);
- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).
21. Пунктом 2.4. договору визначено, що обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору.
22. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (п. 2.5. Договору).
23. Згідно з пунктом 2.6. цього договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
24. В пункті 2.7. договору передбачено, що оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.
25. За положеннями пункту 2.8. цього договору додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.
26. Замовник має право, зокрема, замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям (п. 4.2. договору).
27. Пунктом 5.4. договору передбачено, що окремим додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством /виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника.
28. Умовами пункту 6.1. договору визначено, що оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності).
29. Вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом (п. 7.1. договору).
30. Пунктами 9.1, 9.2. договору визначено, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу у строк до 12 числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу. Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою:
В (балансування) = БЦГ х К х QБГ, де:
БЦГ - базова ціна газу; QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2.
При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.
31. Відповідно до пункту 9.4. договору оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.
32. З умовами пункту 9.5. договору розбіжності щодо вартості послуг балансування підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість послуг балансування, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 9.4 цього договору, визначається за даними оператора.
33. Послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформляються оператором і замовником актами наданих послуг (п. 11.1. договору).
34. Пунктами 13.1, 13.2 та 13.5. цього договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором. Сторона, що не виконує умови цього договору та (або) умови Кодексу, зобов`язана в повному обсязі відшкодувати збитки, завдані іншій стороні. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
35. Позивачем, здійснено алокацію обсягів природного газу, відібраних Відповідачем, за результатами чого виявлено обсяги негативних місячних небалансів, а саме: у січні 2018 в обсязі 13260,254 тис.куб.м.; у лютому 2018 в обсязі 11119,600 тис.куб.м.; у березні 2018 в обсязі 5504,786 тис. куб.м.; у квітні 2018 в обсязі 1952,157 тис.куб.м.; у травні 2018 в обсязі 566,588 тис.куб.м.;- у червні 2018 в обсязі 541,691 тис.куб.м., що відображено в актах надання послуг балансування обсягів природного газу, розрахунках вартості послуг балансування та звітах по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (оператора газорозподільних систем).
36. АТ "Укртрансгаз", на підтвердження надання послуг балансування природного газу, надало АТ "Харківгаз" односторонні акти про надання таких послуг: №01-18-1512000744 БАЛАНС від 31.01.2018, №02-18-1512000744-БАЛАНС від 28.02.2018., №03-18-1512000744-БАЛАНС від 31.03.2018, №04-18-1512000744-БАЛАНС від 30.04.2018, №05-18-1512000744-БАЛАНС від 31.05.2018, №06-18-1512000744-БАЛАНС від 30.06.2018, на загальну суму 415 056 840,09 грн. Зазначені акти надіслано Відповідачу, разом з рахунками на оплату та звітами по точкам входу/виходу, які було отримано останнім.
37. Позивач, вказує на те, що Відповідач лише частково здійснив оплату послуг балансування природного газу, на суму 197 246 180,26 грн, у зв`язку з чим заборгованість з оплати вказаних послуг складає 217 810 660,09 грн, а тому, наявні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Позиція Верховного Суду
38. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, заперечення проти задоволення касаційних скарг, викладені у відзивах, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
39. Предметом спору у справі є стягнення з АТ "Харківгаз" на користь АТ "Укртрансгаз" вартості послуг балансування природного газу, за період з січня по червень 2018 року.
40. Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), Кодексом газорозподільної системи (далі - Кодекс ГРС), Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного та Господарського кодексів України.
41. Відповідно до пунктів 7, 45 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
42. Згідно з частинами 1, 2 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.
43. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 було затверджено типову форму договору транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плату (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
44. Додатком до постанови НКРЕКП № 2497 від 30.09.2015 є типовий договір транспортування природного газу та додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - розподіл потужності з обмеженнями, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
45. Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору транспортування природного газу, за умовами якого АТ "Укртрансгаз" надає АТ "Харківгаз" послуги з транспортування природного газу на умовах договору.
46. Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. З моменту укладення договору транспортування замовник послуг транспортування також одержує право доступу до віртуальної точки, на якій відбувається передача природного газу.
47. Відповідно до п. 5 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС, небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації.
Балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування.
Фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу, а комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації.
Алокація- це віднесення оператором газотранспортної системи обсягу природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.
Алокація обсягів природного газу по точці входу до газотранспортної системи здійснюється оператором газотранспортної системи з урахуванням підтверджених номінацій по цій точці.
48. Пунктом 8 глави 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС передбачено, що у разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи, а по прямому споживачу - на оператора газотранспортної системи.
49. Відповідно до пунктів 1, 2 глави 3 розділу ХІV Кодексу ГТС, оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць. Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів.
50. З огляду на вищенаведені положення Кодексу ГТС і умови договору, судами визначено, що для наявності підстав для оплати виставленого оператором рахунку щодо вартості послуг балансування передбачено сукупність обставин у наступній послідовності:
1) виникнення негативного місячного небалансу;
2) неврегулювання замовником послуг транспортування самостійно цього небалансу в строк до 12-го числа місяця, наступного за газовим місяцем;
3) оформлення оператором одностороннього акту на обсяг неврегульованого замовником обсягу небалансу;
4) надання оператором замовнику до 14-го числа місяця, наступного за газовим місяцем розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру.
51. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивачем здійснено алокацію обсягів природного газу, відібраних Відповідачем, за результатами чого у останнього виявлені обсяги негативних місячних небалансів, що зафіксовано у односторонніх звітах по точках входу/виходу замовника послуг транспортування, за період з січня по червень 2018 року. Також, позивачем для оформлення наданих відповідачу послуг балансування, складено односторонні акти про надання послуг балансування для врегулювання небалансів за вказаний період на загальну суму 415 056 840,09 грн, які надіслано Відповідачу разом з рахунками на оплату та звітами по точкам входу/виходу.
52. Судами встановлено, що вказані дії позивачем вчинено з порушенням строків, визначених Кодексом ГТС та п. 9.4 договору, для оформлення та направлення відповідачу розрахунку вартості наданих послуг балансування та рахунка-фактури.
53. Також, судами встановлено, що позивачем не надано суду доказів наявності небалансів в системі, у вказаний період, не надано доказів резервування частини діючої ємності газосховища, потужності закачування та відбору газосховища, що необхідні для виконання обов`язків з балансування системи. Із звітів по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування за період січень - червень 2018 року вбачається, що розрахунок послуг з балансування проводився Позивачем по точкам входу/виходу Відповідача, лише з урахуванням обсягу природного газу відібраного замовником (Опертором ГРМ) з газотранспортної системи та без урахування обсягу газу відібраного кінцевими споживачами.
54. З урахуванням зазначеного суди дійшли правильного висновку, що позивачем безпідставно проведено розрахунок послуг з балансування обсягів природного газу у період січень - червень 2018 року, з урахуванням коефіцієнту компенсації - 1,2, оскільки такий розрахунок проведено з урахуванням відібраного обсягу газу газорозподільним підприємством - АТ "Харківгаз" та без урахування обсягу газу, отриманого ним у фізичних точках виходу з ГТС для подальшого розподілу приєднаним споживачам.
55. Водночас, судами також встановлено, що Позивач посилаючись на наявність заборгованості Відповідача з оплати послуг балансування у розмірі 217 810 660,09 грн, не надав детального розрахунку заборгованості, документів, що підтверджують нарахування та оплати за даним договором із зазначенням призначення платежів (платіжних доручень, виписок банку, деталізованих звірок взаємних розрахунків за вказаний період, тощо).
56. Крім того, згідно із ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства
57. Частиною 4 ст. 179 ГК України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
58. За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.
59. За змістом частини другої, третьої статті 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
60. Частиною 8 статті 181 ГК України визначено, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
61. Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.
62. Судами встановлено, що п.п. 2.1., 2.4. договору, визначено, що послуги транспортування природного газу надаються в обсягах, які визначаються у додатку 1 (розподіл потужності) та додатку 2 (транспортування) до договору, які відповідно до п. 2.8. договору є його невід`ємною частиною.
63. При цьому додаток 3 до договору, укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.
64. Пунктом 5.4. договору визначено, що окремим додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством /виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника.
65. АТ "Харківгаз" у спірних правовідносинах, крім статусу замовника послуг транспортування природного газу, має також статус оператора газорозподільної системи (далі - оператор ГРМ), тобто є суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
66. Судами встановлено, що сторонами не укладались додатки 1, 2, 3 до договору, якими визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, які повинні містити схеми потоків газу через вузли обліку природного газу, їх місце розташування на схемі, межі балансової належності або схематичні позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки, а позивач не передавав об`єми (обсяги) природного газу в точках комерційного обліку. Тобто, сторони фактично не погодили предмет договору (потужність та обсяг транспортування газу), що є істотною умовою, не визначили перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника. Отже, суди дійшли висновку, що складені АТ "Укртрансгаз", на підставі пункту 11.4 договору, односторонні акти надання послуг балансування обсягів природного газу, не можуть бути належними доказами на підтвердження визначення обсягів та вартості послуг балансування газу у вказаний період, а тому Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту надання Відповідачу послуг балансування.
67. Таким чином, суди, дослідивши зібрані у справі докази, дійшли висновку, що Позивачем не доведено належними та допустимим доказами негативного місячного небалансу АТ "Харківгаз" у вказаний період, а тому відсутні підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за послуги балансування природного газу.
68. Зважаючи на вищезазначене суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.
69. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
70. У касаційній скарзі АТ "Укртрансгаз" вказує на те, що судами неправильно застосовано пункт 4, підпункт 2 пункту 7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС, статті 526, 530, 536, 614, 629 Цивільного кодексу України та не було враховано висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/20912/17, від 18.06.2019 у справі №912/1558/18.
71. Касаційний суд відхиляє вказані доводи з огляду на наступне.
72. За п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
73. У справі № 910/20912/17 ПАТ "Укртрансгаз" звернулось з позовом до ТОВ "Облгазпостач" про стягнення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу та нарахованих на суму заборгованості сум пені, інфляційних втрат та 3% річних. Верховний Суд у постанові від 23.04.2019 у справі №910/20912/17 вказав на недотримання ПАТ "Укртрансгаз" встановленого законодавством та умовами договору, порядку врегулювання негативного місячного небалансу за вересень 2016 року. Встановлено необґрунтованість позовних вимог з огляду на недоведеність ПАТ "Укртрансгаз" належними і допустимими доказами підстав як для здійснення ним фізичного балансування газотранспортної системи за вересень 2016 року, так і для визначення з дотриманням встановленого законодавством порядку обсягу негативного місячного небалансу товариства за спірний період, понесення позивачем у зв`язку з цим реальних витрат.
74. У справі №912/1558/18 АТ "Укртрансгаз" звернувся з позовом до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" про стягнення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за договором транспортування та нарахованих на заборгованість сум пені, 3% річних та інфляційних втрат. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення та направляючи справу №912/1558/18 на новий розгляд виходив з того, що з урахуванням положень розпоряджень Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" суди попередніх інстанцій мали належним чином встановити (на підставі відповідних доказів): чи мав місце несанкціонований відбір природного газу за спірний період відповідними споживачами, а саме ДП "Кіровоградтепло" та КП "Теплоенергетик"; чи був відповідач у спірний період оператором ГРС стосовно вказаних споживачів, та, у разі підтвердження несанкціонованого відбору природного газу згаданими підприємствами, - наявність підстав для віднесення відповідного обсягу природного газу в алокацію на відповідача; чи підтверджується належними та допустимими доказами надання позивачем послуг балансування відповідачу в спірний період на підставі договору, що відноситься до предмета даного спору. Також Верховний Суд вказав на строки оформлення актів надання послуг балансування, а саме: суди повинні надавати оцінку порушення позивачем відповідних строків у розрізі розумності пропуску цих строків.
75. Аналіз висновків, зроблених у рішеннях апеляційного та місцевого господарських судів, що оскаржується, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у вказаних вище постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням різних норм матеріального права, за інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.
76. До того ж, оскільки судові рішення у справі №912/1558/18 Верховним Судом були скасовані та зазначена справа була направлена на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення спору у справі, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі, адже за результатами такого розгляду мають бути встановлені обставини та досліджені докази, які не були, відповідно, встановлені та досліджені під час попереднього судового розгляду, що вплине і на правові висновки судів у такій справі.
77. Також, АТ "Укртрансгаз" вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 916/2090/16 та застосованого судами при прийнятті оскаржуваних рішень, оскільки матеріали цієї справи, на відміну від справи № 916/2090/16, містять всі належні та допустимі докази того, що складені акти наданих послуг балансування відповідають як вимогам Кодексу ГТС, так і вимогам укладеного договору, містять всі належні та допустимі докази, на підставі чого такі акти були складені, матеріали цієї справи містять відповідні звіти як позивача, так і відповідача, а тому суди попередніх інстанцій мали можливість встановити обсяг наданих послуг балансування та, відповідно, їх вартість.
78. Порядок відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, передбачений частиною другою статті 302 ГПК України, відповідно до якої суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
79. Відступ від правової позиції - це сукупність підстав, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо певного питання на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм з метою усунення вад попереднього рішення чи групи рішень (їхня неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), що пов`язано зі зміною суспільних відносин та усунення суперечностей між принципом правової визначеності та концепцією "живого права" (динамічного тлумачення права) як складовими верховенства права.
Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.
80. На розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було передано справу № 922/3987/19 з мотивів необхідності відступити від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/2090/16.
81. За результатами розгляду справи № 922/3987/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не знайшла підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/2090/16.
82. У цій справі Суд також не вбачає підстав відступати від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/2090/16. При цьому, у касаційній скарзі АТ"Укртрансгаз" не наведено належного вагомого обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у зазначеній постанові.
83. З приводу підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, який, зокрема, відсилає до пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, колегія суддів зазначає наступне.
84. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
85. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не само по собі порушення норм процесуального права, недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
86. Тобто процесуальний закон пов`язує право суду касаційної інстанції скасувати судове рішення з підстав недослідження зібраних у справі доказів за обов`язкової умови попереднього встановлення обґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
87. Натомість скаржник не довів обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1, 2 частини 2 статті 287 ГПК України, що виключають можливість скасування судових рішень з цієї підстави.
88. Щодо доводів касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України".
89. У касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень ст.ст. 50, 236, 237 ГПК України. При цьому, скаржник зазначає, що розглядаючи справу про стягнення заборгованості, суди поза межами заявлених АТ "Укртрансгаз" вимог, включили до предмета доказування дослідження правовідносин між третіми особами АТ "НАК "Нафтогаз України", КП "Теплові мережі Роганської селищної ради", КП "Обласний інформаційно-технічний центр" щодо ненадання номінацій через встановлення порядку виконання відповідних договорів постачання природного газу, чим фактично вирішили спір щодо постачання газу між третіми особами, що у свою чергу суперечить висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 19.02.2019 у справі № 925/1477/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, від 22.03.2018 у справі № 904/2092/17, 20.02.2018 у справі № 911/653/17, від 25.062019 у справі № 910/17792/17. Також, скаржник, посилаючись на ті ж самі доводи, зазначає про неправильне застосування положень ст. 16 ЦК України та не врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17.
90. Судом відхиляються вказані доводи касаційної скарги, зважаючи на наступне.
91. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення повинно відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
92. Згідно із ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує такі питання, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
5) як розділити між сторонами судові витрати.
93. Господарський суд, відповідно до статті 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
94. Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
95. При цьому, колегія суддів зазначає, що усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
96. В даному випадку судами встановлено, що Позивачем обсяг небалансу було визначено з порушенням порядку встановленого кодексом ГТС, зокрема, до його складу було помилково зараховано обсяг газу, який був поставлений АТ "НАК "Нафтогаз України" підприємствам теплокомуненерго.
97. При цьому, судами вірно зазначено, що постачання природного газу АТ "НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а у випадках, передбачених Законом України "Про ринок природного газу", - на підставі типового договору з дотриманням принципу недискримінації.
98. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187 затверджено Положення № 187.
99. Відповідно до п. 3 Положення № 187, цим положенням покладаються такі обов`язки:1) обов`язок господарських товариств, 100 відсотків акцій (паїв, часток) яких належать державі або іншому господарському товариству, єдиним акціонером якого є держава (ПАТ "Укргазвидобування", ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз"), продавати природний газ господарському товариству, єдиним акціонером якого є держава (ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України"), та обов`язок НАК "Нафтогаз України" придбавати такий природний газ для формування ресурсу природного газу для побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення і постачання гарячої води населенню та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням. 2) обов`язок НАК "Нафтогаз України" продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням;3) обов`язок постачальників природного газу, які придбали природний газ у НАК "Нафтогаз України" відповідно до цього Положення, постачати такий природний газ побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням; 4) обов`язок НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії такими виробниками, на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням.
100. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 № 720-р "Деякі питання опалювального сезону 2017/2018" з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального сезону 2017/18 року АТ "НАК "Нафтогаз України": зобов`язано укласти до 14.10.2017 договори із суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню та/або виробникам теплової енергії для релігійних організацій; разом з операторами газотранспортних та газорозподільних мереж забезпечити протягом опалювального сезону 2017/18 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
101. Обставини щодо обов`язку АТ "НАК "Нафтогаз України" постачання природного газу підприємствам ТКЕ, були предметом розгляду у справах №904/8963/17, №904/2092/17, №904/5621/17, №904/9570/17, №904/9054/17, №904/2085/17, №904/9545/17.
102. Так, зокрема, 22.06.2018 Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" було прийнято постанову у справі №904/5621/17 за позовом КП "Жовтоводськтепломережа" до ПАТ "Дніпропетровськгаз", АТ "НАК "Нафтогаз України" про зобов`язання відновити газопостачання, що було припинене на підставі актів про припинення від 31.03.2017, у зв`язку з відсутністю підтверджених номінацій на лютий-березень 2017 року, у якій Верховний Суд дійшов таких висновків: " 17. Суд не погоджується з доводами Скаржника (пункти 10 та 11) щодо необґрунтованості мотивувальної частини постанови апеляційного суду в частині визначення обов`язку Третьої особи-1 видавати номінації, оскільки відповідний висновок ґрунтується на положеннях обов`язкового до виконання Розпорядження, отже твердження про порушення судом Порядку пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання. Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 року № 758, пунктом 2 розділом 3 глави VI Кодексу газорозподільних систем, статті 19 Закону України "Про теплопостачання", безпідставні".
103. У постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, 19.02.2019 у справі № 925/1477/17, від 22.03.2018 у справі № 904/2092/17, на які посилається АТ "НАК "Нафтогаз України" в обґрунтування підстав касаційного оскарження, суди також вказували на обов`язок АТ "НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ підприємствам ТКЕ.
104. Отже, посилання судів попередніх інстанцій у судових рішеннях на обставини щодо обов`язку АТ "НАК "Нафтогаз України" поставляти природний газ підприємствам ТКЕ, не спричинило виходу за межі позовних вимог у справі та прийняття судами рішення, що стосується прав та обов`язків АТ "НАК "Нафтогаз України", як зазначає АТ "НАК "Нафтогаз України" у своїй скарзі. Вказані посилання судів були обумовлені дослідженням обставин щодо помилкового віднесення Позивачем до обсягів небалансу природного газу, обсяги газу, які було поставлено АТ "НАК "Нафтогаз України" підприємствам теплокомуненерго. Отже, суди з врахуванням положень ст.ст. 236, 237 ГПК України, предмету і підстав позову у справі, встановлених обставин та досліджених доказів дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
105. Вказане також свідчить про правильне застосування судами положень ст. 16 ЦК України та прийняття судових рішень з урахуванням правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17, в яких визначено, що із змісту статті 16 ЦК України та завдання господарського судочинства, викладеного у частині першій статті 2 ГПК України, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
106. Крім того, у касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України", посилаючись на п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування п. 12 Положення № 187, в якому, на думку Позивача, не міститься безумовного обов`язку АТ "НАК ?Нафтогаз України? поставляти природний газ.
107. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
108. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
109. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права, необхідним є встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, та обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
110. Як вказувалось, пунктом 3 Положення № 187 визначено обов`язок HAК "Нафтогаз України" постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням, зокрема, виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для всіх категорій споживачів (фізичні або юридичні особи, які використовують теплову енергію на підставі договору).
111. Відповідно до п. 12 Положення № 187, виробник теплової енергії має право до 1 квітня 2018 р. придбавати природний газ для всіх категорій використання природного газу у НАК "Нафтогаз України" за умови, що такий виробник, на якого станом на 30 вересня 2015 р. поширювалася дія статті 19 1 Закону України "Про теплопостачання", виконав обов`язок щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання, а виробник теплової енергії, що також придбаває природний газ для виробництва електричної енергії, додатково виконав установлені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 травня 2015 р. N 670 "Про порядок розрахунків за спожитий природний газ виробниками електричної енергії, які використовують природний газ для її виробництва" (Офіційний вісник України, 2015 р., N 53, ст. 1722) вимоги щодо проведення розрахунків з використанням механізму розподілу коштів, що надходять в розрахунок за відпущену електричну енергію на рахунки із спеціальним режимом використання.
Постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється за цінами, визначеними відповідно до пункту 13 цього Положення, на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а у випадках, передбачених Законом України "Про ринок природного газу", - на підставі типового договору з дотриманням принципу недискримінації.
Підпунктом 4 пункту 3 цього Положення № 187 на АТ "НАК "Нафтогаз України" покладено обов`язок на період до 1 квітня 2018 постачати природний газ, за відповідних умов, викладених у цьому Положенні.
112. Водночас, питання обов`язку АТ "НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ підприємствам ТКЕ, на підставі зазначеного Положення, неодноразово було предметом дослідження судами, зокрема у справах № 904/5094/17, № 925/1477/17, 904/5621/17, на які, зокрема, посилається і АТ "НАК "Нафтогаз України" в обґрунтування підстав касаційного оскарження, із зазначенням, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать висновкам, викладеним у цих постановах Верховного Суду. У вказаних справах, зокрема було визначено, що Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), згідно переліку визначеного у додатку до розпорядження, яким затверджено положення, на постачальників природного газу покладено обов`язки постачати природний газ ТКЕ, в тому числі і на АТ "НАК "Нафтогаз України". Отже, вищезазначені доводи касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" є безпідставними.
113. З урахуванням вищезазначених положень законодавства, встановлених обставин справи та судової практики в аналогічних спорах, суди зазначили, що АТ "НАК "Нафтогаз України" зобов`язаний постачати природний газ підприємствам теплокомуненерго.
114. Ураховуючи викладене, а також зважаючи на те, що судами правильно застосовано п. 12 вказаного Положення № 187, наведена АТ "НАК "Нафтогаз України" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, з огляду на що, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" та скасування судових рішень прийнятих у справі .
115. Відповідно до положень частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює стаття 75 вказаного Кодексу.