ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/13008/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Вронська Г. О., Кібенко О. Р.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В.,
за участю представників:
Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - Оніщук В. М.,
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія
"Нафтогаз України" - Сидорченко В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021
(головуючий - Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Шапран В.В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021
(суддя Сівакова В.В.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про стягнення 31 913 681,27 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. У зв`язку з відпусткою судді Стратієнко Л. В. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 08.09.2021, який наявний в матеріалах справи.
Короткий зміст позовних вимог
2. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості за договором транспортування природного газу № 1602000329 від 12.02.2016 у розмірі 31913681,27 грн, з яких 26957058,12 грн основного боргу, 563785,51 грн пені, 2611104,96 грн інфляційних втрат та 1781732,68 грн 3 % річних.
3. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі укладеного між сторонами договору транспортування природного газу № 1602000329 від 12.02.2016 позивачем було здійснено процедуру алокації та встановлено наявність у відповідача негативних місячних небалансів природного газу за період з січня по вересень 2018 року в обсязі 2330,308 тис. куб. м та 329.849 тис. куб. м за лютий 2019 року. У зв`язку з тим, що відповідачем не було здійснено заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказані періоди в порядку, передбаченому кодексом ГТС, позивачем надано відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів на загальну суму 26 957 058,12 грн, про що було оформлено відповідні акти про надання послуг та надіслано їх на адресу відповідача разом з рахунками на оплату, однак відповідачем не сплачено вказану заборгованість за послуги балансування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021, у позові АТ "Укртрансгаз" відмовлено повністю.
5. Суди мотивували свої висновки тим, що позивачем не було дотримано встановлені Кодексом ГТС та договором строки повідомлення відповідача про наявний у останнього небаланс, чим позивач позбавив відповідача самостійно врегулювати небаланс в строк до 12-го числа наступного місяця (так як всі розрахунки та акти були направлені позивачем відповідачу після 14-го числа).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, АТ "Укртрансгаз" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
7.
8. Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій є п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Так, скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.06.2019 у справі №912/1558/18; суди прийняли оскаржувані судові рішення при неповному з`ясуванні обставин справи, висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не було надано доказів надіслання або вручення відповідачу повідомлень про обсяги транспортування (місячний небаланс) за період з січня по вересень 2018 року, лютий 2019 року є помилковими та не відповідають обставинам справи, а також прийняті з порушенням норм процесуального права, оскільки в матеріалах справи були наявні скріншоти повідомлень щодо врегулювання відповідачем місячних небалансів відповідно до заходів, передбачених п. 3-5 глави 3 розділу ХІV Кодексу ГТС із зазначенням дати їх відправлення та із зазначенням електронних адрес отримувача; матеріали справи свідчать про те, що суди попередніх інстанцій мали всі правові підстави для повного задоволення позову, але всупереч такому цього не здійснили, посилаючись на доводи, що фактично не підтверджені та необґрунтовані.
9.
10. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
11.
12. АТ "НАК "Нафтогаз України" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
13. Судом установлено, що 12.02.2016 між ПАТ "Укртрансгаз" (оператор) та НАК "Нафтогаз України" (замовник) було укладено договір транспортування природного газу № 1602000329.
14. Відповідно до п. 2.1 договору за цим договором оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
15. 03.03.2016 сторони уклали додаткову угоду № 1, якою виклали статті ІІ-ХІ договору в новій редакції.
16. Згідно із п. 2.2. договору, в редакції додаткової угоди № 1, послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, який затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС), з урахуванням особливостей, передбачених договором.
17. Пунктом 2.3. договору, в редакції додаткової угоди № 1, визначені послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором:
- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);
- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);
- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).
18. Згідно із п. 7.1. договору, в редакції додаткової угоди № 1, вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.
19. Розділом ІХ договору, в редакції додаткової угоди № 1, сторони узгодили порядок визначення вартості послуг балансування та порядок розрахунків за них.
20. Так, відповідно до п. 9.1. договору, в редакції додаткової угоди № 1, у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та не врегулювання ним негативного місячного балансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс визначається відповідно до Кодексу.
21. Згідно з п. 9.4 договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 30.12.2016, оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування з деталізацією у вигляді додатку до рахунка-фактури, з подальшим наданням оригіналу рахунку-фактури. Замовник, крім вартості послуг, вказаних в абзаці другому цього пункту, зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів.
Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.
22. Згідно з п. 11.4. договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору.
23. Пунктом 17.1. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2016.
24. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
25. Доказів в підтвердження виявлення однією із сторін небажання продовжувати договірні відносини матеріали справи не містять.
Позиція Верховного Суду
26. За змістом ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
27. При цьому, відповідно до приписів вказаної статті суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
28. Як було зазначено, на підтвердження наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, передбачених п. 1 ст. ст. 287 ГПК України, позивач посилається на те, що суди не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.06.2019 у справі №912/1558/18.
29. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).
30. Зі змісту перелічених судових рішень вбачається, що наведені в них висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
31. Так, у постанові від 18.06.2019 у справі № 912/1558/18 Верховний Суд виклав висновок, відповідно до якого направлення оператором ГТС акта про надання послуг балансування пізніше 14-го числа, наступного за їх складенням місяця, жодним чином не впливає на можливість замовника самостійно врегулювати негативні небаланси в порядку та строки, визначені Кодексом ГТС; сам факт складення оператором ГТС акта надання послуг балансування свідчить про те, що замовником не було самостійно врегульовано місячний негативний небаланс; оскільки строк оплати за послуги балансування відраховується з моменту отримання замовником відповідного акта про надання таких послуг, слід визнати відсутнім порушення прав замовника у зв`язку з простроченням направлення такого акта оператором ГТС; суди повинні надавати оцінку порушення позивачем відповідних строків у розрізі розумності пропуску цих строків та у сукупності з іншими доказами.
32. Однак суд касаційної інстанції не може погодитись з доводами скаржника, що вищевикладені висновки Верховного Суду зроблені у подібних правовідносинах.
33. Аналізуючи суб`єктний склад учасників даної справи та справ, на які посилається скаржник, слід зазначити про їх принципову відмінність, яка, на переконання колегії суддів касаційної інстанції, вплинула на те, що висновки у названих справах є протилежними висновкам у даній справі.
34. Так, як встановлено судами у даній справі № 910/13008/20, позивачем, як оператором ГТС, було здійснено алокацію, в тому числі у період з січня по вересень 2018 року, лютий 2019 року, та на підставі отриманої інформації заявлено до стягнення з відповідача вартість послуг балансування в загальному розмірі 26 957 058,12 грн. Разом з тим, встановлено, що в матеріалах справи наявні повідомлення про обсяги транспортування (місячний небаланс) за період з січня по вересень 2018 року, лютий 2019 року, проте жодних належних доказів їх надіслання або вручення відповідачу не подано. Також всі акти надання послуг балансування обсягів природного газу за січень - вересень 2018 року, лютий 2019 року надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку ПАТ "Укрпошта" після 14 числа місяця наступного за звітним (відповідно до копій описів вкладення у цінний лист, накладних та фіскальних чеків). При цьому позивачем також не було дотримано строків, визначених п. 9.4 договору, надання відповідачу розрахунків вартості послуг балансування та рахунків на оплату. Кодексом ГТС чітко встановлені строки, в межах яких оператор газотранспортної системи (позивач) має визначити небаланс замовника послуг, як добовий так і місячний, та вчинити відповідні дії по його усуненню. Відповідні строки визначення небалансу замовника послуги встановлені також у договорі транспортування природного газу № 160200329 від 12.02.2016. Однак, позивачем не було дотримано встановлені Кодексом ГТС та договором строки повідомлення відповідача про наявний у останнього небаланс, чим позивач позбавив відповідача самостійно врегулювати небаланс в строк до 12-го числа наступного місяця (так як всі розрахунки та акти були направлені позивачем відповідачу після 14-го числа).
35. Суди виходили з того, що для наявності підстав для оплати виставленого оператором рахунку щодо вартості послуг балансування законодавчо передбачено сукупність обставин у наступній послідовності: 1) виникнення негативного місячного небалансу; 2) неврегулювання замовником послуг транспортування самостійно небалансу в строк до 12-го числа місяця, наступного за газовим місяцем; 3) оформлення оператором одностороннього акту на обсяг неврегульованого замовником обсягу небалансу; 4) надання оператором замовнику до 14-го числа місяця, наступного за газовим місяцем розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18, від 19.08.2020 у справі № 910/5354/10).
36. При цьому судами встановлено, що позивачем не доведено суду наявності сукупності вказаних обставин, позивачем не було дотримано встановлені Кодексом ГТС та договором строки повідомлення відповідача про наявний у останнього небаланс, чим позивач позбавив відповідача самостійно врегулювати небаланс в строк до 12-го числа наступного місяця (так як всі розрахунки та акти були направлені позивачем відповідачу після 14-го числа).
37. Водночас висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.06.2019 у справі №912/1558/18, про те, що несвоєчасне направлення оператором ГТС акта про надання послуг балансування жодним чином не впливає на можливість замовника самостійно врегулювати негативні небаланси в порядку та строки, визначені Кодексом ГТС, не можуть застосовуватись при вирішенні спору у даній справі, адже вищевказаний висновок стосувався замовника послуг - Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз", - який одночасно є оператором газорозподільчих систем і подає оператору ГТС інформацію про обсяги фактично відібраного газу, відтак мав можливість самостійно врегулювати наявний небаланс у встановлені строки незалежно від повідомлення про це оператором ГТС.
38. Однак у даній справі № 910/13008/20 відповідач не наділений відповідними повноваженнями.
39. З наведеного вбачається, що висновки судів попередніх інстанцій у даній справі не суперечать висновкам, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник. Такі висновки не є різними, а зроблені з урахуванням різних фактичних обставин справ, що не дає підстав вважати правовідносини у даній справі та справах, на які посилається скаржник подібними, як не дає і можливості касаційному суду проводити касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, оскільки неподібність правовідносин у справі, що переглядається та справах, які розглядалися Верховним Судом виключає здійснення касаційного провадження з підстави касаційного оскарження, що визначена у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
40. Разом з тим, Верховний Суд враховує, що касаційна скарга подана також з підстави оскарження, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, за якою відсутні підстави для закриття провадження, та виходить з наступного.
41. Так, скаржник посилаючись на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що суди прийняли оскаржувані судові рішення при неповному з`ясуванні обставин справи, висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не було надано доказів надіслання або вручення відповідачу повідомлень про обсяги транспортування (місячний небаланс) за період з січня по вересень 2018 року, лютий 2019 року є помилковими та не відповідають обставинам справи, а також прийняті з порушенням норм процесуального права, оскільки в матеріалах справи були наявні скріншоти повідомлень щодо врегулювання відповідачем місячних небалансів відповідно до заходів, передбачених п. 3-5 глави 3 розділу ХІV Кодексу ГТС із зазначенням дати їх відправлення та із зазначенням електронних адрес отримувача; матеріали справи свідчать про те, що суди попередніх інстанцій мали всі правові підстави для повного задоволення позову, але всупереч такому цього не здійснили, посилаючись на доводи, що фактично не підтверджені та необґрунтовані.
42. За змістом п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
43. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.
44. Отже за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права та недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.
45. Тобто процесуальний закон пов`язує право суду касаційної інстанції скасувати судове рішення з підстав недослідження зібраних доказів у справі за обов`язкової умови попереднього встановлення обґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
46. Зважаючи, що підстава касаційного оскарження судового рішення, касаційної скарги АТ "Укртрансгаз", передбачена у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України не знайшла свого підтвердження, то наведені доводи скаржника щодо неповного дослідження судами зібраних у справі доказів не можуть братися до уваги судом касаційної інстанції.
47. Відповідно до положень частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює стаття 75 вказаного Кодексу.
48. При цьому доводи скаржника не підтверджують також наявності підстав для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд, передбачених п.п. 2-4 ч. 3 ст. 310 ГПК України.