ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/12930/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючого, Бакуліної С.В., Вронської Г.О.,
за участю секретаря судового засідання Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Голік О.А. (адвокат), Мостепанюка В.І. (адвокат),
ОСОБА_16 - не з`явився,
ОСОБА_1 - не з`явився,
ОСОБА_2 - Логінова К.Е. (адвокат),
ОСОБА_3 - Продан І.О. (адвокат),
ОСОБА_4 - Логінова К.Е. (адвокат),
ОСОБА_17 - не з`явився,
ОСОБА_5 - не з`явився,
ОСОБА_6 - не з`явився,
ОСОБА_7 - Єніча В.С. (адвокат),
ОСОБА_18 - не з`явився,
ОСОБА_8 - Логінова К.Е. (адвокат),
ОСОБА_19 - не з`явився,
ОСОБА_9 - Єніча В.С. (адвокат),
ОСОБА_10 - Єніча В.С. (адвокат),
ОСОБА_20 - не з`явився,
ОСОБА_11 - не з`явився,
ОСОБА_12 - не з`явився,
ОСОБА_13 - не з`явився,
ОСОБА_14 - не з`явився,
ОСОБА_15 - Филика А.І. (адвокат),
Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 (суддя Щербаков С.О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 (колегія суддів у складі Тищенко О.В., Станіка С.Р., Дикунської С.Я.)
у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд або позивач)
до відповідачів:
1) ОСОБА_16,
2) ОСОБА_1,
3) ОСОБА_2,
4) ОСОБА_3,
5) ОСОБА_4,
6) ОСОБА_17,
7) ОСОБА_5,
8) ОСОБА_6,
9) ОСОБА_7,
10) ОСОБА_18,
11) ОСОБА_8,
12) ОСОБА_19,
13) ОСОБА_9,
14) ОСОБА_10,
15) ОСОБА_20,
16) ОСОБА_11,
17) ОСОБА_12,
18) ОСОБА_13,
19) ОСОБА_14,
20) ОСОБА_15 (далі - відповідачі),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" (далі - Банк або ПАТ "КБ "Даніель"),
про стягнення 1 127 474 605,62 грн.
СУТЬ СПОРУ
1. Під час здійснення процедури виведення Банку з ринку було встановлено недостатність його майна для покриття вимог кредиторів. Фонд, діючи як ліквідатор Банку, звернувся до відповідачів з позовом про стягнення 1 127 474 605,62 грн шкоди, заподіяної Банку та його кредиторам.
2. Позивач стверджує, що збитки були завдані внаслідок рішень органів управління Банку (спостережної ради та кредитного комітету), до складу яких входили відповідачі, про видачу позичальникам кредитів на значні суми без належного забезпечення та придбання Банком неліквідних ("сміттєвих") цінних паперів. Фонд вважає, що такі рішення свідомо ухвалювалися відповідачами всупереч інтересам Банку, створювали для нього значні ризики. На думку позивача, саме виведення з Банку значної суми грошових коштів як незабезпечених кредитів та оплати за неліквідні цінні папери призвело до неплатоспроможності Банку.
3. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, рішення було залишене без змін судом апеляційної інстанції. Фонд звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
4. Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з таких міркувань.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
5. 15.04.2014 Правління Національного банку України (далі - НБУ) ухвалило постанову №217 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель".
6. 16.04.2014 на підставі постанови Правління НБУ виконавча дирекція Фонду згідно з рішенням №29 розпочала процедуру ліквідації Банку та призначила уповноважену особу Фонду на здійснення ліквідації Банку. Під час здійснення процедури ліквідації Банку встановлено, що розмір його зобов`язань відповідно до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.07.2014 №156/14, становить 683 137 934,77 грн. Оціночна (ринкова) вартість його ліквідаційної маси, що затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду від 14.08.2014 №175/14, складає 97 273 464,82 грн.
7. 14.05.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи - Банку.
8. Відповідачі обіймали в Банку такі посади:
- ОСОБА_16 - голова Правління банку;
- ОСОБА_48 - заступник голови Правління, перший заступник голови Правління;
- ОСОБА_49 - заступник голови правління;
- ОСОБА_50 - заступник голови правління;
- ОСОБА_51 - заступник голови правління;
- ОСОБА_52 - головний бухгалтер;
- ОСОБА_5 - член правління;
- ОСОБА_53 - в.о. голови правління, заступник голови правління;
- ОСОБА_54 - голова спостережної ради;
- ОСОБА_55 - член спостережної ради;
- ОСОБА_57 - голова Правління, член спостережної ради;
- ОСОБА_56 - член спостережної ради;
- ОСОБА_58 - член спостережної ради;
- ОСОБА_59 - заступник голови правління, голова правління, член спостережної ради;
- ОСОБА_60 - член кредитного комітету;
- ОСОБА_11 - член кредитного комітету;
- ОСОБА_62 - член кредитного комітету;
- ОСОБА_61 - член кредитного комітету;
- ОСОБА_63 - член кредитного комітету;
- ОСОБА_64 - член кредитного комітету.
9. Статут Банку був затверджений загальними зборами акціонерів 15.04.2013 (протокол №1/2013), погоджений рішенням Правління НБУ від 24.05.2013.
10. Спостережна рада Банку діяла на підставі Положення про спостережну раду Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" (далі - Положення про раду), затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів Банку від 15.04.2013 (протокол №1/2013). Спостережна рада Банку складається з голови спостережної ради та членів (п.3.2 Положення про раду). Спостережна рада Банку є органом, який здійснює захист прав акціонерів банку, і в межах компетенції, визначеної статутом Банку та законодавством України, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.
11. До виключної компетенції спостережної ради належить, зокрема, безпосередній контроль діяльності правління Банку; встановлення порядку проведення ревізій та контролю фінансово-господарської діяльності Банку; надання згоди на видачу Банком кредитів суб`єктам господарювання (окрім банків) та фізичним особам на суму кредитування, визначену окремим рішенням спостережної ради; визначення ймовірності визнання Банку неплатоспроможним внаслідок прийняття Банком на себе зобов`язань або їх виконання, у тому числі внаслідок виплати дивідендів або викупу акцій; прийняття рішення про обрання (заміну) реєстратора власників іменних цінних паперів Банку або депозитарію цінних паперів та затвердження умов договору, що укладатимуться з ним, встановлення розміру оплати його послуг; прийняття рішення про розміщення Банком інших цінних паперів, крім акцій; прийняття рішення про викуп розміщених Банком інших, крім акцій, цінних паперів (п.4.1 Положення про раду).
12. Члени спостережної ради відповідають за заподіяну ними Банку шкоду відповідно до чинного законодавства України (п.7.3 Положення про раду).
13. Для вирішення особливо важливих і складних завдань кредитної та господарської діяльності Банку правління відповідно до вимог законодавства України створює діючі комітети, зокрема кредитний комітет (п.11.11 Статуту).
14. Кредитний комітет Банку діяв на підставі Положення про Кредитний комітет Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" (далі - Положення про комітет), погодженого рішенням спостережної ради Банку від 01.11.2011 (протокол №189/11), затвердженого рішенням правління від 01.11.2011 (протокол №46/11).
15. Кредитний комітет - колегіальний орган управління кредитною та інвестиційною діяльністю Банку, основними завданнями якого є: забезпечення мінімізації кредитних ризиків, ефективне розміщення кредитних ресурсів, визначення порядку та способів їх використання, надання та повернення, виходячи з інтересів банку (п.1.3 Положення про комітет)
16. Основною метою створення кредитного комітету є підвищення ефективності кредитної та інвестиційної політики (п.1.2 Положення про комітет).
17. Головою кредитного комітету є голова правління Банку (п.1.5.1 Положення про комітет). Заступником голови кредитного комітету є заступник голови правління Банку, який згідно з внутрішніми документами Банку заміщує голову правління Банку у разі його тимчасової відсутності (п.1.5.2 Положення про комітет). Членами кредитного комітету є за посадою заступники голови правління, головний бухгалтер Банку, директор департаменту індивідуального бізнесу та директор департаменту аналізу, управління ризиками та звітності (п.1.5.3 Положення про комітет).
18. До функцій кредитного комітету Банку належить, зокрема: прийняття рішень щодо проведення активних операцій із суб`єктами господарювання і фізичними особами в національній та іноземних валютах; зміна умов договорів, укладених з позичальниками; щомісячна інвентаризація кредитного та інвестиційного портфелів та затвердження резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями і операціями з цінними резервами; внесення пропозицій на розгляд правління Банку щодо погашення безнадійних кредитів, списання заборгованості за нарахованими, але не сплаченими відсотками за кредитами, які вважаються безнадійними; проведення активних операцій з цінними паперами; затвердження схем роботи з проблемними кредитами; інших питань, пов`язаних з проведенням активних операцій банку (п.2.3 Положення про комітет).
19. Відповідно до п.2.5. Положення про комітет кредитний комітет зобов`язаний: 1) щомісячно розглядати та оцінювати якість активів Банку на підставі матеріалів, наданих відповідними підрозділами Банку; 2) вносити пропозиції правлінню банку щодо: визначення поточних пріоритетних напрямів та задач щодо здійснення активних операцій; затвердження методики оцінки фінансового стану позичальника; інших питань, які потребують обов`язкового узгодження із правлінням Банку; 3) дотримуватись установленого у Банку порядку документообігу при прийнятті рішень.
20. Кредитний комітет Банку є контролюючим органом у системі Банку. Кредитний комітет щомісячно заслуховує начальників підрозділів корпоративного бізнесу та начальників підрозділів індивідуального бізнесу про стан кредитного портфеля Банку (п.7.1 Положення про комітет).
21. У період 2011 - 2013 років Банком укладено низку кредитних договорів:
- кредитний договір №07/2011 від 16.03.2011 з ТОВ "Європродукт", рішенням Господарського суду Донецької області від 12.10.2015 у справі №905/1352/15 позовні вимоги Банку задоволено повністю; за кредитним договором стягнуто з ТОВ "Європродукт" на користь Банку 208 840 00,00 грн кредиту, 10 161 639,47 грн процентів та 106,26 грн заборгованості з комісії;
- кредитний договір №04/2013 від 28.02.2013 з ТОВ "Ландшафт-Престиж"; рішенням Господарського суду Донецької області від 17.06.2014 у справі №905/2602/14 позовні вимоги Банку задоволено; стягнуто з ТОВ "Ландшафт-Престиж" на користь Банку на підставі кредитного договору заборгованість за кредитом у сумі 30 405 000,00 грн та заборгованість за відсотками в сумі 4 674 872,87 грн, пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 346 533,70 грн та пеню за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 42 280,67 грн;
- кредитний договір №05/2013 від 04.04.2013 з ТОВ "Профиль";
- кредитний договір №07/2013 від 04.04.2013 з ТОВ "Вест Інвестмент"; рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 у справі №908/6176/14 позов Банку задоволено; стягнуто з ТОВ "Вест Інвестмент" на користь Банку 33 600 000,00 грн заборгованості за кредитом, 9 167 285,02 грн заборгованості за відсотками, 1 873 315,07 грн пені за непогашення кредиту, 369 808,74 грн пені за прострочені відсотки, 73 080,00 грн судового збору;
- кредитний договір №08/2013 від 24.04.2013 з ТОВ "Тантал Строй"; рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.02.2015 у справі №908/5617/14 позовні вимоги Банку задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Тантал Строй" на користь Банку 31 357 038,00 грн основного боргу за кредитним договором, 8 200 080,21 грн відсотків за користування кредитом, 6,12 грн заборгованості з комісії, 0,01 грн пені;
- кредитний договір №09/2013 від 27.06.2013 з ПП "Ровена Плюс"; рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.09.2014 у справі №927/1316/14 позов Банку задоволено; стягнуто з ПП "Ровена плюс" на користь Банку заборгованість за кредитом у сумі 24 984 300,00 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом 5 588 953,68 грн та 578 696,32 грн пені;
- кредитний договір №10/2013 від 14.08.2013 з ТОВ "Укрпартнертехнології"; рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі №910/15781/14 позовні вимоги Банку задоволено; стягнуто з ТОВ "Укрпартнертехнології" на користь Банку заборгованість за кредитним договором, яка станом на 18.07.2014 становила 39 398 596,44 грн, та складається із: заборгованості за кредитом у сумі 32 300 000,00 грн; заборгованості за відсотками у сумі 6 879 457,53 грн та пені в сумі 219 138,91 грн;
- кредитний договір №11/2013 від 16.08.2013 з ТОВ "СТЛ Проект"; рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у справі №910/15420/14 позовні вимоги Банку задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "СТЛ Проект" на користь Банку 30 577 000,00 грн основного боргу за кредитом, 6 473 946,75 грн боргу за відсотками за користування кредитом, 205 978,56 грн пені;
- кредитний договір №13/2013 від 29.08.2013 з ТОВ "Ініціатива 20 Плюс 13"; рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі №910/15366/14 позовні вимоги Банку задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Ініціатива 20 Плюс 13" на користь Банку заборгованість з повернення кредитних коштів у розмірі 32 350 000,00 грн за кредитним договором, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 6 568 043,84 грн, пеню в розмірі 207 186,80 грн;
- кредитний договір №14/2013 від 30.08.2013 з ТОВ "Успіх 2013"; рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 у справі №910/17919/14 позовні вимоги Банку задоволено; за кредитним договором стягнуто з ТОВ "Успіх 2013" на користь Банку 32 265 000,00 грн заборгованості кредиту за кредитом, 6 546 146,58 грн заборгованості за відсотками, 206 465,34 грн заборгованості з неустойки та 73 080,00 грн судового збору;
- кредитний договір №15/2013 від 12.09.2013 з ТОВ "Сурінта"; рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 у справі №910/15876/14 позовні вимоги Банку задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Сурінта" на користь Банку 30 043 971,00 грн заборгованості за кредитним договором, 5 906 727,01 грн заборгованості за відсотками, 194 238,89 грн заборгованості з неустойки;
- кредитний договір №16/2013 від 12.09.2013 з ТОВ "Міжнародний розрахунковий центр"; рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі №910/16268/14 позовні вимоги Банку задоволено повністю; стягнуто за кредитним договором з ТОВ "Міжнародний розрахунковий центр" на користь Банку 32 360 000,00 грн заборгованості за кредитом, 6 382 229,04 грн заборгованості за відсотками, 213 281,34 грн заборгованості з неустойки;
- кредитний договір №23/2012 від 28.08.2012 з ТОВ "Агарта Технологія"; рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.04.2015 у справі №908/1070/15 позовні вимоги Банку задоволено; стягнуто за кредитним договором з ТОВ "Агарта Технологія" на користь Банку 31 270 300,00 грн заборгованості за кредитом, 4 093 809,51 грн процентів за користування кредитними коштами, 147 239,21 грн пені та 73 080,00 грн судового збору.
22. Крім того, Банком придбано/враховано цінні папери на підставі таких правочинів:
- з ПАТ "Укрінвестпартнери": договори врахування векселів №В-24/2012 від 10.07.2012 та №В-25/2012 від 10.07.2012, договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-231/2012 від 18.12.2012 (придбано дисконтні облігації Товариства з обмеженою відповідальністю "Руфасбуд", серії "А" у кількості 5216 штук, номінальна вартість однієї облігації 1 000,00 грн, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код) - UА4000112486), договори купівлі-продажу цінних паперів №ДД-232/2012 від 18.12.2012, №ДД-233/2012 від 18.12.2012;
- з ТОВ "Гольфстрім-2010" договір №В-26/2012 врахування векселів від 02.08.2012;
- з ТОВ "Фірма Крєатів" договір №В-27/2012 врахування векселів від 25.09.2012;
- з ТОВ "Тантал-строй": купівля інвестиційних сертифікатів "КУА "Нью Ессет" (ЗДПІФ "Інноваційний розвиток") в кількості 428 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн; в кількості 15 250 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн;
- з ТОВ "КУА "Холдинг Груп" (ЗДПІФ "ПІФ"): договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-180/2012 від 15.10.2012 (придбано у ТОВ "Інвестиційна компанія "Холдинг Груп": вексель простий №АА2304181 у кількості 1 шт. номінальною вартістю 14 500 000,00 грн, вексель простий №АА2304180 у кількості 1 шт. номінальною вартістю 14 500 000,00 грн); договір купівлі-продажу цінних паперів №Д-11/2012 від 26.01.2012 (придбано дисконтні облігації підприємства ТОВ "Руфасбуд" в кількості 27466 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн); договори врахування векселів №В-24/2012 та №В-25/2012 від 10.07.2012;
- з ТОВ "Консалтингова компанія "Стайлинг": купівля облігацій підприємств, дисконтні, в кількості 29500 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн;
- з ТОВ "Центр фінансової та правової допомоги": купівля облігацій підприємств, процентні, в кількості 31600 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн;
- з ПП "Сервістехснаб": купівля облігацій підприємств, дисконтні, в кількості 32700 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн;
- з ТОВ "Навіум": купівля облігацій підприємств, дисконтні, в кількості 1750947 шт. номінальною вартістю 11,00 грн;
- з ТОВ "Глибочиця": купівля облігацій підприємств, дисконтні, в кількості 2463 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн;
- з ПАТ "Експо Нафта Продукт": купівля облігацій підприємств, процентні, в кількості 32800 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн;
- з ТОВ "Фінансова компанія "Октава Інвест": вексель простий в кількості 1 шт. номінальною вартістю 10 000 000,00 грн, вексель простий в кількості 1 шт. номінальною вартістю 1 000 000,00 грн, вексель простий в кількості 1 шт. номінальною вартістю 5 685 000,00 грн.
23. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі №910/5417/14 позовні вимоги Банку задоволено. Стягнуто з ТОВ "Інвестиційна компанія "Холдинг Груп" на користь Банку заборгованість за простими векселями в розмірі 29 000 000,00 грн. Стягнуто з ТОВ "Інвестиційна компанія "Холдинг Груп" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080,00 грн.
24. Суд у справі №910/5417/14 встановив, що 15.10.2012 ТОВ "Інвестиційна компанія "Холдинг Груп" (емітент) емітовано на користь ТОВ "КУА "Холдинг Груп": простий вексель №АА2304180 на суму 14 500 000,00 грн з датою платежу за пред`явленням, але не пізніше 01.09.2013, та 15.10.2012 простий вексель №АА2304181 на суму 14 500 000,00 грн з датою платежу за пред`явленням, але не пізніше 01.09.2013.
25. 15.10.2012 між Банком (покупець) та ТОВ "КУА "Холдинг Груп" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-180/2012, відповідно до умов якого продавець зобов`язується здійснити поставку цінних паперів на користь покупця, а покупець зобов`язується оплатити цінні папери емітента (ТОВ "Інвестиційна компанія "Холдинг Груп") та забезпечити прийняття покупцем цінних паперів на умовах, передбачених цим договором, а саме: вексель №АА2304180 простий ордерний, емітент - ТОВ "Інвестиційна компанія "Холдинг Груп", дата видачі 15.10.2012, дата погашення векселя 01.09.2013, договірна вартість - 12 515 000,00 грн, номінальна вартість - 14 500 000,00 грн; вексель №АА2304181 простий ордерний, емітент ТОВ "Інвестиційна компанія "Холдинг Груп", дата видачі - 15.10.2012, дата погашення векселя 01.09.2013, договірна вартість - 12 515 000,00 грн, номінальна вартість - 14 500 000,00 грн. Загальна договірна вартість цінних паперів без ПДВ становить 25 030 000,00 грн (п. 1.3 договору).
26. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі №910/21515/15 позовні вимоги Банку задоволено. Стягнуто з ТОВ "Руфасбуд" на користь Банку 32 682 000,00 грн вартості облігацій серії А у кількості 32 682 шт., номінальна вартість однієї облігації 1000,00 грн, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN) UА4000112486. Стягнуто з ТОВ "Руфасбуд" в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 182 700,00 грн.
27. Суд у справі №910/21515/15 встановив, що 26.01.2012 між Банком (покупець) та ТОВ "КУА "Холдинг Груп" (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Д-11/2012, відповідно до умов якого покупець придбав на умовах договору цінні папери (іменні дисконтні облігації) ТОВ "Руфасбуд" (емітент) серії "А" у кількості 27466 шт., номінальна вартість однієї облігації 1 000,00 грн, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN) UА4000112486.
28. 18.12.2012 між Банком (покупець) та ПАТ "Укрінвестпартнер" (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-231/2012, відповідно до умов якого покупець придбав на умовах договору цінні папери (іменні дисконтні облігації) ТОВ "Руфасбуд", серії А у кількості 5216 шт., номінальна вартість однієї облігації 1 000,00 грн, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код) UА4000112486. Після придбання Банком облігацій у системі депозитарного обліку були вчинені відповідні записи на рахунку у цінних паперах Банку у зберігача про те, що Банк став власником вказаних облігацій.
29. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 у справі №910/16267/14 позов Банку до ТОВ "Енеско Україна" задовольнено повністю. У рахунок погашення заборгованості ТОВ "Укрпарттехнології" за кредитним договором від 14.08.2013 №10/2013, що становить 39 398 596,44 грн та складається із: кредиту заборгованості за кредитом 32 300 000,00 грн, заборгованості за відсотками - 6 879 457,53 грн, заборгованості з неустойки - 219 138,91 грн. Звернуто стягнення на предмет застави за договором застави від 14.08.2013 №17/К10/2013 з метою задоволення вимог Банку на заставне майно, яке належить ТОВ "Енеско Україна", а саме прості акції іменні у кількості 881 055 штук номінальною вартістю 10,00 грн за одну акцію, емітентом яких є ПАТ "Сінтрон" (ідентифікаційний код 37175982). Встановлено спосіб реалізації предмета застави (заставна вартість становить 80 176 005,00 грн) шляхом проведення прилюдних торгів. Визнано недійсною додаткову угоду від 10.12.2013 до договору застави №17/К10/2013 від 14.08.2013, укладеного між Банком та ТОВ "Енеско Україна".
30. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2014 у справі №910/16999/14 позовні вимоги Банку задоволено повністю. Звернуто стягнення на предмет застави за договором застави від 30.08.2013 №21/К14/2013, а саме на заставне майно, яке належне ТОВ "Успіх 2013" (прості іменні акції в кількості 16 500 000 шт.) шляхом їх реалізації з аукціону за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності в ході виконавчого провадження, для задоволення вимог Банку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30.08.2013 №21/К14/2013, що становить 39 017 611,92 грн та складається з заборгованості за кредитом 32 265 000,00 грн, заборгованості за відсотками 6 546 146,58 грн та заборгованості з неустойки 206 465,34 грн.
31. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2014 у справі №910/15757/14 позовні вимоги Банку задоволено повністю. У рахунок погашення кредитної заборгованості ТОВ "Сурінта" перед Банком за кредитним договором №15/2013 від 12.09.2013 в розмірі 36 144 936,90 грн, з яких: заборгованість за кредитом 30 043 970,00 грн, заборгованість за відсотками 5 906 727,01 грн, заборгованість з неустойки 194 238,89 грн. Звернуто стягнення на предмет застави за договором застави №22/К15/2013 від 12.09.2013 інвестиційні сертифікати іменні ТОВ "КУА НЬЮ ЕССЕТ ПВНЗІФ "Укрнадра" (пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд "Укрнадра") в кількості 8 000 шт. Установлено спосіб реалізації предмету застави згідно з договором застави №22/К15/2013 від 12.09.2013 шляхом проведення аукціону за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
32. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 у справі №910/15422/14 позовні вимоги Банку задоволено повністю. У рахунок погашення заборгованості ТОВ "СТЛ Проект" за кредитним договором від 16.08.2013 №11/2013, що становить 37 256 925,31 грн та складається із: заборгованості кредиту за кредитом - 30 577 000,00 грн, заборгованості за відсотками - 6 473 946,75 грн, заборгованості з неустойки - 205 978,56 грн. Звернуто стягнення на предмет застави за договором застави від 16.08.2013 №18/К11/2013 з метою задоволення вимог Банку на заставне майно, яке належне ТОВ "Енеско Україна", а саме прості акції іменні у кількості 877 187 штук номінальною вартістю 10,00 грн за одну акцію емітентом яких є ПАТ "Сінтрон". Визначено спосіб реалізації предмета застави (заставна вартість становить 79 824 017,00 грн) шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
33. Рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2015 у справі №911/5115/14 позовні вимоги Банку задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Сорс Груп" на користь Банку 17 324 357,00 грн боргу.
34. Суд у справі №911/5115/14 встановив, що 30.09.2013 між Банком (комісіонер) та ТОВ "Профиль" (комітент) було укладено договір комісії №БК-300913/3, відповідно до пунктів 1.1, 1.4 якого комітент доручає, а комісіонер зобов`язується від свого імені за рахунок комітента здійснити купівлю цінних паперів на біржовому та/або позабіржовому, організованому та/або неорганізованому ринку цінних паперів. Ціна договору купівлі-продажу цінних паперів, який буде укладено комісіонером на виконання цього договору, не може бути вищою за 28 333 900,00 грн.
35. 30.09.2013 між Банком (покупець) та ТОВ "Статус Р" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-300913/4, відповідно до пунктів 1.1, 2.1 якого продавець зобов`язується здійснити поставку цінних паперів на користь комітента, а покупець зобов`язується оплатити вказані в цьому пункті цінні папери емітента та забезпечити прийняття комітентом цінних паперів загальною вартістю 28 333 900,00 грн. Покупець зобов`язаний сплатити на поточний рахунок продавця загальну ціну договору. Оскільки продавцем не було здійснено його обов`язку зі списання цінних паперів, 31.10.2013 сторонами було укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-300913/4 від 30.09.2013, яким, зокрема, погодили, що продавець протягом одного дня повертає на рахунок покупця суму отриманої передоплати та сплачує на рахунок покупця штраф у розмірі 100,00 грн.
36. 31.10.2013 Банком (комісіонер) та ТОВ "Профиль" (комітент) було складено та затверджено звіт комісіонера про виконання договору комісії № БК-300913/3 від 30.09.2013, згідно з яким оскільки комісіонер втратив інтерес до придбання цінних паперів загальною вартістю 28 333 900,00 грн, комісіонер відмовляється від виконання умов договору комісії №БК-300913/3 від 30.09.2013, комісійна плата комісіонеру не здійснюється. Також сторони зафіксували, що не мають претензій одна до одної.
37. 30.12.2013 між ТОВ "Статус Р" (первісний боржник) та ТОВ "Сорс Груп" (новий боржник) було укладено договір про переведення боргу, відповідно до пунктів 1, 2 якого первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник приймає на себе зобов`язання з повернення боргу первісного боржника згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ-300913/4 від 30.09.2013 та договором від 31.10.2013 про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-300913/4 від 30.09.2013. Сума боргу складає 17 324 357,00 грн. Новий боржник зобов`язаний виконати зобов`язання та перерахувати грошові кошти у повному обсязі у строк до 01.05.2014.
38. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі №910/27804/14 задоволено позовні вимоги Банку. Стягнуто з ПП "Укрбудхімресурс" на користь Банку грошові кошти в сумі 30 500 900,00 грн.
39. Суд у справі №910/27804/14 встановив, що 30.09.2013 між Банком (комісіонер) та ТОВ "Профиль" (комітент) було укладено договір №БК-300913/1 комісії, відповідно до п.1.1 якого комітент доручає, а комісіонер зобов`язується від свого імені за рахунок комітента здійснити купівлю іменних цінних паперів на біржовому та/або позабіржовому, організованому та/або неорганізованому ринку цінних паперів. За умовами вказаного правочину заявник зобов`язався придбати цінні папери ТОВ "КУА "Холдинг Груп" у кількості 3050 шт. загальною договірною вартістю 30 500 900,00 грн. На виконання умов указаного правочину 30.09.2013 між Банком (покупець) та ПП "Ісіда-2007" (продавець) було укладено договір №БВ-300913/2 купівлі-продажу цінних паперів, згідно з п.1.1 якого продавець зобов`язався здійснити поставку цінних паперів на користь комітента, а покупець зобов`язався оплатити цінні папери ТОВ "КУА "Холдинг Груп" у кількості 3050 шт. Загальна ціна договору №БВ-300913/2 від 30.09.2013 становить 30 500 900,00 грн (п.1.3 договору №БВ-300913/2 від 30.09.2013).
40. 30.12.2013 між ПП "Ісіда-2007" (первісний боржник) та ПП "Укрбудхімресурс" було укладено договір про переведення боргу, відповідно до п.1 якого первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник приймає на себе зобов`язання з повернення боргу первісного боржника згідно з договором №БВ-300913/2 від 30.09.2013, укладеним між ПП "Ісіда-2007" та Банком (кредитор), за яким первісний боржник зобов`язався повернути кредитору протягом одного робочого дня, тобто до 01.11.2013, суму отриманої попередньої оплати за цінні папери в розмірі 30 500 900,00 грн.
41. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.03.2015 у справі №908/5076/14 позовні вимоги Банку задоволено повністю. Визнано недійсним нікчемний договір від 16.01.2014 про припинення дії договору №4/2013 про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 25.12.2013. Стягнуто з ТОВ "Лайн Сек`юрітіз" на користь Банку кошти у розмірі 20 000 000,00 грн, одержані за наслідками укладення договору від 16.01.2014 про припинення дії договору №4/2013 про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 25.12.2013.
42. Суд у справі №908/5076/14 встановив, що спостережною радою Банку на засіданні 28.10.2013 прийнято рішення (протокол №114/1/2013) про погодження залучення коштів на умовах субординованого боргу від ТОВ "Лайн Сек`юрітіз" у сумі 20 000 000,00 грн з терміном повернення до 30.10.2019.
43. 25.12.2013 між Банком та ТОВ "Лайн Сек`юрітіз" (інвестор) підписаний договір №4/2013 про залучення коштів на умовах субординованого боргу №4/2013, предметом якого є залучення банком коштів інвестора на умовах субординованого боргу. Інвестор надає банку кошти на умовах субординованого боргу, а банк зобов`язується своєчасно повернути фактично отримані кошти і сплачувати відсотки за користування коштами у строки і розмірі, що визначені в цьому договорі.
Короткий зміст позовних вимог
44. 27.09.2018 Фонд, діючи як ліквідатор Банку, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому (з урахуванням збільшення позовних вимог) просив суд:
- стягнути солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_18, ОСОБА_8, ОСОБА_19, ОСОБА_9 заподіяну Банку та його кредиторам шкоду в розмірі 864 001 187,62 грн на користь Фонду;
- стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_17, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_14 заподіяну Банку та його кредиторам шкоду в розмірі 72 648 140,87 грн на користь Фонду;
- стягнути солідарно з ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_11 заподіяну Банку та його кредиторам шкоду у розмірі 147 438 501,12 грн на користь Фонду;
- стягнути солідарно з ОСОБА_16, ОСОБА_10, ОСОБА_20, ОСОБА_11, ОСОБА_12 заподіяну Банку та його кредиторам шкоду в розмірі 319 458 705,25 грн на користь Фонду;
- стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15 заподіяну Банку та його кредиторам шкоду в розмірі 232 120 950,13 грн на користь Фонду.
45. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення процедури ліквідації Банку встановлено недостатність його майна для покриття вимог кредиторів; збитки у розмірі 1 127 474 605,62 грн були завдані внаслідок неправомірних дій відповідачів. Банк на підставі рішень його органів управління, до складу яких входили відповідачі, протягом 2012 2013 років здійснив інвестиції в цінні папери та видав кредити під заставу цінних паперів сумнівної якості, обіг яких у подальшому був зупинений, у тому числі через віднесення емітентів до переліку фіктивних Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР). Фонд вважає, що в кредитних та інвестиційних операціях Банку свідомо використовувалися так звані технічні ("сміттєві") цінні папери, які були відпочатку емітовані для використання в певних шахрайських чи оптимізаційних схемах, такі цінні папери не мали реальної ринкової вартості, а їх котирування на ринку штучно підтримувалося. Фонд стверджував, що підприємства - емітенти технічних цінних паперів мали очевидні ознаки фіктивності, відтак ризикованість інвестицій у такі фінансові інструменти чи прийняття їх як забезпечення кредиту була також очевидною.
46. На обґрунтування позову зазначено, що відповідачі свідомо вчиняли правочини, якими Банку завдано збитків, дії відповідачів були умисними, спрямованими на спотворення (фальсифікацію) показників роботи Банку та його звітності перед НБУ, а також на незаконне виведення з Банку значної суми грошових коштів (високоліквідних активів) із заміщенням їх неліквідними активами. Невиважена інвестиційна політика та ризикована кредитна діяльність Банку призвели до зменшення ліквідних активів Банку та неможливості розрахуватися з кредиторами Банку.
47. У первісному позові Фонд заявив вимоги про солідарне стягнення суми збитків у розмірі 585 864 469,95 грн (визначена Фондом сума недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами) до 39 відповідачів - власників істотної участі, членів спостережної ради, правління, головного бухгалтера та його заступників, членів кредитного комітету та начальнику відділу внутрішнього аудиту.
48. 30.01.2020 Фонд подав заяву про залишення позову без розгляду в частині вимог до таких відповідачів: ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39 на підставі п.5 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
49. У заяві Фонду від 29.01.2020 про збільшення позовних вимог позивач розділив відповідачів на п`ять груп залежно від того, до складу якого органу Банку вони входили і щодо яких правочинів ними ухвалювалися рішення у складі цього органу; сума шкоди, завданої Банку та його кредиторам, зазначена у розмірі 1 127 474 605,62 грн (шкода, заподіяна сумнівними правочинами). Розмір заподіяної Банку шкоди (суми, списаної у збиток) розрахований Фондом як різниця між балансовою заборгованістю на дату продажу активу та сумою, отриманою від продажу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
50. Господарський суд міста Києва рішенням від 24.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021, у задоволенні позову відмовив.
51. Ухвалюючи рішення, суди виходили з таких міркувань:
- до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон "Про банки і банківську діяльність" та Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакціях, які діяли на час здійснення відповідачами своїх повноважень, а не на час звернення Фонду з позовом до суду; норми цих законів були суттєво змінені Законом від 02.03.2015 №218-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пов`язаних із банком осіб"; який був ухвалений уже після вчинення правочинів;
- відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, а отже, нова редакція ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність" не може застосовуватись до цих правовідносин, оскільки не має зворотної дії; на час виконання посадових / службових обов`язків відповідачами щодо вказаних правочинів і угод у період з 2012 по 2013 рік ця стаття мала іншу редакцію, а саме: ч.6 не було, а ч.5 передбачала, що: власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених структурних підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність згідно із законами України;
- термін "недостатність майна" був включений до редакції Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" лише 12.08.2015, тоді як дії (бездіяльність) відповідачів, на які посилається позивач, вчинялись у період з 2012 по 2013 рік;
- до правовідносин підлягає застосуванню ст.1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК); вимагаючи відшкодування шкоди з відповідачів як пов`язаних з банком осіб, позивач має довести факт завдання Банку шкоди завдавачами такої шкоди, її розмір, докази вчинення ними протиправних дій чи бездіяльності, вину та причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями / бездіяльністю та заподіяною шкодою;
- позивач не довів, що безпосередньо дії чи бездіяльність відповідачів заподіяли шкоду Банку, вкладникам та іншим його кредиторам, не довів розміру такої шкоди саме у сумі 1 127 558 351,96 грн та протиправність (неправомірність) конкретних рішень відповідачів;
- прийняті пов`язаними з Банком особами рішення про укладення низки кредитних договорів із визначеними в позовній заяві позичальниками не доводять факту того, що саме такими рішеннями відповідачі заподіяли Банку шкоди в розмірі недостатності майна Банку, оскільки законодавчо не встановлені обмеження щодо змісту кредитних договорів, умов видачі кредитних коштів, цільового призначення виданих кредитів, строків повернення кредитів, заборон та обмежень щодо внесення змін до кредитних договорів, у тому числі строків повернення кредитних коштів та термінів сплати процентів, реструктуризації кредитів, видачі нових кредитів та погашення раніше виданих кредитів;
- позивач не довів, та суд не встановив причинно-наслідкового зв`язку між визначеною позивачем шкодою та протиправною поведінкою відповідачів;
- незважаючи на посилання на економічну необґрунтованість правочинів і порушення процедури їх укладення, Фонд не подав жодного доказу визнання таких правочинів нікчемними в порядку ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" або пред`явлення позову про визнання вказаних договорів недійсними за відповідними положеннями ЦК;
- суду не було надано доказів вчинення Фондом дій щодо звернення до правоохоронних органів з відповідними заявами про вчинення злочину посадовими особами Банку; жодна пов`язана з Банком особа не була визнана винною та притягнута до кримінальної відповідальності за ст.218-1 Кримінального кодексу України "Доведення банку до неплатоспроможності";
- у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до відповідачів застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності, їх вина у настанні неплатоспроможності Банку не встановлена і не доведена.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
52. 27.04.2021 Фонд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи, викладені у касаційній скарзі
53. Скаржник у касаційній скарзі посилається на пункти 1, 3, 4 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме статті 92, 543, 1166, 1190 ЦК, ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 43, 44, 49, 58 Закону "Про банки і банківську діяльність", статті 89, 346 Господарського кодексу України (далі - ГК), ст.63, 71 Закону "Про акціонерні товариства".
54. Cкаржник зазначає, що:
- підставою позову є вчинення відповідачами як пов`язаними з Банком особами низки кредитних правочинів та правочинів з придбання цінних паперів, якими Банку та його кредиторам було завдано збитків; така ризикована інвестиційна та кредитна політика Банку призвела до його неплатоспроможності, сума недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами склала 1 127 474 605,62 грн; втім суд першої інстанції ухилився від дослідження вказаних правочинів та причин неплатоспроможності Банку, обмежився встановленням вибіркових обставин справи та оцінкою лише певних доказів, без оцінки кожного аргументу, на які посилався Фонд, та без мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка входить до предмета доказування або його відхилення, що є порушенням статей 86, 238 ГПК; суд апеляційної інстанції погодився з вибірково встановленими обставинами справи та всупереч статей 86, 282 ГПК не забезпечив перегляд справи відповідно до вимог ст.269 цього Кодексу, абстрактно відхилив низку доводів Фонду без зазначення мотивів такого відхилення та будь-яких норм законодавства, які б підтвердили законність висновку суду;
- частково встановивши обставини справи (факт проведення сумнівних операцій), суди не надали жодної оцінки діям відповідачів, які приймали рішення про вчинення цих сумнівних операцій, відмовились хоч якось аналізувати докази, які надав Фонд на підтвердження факту недобросовісності дій відповідачів; не надали оцінки звітам і довідкам НБУ, які прямо вказують на недобросовісність дій відповідачів та доведення Банку до неплатоспроможності з їх вини; звітам незалежних оцінювачів, відповідно до яких вартість активів, набутих унаслідок рішень відповідачів, є фактично нульовою, що свідчить про те, що з Банку незаконно були виведені грошові кошти у розмірі більше 1 млрд грн; суди не дослідили фінансової звітності позичальників та емітентів цінних паперів, доказів пов`язаності зазначених осіб з Банком та інших доказів, наданих Фондом, які свідчать про ризикованість (нерозумність) інвестиційних та кредитних операцій Банку з такими особами; суди не було дослідили протоколи рішень наглядової ради та кредитного комітету на предмет оцінки законності і розумності ухвалених відповідачами рішень;
- висновок про нерозумність та недобросовісність дій відповідачів є очевидним для будь-якої розумної особи (не фахівця в галузі права чи фінансів); жоден з відповідачів так і не зміг надати хоч якесь пояснення щодо мотивів прийнятих рішень, тому що їх дії прямо суперечили інтересам Банку; суди порушили стандарт доказування "баланс вірогідностей", оскільки відповідачами у цій справі не було надано більш переконливих (чи хоч якихось) доказів, які б спростовували висновки НБУ як державного регулятора та Фонду як ліквідатора Банку про те, що керівництвом Банку тривалий час здійснювалася невиважена інвестиційна політика та ризикована кредитна діяльність (активні операції з пов`язаними з Банком особами, придбання неліквідних цінних паперів у портфель Банку та під забезпечення), спрямована на виведення коштів із Банку та приховування таких дій, що призвело до зменшення ліквідності активів Банку і неможливості розрахуватися з кредиторами, що свідчить про зв`язок зазначених дій з неплатоспроможністю Банку і є підставою для задоволення позову;
- суди не дослідили і не надали оцінки доказам Фонду щодо голосування певних відповідачів за ухвалення правочинів в умовах наявного конфлікту інтересів через пов`язаність із потенційними контрагентами Банку, що є порушенням вимог ст. 71 Закону "Про акціонерні товариства";
- відповідачі не забезпечили здійснення контролю за цільовим використанням кредиту, що є порушенням ст.348 ГК; внаслідок цього були реалізовані протиправні схеми погашення позичальниками виданих кредитів Банку за рахунок нових кредитів Банку, виданих іншим особам і перерахованих позичальникам за допомогою сумнівних операцій; суди не дослідили відповідних доказів Фонду;
- стверджуючи про неможливість застосування норм ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність", у редакціях, на які посилався позивач, суди не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, зокрема що згідно з принципом "суд знає закони" неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм; водночас суди дійшли помилкових висновків про необхідність застосування вказаних норм у редакціях, які діяли у 2012 - 2013 роках; системний аналіз цих положень свідчить про необхідність застосування вказаних норм у редакціях, що діяли саме на момент звернення Фонду з позовом до суду;
- аналіз ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність" свідчить, що незалежно від її редакції стаття не встановлює нового складу цивільного правопорушення, у всіх редакціях ця норма передбачає відповідальність власників істотної участі / керівників, а після змін пов`язаних з банком осіб за збитки, заподіяні банку; подальші зміни цієї статті мають уточнюючий характер у частині термінологічних розбіжностей, що не впливає на її сутність;
- ч. 5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" незалежно від змісту її редакцій є нормою процедурного / процесуального характеру, оскільки визначає суб`єкта звернення до суду, встановлює коло осіб, які є відповідальними за діяння, що призвели до заподіяння шкоди неплатоспроможному банку та/або його кредиторам, умови та порядок звернення за захистом порушеного права або законного інтересу; відповідно до Закону "Про банки і банківську діяльність" та Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідачі були пов`язаними з Банком особами в період з 2012 по 2013 рік, таким чином, Фонд правомірно звернувся до них з позовом;
- нормами, які визначають підстави відповідальності пов`язаних з Банком осіб за завдані збитки, є не лише ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність", а й статті 92 та 1166 ЦК, ст. 63 Закону "Про акціонерні товариства";
- стверджуючи про відсутність у матеріалах справи доказів звернення Фонду до правоохоронних органів стосовно операцій відповідачів, про які йдеться у позовній заяві, суди не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 12.03.2019 у справі №920/715/17, від 19.06.2018 у справі №757/75149/17-ц, про те, що стягнення заподіяної шкоди з особи, яка її завдала, можливе без притягнення цієї особи до кримінальної чи адміністративної відповідальності; Кримінальний кодекс України доповнено ст.218-1 ("Доведення банку до неплатоспроможності") згідно із Законом №218-VIII від 02.03.2015, що не має зворотної сили в часі, тому відповідачі, дії яких були вчинені у 2012 2013 роках, за жодних обставин не могли бути притягнутими до кримінальної відповідальності;
- обґрунтування правомірності дій відповідачів тим, що до них не застосовувалися заходи впливу, є безпідставним, адже відповідачі відсутні в переліку осіб, до яких НБУ може застосовувати заходи впливу, вони приймали рішення як посадові особи Банку, тому незастосування таких заходів персонально до них не може свідчити про правомірність їх дій; водночас суди проігнорували довідки НБУ, якими встановлено численні порушення посадовими особами Банку норм законодавства та внутрішніх положень Банку, придбання неліквідних цінних паперів, нецільове використання кредитів (для погашення інших кредитів Банку), порушення заборони набуття цінних паперів, встановлених договором стабілізаційного кредиту (набуття їх через кредитування позичальників під заставу неліквідних цінних паперів); суди попередніх інстанцій безпідставно ототожнили поняття "розмір недостатності майна банку" (585 864 469, 95 грн) та "розмір шкоди, нанесеної банку відповідачами" (1 127 474 605,62 грн); у позовній заяві недостатність майна Банку підтверджує неможливість Банку розрахуватися зі своїми кредиторами, тоді як розмір шкоди становить ціну позову; шкода, заподіяна Банку, становить розмір заборгованості за операціями, що була списана у збиток за наслідками реалізації активів Банку;
- стверджуючи про відсутність доказів виявлення Фондом нікчемних правочинів у порядку, передбаченому ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", або звернення Фонду до суду з позовом про визнання недійсними договорів, суди не врахували, що недійсність / нікчемність договорів не підтверджує і не спростовує факту ухвалення відповідачами недобросовісних рішень; суди не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, щодо неналежності такого способу захисту як визнання нікчемними та недійсними кредитних договорів; натомість єдиним належним способом захисту є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; підставою для застосування деліктної відповідальності є саме факт завдання шкоди, а не визнання укладеного договору недійсним чи його нікчемність у силу закону; спірні правовідносини виникли внаслідок позадоговірних зобов`язань відповідачів перед Банком у зв`язку зі здійсненням останніми протиправної діяльності, яка суперечила інтересам Банку та його кредиторів, наслідком чого стало заподіяння збитків неплатоспроможному Банку, будь-які дії Фонду як ліквідатора Банку не впливають на обсяг відповідальності пов`язаних з Банком осіб, адже їх відповідальність викликана саме їх власними діями і їх наслідками для Банку;
- покладаючи на позивача обов`язок доводити наявність усіх елементів цивільно-правового правопорушення, 1) суди не врахували те, що позивач має навести обставини справи, які, на його думку, є підставою для відшкодування шкоди, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення (тобто здійснює правову кваліфікацію встановлених обставин справи) (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17); 2) суди не застосували принцип "генерального делікту", за яким будь-яка шкода є протиправною, якщо не встановлено протилежне (постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №212/7779/17, від 23.05.2018 у справі №210/4091/17, від 28.03.2018 у справі №210/3110/16-ц); 3) неправомірність дій відповідачів пов`язана не тільки з порушеннями прямих приписів законодавства, а й з недобросовісним виконанням ними фідуціарних обов`язків; жоден з відповідачів не зміг пояснити мотивів прийнятих ним рішень, навести хоч якісь аргументи щодо доцільності для Банку ухвалених рішень, таким чином, суди не врахували висновків, що містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №910/20261/16, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, помилково не застосували Методичні рекомендації щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, затверджені постановою правління НБУ від 28.03.2007 № 98, для оцінки правомірності дій відповідачів; 4) щодо такого елементу, як вина, яка презюмується, суди не врахували положень ст.1166 ЦК та висновків Верховного Суду із постанов у справах №753/7281/15-ц, №686/20040/2012, №334/9899/14-ц, №461/8496/15-ц, зазначаючи, що позивач не довів наявності вини відповідачів; 5) наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідачів полягає в тому, що завдана Банку шкода є прямим наслідком недобросовісності та нерозумності прийнятих відповідачами рішень щодо інвестування в цінні папери та кредитування;
- Фонд не доводив і не мав доводити фіктивність контрагентів Банку; докази щодо наявності ознак такої фіктивності були надані з метою доведення недобросовісності та нерозумності дій відповідачів, наявність у контрагентів очевидних ознак фіктивності чи неплатоспроможності вказувала на необхідність утриматися від вчинення операцій з такими контрагентами; натомість вчинення операцій з такими контрагентами було нерозумним та невиправдано ризикованим, що й призвело до завдання Банку збитків.
55. На обґрунтування підстави, передбаченої п.3 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у подібних правовідносинах зі спорів, ініційованих Фондом до пов`язаних з неплатоспроможними Банками осіб.