ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/20548/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Кібенко О.Р., Мамалуя О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всходні Інвест"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021
(головуючий - Мартюк А.І., судді Алданова С.О., Дідиченко М.А.)
у справі №910/20548/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Всходні Інвест"
до Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна"
про забезпечення позову до пред`явлення позову,
ВСТАНОВИВ:
1. У зв`язку з відпусткою суддів Студенця В.І. та Губенко Н.М. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.08.2021.
Короткий зміст вимог заяви
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Всходні Інвест" (далі - ТОВ "Всходні Інвест", заявник) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, що належать на праві приватної власності Приватному акціонерному товариству "Енергополь-Україна" (далі - ПрАТ "Енергополь-Україна").
3. Заява обґрунтована тим, що заявник має намір звернутись до суду із позовом до ПрАТ "Енергополь-Україна" з вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 2 750 000,00 дол. США, що еквівалентно 78 237 500,00 грн. Разом з цим, існує висока вірогідність, що у випадку прийняття судом рішення про задоволення позову та стягнення заборгованості, ПрАТ "Енергополь-Україна" не буде спроможним виконати рішення суду.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 заяву ТОВ "Всходні Інвест" про забезпечення позову до пред`явлення позову задоволено. З метою забезпечення позову, на період розгляду справи накладено арешт на нерухоме майно(за переліком визначеним у заяві), що належить на праві власності ПрАТ "Енергополь-Україна", в межах суми 2 750 000, 00 дол. США, що еквівалентно 78 237 500,00 грн, до набрання законної сили рішенням у цій справі.
5. Ухвалу суду мотивовано тим, що предметом спору у майбутньому позові є стягнення заборгованості, при цьому, наявні обґрунтовані підстави вважати, що у випадку задоволення позову, виконання судового рішення про стягнення заборгованості з відповідача може бути суттєво ускладнено, зважаючи на значну суму заборгованості, тривале невиконання зобов`язань відповідачем за договором позики та відчуженням нерухомого майна, яке побудовано за рахунок грошових коштів отриманих за договором позики, що свідчить про неможливість ПрАТ "Енергополь-Україна" сплатити заборгованість.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 скасовано, в задоволенні заяви ТОВ "Всходні Інвест" про забезпечення позову до пред`явлення позову, відмовлено.
7. Постанову мотивовано тим, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позову, не відповідає вимогам процесуального законодавства, оскільки, строк виконання зобов`язань за договором позики не закінчився, на момент подачі заяви про забезпечення позову, у позивача відсутнє право на позов.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
8. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ "Всходні Інвест", звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
9. Скаржник в касаційній скарзі вказує на порушення апеляційним судом положень ст.ст. 136, 138 ГПК України, та зазначає про те, що вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви безпосередньо не пов`язується зі спливом строку виконання зобов`язань, а направлене на забезпечення виконання зобов`язань у майбутньому судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача. Встановлене процесуальним кодексом право на подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви жодним чином не суперечить ст. 4 ГПК України, щодо звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, оскільки повністю відповідає меті забезпечення позову. Отже, суд першої інстанції правомірно вжив заходів щодо забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, тоді як, апеляційний суд безпідставно дійшов висновку, що заходи забезпечення позову до пред`явлення позову, в даному випадку, не відповідають вимогам процесуального законодавства, оскільки на момент забезпечення позову у позивача відсутнє право вимоги за договором позики.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. ПрАТ "Енергополь-Україна" у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, та вказуючи на законність та обґрунтованість висновків апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.
Позиція Верховного Суду
11. Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши дотримання судами норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
12. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "Всходні Інвест" про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що на день подачі заяви про забезпечення позову та на день прийняття ухвали про забезпечення позову, у ТОВ "Всходні Інвест" було відсутнє право на позов, оскільки строк виконання зобов`язань за договором позики №2/U від 01.12.2009, яким ТОВ "Всходні Інвест" обґрунтовує майбутній позов, не закінчився, тобто у ТОВ "Всходні Інвест" відсутнє право на позов. Крім того, апеляційним судом встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.01.2021 у справі № 910/367/21 позовну заяву ТОВ "Всходні Інвест" до ПрАТ "Енергополь-Україна" про стягнення 2 750 000,00 дол. США залишено без руху, і у суда відсутня інформація про відкриття провадження у справі № 910/367/21.
13. Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками апеляційного суду, з огляду на наступне.
14. Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
15. Водночас, частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
16. Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
17. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
18. За змістом цієї норми обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
19. Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи інших осіб.
20. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
21. З урахуванням зазначеного, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та зважаючи на положення ст. 73 ГПК України, надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
22. В свою чергу, вирішуючи питання про забезпечення позову господарському суду слід виходити з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), а також, здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача), щодо відсутності підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, інших учасників судового процесу, та яким чином, чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом ( аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
23. Обґрунтованим є таке судове рішення, яке ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 ГПК України).
24. З урахуванням наведених законодавчих приписів в даному випадку, розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, у межах майбутньої суми позову, оцінка, судом апеляційної інстанції, наявності або відсутності підстав для забезпечення позову мала відбуватись, в тому числі з посиланням на відповідні обставини та належні докази.
25. Вищезазначеного не було враховано судом апеляційної інстанції.
26. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційним судом взагалі не було надано оцінки заяві про забезпечення позову з точки зору обґрунтованості або ж необґрунтованості заяви, з урахуванням розумності, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, апеляційним судом не з`ясовано чи є відповідні заходи до забезпечення позову співмірними із заявленими позивачем вимогами.
27. Не виконавши зазначеного суд апеляційної інстанції вдався до оцінки наявності порушення прав позивача на момент звернення з заявою про забезпечення позову, що є неприпустимим.
28. З цього приводу касаційний суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті заявлених вимог і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 910/8499/20).
29. Разом з цим, відповідно до усталеної практики господарських судів, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
30. Касаційний суд зазначає, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
31. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
32. Слід зазначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
33. При цьому, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
34. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
35. З урахуванням вищезазначеного Суд констатує, що апеляційний суд, в даному випадку, не врахував вищезазначеного, прийняв постанову без належного дослідження обставин і доказів, якими обґрунтовано заяву про забезпечення позову, що призвело до порушення положень ст. ст. 136, 137, 236 ГПК України.
36. Таким чином, Суд приймає доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування апеляційним судом положень ст.ст. 136, 137 ГПК України, та не врахування апеляційним судом всіх обставин справи необхідних для вирішення питання наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки, касаційним судом встановлено, що судом апеляційної інстанції не надано належної правої оцінки, з урахуванням вищезазначених норм процесуального права, всім обставинам справи.
37. З урахуванням викладеного у сукупності, та положень ст. 300 ГПК України, з урахуванням яких, Верховний Суду позбавлений можливості дослідити та встановити наявність або відсутність підстав для забезпечення позову, чого належним чином не зробив й суд апеляційної інстанції, отже, колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції.