ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2021 року
м. Київ
справа №640/24651/19
адміністративне провадження № К/9901/25786/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2020 (головуючий суддя: Кобаль М.І., судді: Бужак Н.П., Костюк Л.О.) у справі №640/24651/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач-1), Київського міського військового комісаріату (далі - Київський МВК або відповідач-2), в якому просив:
визнати протиправними дії Міноборони України та пункт 5 рішення, оформленого протоколом №54 від 11.05.2019, щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку із настанням інвалідності ІІ групи внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975);
скасувати пункт 5 рішення Міноборони України, оформленого протоколом №54 від 11.05.2019, в частині непризначення та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги та безпідставного повернення документів на адресу Київського МВК;
зобов`язати Міноборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до Закону №2011-XII та Порядку №975;
зобов`язати Комісаріат підготовити усі необхідні заходи по призначенню і виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, шляхом, направлення документів разом із заявою ОСОБА_1 до Міноборони України та встановлення рішень і наказів по їх виплаті;
зобов`язати Міноборони України подати до суду першої інстанції протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва по цій справі згідно із статтею 382 КАС України.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2020 позов задоволено частково:
визнано протиправними дії Міноборони України щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності ІІ групи внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до Закону №2011-XII та Порядку№975;
визнано протиправним і скасовано рішення Міноборони України від 11.05.2019, оформлене пунктом 5 протоколу №54 засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до Закону №2011-XII та Порядку№975;
зобов`язано Міноборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до Закону №2011-XII та Порядку№975;
зобов`язано Міноборони України подати до Окружного адміністративного суду міста Києва протягом одного місяця з дня набрання даним судовим рішенням законної сили звіт про виконання рішення згідно із статті 382 КАС України.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2020 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2020 та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Також скаржник у касаційній скарзі просить суд визначити єдину позицію для формування єдиної правозастосовчої практики щодо осіб офіцерського складу, які отримали травму, захворювання, контузію чи поранення під час виконання обов`язків військової служби за контрактом у Збройних Силах України, а не у складі Радянської армії СРСР на посаді рядового під час строкової служби в Афганістані та щодо представництва і самопредставництва юридичних осіб без політичної заангажованості і кон`юнктурних уподобань.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.08.1989 по 12.05.2015 проходив військову службу в Збройних Силах України.
Згідно інформації, зазначеній у витягу з наказу Міноборони України №326 від 12.05.2015 року (по особовому складу) та витягу з наказу начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України №103 від 03.06.2015 (по стройовій частині) полковника юстиції ОСОБА_1, старшого офіцера відділу супроводження проектів автоматизації Управління автоматизації Збройних Сил України звільнено у запас на підставі пункту "б" (за станом здоров`я), відповідно до вимог частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".
Згідно відомостей, зазначених у витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 14.09.2015 № 3261, отримані ОСОБА_1 травми пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.
Відповідно до інформації, зазначеній у довідці до акту огляду МСЕК серії АВ 0439525 від 10.12.2015, ОСОБА_1 з 26.11.2015 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
У грудні 2015 року позивач через Київський МВК звернувся до Міноборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, яка разом із пакетом документів була передана до Департаменту фінансів Міністерства оборони України на розгляд комісії.
За результатами розгляду порушеного у заяві питання, Комісія МО України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1, оскільки відсутні документи, що свідчать про причини та обставини травми (контузії, поранення або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пункту 11 Порядку №975. Рішення Комісії оформлено протоколом №2 від 13.01.2017.
Вважаючи рішення Комісії протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2018 у справі №760/4724/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019, позов задоволено частково:
визнано протиправними дії Міноборони України, Київського МВК щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги;
зобов`язано Київський МВК направити документи ОСОБА_1 до Міноборони України для розгляду питання щодо призначення одноразової допомоги, у зв`язку з встановленням інвалідності від травми, (поранення, контузії, захворювання), пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби;
зобов`язано Міноборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до статей 9, 16 Закону №2011-XII.
На виконання судового рішення у справі №760/4724/17 Комісаріат направив до Міноборони України пакет документів для вирішення питання щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, про що позивача повідомлено листом №ВСЗ/373 від 28.01.2019.
11.05.2019 Комісія МО України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби прийняла рішення, оформлене протоколом №54, яким відмова ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги. В обґрунтування підстав відмови Комісія послалася на те, що заявником не надано документ, що свідчить про причини та обставини травми.
За висновком Комісії, із поданих документів неможливо встановити за яких обставин позивач отримав травму, оскільки відповідно до записів у медичній книжці зі слів хворого травма одержана внаслідок падіння на сходах військового інституту, проте в акті службового розслідування Військового інституту Київського Національного університету імені Тараса Шевченка від 08.07.2013 зазначено, що факт отримання травми не знайшов підтвердження, позаяк ОСОБА_1 спочатку повідомив свого начальника про отримання травми шляхом відправки SMS, а потім повідомив, що він надіслав повідомлення помилково.
Зважаючи на правовий підхід, сформований у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 (справа №822/220/18), висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 14.09.2015 №2598, також не є документом, що свідчить про обставини травми.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку із встановлення 2 групи інвалідності, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби у нього виникло право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Стверджує, що документом, який свідчить про причини та обставини травми, зокрема про те, що вона не пов`язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження може бути будь-який документ, який містить таку інформацію. Відповідно, на переконання позивача, ним було подано достатні документи, що свідчать про причини та обставини травми. Також позивач наголосив, що право на отримання ним одноразової грошової допомоги встановлено судовим рішенням у справі №760/4724/17, яке набрало законної сили.
Міноборони України позов не визнало. Стверджує, що позивач не виконав вимоги Порядку №975 та не надав документ, що свідчить про причини та обставини травми, зокрема про те, що вона не пов`язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а тому підстав для призначення допомоги немає. При вирішенні справи просив врахувати практику Верховного Суду, сформовану у постанові від 10.04.2019 в справі №822/220/18.
Київський МВК у відзиві на позовну заяву просив врахувати ту обставину, що ним вчинені усі передбачені законом заходи щодо розгляду питання про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок доведення наявності підстав для відмови у виплаті покладається на суб`єктів владних повноважень, які задіяні у процесі призначення допомоги. Натомість відповідачем не надано доказів наявності обставин, передбачених статтею 16-4 Закону №2011-XII, за наявності яких виплата не здійснюється. Водночас із поданих на розгляд Комісії документів суд встановив, що такі розкривають причини та обставини отриманої травми, що призвела до встановлення позивачу 2 групи інвалідності.
Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку. З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.04.2019 в справі №822/220/18, суд апеляційної інстанції констатував, що витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 14.09.2015 №3261 та довідка до акту огляду МСЕК серії АВ 0439525 від 10.12.2015 вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень та не містять відомостей про обставини травми ОСОБА_1, зокрема про те, що вона не пов`язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. З огляду на те, що інших документів, які містять відомості про причини та обставини травми, як того вимагає законодавець, позивач не надав, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про обґрунтованість прийнятого Міноборони України рішення.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Скаржник стверджує, що законодавцем не визначено, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), тому в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення. На переконання скаржника, ним подано вичерпний перелік документів, які свідчать, що причини та обставини травми, що призвела до інвалідності. Натомість суд апеляційної інстанції належним чином не оцінив подані на розгляд комісії документи, що призвело до помилкових висновків про те, що такі не містять відомостей про причини та обставини травми. Також скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не з`ясовувалися обставини щодо статусу позивача в якому він проходив військову службу. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції без повного з`ясування обставин у цій справі неправомірно застосував висновки Верховного Суду, сформовані у справі №822/220/18, де правовідносини склалися за інших фактичних обставин.
Також, за висновками скаржника, у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для відкриття апеляційного провадження у справі, оскільки апеляційна скарга від Міноборони України підписана неуповноваженою на те особою.
У поданих на адресу суду касаційної інстанції додаткових поясненнях скаржник просить при розгляді справи врахувати преюдиційність обставин, встановлених у справі №760/4724/17, в якій судом було скасовано попереднє рішення Міноборони України про повернення документів на доопрацювання та зобов`язано розпорядника бюджетних коштів розглянути питання щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги.
Також скаржник просить відступити від правових висновків Верховного Суду, сформованих у справі №822/220/18, та застосувати до спірних правовідносин раніше установлену практику суду вищої інстанції, відповідно до якої акти судово-медичного дослідження та витяги з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, є достатніми та належними доказами, у розумінні пункту 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця.
Міноборони України подало відзив на касаційну скаргу. Відповідач-1 наполягає, що вимога Міноборони України про необхідність подання військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною. Наголошує, що позивачем не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного право порушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Зазначене, на переконання відповідача, має наслідком відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги.
У відповідь на поданий Міноборони України відзив, скаржник наполягає, що ним подані належні та достовірні документи, які містять відомості про причини та обставини травми, що призвела до встановлення 2 групи інвалідності.
Київський МВК процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.