Постанова
іменем України
9 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 467/1476/19
провадження № 51-5471км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів Кравченка С.І., Білик Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Коробкової О.О. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 вересня 2020 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 2 лютого 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150130000227, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 вересня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців із конфіскацією всього особистого майна.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишено у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Крім цього, суд прийняв рішення щодо долі речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження та розподілу процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він у невстановлені спосіб та час, діючи умисно, придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований та зберігав його з метою подальшого збуту. Надалі 1 жовтня 2019 року з 09:00 до 10:31 ОСОБА_1, зберігаючи при собі зазначений вище опій ацетильований, прибув на невстановленому легковому автомобілі на перехрестя вулиць Маяковського та Дружби в смт Костянтинівка, де в ході оперативної закупки, діючи умисно, незаконно збув ОСОБА_2 за 1000 грн цей особливо небезпечний наркотичний засіб масою 0,4023 г.
Також ОСОБА_1 у невстановлені спосіб та час, діючи умисно, придбав наркотичний засіб - метадон та зберігав з метою подальшого збуту. Надалі 5 жовтня 2019 року о 10:51 ОСОБА_1, зберігаючи при собі метадон, прибув на легковому автомобілі марки ВАЗ-2108 (д.н.з. НОМЕР_1 ) на перехрестя вулиць Маяковського та Дружби в смт Костянтинівка, де в ході оперативної закупки, діючи умисно, незаконно збув ОСОБА_2 за 1000 грн цей наркотичний засіб масою 0,0194 г.
Цим же вироком суд визнав ОСОБА_1 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні 11 липня 2019 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та виправдав його за недоведеністю вчинення ним цього злочину, а також у вчиненні 5 жовтня 2019 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, через недоведеність того, що в його діянні є склад цього злочину.
Херсонський апеляційний суд ухвалою від 2 лютого 2021 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Коробкова О.О. через істотні порушення кримінального процесуального закону просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суд, не дотримавшись вимог ст. 94 КПК України, не дав належної оцінки дослідженим доказам та засудивши ОСОБА_1 за вчинення злочину не дотримався стандарту доведення вини поза розумним сумнівом. Посилається на те, що докази, отримані в ході проведення негласних слідчих розшукових дій (далі - НСРД), були відкриті стороні захисту не при завершенні досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, а лише під час судового розгляду, а крім цього, місцевий суд відмовив обвинуваченому в повторному допиті свідка та ознайомленні з матеріалами справи, внаслідок чого було порушено його право на захист.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Шевченко О.О. просила залишити оскаржені судові рішення без зміни як законні, а касаційну скаргу захисника - без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Правильність виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 (пред`явлене обвинувачення за епізодом від 11 липня 2019 року) та ч. 2 ст. 309 КК України на підставах, наведених у вироку, в касаційній скарзі захисником не оспорюються.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися в рішення судів нижчих ланок. Тому перевірки аргументів захисника Коробкової О.О. про незгоду з даною судом оцінкою доказів із точки зору їх достовірності, неузгодженість доказів та неповноту судового розгляду, що були розглянуті апеляційним судом на підставі ст. 409 КПК України, до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Касаційні доводи захисника про недотримання судом зазначених вимог при ухваленні вироку в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, є неприйнятними.
З матеріалів кримінального провадження видно, що в основу обвинувачення ОСОБА_1 у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту та незаконному збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, а також у повторному незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту та незаконному збуті наркотичних засобів залегендованій особі " ОСОБА_2" були покладені, зокрема, дані постанов прокурора про проведення контролю за вчиненням злочинів та дані протоколів про результати проведення цієї НСРД, у яких детально зафіксовано хід оперативних закупок у ОСОБА_1 зазначених вище речовин за участю залегендованої особи; дані протоколів огляду й вручення свідку грошових купюр для контрольованої закупки та результати перевірки джерел походження коштів, які надавалися закупному " ОСОБА_2" та якими він розраховувався з ОСОБА_1 при придбанні наркотичних засобів; висновки експертиз, у яких містяться дані про вміст у вилучених речовинах наркотичного засобу та особливо небезпечного наркотичного засобу, їх маси; дані, отримані за результатами проведення аудіо-, відеоконтролю за поведінкою ОСОБА_1, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, з яких вбачається причетність ОСОБА_1 до незаконного обігу наркотичних засобів; дані протоколу затримання ОСОБА_1, під час якого вилучено грошові купюри, які він отримав при збуті наркотичного засобу; показання особи, яка безпосередньо здійснювала закупку, та показання свідка, який підвозив ОСОБА_1 на автомобілі до місця вчинення злочину.
Докази, на яких ґрунтується обвинувачення, були отримані в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх отримання.
Дослідивши зазначені докази, надавши кожному з них окремо та у сукупності належну оцінку з точки зору достатності й допустимості, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому злочинів поза розумним сумнівом, оскільки сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, що було предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення. Такий висновок суду достатньо мотивований і ґрунтується на даних, які були належним чином перевірені в судовому засіданні та змістовно наведені у вироку, у тому числі на результатах перевірки доводів сторони захисту про те, що з боку органів досудового розслідування мала місце провокація (підбурювання) ОСОБА_1 до вчинення злочинів.
Переконливих аргументів, чому саме досліджені докази є недостатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненому ним злочину, а також доводів, які би свідчили про істотне порушення судом приписів ст. 94 КПК України, у касаційній скарзі не наведено. Незгода сторони захисту з оцінкою наданих суду доказів не може свідчити про те, що їх було досліджено з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Захисник Коробкова О.О. в касаційній скарзі зазначила про те, що стороні захисту при завершенні досудового розслідування не були відкриті в порядку ст. 290 КПК України результати НСРД, натомість їх надано лише під час судового розгляду, що порушило право обвинуваченого на захист. Проте ці твердження є неспроможними.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, стороні захисту після завершення досудового розслідування відповідно до вимог ч. 2 ст. 290 КПК України було надано доступ до матеріалів, які були в розпорядженні сторони обвинувачення, у тому числі до протоколів про результати НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_1 та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.
Що стосується процесуальних документів, які стали підставою для проведення цих НСРД, а саме ухвал слідчого судді Миколаївського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року, то вони під час досудового розслідування та його завершення не були в розпорядженні сторони обвинувачення, оскільки перебували у віданні апеляційного суду з відповідними грифами секретності та були розсекречені 26 грудня 2019 року, тобто вже після відкриття матеріалів кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, та після направлення 23 грудня 2019 року обвинувального акта до суду. У зв`язку із цим ухвали слідчого судді були відкриті стороною обвинувачення безпосередньо під час судового розгляду і досліджені в судовому засіданні.
Суд касаційної інстанції при перевірці доводів скарги захисника щодо порушення вимог ст. 290 КПК України слідує позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 жовтня 2019 року (справа № 640/6847/15-к, провадження № 13-43 кс19).
Так, у разі зняття грифа секретності з процесуальних документів на стадії судового провадження прокурор повинен здійснити їх відкриття стороні захисту, що прямо передбачено вимогами ч. 11 ст. 290 КПК України. Прокурор повинен мати можливість долучити такі документи на підтвердження допустимості результатів проведення НСРД. Якщо відповідні процесуальні документи були отримані стороною обвинувачення після передачі обвинувального акта до суду, то вона зобов`язана здійснити їх відкриття згідно з вищенаведеною нормою закону.
Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (у тому числі ухвала слідчого судді), були надані суду під час судового розгляду і стороні захисту у змагальному процесі була забезпечена можливість довести перед судом свої аргументи щодо допустимості відомостей, отриманих у результаті НСРД, у сукупності з оцінкою правової підстави для проведення НСРД, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість.
Таким чином, у кожному конкретному випадку розкриття стороні захисту процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення НСРД поза часовими межами, визначеними ст. 290 КПК України, необхідно встановити, що сторона захисту могла реалізувати своє право на розгляд справи в судовому засіданні з дотриманням принципу змагальності. Суд має забезпечити стороні захисту достатній час і реальну можливість ефективно здійснювати захист та наводити під час судового розгляду свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД.
Цих вимог суд дотримався.
У кримінальному провадженні, що розглядається, місцевий суд при дослідженні вищевказаних ухвал слідчого судді апеляційного суду перевірив дотримання умов надання дозволу на проведення НСРД, а сторона захисту вже під час судового провадження мала широкі можливості оспорювати як допустимість цих доказів з огляду на процесуальні документи щодо їх отримання, так і достовірність записів, отриманих у результаті НСРД, і цією можливістю скористалась у судах першої та апеляційної інстанцій.
У свою чергу суд при ухваленні вироку дав оцінку аргументам сторони захисту про недопустимість цих доказів у контексті положень ст. 290 КПК України, слідуючи наведеній вище правовій позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування цієї норми процесуального права. Жодних інших заяв чи клопотань щодо порушень вимог кримінального процесуального закону при проведенні досудового розслідування або при постановленні ухвал слідчого судді апеляційного суду про дозвіл на проведення НСРД не заявлялось, а законність їх проведення взагалі не оскаржувалася. Таким чином, оскільки вказані процесуальні документи були надані стороною обвинувачення на стадії судового розгляду, сторона захисту мала можливість реалізувати принцип змагальності та висловити свою позицію щодо доведеності порушень, якщо вони мали місце.
З урахуванням наведеного доводи захисника про те, що суд не міг посилатися на докази, отримані при проведенні НСРД, через їх невідкриття в порядку ст. 290 КПК України при завершенні досудового розслідування, є неприйнятними.
Твердження захисника про необґрунтовану відмову суду в повторному допиті як свідка залегендованої особи є безпідставними, оскільки суд, відмовляючи в задоволенні відповідного клопотання обвинуваченого, послався на відсутність підстав, передбачених ч. 14 ст. 352 КПК України. Також предметом розгляду суду було заявлене ОСОБА_1 під час судового розгляду клопотання про ознайомлення із протоколом та відеозаписом судових засідань, а відмова в його задоволенні є мотивованою. Отже, заявлені клопотання суд розглянув із дотриманням вимог ст. 350 КПК України. Тому сама собою відмова суду в задоволенні клопотань, із чим не погоджується сторона захисту, не свідчить про порушення права обвинуваченого на захист.
Таким чином, немає жодних підстав вважати, що під час провадження в суді першої інстанції було порушено право обвинуваченого на ефективний захист, що позбавило останнього справедливого судового розгляду і створило перешкоди для реалізації наданих йому прав.
Апеляційний суд ретельно перевірив аналогічні за змістом доводи сторони захисту і, навівши докладні мотиви, визнав їх необґрунтованими. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Призначене засудженому покарання відповідає визначеним у статтях 50, 65 КК України його меті та загальним засадам.
За таких обставин наведені в касаційній скарзі мотиви щодо незгоди із судовими рішеннями не спростовують правильності висновків судів і не містять переконливих доводів, які би дозволили Верховному Суду дійти висновку, що судові рішення суперечать нормам процесуального права щодо їх законності, обґрунтованості та вмотивованості.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування судових рішень, судом касаційної інстанції також не встановлено.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд