Постанова
Іменем України
10 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 607/23622/19
провадження № 61-7707св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Держава Україна в особі прокуратури Тернопільської області,
третя особа - Державна казначейська служба України,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 12 серпня 2020 року у складі судді Ромазана В. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у складі колегії суддів: Щавурської Н. Б., Сташківа Б. І., Хоми М. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі прокуратури Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої незаконним взяттям та триманням під вартою,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі прокуратури Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої незаконним взяттям та триманням під вартою.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що
у період із 05 серпня 2013 року до 25 січня 2014 року його незаконно утримували під вартою в Тернопільському ІТТ та Чортківському СІЗО.
Постанову про зміну запобіжного заходу винесено за його відсутності у судовому засіданні та без оголошення в міжнародний розшук. Під час перебування під вартою його проти волі, під конвоєм в наручниках примушували пройти медичне обстеження в поліклінічному відділенні Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги, де було багато людей і він відчував глибоке приниження.
07 серпня 2013 року під час перебування в ІТТ до нього було застосовано фізичну силу та придушування, внаслідок чого його було госпіталізовано у реанімаційне відділення психоневрологічної лікарні з діагнозом "лакунарний інсульт".
Під час перебування в лікарні до нього застосовувалися тримання прикутим наручниками до ліжка, 27 листопада 2013 року під час конвоювання та посадки у спеціальний автомобіль (автозак) він отримав травму лівого плечового суглобу.
28 листопада 2013 року у судовому засіданні, перебуваючи під вартою, внаслідок душевних страждань у нього виник гострий фізичний біль за грудниною, запаморочення, загальна слабкість. Після виклику бригади швидкої допомоги у нього зупинилось серце та дихання, після надання медичної допомоги у вигляді непрямого масажу серця він опритомнів та його було доставлено в лікарню, де він перебував до 05 грудня 2013 року.
З 06 грудня 2013 року до 23 грудня 2013 року він під цілодобовим конвоєм знаходився на стаціонарному лікуванні в Чортківській центральній районній лікарні. За час перебування під вартою він був тричі госпіталізований до лікувального закладу, де зазнав великих душевних страждань та фізичного болю внаслідок цілодобового впродовж 41 доби приковування наручниками до ліжка. Позивач неодноразово подавав заяви про зміну запобіжного заходу.
31 травня 2016 року відносно нього винесено виправдувальний вирок із підстав відсутності події злочину.
Внаслідок незаконного тримання під вартою впродовж шести місяців він зазнав значних душевних страждань і шкоди діловій репутації. Змінилися стосунки з рідними та друзями, більшість знайомих почали уникати контактів з його дружиною, а після виходу його на волю - і з ним також. Крім цього, він зазнав майнових витрат на лікування, збитків внаслідок зриву ділових планів та домовленостей із партнерами по бізнесу в галузі розробки програмного забезпечення.
Посилаючись на незаконне затримання та тримання під вартою,
ОСОБА_1 просив суд про відшкодування моральної шкоди, розмір якої позивач визначив у сумі 1 907 368, 25 грн з розрахунку 11 025, 25 грн денного фактично задекларованого доходу (4 024 219, 28 грн / 365), який він отримав за звичайних умов у 2007 році, що передував початку кримінального переслідування, помноженого на 173 дні перебування під вартою, тобто виходячи з такого розрахунку: 11 025, 25 грн *173 =
1 907 368, 25 грн).
Крім того, позивач просив суд про відшкодування майнової шкоди, пов`язаної із лікуванням від перенесеного інсульту та клінічної смерті, що, на думку позивача, становить 4 167, 92 грн, з яких: 2 877, 92 грн витрачених для придбання ліків, 1 290,00 грн витрачених на проведення обстеження МРТ.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 02 березня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 300 000,00 грн заподіяної моральної шкоди, а також 4 167, 92 грн майнової шкоди, завданої незаконним взяттям та триманням під вартою.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що незаконним триманням позивача під вартою, йому заподіяно моральні страждання, пов`язані із непоправним погіршенням стану здоров`я, перенесенням лакунарного інсульту, синкопе з короткочасною зупинкою дихання і серцевої діяльності, наслідком чого стало неодноразове перебування у медичних закладах. Крім того, моральні страждання у період перебування позивача під вартою полягали в обмеженні його вільного пересування, позбавлення волі на тривалий час, а також обмеження, які були обумовлені під час надання йому медичної допомоги, порушення його нормальних життєвих зав`язків внаслідок тримання під вартою, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації в подальшому свого життя у зв`язку із переживаннями та психоемоційними стресами.
Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 300 000,00 грн, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із вимог розумності та справедливості, враховуючи, що граничний мінімальний розмір моральної шкоди, гарантований державою та обчислений із урахуванням вимог Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не буде враховувати усю глибину понесених позивачем моральних страждань.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року Тернопільська обласна прокуратура подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 березня
2021 року, у якій просить змінити оскаржувані судові рішення, зменшивши суму відшкодування.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У липні 2021 року справу № 607/23622/19 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Також касаційна скарга містить посилання на оскарження судових рішень з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, що відповідає підставі касаційного оскарження, визначеній пунктом 4 статті 389 ЦПК України.
Тернопільська обласна прокуратура погоджується з висновками судів про те, що позивач має право на відшкодування шкоди у спірних правовідносинах, проте не погоджується із визначеним судами розміром такого відшкодування.
У постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі
№ 6-2203цс15, від 24 квітня 2017 року у справі № 2885цс16, від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17 зроблено висновок про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, що не було враховано судами у цій справі.
Судами не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 610/3221/19-ц, про те, що при визначенні розміру відшкодування такої шкоди суди повинні зважати на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості.
Позивачем не надано доказів на підтвердження понесених ним моральних страждань, погіршення стосунків із соціальним оточенням, ділової репутації та не доведено причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Визначена судами сума відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам статті 23 ЦК України та обставинам справи, оскільки, враховуючи факт перебування позивача під вартою протягом 5 місяців, стягненню підлягала моральна шкода у значно меншому розмірі.
Доводи інших учасників справи
У липні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки незгода із розміром моральної шкоди, визначеного судами першої та апеляційної інстанцій, не є підставою для касаційного оскарження та скасування судових рішень.
Крім того, відповідно до правових висновків Верховного Суду у цій категорії справ визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати і більший розмір відшкодування.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 28 березня 2008 року першим заступником прокурора Тернопільської області порушено кримінальну справу № 1681122 стосовно директора ТОВ "Мелвіс" ОСОБА_1 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України (а. с. 107-108, т. 1).
05 травня 2008 року старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА в Тернопільській області порушено кримінальну справу стосовно директора і головного бухгалтера ТОВ "Мелвіс" ОСОБА_1 за частиною другою статті 366 КК України та об`єднано її з кримінальною справою № 1681122.
18 квітня 2008 року директору та головному бухгалтеру ТОВ "Мелвіс" ОСОБА_1 у зазначеній кримінальній справі обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
25 квітня 2008 року старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА в Тернопільській області накладено арешт на будинок за адресою: АДРЕСА_1, який належить та у якому проживає ОСОБА_1
26 травня 2008 року директору та головному бухгалтеру ТОВ "Мелвіс" ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення за частиною третьою статті 212, частиною другою статті 366 КК України (а. с. 49-50, т. 2).
03 грудня 2009 року кримінальна справа № 1681122 відносно директора та головного бухгалтера ТОВ "Мелвіс" ОСОБА_1 за частиною третьою статті 212, частиною другою статті 366 КК України постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області направлена на додаткове розслідування.
Зазначену постанову Гусятинського районного суду від 03 грудня 2009 року залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області
від 27 січня 2010 року.
12 липня 2010 року старшим слідчим з ОВС слідчого відділу податкової міліції ДПА в Тернопільській області ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 212, частиною другою статті 366 КК України та прокурором 13 серпня
2010 року затверджено обвинувальний висновок (а. с. 1-2, т. 1).
Вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області від 21 лютого 2010 року провадження по справі про обвинувачення ОСОБА_1 за частиною другою статті 366 КК України закрито у зв`язку із зміною обвинувачення прокурором - відмовою прокурора від обвинувачення (а. с. 4, т. 2).
Вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області від 01 серпня 2011 року ОСОБА_1, відданого під суд за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України, визнано невинуватим та виправдано за відсутністю події злочину.
У подальшому зазначений вирок було скасовано апеляційним судом Тернопільської області.
24 липня 2013 року постановою Тернопільського міськрайонного суду оголошено розшук підсудного ОСОБА_1 та змінено йому запобіжний захід з підписки про невиїзд на взяття під варту з часу затримання. Підставою для зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 було те, що "…підсудний ОСОБА_1 в судові засідання не з`являється, надсилаючи в суд листи з посиланням на неможливість явки в судові засідання, так як вважає, що його незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності і відповідно немає підстав для явки його в суд. Постанови суду про примусовий привід підсудного ОСОБА_1 в судові засідання не виконані за відсутністю його по місцю проживання…" (а. с. 19, т. 1).
Відповідно до інформації Тернопільського РВ Управління МВС України в Тернопільській області від 06 серпня 2013 року № 4/7236 місце розшукуваного ОСОБА_1 було встановлено 05 серпня 2013 року та згідно з постановою Тернопільського міськрайонного суду від 24 липня
2013 року поміщено в ІТТ.
З інформації Чортківської установи виконання покарань Управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області
від 13 грудня 2016 року № 4/3908 вбачається, що ОСОБА_1 був арештований 05 серпня 2013 року, в слідчий ізолятор прибув 21 серпня
2013 року.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 22 січня 2014 року в ході розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1 за частиною третьою статті 212 КК України, уточнено анкетні дані підсудного в частині прізвища особи, зазначеного в окремих процесуальних документах кримінальної справи № 1681122 про обвинувачення ОСОБА_1, у тому числі в постанові про порушення кримінальної справи від 28 березня
2008 року з зазначенням його особи " ОСОБА_1" (замість " ОСОБА_1").
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 25 січня 2014 року ОСОБА_1 засуджено за частиною третьою статті 212 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 255 000,00 грн з позбавленням права обіймати посади в установах, організаціях та підприємствах усіх форм власності, пов`язані з організаційно-розпорядчими та фінансово-господарськими функціями строком на 2 роки з конфіскацією майна, яке належить йому на праві особистої приватної власності. Запобіжний захід змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання та звільненням його з-під варти у залі суду.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 10 квітня 2014 року вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 25 січня 2014 року щодо ОСОБА_1, обвинуваченого за частиною третьою статті 212 КК України, скасовано, а справу повернуто прокурору Тернопільської області для організації додаткового розслідування.
З витягу з кримінального провадження № 32014210000000045 судами встановлено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Тернопільській області 02 червня 2014 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, дата повідомлення
27 березня 2008 року, згідно з якими службові особи ТОВ "Мелвіс" внаслідок неправомірного відображення в декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2007 року витрат щодо придбання від СПД ФО ОСОБА_1 робіт, ухилились від сплати податку на прибуток за третій квартал 2007 року в сумі 1 000 000,00 грн, правова кваліфікація - частина третя статті 212 КК України.
23 березня 2015 року начальник відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Тернопільській області повідомив ОСОБА_1 про те, що він підозрюється в умисному ухиленні від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, тобто у вичненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року, чинній з 01 вересня 2001 року і на момент вчинення злочину).
22 травня 2015 року у кримінальному провадженні № 32014210000000045 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, внесеному в ЄРДР 02 квітня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України, прокурором затверджено обвинувальний акт та скеровано його до суду.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 31 травня 2016 року за результатами розгляду кримінального провадження № 32014210000000045 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною третьою статті 212 КК України за відсутністю події кримінального правопорушення та виправдано. Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд скасовано.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 26 грудня 2017 року, вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 31 травня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін, апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2018 року відмовлено прокурору в поновленні строку на касаційне оскарження вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 26 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 (а. с. 11-12, т. 1)
Таким чином, судами встановлено внаслідок зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу 24 липня 2013 року постановою Тернопільського міськрайонного суду та оголошення в розшук, останній був затриманий
05 серпня 2013 року, в слідчий ізолятор прибув 21 серпня 2013 року та утримувався під вартою до 25 січня 2014 року, тобто до звільнення його з-під варти у залі суду на підставі вироку Тернопільського міськрайонного суду
від 25 січня 2014 року.
Під час перебування під вартою ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в ВІТ та ІІІ неврологічному відділенні ТОКПНЛ з 07 серпня
2013 року до 21 серпня 2013 року з діагнозом лакунарний інсульт в лівій скроневій долі, гострий період, ВСД з астенічним та кардіальним синдромом, атеросклероз аорти з незначною дилатацією кореня, реактивний гепатит, ангеопатія сітківки. У відповідному витязі з історії хвороби № 06243 зазначено, що "…пацієнт доставлений бригадою швидкої допомоги в супроводі працівників міліції з ІТТ, де виникли скарги на головокружіння, нудоту, яка посилюється при зміні тіла та розплющені очей…Відомо, що після стресової ситуації, поскаржився на погане самопочуття, нудоту…".
27 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся в травмпункт з приводу травми під час посадки у спеціальний автомобіль, де після огляду останньому було встановлено діагноз - забій лівого плечового суглобу, що підтверджується довідкою Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги (Травмпункт) № 17743.
28 листопада 2013 року мав місце виклик бригади швидкої медичної допомоги до Тернопільського міськрайонного суду з метою надання медичної допомоги ОСОБА_1, внаслідок чого останньому встановлено діагноз: "ІХС, гострий коронарний синдром, гострий синкопальний стан, короткочасна зупинка дихання, короткочасна зупинка серцебиття", що підтверджується відповідними записами у карті виїзду швидкої медичної допомоги № 56630.
З 28 листопада до 05 грудня 2013 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Тернопільської комунальної міської лікарні № 2 з діагнозом: "ІХС. Вазоспатична стенокардія. Кардіосклероз. Симптоматична (нейрогенна) артеріальна гіпертензія ІІ стадії, ступінь артеріальної гіпертензії 2. Ангіопатія сітківки по гіпертензивному типу обох очей. Ектазія аорти…Синкопе з короткочасною зупинкою дихання і серцевої діяльності з проведенням непрямого масажу серця. Ішемічний лакунарний інсульт в лівій скроневій долі відновний період. ДЕ ІІ ст. Астенізація центральної нервової системи, де зазначено, що "…28 листопада 2013 року о 10.30 під час судового засідання раптово виникли пекучий біль за грудниною, запаморочення, нудота, загальна слабкість. О 10.45 було викликано бригаду швидкої медичної допомоги….Ще через 4 хв. пацієнт знепритомнів, виник ціаноз губ, АТ перестав визначатися, припинилось самостійне дихання, пульсація на сонних артеріях не відчувалась. Всього зупинка дихання тривала приблизно 17 с, а зупинка серцевої діяльності приблизно 14 с. Проводився непрямий масаж серця…". За наслідками проведеного лікування рекомендовано продовжити лікування в амбулаторних умовах, враховуючи наявність порушень ритму і перенесеного синкопе від 28 листопада 2013 року, уникати психоемоційних навантажень. Вказана обставина підтверджується епікризом, виданим Тернопільською комунальною лікарнею № 2.
З 06 грудня 2013 року ОСОБА_1 швидкою допомогою був доставлений з Чортківського СІЗО до Чортківської ЦРЛ, де до 23 грудня 2013 року знаходився на стаціонарному лікуванні в ЛОР-відділенні з діагнозом: "ІХС. Нестабільна стенокардія. Кардіосклероз з синусовою тахікардією, політропною шлуночковою і супровентикулярною екстрасистолією. Симптоматична атеріальна гіпертензія 2 ст. 1. Ангіопатія сітківки. СН 1 ст. з діастолічною дисфункцією лівого шлуночка. Помірний кардіоваскулярний ризик. Дана обставина стверджується випискою з історії хвороби № 6276, виданою Чортківською районною центральною лікарнею 23 грудня
2013 року №115.
ОСОБА_1 неодноразово було подано клопотання про скасування запобіжного заходу та звернення до прокуратури Тернопільської області щодо порушення його конституційних прав та проведення перевірок з приводу зміни йому запобіжного заходу, яке відбулося без його участі та оголошення його у міжнародний розшук (а. с. 37-46).
З касових чеків на купівлю медичних препаратів судами встановлено, що за період з 01 серпня 2013 року до 01 грудня 2013 року ОСОБА_1 витрачено кошти на купівлю медикаментів на загальну суму 2 877, 92 грн, витрати на обстеження МРТ становили 1 290,00 грн, а всього - 4 167, 92 грн.