Постанова
Іменем України
14 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 760/34216/19
провадження № 61-3868св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Національна поліція України,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Шебуєва В. А., Крижанівська Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної поліції України про звільнення з-під обтяжень належного йому майна.
Позовна заява мотивована тим, що 21 вересня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савенко (Дідович) І. В. на підставі постанови слідчого слідчо-оперативної групи ГСУ МВС України від 09 січня 2009 року ОСОБА_3 (правонаступник - ГСУ Національної поліції України) внесено до Державного реєстру обтяжень за реєстраційними номерами: 15066068, а також до Єдиного Реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційними номерами 8387019 і 8387229, заборону на відчуження всього нерухомого майна ОСОБА_1, номери запису про обтяження: 15066006 і 15066068.
На підставі постанови слідчого від 09 січня 2009 року також була внесена заборона на відчуження земельної ділянки площею 0,0507 га, розташованої в смт Глеваха Васильківського району Київської області, отриманої позивачем в порядку спадкування після смерті матері.
Зазначає, що ця постанова слідчого була прийнята в межах кримінального провадження № 01-12124 по обвинуваченню ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених статтями 190, 205, 209, 255, 358 Кримінального кодексу України.
Разом з тим, СУ ГУНП у м. Києві листом від 31 січня 2017 року повідомило, що 19 листопада 2012 року розслідування у справі зупинено ГСУ МВС України на підставі пункту 3 статті 206 КПК України в редакції 1960 року (нерозкритий злочин), і справа на даний час рахується за ГСУ Національної поліції України.
За вказаних обставин, а також враховуючи те, у кримінальних справах за № 01-12124 та 01-11749 по обвинуваченню ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших позивач не визнаний ані підозрюваним, ані особою, яка в силу закону несе відповідальність за шкоду, завдану кримінально-протиправними діяннями, позивач вказував, що слідчий безпідставно не скасував свою постанову чи/або не направив відповідне клопотання до суду про скасування заборони на відчуження нерухомого майна.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив:
- скасувати (погасити, припинити, вилучити) заборону на відчуження нерухомого майна з Державного реєстру та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, накладених постановами від 09 січня 2009 року слідчим СОГ ГСУ МВС України Крамаренко Є. Г., у тому числі: обтяження за реєстраційними номерами: № 8387019, номер запису про обтяження 15066006, № 8387229, номер запису про обтяження 15066068, № 8387551, номер запису про обтяження 15066075, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1107026232214, номер запису про право власності 17839539;
- припинити обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровими номерами: 15066006, 15066075, 15066068 та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстровими номерами: 8387019, 8387229, 8387551, які було накладено відповідно до постанов від 09 січня 2009 року слідчим СОГ ГСУ МВС України Крамаренко Є. Г., в тому числі щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1107026232214.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 09 червня 2020 року позов задоволено частково.
Скасовано заборони на відчуження нерухомого майна, належного ОСОБА_1, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровими номерами 15066006, 15066068 та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстровими номерами: 8387019, 8387229, накладені на підставі постанови б/н від 09 січня 2009 року слідчого СОГ ГМУ МВС України Крамаренко Є. Г.
Припинено обтяження, які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровими номерами: 15066006, 15066068 та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстровими номерами: 8387019, 8387229, які було накладено згідно з постановою б/н від 09 січня 2009 року слідчого СОГ ГСУ МВС України Крамаренко Є. Г. щодо ОСОБА_1, в тому числі щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1107026232214.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявні правові підстави для захисту порушеного права позивача на здійснення усіх повноважень щодо належного йому майна шляхом скасування накладених на нього обтяжень із вилученням відповідних закисів із реєстрів.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 09 вересня 2020 року у задоволенні заяви Національної поліції України про перегляд заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09 червня 2020 року відмовлено.
Не погодившись з заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 09 червня 2020 року, Національна поліція України подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09 червня 2020 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, третя особа - ОСОБА_2, про скасування заборони на відчуження нерухомого майна і зобов`язання вчинити дії закрито.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що враховуючи предмет даного спору, а також те, що арешт накладений на майно позивача, який не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року, суд першої інстанції помилково розглянув дану справу в порядку цивільного судочинства та ухвалив рішення по суті позовних вимог.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції, на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закривав провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі заочне рішення місцевого суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.
Заявник також зазначив, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без урахування правових висновків, викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19).
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Національна поліція України просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
15 липня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що за ОСОБА_1 на праві власності зареєстровані:
- земельна ділянка з кадастровим номером 3221455300:01:007:0360, площею 0,0507 га, за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, смт Глеваха (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1107026232214);
- Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 ;
- Ѕ частина квартири АДРЕСА_2 .
09 січня 2009 року слідчим слідчо-оперативної групи Головного слідчого управління МВС України в м. Києві Крамаренком Є. Г. було накладено арешт на нерухоме майно (все нерухоме майно) ОСОБА_1 в порядку, передбаченому КПК України 1960 року.
21 вересня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савенко (Дідович) І. В., на підставі постанови слідчого слідчо-оперативної групи ГСУ МВС України від 09 січня 2009 року ОСОБА_3 внесено до Державного реєстру обтяжень за реєстраційними номерами: 15066068, а також до Єдиного Реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційними номерами 8387019 і 8387229, заборону на відчуження всього його нерухомого майна, номери запису про обтяження: 15066006 і 15066068.
На підставі постанови слідчого від 09 січня 2009 року також була внесена заборона на відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 3221455300:01:007:0360, площею 0,0507 га, розташованої в смт Глеваха Васильківського району Київської області, отриманої ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті матері (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1107026232214, номер запису про право власності 17839539).
Зазначена постанова слідчого була прийнята в межах кримінального провадження № 01-12124 по обвинуваченню ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених статтями 190, 205, 209, 255, 358 Кримінального кодексу України.
21 травня 2012 року вказану кримінальну справу разом з обвинувальним висновком направлено до суду для розгляду по суті, а матеріали відносно ОСОБА_1 були виділені у кримінальну справу № 01-11749 та направлені для проведення досудового слідства до Голосіївського РУГУ МВС України.
Згідно з листом СУ ГУНП у м. Києві від 31 січня 2017 року, розслідування у справі № 01-11749 зупинено ГСУ МВС України 19 листопада 2012 року на підставі пункту 3 статті 206 КПК України в редакції 1960 року (нерозкритий злочин), і справа на даний час рахується за ГСУ Національної поліції України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає.