Постанова
Іменем України
14 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 369/16048/19
провадження № 61-4483св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - Національний банк України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 липня 2020 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Желепи О. В., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Національного банку України (далі - НБУ) про визнання незаконним наказу про звільнення.
На обгрунтування позовних вимог зазначив, що 06 листопада 2019 року відповідачем був виданий оскаржуваний наказ № 3167-к "Про звільнення ОСОБА_2".
Згідно цього наказу позивача було звільнено з посади директора Департаменту реєстраційних питань та ліцензування НБУ за вчинений прогул без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України). Виданню наказу № 3167-к від 06 листопада 2019 року передували наступні події.
Позивач вказує, що від 01 березня 2016 року він працював на посаді директора Департаменту реєстраційних питань та ліцензування НБУ.
13 жовтня 2016 року його було звільнено відповідачем відповідно до наказу НБУ № 4169-к від 13 жовтня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_2". Це звільнення було здійснене з порушенням вимог застосовного законодавства.
Позивач зазначив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 31 січня 2018 року, у справі № 761/40914/16-ц було вирішено зокрема: визнати наказ НБУ № 4169-к від 13 жовтня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_2" - незаконним; поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді директора Департаменту реєстраційних питань та ліцензування НБУ від 13 жовтня 2016 року; стягнути з НБУ на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позивач вказує, що 04 січня 2018 року він отримав від відповідача поштою копії таких документів: наказ НБУ № 4242-к від 19 жовтня 2016 року про скорочення штату працівників Департаменту реєстраційних питань та ліцензування, згідно якого було скорочено всіх працівників Департаменту; наказ НБУ № 4322-к від 14 грудня 2017 року "Про поновлення на роботі ОСОБА_2", згідно якого позивача було поновлено на посаді директора Департаменту реєстраційних питань та ліцензування з 14 жовтня 2016 року; попередження від 14 грудня 2017 року про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Департаменту реєстраційних питань та ліцензування у зв`язку зі скороченням посади (пункт 1 частини першої статтті 40 КЗпП України).
Зазначає, що 17 жовтня 2016 року правління НБУ приймало рішення № 341-рш "Про внесення змін до структури НБУ", згідно якого Департамент реєстраційних питань та ліцензування був виключений зі структури НБУ, а його функції були передані Управлінню реєстрації та ліцензування, яке також було створене зазначеним рішенням про зміну структури. На виконання рішення про зміну структури в НБУ був виданий наказ про скорочення Департаменту.
Згодом Управління реєстрації та ліцензування було перетворено у Департамент ліцензування НБУ, що вбачається із структури НБУ.
Позивач зазначав, що наказ про поновлення на посаді директора Департаменту реєстраційних питань та ліцензування було видано відповідачем через рік і два місяці після ліквідації самого Департаменту реєстраційних питань та ліцензування.
При цьому, всі функції Департаменту реєстраційних питань та ліцензування були передані спочатку до Управління реєстрації та ліцензування, а потім до Департаменту ліцензування НБУ.
Від 13 жовтня 2016 року до 06 листопада 2019 року всі функції, які виконувались Департаментом реєстраційних питань та ліцензування НБУ станом на 13 жовтня 2016 року продовжували виконуватись підрозділами НБУ. Про це свідчить, зокрема, той факт, що у зазначений час не вносилось жодних змін до положень Закону України "Про НБУ", які б якимось чином змінювали функції НБУ, що виконувались Департаментом реєстраційних питань та ліцензування станом на 13 жовтня 2016 року.
Позивач вважає, що поновлення його на роботі в НБУ відповідно до судового рішення про поновлення мало відбуватись з відновленням всіх істотних умов праці, які існували станом на 13 жовтня 2016 року, включаючи відновлення всіх його керівних та інших трудових функцій згідно посади.
У період з 08 грудня 2017 року до 06 грудня 2019 року відповідач не відновив істотні умови праці позивача, які існували станом на 13 жовтня 2016 року попри наявність всіх об`єктивних умов, необхідних для такого відновлення. Зазначав, що цим відповідач порушив низку положень КЗпП України.
У своїх листах позивач інформував відповідача, що не погоджується на виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, і для виходу на роботу чекає від відповідача повідомлення про те, що НБУ забезпечив дотримання умов трудового договору між ним та НБУ, відповідно до якого він (позивач) працював у НБУ до 13 жовтня 2016 року. Разом з тим, таке повідомлення не було надіслане відповідачем.
Отже, з вказаних підстав позивач не виходив на роботу.
Тому просив визнати незаконним наказ НБУ №3167-к "Про звільнення ОСОБА_2" від 06 листопада 2019 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 допустив порушення трудової дисципліни, а саме - був відсутній на роботі без поважних причин з дати поновлення на роботі на підставі рішення суду та наказу НБУ № 4322-к від 14 грудня 2017 року, у зв`язку з чим 07 листопада 2019 року був звільнений з роботи за вчинений прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 липня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку з касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
13 квітня 2021 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від НБУ засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому відповідач просить суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
01 квітня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_2 з 01 березня 2016 року працював на посаді директора Департаменту реєстраційних питань та ліцензування НБУ
13 жовтня 2016 року відповідно до наказу голови НБУ № 4169-к "Про звільнення ОСОБА_2" позивача було звільнено з роботи з посади директора Департаменту реєстраційних питань та ліцензування з 13 жовтня 2016 року за вчинення винних дій, що дають підстави для втрати довір`я до нього (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).
17 жовтня 2016 року правління НБУ прийняло рішення № 341-рш від 17 жовтня 2016 року "Про внесення змін до структури НБУ" і наказом директора Департаменту персоналу НБУ від 19 жовтня 2016 року № 4242-к скорочено штат та чисельність працівників Департаменту реєстраційних питань та ліцензування.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2017 року задоволено позов ОСОБА_2 до НБУ про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення ОСОБА_2 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Судом визнано наказ НБУ № 4169-к від 13 жовтня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_2" незаконним; поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді директора Департаменту реєстраційних питань та ліцензування НБУ від 13 жовтня 2016 року; стягнуто з НБУ на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 31 січня 2018 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2017 року залишено без змін.
На виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2017 року наказом в.о. Голови НБУ від 14 грудня 2017 року № 4322-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_2" позивача було поновлено на посаді директора Департаменту реєстраційних питань та ліцензування. Визначено ОСОБА_2 робоче місце за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв`язку з поновленням ОСОБА_2 на роботі та виключенням зі структури НБУ Департаменту реєстраційних питань та ліцензування в.о. Голови НБУ видано наказ від 14 грудня 2017 року № 4323-к "Про тимчасове підпорядкування ОСОБА_2", згідно якого позивач підпорядковується заступникові Голови НБУ.
Проте, з моменту поновлення на роботі та до часу видання оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_2 до роботи фактично не приступив, заробітна плата йому за цей період не виплачувалась.
НБУ неодноразово надсилались на адресу ОСОБА_2 листи з інформацією про поновлення на роботі, вимогою приступити до роботи та надати письмові пояснення щодо причин його відсутності на роботі (листи від 18 грудня 2017 року № 17-0008/84583, від 03 січня 2018 року № 17-0008/267, від 03 січня 2018 року № 17-0008/275, від 03 січня 2018 року № 17-0008/277, від 10 січня 2018 року № 17-008/1596, від 22 січня 2018 року № 18-0007/3899, від 21 лютого 2018 року № 17-0008/10551, від 12 березня 2018 року № 17-0008/13870, від 29 травня 2018 року № 17- 0008/29495, від 28 листопада 2018 року № 17-0008/63628, від 13 лютого 2019 року № 17-0008/8265, від 29 липня 2019 року № 17-0008/39013, від 29 липня 2019 року № 17-0008/39015, від 29 липня 2019 року № 17-0008/39016, від 29 липня 2019 року № 17-0008/39020).
Відповідно до листів ОСОБА_2 (вхідні № 526/6494 від 23 січня 2018 року, № 526/13057 від 09 лютого 2018 року, № 526/13721 від 12 лютого 2018 року) причиною його невиходу на роботу є, на його думку, невиконання НБУ рішення суду від 08 грудня 2016 року з тих підстав, що відсутній Департамент реєстраційних питань та ліцензування, на посаді директора якого він поновлений.
Проте, постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року у справі № 369/244/19 зазначені вимоги ОСОБА_2 визнано безпідставними, оскільки НБУ видано наказ про поновлення працівника на роботі, визначено його трудові функції та повноваження.
Вказаною постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного суду від 18 грудня 2019 року, встановлено, що рішення суду від 08 грудня 2017 року про поновлення ОСОБА_2 на роботі було фактично виконано відповідачем НБУ. Проте, як вбачається з табелю обліку використання робочого часу НБУ за грудень 2017 року - січень 2019 року та пояснень сторін, ОСОБА_2 до виконання роботи не приступив, надані доручення та робочі обов`язки не виконує і на робоче місце не з`являється.
06 листопада 2019 року НБУ був виданий наказ № 3167-к "Про звільнення ОСОБА_2".
Згідно з наказом № 3167-к від 06 листопада 2019 року позивача було звільнено з посади директора Департаменту реєстраційних питань та ліцензування НБУ за вчинений прогул без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).