Постанова
Іменем України
14 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 473/2473/20
провадження № 61-38св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Вознесенська міська рада, виконавчий комітет Вознесенської міської ради, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Тітух Ігорем Борисовичем,на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2020 року у складі судді Старжинської О. Є., постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вознесенської міської ради, виконавчого комітету Вознесенської міської ради, ОСОБА_2 про визнання частково недійсним розпорядження органу приватизації, свідоцтва про право власності на житло, рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Позов мотивовано тим, що приватизація квартири АДРЕСА_1, співвласником якої вона є, у 2004 році проведена з порушенням законодавства про приватизацію житла.
Позивачка зазначала, що заяву на приватизацію квартири вона не підписувала, згоду на приватизацію житла не надавала. На час приватизації вона в приватизованій квартирі не проживала, зареєстрована в ній не була, оскільки була зареєстрована в гуртожитку за місцем навчання в м. Миколаєві на вул. Нікольській, 22а .
Вважає, що вказане порушує її права у самостійному набутті житла в користування, а в подальшому - приватизації іншого житла, яке може бути отримано її чоловіком військовослужбовцем з урахуванням усіх членів сім`ї.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати частково недійсним розпорядження органу приватизації Вознесенської міської ради за № 3183 від 09 серпня 2004 року в частині приватизації ОСОБА_1 ј частки квартири АДРЕСА_1 ; визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 09 серпня 2004 року в частині права власності ОСОБА_1 на ј частку квартири АДРЕСА_1 ; визнати частково недійсним рішення про реєстрацію права власності від 02 вересня 2005 року комунальним підприємством Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації в частині права на власність ј частки квартири за ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щоприймаючи участь у приватизації квартири, позивачкою було законно реалізоване право на це житло. Оскільки, позивачка не довела належними та допустимими доказами, що на час приватизації житлового приміщення не мала права користування приватизованою квартирою та не давала згоду на отримання житла у власність, відсутні підстави для задоволення позву.
Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Тітуха І. Б. подала апеляційну скаргу.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року рішення місцевого судузалишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У грудні 2020 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Тітуха І. Б. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, уточнивши вимоги, просить постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано, без врахування існуючих правових позицій Верховного Суду, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу виконавчий комітет Вознесенської міської ради просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК Українипередбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
09 березня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 24 грудня 1994 року громадянину ОСОБА_3 виданий ордер № 0550307 на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 на сім`ю у складі 6 осіб: ОСОБА_3, його дружини - ОСОБА_2, дітей: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 ; тещі - ОСОБА_7
06 серпня 2004 року ОСОБА_3 звернувся до органу приватизації Вознесенської міської ради із заявою про передачу у власність зазначеної квартири, яку він займає з членами сім`ї, в рівних частках кожному. Заяву підписали наймач ОСОБА_3 та повнолітні члени його сім`ї, зокрема й ОСОБА_1 (позивачка у справі).
До цієї заяви була додана довідка, складена паспортистом КП "Жилсервіс", про склад сім`ї, де серед інших зазначалась позивачка ОСОБА_1, яка була зареєстрована в зазначеній квартирі з 07 грудня 1999 року.
Реєстрації місця проживання ( ОСОБА_1 ) ОСОБА_1 в зазначеній квартирі підтверджується даними будинкової книги, що заведена за вказаною адресою. Також зазначено, що 12 грудня 2000 року ОСОБА_1 знята з реєстрації у цій квартирі.
Відповідно до довідки, виданої Миколаївським державним університетом ім. В.О. Сухомлинського, ОСОБА_1 була зареєстрована у гуртожитку АДРЕСА_3 з 22 грудня 2000 року по 04 листопада 2004 року у зв`язку з навчанням.
На підставі розпорядження органу приватизації Вознесенської міської ради від 09 серпня 2004 року № 3183 видано свідоцтво про право власності на житло, яке безоплатно передано у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та членам його сім`ї, зокрема позивачці.
14 серпня 2004 року ОСОБА_1 у зв`язку з реєстрацієй шлюбу змінила прізвище на " ОСОБА_1".
На підставі вказаного розпорядження органу приватизації 02 вересня 2005 року зареєстровано право спільної часткової власності громадян ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_1 - по ј частки за кожним.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.