Постанова
Іменем України
09 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 2-18/11
провадження № 61-12862св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Сумбуд", Сумська міська рада, Виконавчий комітет Сумської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оселя", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" Сумської міської ради, Головне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України,
треті особи: Комунальне підприємство "Сумське міське бюро технічної інвентаризації", Реєстраційна служба Сумського міського управління юстиції,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" та ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 жовтня 2018 року в складі судді Клименко А. Я., додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 лютого 2019 року в складі судді Клименко А. Я. та постанову Сумського апеляційного суду від 05 червня 2019 року в складі колегії суддів: Левченко Т. А., Кононенко О. Ю., Хвостик С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з вищевказаним позовом та з урахуванням неодноразових зміни та уточнення позовних вимог просили:
визнати протиправними, недійсними накази ВАТ "Сумбуд" від 17 жовтня 2001 року № 40, від 21 грудня 2001 року № 52 щодо передачі до статутного фонду ТОВ "Оселя" державного 60-квартирного житлового будинку із земельною ділянкою прибудинкової території по АДРЕСА_1, не належних ВАТ "Сумбуд";
визнати протиправними, недійсними пункти 1.1, 1.2, 2.3.1 договору між ВАТ "Сумбуд" та ТОВ "Оселя" від 01 вересня 2002 року, без номера, в частині стосовно співробітництва по експлуатації житлового будинку по АДРЕСА_1, перебування будинку у колективній власності ПАТ "Сумбуд" і закріплення будинку за ТОВ "Оселя" на праві господарського відання та балансового обліку;
визнати недійсними пункти 2, 3 наказу ПАТ "Сумбуд" від 29 лютого 2008 року, без номера, в частині повернення державного 60-квартирного житлового будинку, як цілісного майнового комплексу, по АДРЕСА_1 з балансового обліку і утримання ТОВ "Оселя" на балансовий облік і утримання ПАТ "Сумбуд";
скасувати розпорядження ВАТ "Сумбуд" від 18 вересня 2002 року № 537, від 09 жовтня 2002 року № 552, від 14 листопада 2002 року № 579 в частині надання дозволу на приватизацію ними квартири № 32, квартири АДРЕСА_3 ;
визнати недійсними свідоцтва про право приватної власності на житло, видані їм ВАТ "Сумбуд", а саме:
- від 18 вересня 2002 року, б/н, на квартиру АДРЕСА_4 ;
- від 14 листопада 2002 року, б/н, на квартиру АДРЕСА_3 ;
визнати встановленою та підтвердженою наявність права приватної власності на житло по АДРЕСА_1, а саме: на квартиру № 32 - за ОСОБА_1, на квартиру № 56 - за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
відновити положення, яке існувало до порушення прав позивачів - спільних сумісних власників будинкової дахової мінікотельні по АДРЕСА_1, на спільне сумісне володіння, користування і розпорядження нею, укладенням без їх відома і згоди договору купівлі-продажу цієї котельні від 26 жовтня 2007 року, без номера, між ТОВ "Оселя" та ТОВ "Сумитеплоенерго" без його посвідчення в установленому порядку, у зв`язку з чим визнати зазначений договір недійсним;
зобов`язати ТОВ "Сумитеплоенерго" відновити комплектність обладнання котельні, її технічний робочий стан до стану на час прийому-передачі 26 жовтня 2007 року від ТОВ "Оселя" та повернути в натурі зазначену котельню з технічним обладнанням в робочому стані до ТОВ "Оселя"; зобов`язати ТОВ "Оселя" прийняти котельню з подальшим відновленням прав позивачів на володіння, користування, розпорядження котельнею та її технічним обладнанням на праві спільної сумісної власності разом з іншими власниками житла в будинку;
стягнути в рівних частинах з ПАТ "Сумбуд", Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, ТОВ "Оселя" на користь ОСОБА_1 - по 333, 33 грн, а всього 999, 99 грн; на користь ОСОБА_2 - по 333, 33 грн, а всього 999, 99 грн на відшкодування завданої їм моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначали, що після закінчення будівництва будинку по АДРЕСА_1 та введення його в експлуатацію ВАТ "Сумбуд" не виконало умови договорів з пайовиками - Міністерством оборони України та виконавчим комітетом Сумської міської ради від 02 листопада 1999 року № 538, від 26 вересня 2000 року, від 10 липня 2001 року та не передало цей будинок в їх оперативне управління як державний житловий фонд з подальшою передачею будинку до комунальної власності міста Суми. Не маючи законних повноважень, порушивши умови договорів на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 та не маючи державного акта про право користування земельною ділянкою для будівництва, яка належить Міністерству оборони України, голова правління ВАТ "Сумбуд", перевищивши свої службові повноваження, 17 жовтня 2001 року та 21 грудня 2001 року видав незаконні накази № 40 та № 52, якими передав житловий будинок в складі 60 квартир державного житлового фонду до Статутного фонду ТОВ "Оселя" із зарахуванням будинку цим товариством до свого статутного фонду в якості основних фондів згідно з актом прийому-передачі будинку від 18 квітня 2002 року.
Не маючи законних повноважень від Сумської міської ради на приватизацію житла по АДРЕСА_1, державної ліцензії на здійснення приватизації державного житла, не маючи цей житловий будинок у своїй власності чи оперативному управлінні та здійснивши його передачу 18 квітня 2002 року до статутного фонду ТОВ "Оселя", ВАТ "Сумбуд" протизаконно постановило розпорядження про приватизацію квартир позивачів та видало їм свідоцтва про право власності на житло під своєю печаткою. Такими діями ВАТ "Сумбуд" порушено вимоги Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та завдано їм моральної шкоди, оскільки їм доводиться докладати значних зусиль протягом тривалого часу для захисту своїх порушених прав.
Дахова мінікотельня будинку по АДРЕСА_1 входить до складу цілісного майнового комплексу будинку, є його невід`ємною частиною і об`єктом спільної сумісної власності його мешканців, без згоди яких відбувся продаж котельні балансоутримувачем будинку - ТОВ "Оселя". Укладеним договором купівлі-продажу мінікотельні будинку, в якому вони проживають, їм як співвласникам завдана шкода через порушення з боку ТОВ "Оселя" їх права власності.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано недійним та скасовано розпорядження ВАТ "Сумбуд" № 537 від 18 вересня 2002 року про передачу у спільну сумісну власність ОСОБА_1, ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_4 .
Визнано недійним та скасовано свідоцтво про право власності на житло від 18 вересня 2002 року, зареєстроване обласним бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером № 1822 про передачу у власність ОСОБА_1, ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_4 .
Визнано недійним та скасовано розпорядження ВАТ "Сумбуд" № 579 від 14 листопада 2002 року про передачу у спільну сумісну власність ОСОБА_2, ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_3 .
Визнано недійним та скасовано свідоцтво про право власності на житло від 14 листопада 2002 року, зареєстроване обласним бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером №1822 про передачу у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_3 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_4 .
Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_3 .
Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право користування даховою котельнею, яка розташована в будинку АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ПАТ "Сумбуд" на користь ОСОБА_1 250 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ПАТ "Сумбуд" на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 250 грн кожному.
В іншій частині вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що у ВАТ "Сумбуд" на час видачі позивачам оспорюваних ними свідоцтв про право власності на житло закінчилися повноваження на оформлення документів, здійснення діяльності по їх реєстрації та видачі мешканцям свідоцтв про право власності на квартири, а тому є підстави для визнання недійсними та скасування розпоряджень про передачу у спільну сумісну власність ОСОБА_1, ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_3, визнання недійсними і скасування свідоцтв про право власності на вказані квартири.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними, недійсними наказів ПАТ (ВАТ) "Сумбуд" від 17 жовтня 2001 року № 40, від 21 грудня 2001 року № 52 стосовно передачі до статутного фонду ТОВ "Оселя" державного 60-квартирного житлового будинку із земельною ділянкою прибудинкової території по АДРЕСА_1, визнання протиправними, недійсними пунктів 1.1, 1.2, 2.3.1 договору від 01 вересня 2002 року, без номера, в частині стосовно співробітництва по експлуатації житлового будинку по АДРЕСА_1, перебування будинку в колективній власності ПАТ (ВАТ) "Сумбуд" і закріплення будинку на праві господарського відання та балансового обліку за ТОВ "Оселя", суд першої інстанції виходив з того, що це є господарською діяльністю підприємств, які повинні вирішувати питання ведення господарської діяльності між собою.
Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 лютого 2019 року визнано недійсним договір купівлі-продажу дахової мінікотельні по АДРЕСА_1 від 26 жовтня 2007 року, укладений між ТОВ "Оселя" та ТОВ "Сумитеплоенерго".
В іншій частині вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Задовольняючи вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу дахової мінікотельні суд першої інстанції виходив з відсутності доказів виконання сторонами договору його умов та повідомлення ТОВ "Оселя" ТОВ "Сумитеплоенерго" про те, що це майно не є його власністю.
Постановою Сумського апеляційного суду від 05 червня 2019 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 жовтня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними та скасування розпоряджень про передачу у спільну сумісну власність квартири, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності на житло, визнання права власності на квартиру скасовано та відмовлено у задоволенні цих вимог.
В іншій оскаржуваній частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 жовтня 2018 року залишено без змін.
Додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 лютого 2019 року змінено в частині мотивів задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу дахової мінікотельні від 26 жовтня 2007 року.
В іншій частині додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 лютого 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наказами ВАТ "Сумбуд" від 17 жовтня 2001 року № 40, від 21 грудня 2001 року № 52 стосовно передачі до статутного фонду ТОВ "Оселя" житлового будинку по АДРЕСА_1, наказом ПАТ "Сумбуд" від 29 лютого 2008 року в частині повернення житлового будинку як цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_1 з балансового обліку і утримання ТОВ "Оселя" на балансовий облік і утримання ПАТ "Сумбуд", а також умовами договору між ВАТ "Сумбуд" та ТОВ "Оселя" від 01 вересня 2002 року, які втратили чинність, не порушуються права позивачів, а тому вимоги про визнання їх протиправними та недійсними задоволенню не підлягають.
Визнаючи недійсними та скасовуючи розпорядження про передачу у спільну сумісну власність позивачів та членів їх сім`ї квартир в будинку АДРЕСА_1, свідоцтв про право власності на квартири та визнаючи право власності за ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", статтями 328, 345 ЦК України, якими керувався суд, не передбачено набуття права власності на квартири державного житлового фонду у разі приватизації на підставі рішення суду. Приватизація державного житлового фонду здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (стаття 8 Закону).
Позивачі не заявляли вимоги про визнання за ними права власності на квартири, вони просили визнати встановленою та підтвердженою наявність права приватної власності на житло по АДРЕСА_1, а саме: на квартиру № 32 - за ОСОБА_1, № 56 - за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Проте право власності позивачів на квартири зареєстровано у встановленому законом порядку і його наявність ніким не оспорюється. Крім того, такий спосіб захисту не передбачений статтею 16 ЦК України.
ПАТ "Сумбуд" не надано доказів існування у них відповідної ліцензії на здійснення діяльності по оформленню та реєстрації документів про право власності на квартиру (будинок) на час видачі розпоряджень про передачу у спільну сумісну власність позивачів та членів їх сім`ї квартир та свідоцтв про право власності на квартири, однак право власності позивачів на квартири на підставі вказаних документів зареєстровано у встановленому діючим законодавством порядку, ніким не оспорюється, оскільки набуто ними правомірно як особами, які мали право на приватизацію, тому відсутні підстави для визнання розпоряджень про передачу у спільну сумісну власність позивачів та членів їх сім`ї квартир та свідоцтв про право власності на квартири.
На час укладення оспорюваного позивачами договору купівлі-продажу дахової мінікотельні вказане технічне обладнання, призначене для опалення будинку по АДРЕСА_1, належало на праві спільної сумісної власності власникам квартир цього будинку, якими також є позивачі. ТОВ "Оселя" не надано суду доказів набуття права власності на дахову мінікотельню будинку по АДРЕСА_1, а тому товариство не мало право укладати вказаний договір купівлі-продажу, оскільки не являлось власником дахової мінікотельні. Договором купівлі-продажу дахової мінікотельні від 26 жовтня 2007 року, укладеним між ТОВ "Оселя" та ТОВ "Сумитеплоенерго", порушені права позивачів як співвласників цього майна на володіння та користування ним, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання його недійсним, разом з тим помилився з мотивами задоволення цих вимог, тому вони підлягають задоволенню з підстав, викладених у постанові.
Щодо вимог про зобов`язання ТОВ "Сумитеплоенерго" відновити комплектність обладнання котельні, її технічний робочий стан та повернути в натурі зазначену котельню з технічним обладнанням в робочому стані до ТОВ "Оселя", а ТОВ "Оселя" - прийняти котельню з подальшим відновленням прав позивачів на володіння, користування, розпорядження котельнею та її технічним обладнанням на праві спільної сумісної власності разом з іншими власниками житла в будинку, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки позивачі не надали суду будь-які докази того, що комплектність обладнання котельні, її технічний, робочий стан не відповідають стану на час її прийому-передачі 26 жовтня 2007 року, а також докази того, що стан котельні погіршився з вини ТОВ "Сумитеплоенерго".
Саме визнання договору купівлі-продажу дахової котельні недійсним відновлює права позивачів на володіння, користування, розпорядження нею та її технічним обладнанням на праві спільної сумісної власності разом з іншими власниками житла в будинку і підстави для додаткового зобов`язання ТОВ "Оселя" відновити ці права позивачів відсутні.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив:
1. скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсними: наказів ВАТ "Сумбуд" від 17 жовтня 2001 року № 40, від 21 грудня 2001 року № 52 про передачу будинку по АДРЕСА_1 до статутного фонду ТОВ "Оселя"; пунктів 1.1, 1.2, 2.3.1 договору, укладеного між ВАТ "Сумбуд" та ТОВ "Оселя" 01 вересня 2002 року, про співробітництво по експлуатації житлових будинків, які знаходяться у власності ВАТ "Сумбуд" в частині будинку по АДРЕСА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог;
2. скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 05 червня 2019 року в частині відмови в задоволенні вимог про визнання недійсними та скасування розпоряджень про передачу у спільну сумісну власність квартири, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності на житло, визнання права власності на квартири та залишити в цій частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 жовтня 2018 року в силі;
3. скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 жовтня 2018 року та постанову Сумського апеляційного суду від 05 червня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Сумитеплоенерго" відновити комплектність, робочий стан дахової мінікотельні та її обладнання станом на час прийому-передачі від ТОВ "Оселя" 26 жовтня 2007 року та повернення в натурі зазначеної котельні в робочому стані до ТОВ "Оселя", а ТОВ "Оселя" - прийняти котельню з подальшим відновленням прав позивачів на володіння, користування та розпорядження котельнею та її технічним обладнанням та праві спільної сумісної власності разом з іншими власниками житла в будинку та ухвалити рішення про задоволення вимог в цій частині.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що судами порушено статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і його право на справедливий суд, так як справа не була розглянута у розумний строк. Встановивши під час розгляду справи обставини порушення норм чинного законодавства України відповідачами суд незаконно не задовольнив позов в повному обсязі.
Судом в порушення статті 96 ЦПК України витребувані за його заявою матеріали наглядової справи Сумської місцевої прокуратури відразу після ухвалення рішення, яке не набрало законної сили, без виготовлення копій письмових доказів з долученням їх до матеріалів справи, без клопотання осіб, які їх подали, навмисно повернуто до прокуратури, яка, згідно наданої апеляційному суду довідки, знищила, чим позбавила його доказів під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
У липні 2019 року ТОВ "Сумитеплоенерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило:
1. скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 жовтня 2018 року в частині вирішення вимог про визнання за позивачами права власності на квартири та відмовити в задоволенні цих вимог, а також в частині визнання за ними права користування даховою котельнею і передати справу в цій частині на новий розгляд;
2. скасувати додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 лютого 2019 року та ухвалити в нове рішення про відмову в задоволенні вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу дахової мінікотельні від 26 жовтня 2007 року;
3. скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 05 червня 2019 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу дахової мінікотельні від 26 жовтня 2007 року та передати в цій частині справу на новий розгляд.
Апеляційна скарга мотивована тим, що право власності на квартири не оспорюється, документи на право власності позивачами не втрачені, тому відсутній предмет спору в частині цих позовних вимог.
Заявляючи вимоги про визнання права користування даховою мінікотельнею позивачі не навели обставини порушення їх прав, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю відповідачів. Питання користування даховою мінікотельнею співвласниками будинку вирішується повноважними зборами співвласників будинку, а не окремими співвласниками.
Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 лютого 2019 року визнано недійсним договір купівлі-продажу дахової мінікотельні, однак суд ухвалив зазначене рішення за відсутності в матеріалах справи оригіналу чи належним чином засвідченої копії вказаного договору.
Межі касаційного перегляду
Судові рішення в частині вирішення вимог про визнання недійсними пунктів 2, 3 наказу ПАТ "Сумбуд" від 29 лютого 2008 року та відшкодування моральної шкоди в касаційному порядку не оскаржувалися та не переглядаються.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ "Сумитеплоенерго" та витребувано її матеріали із Зарічного районного суду м. Суми.
17 вересня 2019 року справа № 2-18/11 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
ОСОБА_1 направив відзив на касаційну скаргу ТОВ "Сумитеплоенерго", в якому просив залишити її без задоволення.
У жовтні 2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від поданої касаційної скарги щодо вимог про скасування постанови Сумського апеляційного суду від 05 червня 2019 року в частині визнання недійсними та скасування розпоряджень про передачу у спільну сумісну власність квартири, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності на житло, визнання права власності на квартири.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.