ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2021 року
м. Київ
cправа № 910/17077/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця", відповідач, скаржник)
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 (головуючий - суддя Шкурдова Л.М.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 (головуючий - суддя Дикунська С.Я., судді: Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.)
у справі №910/17077/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" (далі - Завод, позивач)
до АТ "Укрзалізниця"
про стягнення 820 195,47 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Завод звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 820 195,47 грн (з урахуванням відмови від частини позовних вимог).
1.2. Позов мотивовано тим, що недотримання позивачем термінів виконання технологічних операцій з вагонами і зберігання вантажу у вагонах сталась внаслідок форс-мажорних обставин, а відтак списання з його рахунку коштів відповідачем є неправомірним та просив стягнути їх в судовому порядку.
2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі №910/17077/19 у позові відмовлено повністю.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. АТ "Укрзалізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 у справі №910/17077/19; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. суди першої та апеляційної інстанції не врахували висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 911/1173/16;
4.2. суд апеляційної інстанції відійшов від правових висновків щодо належного способу захисту, викладених:
- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц, від 13.03.2019 у справі №331/6927/16-ц, від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17;
- у постановах Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 910/11614/18; від 30.01.2018 у справі № 914/873/17;
- у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі №910/1913/14 (3-11гс15).
4.3. До Верховного Суду 16.08.2021 надійшли письмові пояснення від АТ "Укрзалізниця", які судом оцінюються з урахуванням статей 42, 298, 300 ГПК України.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу Завод заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
5.2 Також 07.09.2021 до Верховного Суду надійшла заява Заводу щодо процесуальних порушень в діях АТ "Укрзалізниця", які судом оцінюються з урахуванням статей 42, 298, 300 ГПК України.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Сторонами укладено Договір №ПР/ДН-1-17-165/НЮдч від 30.03.2017 про подачу та забирання вагонів Заводу на залізничну під`їзну колію при станції Самарівка регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", за умовами якого:
-згідно зі Статутом залізниць та Правилами користування вагонами та контейнерами на умовах цього Договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження та забирання вагонів користувачу з під`їзної колії, яка належить залізниці та примикає стрілкою № 5 до ходової колії № 38/1 станції Самарівка регіональної філії "Придніпровська залізниця" і обслуговується локомотивом залізниці (пункт 1);
- термін виконання технологічних операцій з вагонами (навантаження, вивантаження) визначено пунктами 9, 11 цього Договору;
- Завод згідно зі ставками Тарифного керівництва № 1 (розділ III та розділ V) сплачує залізниці плату за користування вагонами (контейнерами) та збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання ( підпункти б), г) пункту 14 Договору).
- Збори і плати вносяться користувачем на підставі статті 62 Статуту залізниць України попередньою оплатою через розрахунковий підрозділ Залізниці;
- проведення розрахунків і облік сплачених сум між позивачем та відповідачем здійснюється на умовах Договору №11087/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018, укладеного сторонами, за умовами пункту 2.3.2 якого Заводу відкрито особовий рахунок з наданням коду платника №8215611 та присвоєно код вантажовідправника/вантажоодержувача 5395;
- сторони погодили, що замовник (Завод) зобов`язаний оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника. Замовник самостійно визначає розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов цього Договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (підпункти 2.1.6, 2.1.6.1 пункту 2.1 Договору №11087/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018).
6.2. Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 Договору №11087/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018 оплата послуг за умовами цього Договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в пункті 14.2 розділу 14 Договору. Одержані кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника.
6.3. За змістом пункту 4.7 Договору обов`язок перевізника по закінченню звітного місяця, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, надавати замовнику в електронному вигляді на електронну адресу, зазначену в пункті 4.6 Договору, виписки з його особового рахунку та зведену відомість для її підписання, в тому числі з накладенням ЕЦП.
6.4. Виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих замовником на виконання цього договору, та коштів, витрачених замовником на послуги з організації перевезень вантажів, наданих перевізником. При цьому у виписці відображаються дати утворення та розміри заборгованості, пеня.
6.5. На Заводі 05.04.2019 о 18 год. 06 хв сталась пожежа, внаслідок якої згоріла трансформаторна підстанція ТМЗ-1000 6/04 кВт № 214260, що забезпечувала електропостачання гірничо-транспортного цеху підприємства, спричинивши тривале відключення електроенергії та зупинення роботи обладнання гірничо-транспортного цеху, а саме, портального крана електричного, який згідно з технічними характеристиками крана безпосередньо завантажує та розвантажує вагони, що прибувають на адресу позивача Придніпровською залізницею на станцію Самарівка.
6.6. Про факт пожежі ДСНС України в Дніпропетровській області 05.04.2019 складено Акт про пожежу.
6.7. Про виникнення аварійної ситуації на підприємстві позивачем повідомлено станцію Самарівка з проханням не подавати на територію підприємства прибулі вагони для розвантаження.
6.8. Починаючи з 05.04.2019, вагони з сировиною (вапном) на адресу Заводу надходили на станцію Самарівка в звичайному режимі у відповідності до поданих раніше планів і ставали там на зберігання до ліквідації наслідків пожежі (монтажа та введення в експлуатацію нового трансформатора) та відновлення електропостачання гірничо-транспортного цеху. В свою чергу, це спричинило нагромадження вагонів Заводу на станції Самарівка, що прибули з 05.04.2019 по 15.04.2019 у зв`язку з аварією на підприємстві і технічною неможливістю своєчасного прийняття підприємством вагонів для розвантаження вантажу.
6.9. Наслідки пожежі 10.04.2019 було ліквідовано, зокрема встановлений і введений в експлуатацію новий трансформатор ТМЗ-1000/6/04 кВт №256158, роботу трансформаторної підстанції та електропостачання гірничо-транспортного цеху відновлено.
6.10. Разом з цим, за період з 05.04.2019 по 15.04.2019 Придніпровською залізницею згідно з Переліками відомостей плати користування вагонами було списано з особового рахунку Заводу № 8215611 суму в розмірі 923 283, 00 грн, з яких 381 124, 56 грн за зберігання вантажу та 542 158, 44 грн за користування вагонами за понаднормативний термін їх користування.
6.11. Списання плати за зберігання вантажу та плати за користування вагонами особового рахунку позивача №8215611 підтверджується Переліками відомостей користування вагонами з 05.04.2019 по 15.04.2019, в яких відображено списання грошових коштів за відповідні послуги в колонці "всього" - суму з урахуванням ПДВ 20%. Нарахування плати за зберігання вантажу та плати за користування вагонами підтверджується: за зберігання в сумі 381 124, 56 грн з ПДВ: накопичувальними картками зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) за період з 05.04.2019 по 15.04.2019 включно, в яких відображено нарахування збору за зберігання вантажів та за користування вагонами в сумі 542 158, 44 грн з ПДВ: Відомостями плати за користування вагонами за період з 05.04.2019 по 15.04.2019 включно, в яких відображено нарахування плати за користування вагонами.
6.12. За умовами пункту 19 Договору ПР/ДН-1-17-165/НЮдч про подачу і забирання вагонів, у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дія нездоланної сили), а саме: пожеж або іншого стихійного лиха, війни, блокад, ембарго, санкції або інші дії державних органів, що роблять неможливими виконання сторонами своїх обов`язків, сторони звільняються від виконання своїх обов`язків на термін дії Форс-мажорних обставин. Якщо форс-мажор продовжується більше шести місяців, то будь-яка з сторін може перервати дію цього Договору. Належним доказом настання форс-мажорних обставин і терміну їх дії є відповідний документ Торгово-промислової палати.
6.13. У вересні 2019 року позивач звернувся до Торгово-промислової палати України із заявою щодо підтвердження факту форс-мажорних обставин.
6.14. Факт настання форс-мажорних обставин підтверджено Сертифікатом про форс-мажорні обставини Торгово-промислової палати України №3100-19-0303 від 17.09.2019, яким Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), пожежу в трансформаторній підстанції Заводу, в результаті чого був пошкоджений силовий трансформатор ТМЗ-1000 6/04 кВт № 214260 Заводу, що спричинило тривале припинення електропостачання вапно-випилювального та гірничо-транспортного цехів щодо обов`язку (зобов`язання) належним чином прийняття, розвантаження від вантажу і повернення вагонів залізниці на станції Самарівка Придніпровської залізниці у термін з 05.04.2019 по 10.04.2019.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції, розгляд клопотань
7.1. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 29.06.2021 касаційну скаргу АТ "Укрзалізниця" у справі №910/17077/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.
Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2021 відкрито касаційне провадження у справі №910/17077/19 за касаційною скаргою АТ "Укрзалізниця" на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.09.2021 у зв`язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №910/17077/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Булгакова І.В., Колос І.Б.
7.2. Від Заводу 31.08.2021 до Верховного Суду надійшла заява про прийняття Верховним Судом окремої ухвали відносно відповідача, яка обґрунтована тим, що відповідач зловживає процесуальними правами, а сама своїми діями вводить суд в оману, надаючи неправдиву інформацію щодо направлення копії касаційної скарги на адресу позивача.
АТ "Укрзалізниця" 03.09.2021 подало до Верховного Суду (на електронну адресу Суду з використанням ЕЦП) заперечення проти заяви Заводу.
Частиною першою статті 246 ГПК України унормовано, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
За результатами перевірки доводів заяви про прийняття окремої ухвали відносно відповідача матеріалами справи, ураховуючи заперечення проти заяви Заводу, які надійшли 03.09.2021 з додатками, ухвалу суду від 13.09.2021 року щодо виправлення описки, наведену норму процесуального закону, не підтвердились порушення законодавства/недоліки в діяльності юридичної особи, про які зазначено в заяві. Відтак, колегія суддів не вбачає правових підстав для винесення окремої ухвали відносно відповідача, тому у задоволенні заяви Заводу відмовлено.
7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності/відсутності правових підстав для списання з особового рахунку позивача плати за зберігання вантажу та плати за користування вагонами у зв`язку з недотриманням останнім термінів виконання технологічних операцій з вагонами і зберігання вантажу у вагонах, що (недотримання термінів) сталась внаслідок форс-мажорних обставин.
8.2. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
8.3. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем факту настання форс-мажорних обставин та неправомірне списання з рахунку позивача плати за зберігання вантажу у вагонах та плати за користування вагонами за період з 05.04.2019 по 10.04.2019 і таким, що суперечить умовам укладеного між позивачем та відповідачем Договору, яким зумовлено звільнення від виконання сторонами своїх обов`язків на час дії форс- мажорних обставин.
Водночас, місцевий суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з того, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду обрано неналежний спосіб захисту і це позбавило суд правової можливості задовольнити заявлені позовні вимоги. Суд зазначив, що виявивши необґрунтоване відображення у своєму особовому рахунку спірної суми, як використаної, позивач повинен був звернутися до відповідача з відповідною вимогою про відновлення цієї суми на особовому рахунку.
8.4. Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, погодився із висновками суду першої інстанції про підтвердження позивачем факту настання форс-мажорних обставин внаслідок виникнення пожежі на трансформаторній станції, що спричинило тимчасову несправність портального крану, а також відсутність підстав для списання залізницею з особового рахунку Заводу плати за зберігання вантажу та за користування вагонами за понаднормативний термін їх користування за період з 05.04.2019 по 10.04.2019.
Однак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даній справі саме такий спосіб захисту порушених прав позивача як стягнення з відповідача списаних з рахунку позивача коштів є ефективним, а порушені права позивача будуть відновлені та захищені, а тому визнав помилковими висновки місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача списаних з рахунку позивача коштів в розмірі 820 195,47 грн з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту.
Верховний Суд звертає увагу, як суд першої інстанції так і суд другої інстанції встановили, що позивачем доведено як факт настання форс-мажорних обставин внаслідок виникнення пожежі на трансформаторній станції, що спричинило тимчасову несправність портального крану, так і відсутність підстав для списання залізницею з особового рахунку Заводу плати за зберігання вантажу та за користування вагонами за понаднормативний термін їх користування за період з 05.04.2019 по 10.04.2019.
Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 911/1173/16, з огляду на таке.
Зі змісту постанови Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі №911/1173/16 вбачається, що у вказаній справі предметом спору були вимоги про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу природного газу. Суд першої інстанції позов задовольнив частково, стягнув частину основну заборгованість, 3 % річних, пеню та припинив провадження в частині погашеної заборгованості. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про відмову у позові. Вищий господарський суд України скасував постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишив без змін. Верховний Суд України, погоджуючись з висновками судів першої та касаційної інстанцій про часткове задоволення позову, зазначив: "Таким чином, непереборна сила (форс-мажорні обставини) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності, однак встановлені Торгово-промисловою палатою у Сертифікаті від 17 лютого 2016 року № 5850 обставини, а саме, дії/бездіяльність третіх осіб, які призвели до унеможливлення виконання ПАТ по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" зобов`язання, визначеного пунктом 6.1 Договору по оплаті придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу, не мають ознак надзвичайності і невідворотності. Обґрунтованими слід визнати і доводи суду першої інстанції, з якими погодився Вищий господарський суд України, щодо невідповідності зазначених вище обставин розумінню непереборної сили, визначеної в статті 617 ЦК України, оскільки протягом дії Договору відповідач отримував природний газ та погоджувався на його ціну, у тому числі й шляхом укладання додаткових угод щодо ціни на природний газ і при цьому був обізнаний щодо встановлених тарифів. Відтак, зазначені Торгово-промисловою палатою у сертифікаті від 17 лютого 2016 року №5850 обставини не є підставою для звільнення відповідача як від виконання основного зобов`язання щодо оплати природного газу, так і від відповідальності за його невиконання".
У справі ж, яка переглядається предметом спору є вимога про стягнення грошової суми, списаної відповідачем з особового рахунку позивача на підставі умов укладеного сторонами договору, правомірність дій якого оспорюється позивачем. Підставою позову визначено наявність форс-мажорних обставин. Як установлено судами у даній справі, факт настання форс-мажорних обставин підтверджено Сертифікатом про форс-мажорні обставини Торгово-промислової палати України №3100-19-0303 від 17.09.2019, яким Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), пожежу в трансформаторній підстанції Заводу, в результаті чого був пошкоджений силовий трансформатор ТМЗ-1000 6/04 кВт № 214260 Заводу, що спричинило тривале припинення електропостачання вапно-випилювального та гірничо-транспортного цехів щодо обов`язку (зобов`язання) належним чином прийняття, розвантаження від вантажу і повернення вагонів залізниці на станції Самарівка Придніпровської залізниці у термін з 05.04.2019 по 10.04.2019.
Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що доводи касаційної скарги в цій частині переважно стосуються питань, пов`язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній. Так, у касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про неправильне застосування норм матеріального права, застосовує та оперує понятійними категоріями "обставини справи" і "докази у справі", порушуючи питання, пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України.
Аналізуючи доводи касаційної скарги у контексті підстав касаційної оскарження та обставин справи вставлених судами, Верховний Суд констатує, що в силу статті 300 ГПК не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Верховний Суд виключно перевіряє правильність застосування норм матеріального і процесуального права, ураховуючи межі доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту судових рішень убачається, що суди встановили обставини на підставі доказів, які досліджувались, а оцінку яких здійснено судом із зазначенням про це в судових рішеннях.
Відтак, у справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій надано оцінку доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
Проаналізувавши зміст наведеної скаржником постанови, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі №911/1173/16, оскільки зміст правовідносин, їх предмет, підстави, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначеній справі і у справі, яка переглядається, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з конкретних висновків щодо наявності\відсутності форс-мажорних обставин, які підтверджені Сертифікатом про форс-мажорні обставини Торгово-промислової палати України, з урахуванням наданих сторонами усіх доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах з огляду на критерії подібності спірних правовідносин визначених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі №2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц).
Верховний Суд підкреслює, що в силу принципів диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, колегія суддів констатує, що в межах усіх доводів касаційної скарги і зазначених скаржником підстав касаційного оскарження, а також з урахуванням установлених судами у справі конкретних обставин, оцінила аргументи касаційної скарги щодо підтвердження наявної доказової бази у даній справі, однак зазначає, що ненаділена повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
8.5. Щодо доводів касаційної скарги у розрізі способу захисту, Верховний Суд виходить з наступних міркувань.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.
Визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачеві, натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи.
Законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.
Під порушенням, зокрема, слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло.
Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. Водночас, в теорії виокремлюють матеріальний і процесуальний аспекти захисту цивільних прав та інтересів.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Частиною другою статті 16 ЦК України, встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов`язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частина друга статті 20 ГК України визначає, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
присудження до виконання обов`язку в натурі;
відшкодування збитків;
застосування штрафних санкцій;
застосування оперативно-господарських санкцій;
застосування адміністративно-господарських санкцій;
установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до абзацу 2 пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Отже, згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. ЦК України та іншими законами може встановлюватися для захисту певних чи окремих категорій прав спеціальні способи захисту прав. У тих випадках, коли спеціальна норма закону встановила інший, ніж визначений статтею 16 ЦК, спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою. Одночасно можуть застосовуватися положення ст. 16 ЦК і положення спеціальної норми щодо способу захисту у випадках, коли ці способи тотожні й на них поширюється дія ЦК України.
Частина третя статті 20 ГК України визначає, що порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Відповідно до статті 13 ЦК України:
- цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (частина перша);
-при їх здійсненні особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга).
- не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням правом в інших формах (частина третя).
-при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (частина четверта).
-не допускається використання цивільних прав для неправомірного обмеження конкуренції, зловживанням монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція (частина п`ята).
У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою-п`ятою статті 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. Зокрема, згідно із частиною третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частинами другою-п`ятою статті 13 ЦК України