ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/3821/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.05.2021 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 у справі
за позовом Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс"
про стягнення 104 683,49 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс"
до: 1) Профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ,
2) Спілки професіоналів докерів-механізаторів Іллічівського морського торговельного порту,
3) Незалежної профспілки працівників морського торговельного порту "Чорноморськ",
4) Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"
про визнання недійсним пункту угоди про співробітництво.
У судове засідання представники сторін не з`явилися.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У січні 2021 року Профспілка робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ (далі - Профспілка) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс" (далі - ТОВ "Транс-Сервіс") про (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 11.05.2021) стягнення з ТОВ "Транс-Сервіс" заборгованості зі сплати коштів на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу у сумі 104 683,49 грн та заборгованості зі сплати коштів для фінансування соціальних програм, у тому числі, але не обмежуючись, програм з медичного страхування працівників підприємства та інших програм у сумі 2 995 745,79 грн.
1.2. Позов мотивований неналежним виконанням ТОВ "Транс-Сервіс" прийнятих на себе зобов`язань за угодою про співробітництво, що випливає з окремих положень договору оренди державного нерухомого майна, за яким ТОВ "Транс-Сервіс" є орендарем державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (далі - ДП "ІМТП") від 22.08.2014, укладеною між ДП "ІМТП", ТОВ "Транс-Сервіс", Спілкою професіоналів докерів-механізаторів Іллічівського морського торговельного порту та Незалежною профспілкою працівників морського торговельного порту "Чорноморськ" (далі - угода) в частині повної та своєчасної сплати 1,3 % від фонду оплати праці членів профспілки (1 % членських профспілкових внесків + 0.3 % для організації культурно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи) та 4,7 % (фінансування соціальних програм) від фонду оплати праці усього підприємства.
1.3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.01.2021 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3821/20.
1.4. У подальшому, а саме 15.02.2021 до Господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "Транс-Сервіс" до Профспілки, в якій ТОВ "Транс-Сервіс" просило визнати недійсним пункту 8 угоди та стягнути з Профспілки 100 000 грн, сплачених на виконання цього пункту угоди.
1.5. Зустрічний позов мотивований тим, що положення пункту 8 угоди не ґрунтуються ані на нормах Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ані на положеннях Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
1.6. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2021 зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду, об`єднано первісний позов із зустрічним позовом в одне провадження в рамках справи № 916/3821/20.
1.7. У подальшому, а саме 11.05.2021 ТОВ "Транс-Сервіс" подало до місцевого господарського суду клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог за первісним позовом, мотивоване тим, що учасниками справи за первісним позовом є професійна профспілка та роботодавець, а спір виник у зв`язку з невиконанням роботодавцем вимог законодавства про працю щодо забезпечення діяльності професійної спілки з питань, віднесених до її повноважень, отже, цей спір є трудовим та віднесений до цивільного судочинства.
1.8. У запереченнях на зазначене клопотання Профспілка наголосила, що спір за первісним позовом не є трудовим спором.
1.9. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2021 залучено до участі у справі № 916/3821/20 як співвідповідачів за зустрічним позовом: Спілку професіоналів докерів-механізаторів Іллічівського морського торговельного порту, Незалежну профспілку працівників морського торговельного порту "Чорноморськ" та ДП МТП "Чорноморськ".
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2021 (суддя Рога Н. В.), залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 (Будішевська Л. О. - головуючий, судді Таран С. В., Поліщук Л. В.) задоволено клопотання ТОВ "Транс-Сервіс" та закрито провадження у справі № 916/3821/20 в частині позовних вимог Профспілки до ТОВ "Транс-Сервіс" про стягнення заборгованості зі сплати коштів на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу у сумі 104 683,49 грн та заборгованості зі сплати коштів для фінансування соціальних програм, у тому числі, але не обмежуючись, програм з медичного страхування працівників підприємства та інших програм у сумі 2 995 745,79 грн на підставі положень пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), адже спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що сторонами спору за первісним позовом є первинна профспілкова організація та роботодавець, а спір виник у зв`язку з невиконанням роботодавцем вимог законодавства про працю щодо забезпечення діяльності професійної спілки з питань, віднесених до її повноважень, а тому спір між Профспілкою та ТОВ "Транс-Сервіс" щодо стягнення заборгованості зі сплати коштів на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу у сумі 104 683,49 грн та заборгованості зі сплати коштів для фінансування соціальних програм, у тому числі, але не обмежуючись, програм з медичного страхування працівників підприємства та інших програм у сумі 2 995 745,79 грн, є трудовим та віднесений до цивільного судочинства.
Крім цього, суди попередніх інстанцій наголосили, що угода не є господарсько-договірним зобов`язанням, а саме по собі посилання у ній на те, що під час її укладання сторони керувалися положеннями статті 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 4 частини 4 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) жодним чином не свідчить про те, що між сторонами було укладено господарський договір.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2021 і постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 у справі № 916/3821/20, Профспілка звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову скасувати, а справу № 916/3821/20 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
3.2. Скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції помилково обмежився посиланнями на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.09.2019 у справі № 904/4107/18, які не є подібними до спірних правовідносин, при цьому не застосувавши та не врахувавши висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Вищого господарського суду України від 28.04.2009 у справі № 13/178 та від 17.02.2010 у справі № 6/139/09.
Крім цього, скаржник зазначає, що угода не є колективним договором, угодою, адже її положення випливають з окремих положень договору оренди державного нерухомого майна, за яким ТОВ "Транс-Сервіс" є орендарем державного нерухомого майна, яке знаходиться на балансі ДП "ІМТП", а отже, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин та неправильно визначено, що угода не є господарсько-договірним зобов`язанням. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно визначили характер спірних правовідносин та не врахували, що між сторонами відсутній колективний трудовий договір.
Скаржник акцентує на тому, що профспілка, за наявності у неї статусу юридичної особи, є суб`єктом господарювання та здійснює некомерційну господарську діяльність, спрямовану на виконання її статутних завдань та цілей, а тому спір у цій справі підвідомчий господарським судам.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Відповідно до положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частини 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
4.3. Згідно із частиною 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частин 1- 3 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.
Частиною 1 статті 4 ГК України встановлено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема трудові відносини.
Правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються КЗпП України та Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку (частина 2 статті 2 КЗпП України).
Згідно із положеннями частин 1, 2 статті 246 КЗпП України та частини 1 статті 37 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно зі статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих цим Законом та статутом професійної спілки.
У статті 244 КЗпП України передбачено, що права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами.
Професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі (частина 1 статті 1 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").
Відповідно до частини1 статті 2 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.
Частиною 1 статті 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" передбачено, що роботодавець зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації.
Роботодавці зобов`язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати, а у бюджетній сфері - за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань (стаття 44 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").
Аналогічне положення закріплено у статті 250 КЗпП України.