Постанова
іменем України
06 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 2018/1-1302/11
Провадження № 51-48 ск 17
Суддя Верховного Суду Першої судової палати Касаційного кримінального суду Бущенко А.П., розглянув касаційну скаргу захисника Дорошко О.Є., подану в інтересах ОСОБА_1, як можна зрозуміти з її змісту, на постанову Київського районного суду м. Харкова від 24 червня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 25 січня 2021 року. Водночас ОСОБА_2, не погоджуючись із постановою від 04 червня 2021 року, ухвалену за результатами перевірки її касаційної скарги, заявила відвід судді Верховного Суду Бущенку А.П.
Дана касаційна скарга передана судді, визначення якої здійснено автоматизованою системою документообігу суду.
Згідно зі статтею 56 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 р.) заяви про відвід можуть бути заявлені до початку судового слідства. З аналізу норм цього Кодексу випливає, що процесуальним законом не передбачено можливості вирішення питання про відвід визначених автоматизованою системою документообігу суддів до витребування кримінальної справи. Поряд із цим ОСОБА_2, мотивуючи відвід, по суті оспорює постанову судді, яка в силу закону не підлягає оскарженню. Отже, правових підстав, які унеможливлюють прийняття суддею визначеної у порядку статті 16-2 КПК 1960 року процесуального рішення, відповідно до приписів статей 388 вказаного Кодексу, не вбачається.
Постановою судді Верховного Суду від 04 червня 2021 року захиснику відмовлено у витребуванні справи через невідповідність її касаційної скарги вимогам статті 350 КПК 1960 року.
Протягом встановленого строку ОСОБА_2 повторно звернулася до суду з касаційною скаргою, однак, як убачається з її змісту вимог статті 350 КПК 1960 року не дотрималася та не усунула усі недоліки, зазначені у згаданій постанові касаційного суду.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 350 КПК 1960 року в касаційній скарзі зазначається вказівка на те, в чому полягає незаконність судових рішень, тобто правове обґрунтування заявлених скаржником вимог із посиланням на допущені порушення положень матеріального чи процесуального закону.
Усупереч наведеним положенням, вказуючи формально на істотні порушення судами першої й апеляційної інстанцій кримінально-процесуального закону захисник у повторній касаційній скарзі, яка по суті аналогічна за змістом попередній касаційній скарзі, не наводить обґрунтування своїх вимог відповідно до статті 398 КПК 1960 року з урахуванням відповідних положень статей 370, 371 цього Кодексу.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам статті 350 КПК 1960 року, у витребуванні кримінальної справи слід відмовити.
Керуючись статтею 388 КПК 1960 р., пунктом 15 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України, постановив:
Відмовити захиснику Дорошко О.Є. у витребуванні кримінальної справи за її касаційною скаргою на постанову Київського районного суду м. Харкова від 24 червня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 25 січня 2021 року для перевірки в касаційному порядку.
Постанова оскарженню не підлягає.