Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 265/5498/20
провадження № 61-5382св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Міністерство охорони здоров`я України, Донецький національний медичний університет,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України, Донецького національного медичного університету про визнання незаконними рішень, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційними скаргами Донецького національного медичного університету та Міністерства охорони здоров`я України на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2020 року у складі судді Адамової Т. С. та постанову Донецького апеляційного суду від 04 березня 2021 року у складі колегії суддів: Лопатіної М. Ю., Баркова В. М., Биліни Т. І.,
та за касаційною скаргою Міністерства охорони здоров`я України на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2020 року у складі судді Адамової Т. С. та постанову Донецького апеляційного суду від 04 березня 2021 року у складі колегії суддів: Лопатіної М. Ю., Баркова В. М., Биліни Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконними рішення наглядової ради Донецького національного медичного університету (далі - ДНМУ) про висловлення недовіри ректору ДНМУ за дії або бездіяльність, що призвели до кадрових, фінансових та репутаційних втрат ДНМУ, оформлене протоколом № 2 засідання наглядової ради ДНМУ від 29 травня 2019 року; про внесення на розгляд вченої ради ДНМУ, конференції трудового колективу та засновнику закладу вищої освіти - Міністерству охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) подання про відкликання з посади ректора ДНМУ ОСОБА_1 та припинення дії контракту у зв`язку із втратою довіри; визнати незаконним рішення конференції трудового колективу про дострокове відкликання з посади ректора ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням ним статуту ДНМУ та умов контракту, втратою до нього довіри, викладене в протоколі № 1 конференції трудового колективу ДНМУ від 29 жовтня 2019 року; визнати незаконним та скасувати наказ МОЗ України від 05 серпня 2020 року № 37-о "Про звільнення ОСОБА_1"; поновити його на роботі на посаді ректора ДНМУ; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 серпня 2020 року до моменту ухвалення рішення у справі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 27 квітня 2018 року його було призначено на посаду ректора ДНМУ на строк з 27 квітня 2018 року до 26 квітня 2023 року та на цей самий строк між ним та МОЗ України був укладений контракт № 4. Наказом МОЗ України від 05 серпня 2020 року № 37-о за поданням колективу ДНМУ відповідно до пункту 8 статті 36 КЗпП України його було звільнено з 19 серпня 2020 року з посади ректора ДНМУ на підставі абзацу 11 частини третьої статті 42 Закону України "Про вищу освіту". На його думку, цей наказ та звільнення його з посади є незаконними і необґрунтованими, тому що підстава звільнення не відповідає пункту 8 статті 36 КЗпП України, оскільки не міститься в пункті 16 укладеного з ним контракту. Також вважає, що рішення конференції трудового колективу ДНМУ від 29 жовтня 2019 року є незаконним, оскільки воно прийняте з порушенням законодавства України, за відсутності підстав, визначених законодавством про працю, не містить фактів і належних доказів вчинення ним порушень статуту ДНМУ та умов контракту. Наглядова рада ДНМУ, яка прийняла рішення про висловлення позивачу недовіри та внесення на розгляд вченої ради ДНМУ, конференції трудового колективу та засновнику закладу вищої освіти - МОЗ України подання про відкликання з посади ректора та припинення дії трудового контракту у зв`язку зі втратою довіри, є неправомочною. В ДНМУ не визначена компетенція наглядової ради, порядок її діяльності, порядок прийняття нею рішень з огляду на відсутність положення про наглядову раду. Тобто наглядова рада взагалі в ДНМУ відсутня, оскільки не була створена засновником - МОЗ України, склад наглядової ради не був затверджений ані засновником, ані ректором згідно з рішенням конференції трудового колективу ДНМУ, а за відсутності положення про наглядову раду ДНМУ не визначена і її компетенція, порядок діяльності, порядок прийняття нею рішень. Отже, засідання наглядової ради ДНМУ від 29 травня 2019 року є неправомочним, а всі рішення, прийняті нею - незаконні. Наглядова рада ДНМУ за відсутності будь-якого обґрунтування, зазначення конкретних фактів неправомірної його поведінки, наведення норм чинного законодавства, які нібито він порушив унаслідок такої неправомірної поведінки, прийняла рішення про висловлення йому недовіри та ініціювала питання про відкликання з посади, що позбавляє таких рішень обґрунтованості. Також зазначив, що жодних порушень статуту ДНМУ та умов контракту він не допускав, про що свідчить і довідка про проведення МОЗ України комісійної перевірки ДНМУ від 02 вересня 2019 року № 1. Вважає, що МОЗ України діяло упереджено, звільнила його без законної на те підстави, грубо ігноруючи норми законодавства України, з огляду на що звільнення його з роботи з посади ректора є незаконним. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області рішенням від 04 грудня 2020 року позов задовольнив. Визнав незаконним рішення наглядової ради ДНМУ про висловлення недовіри ректору ДНМУ ОСОБА_1 за дії або бездіяльність, що призвели до кадрових, фінансових та репутаційних втрат ДНМУ, оформлене протоколом № 2 засідання наглядової ради ДНМУ від 29 травня 2019 року. Визнав незаконним рішення наглядової ради ДНМУ про внесення на розгляд вченої ради ДНМУ, конференції трудового колективу та засновнику закладу вищої освіти - МОЗ України подання про відкликання ОСОБА_1 з посади ректора ДНМУ та припинення дії контракту у зв`язку із втратою довіри. Визнав незаконним рішення конференції трудового колективу про дострокове відкликання ОСОБА_1 з посади ректора у зв`язку з порушенням ним статуту ДНМУ та умов контракту, втратою до нього довіри, викладене в протоколі № 1 конференції трудового колективу ДНМУ від 29 жовтня 2019 року. Визнав незаконним та скасував наказ МОЗ України від 05 серпня 2020 року № 37-о "Про звільнення ОСОБА_1". Поновив ОСОБА_1 на роботі на посаді ректора ДНМУ. Стягнув з ДНМУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 серпня 2020 року до 04 грудня 2020 року в розмірі 105 765,75 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. Допустив до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді ректора ДНМУ та стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що з наказу МОЗ України від 05 серпня 2020 року № 37-о відомо, що позивача звільнено з посади ректора ДНМУ на підставі абзацу одинадцятого частини третьої статті 42 Закону України "Про вищу освіту" за поданням колективу ДНМУ відповідно до пункту 8 статті 36 КЗпП України. У вступній частині цього наказу є посилання на витяг з протоколу засідання конференції трудового колективу ДНМУ від 29 жовтня 2019 року № 1 про відкликання ОСОБА_1 з посади ректора ДНМУ у зв`язку з порушенням статуту ДНМУ та умов контракту. При цьому в наказі про звільнення позивача не зазначені конкретні умови контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував ОСОБА_1, та відсутні посилання на них. У зв`язку з цим та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, суд дійшов висновку, що звільнення позивача було незаконним.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що склад наглядової ради, на підставі подання якої приймалося рішення конференції трудового колективу про відкликання ОСОБА_1 з посади ректора ДНМУ, всупереч Закону України "Про вищу освіту" та статуту ДНМУ (в редакції, чинній на момент утворення наглядової ради) утворений на підставі рішення вченої ради (колегіального органу управління закладу вищої освіти, який утворюється строком на п`ять років), а не рішення конференції трудового колективу (вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти, включаючи виборних представників з числа студентів (курсантів)). Водночас відповідно до статті 37 Закону України "Про вищу освіту" в редакції від 05 вересня 2017 року та статуту ДНМУ, затвердженого наказом МОЗ України від 24 червня 2019 року № 1427, наглядова рада закладу вищої освіти створюється за рішенням засновника (засновників) для здійснення нагляду за управлінням майном закладу вищої освіти, додержанням мети його створення. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог позивача щодо незаконності рішення наглядової ради ДНМУ про висловлення недовіри ректору ДНМУ ОСОБА_1 за дії або бездіяльність, що призвели до кадрових, фінансових та репутаційних втрат ДНМУ, оформлене протоколом № 2 засідання наглядової ради ДНМУ від 29 травня 2019 року, у зв`язку з її неправомочним складом.
Враховуючи наведені підстави (неправомочний склад), суд вважав, що підлягає визнанню незаконним рішення наглядової ради ДНМУ про внесення на розгляд вченої ради ДНМУ, конференції трудового колективу та засновнику закладу вищої освіти - МОЗ України подання про відкликання ОСОБА_1 з посади ректора ДНМУ та припинення дії контракту у зв`язку із втратою довіри, і як наслідок, підлягає визнанню незаконним рішення конференції трудового колективу про дострокове відкликання ОСОБА_1 з посади ректора у зв`язку з порушенням ним статуту ДНМУ та умов контракту, втратою до нього довіри, викладене в протоколі № 1 конференції трудового колективу ДНМУ від 29 жовтня 2019 року, оскільки це рішення конференції приймалося на підставі подання наглядової ради ДНМУ від 29 травня 2019 року. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивача звільнено з посади ректора ДНМУ з порушенням процедури звільнення з посади керівника закладу вищої освіти, встановленої Законом України "Про вищу освіту".
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення виконання рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2020 року, в якому просив вжити заходів забезпечення виконання цього судового рішення шляхом заборони МОЗ України та його посадовим особам видавати наказ про призначення ректора ДНМУ та укладати контракт з ректором ДНМУ за результатами конкурсу (виборів) на зайняття посади ректора ДНМУ до моменту виконання вищезазначеного рішення суду у цій справі.
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області ухвалою від 22 грудня 2020 року заяву задовольнив. Заборонив МОЗ України та його посадовим особам видавати наказ про призначення ректора ДНМУ та укладати контракт з ректором ДНМУ за результатами конкурсу (виборів) на зайняття посади ректора ДНМУ до моменту виконання рішення суду у справі № 265/5498/20.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що рішенням суду від 04 грудня 2020 року ОСОБА_1 поновлено на посаді ректора ДНМУ, і рішення в цій частині підлягає негайному виконанню, а відповідачі, не виконуючи рішення суду, продовжують здійснювати дії, спрямовані на проведення конкурсу на зайняття посади ректора, а тому невжиття заходів забезпечення виконання рішення суду у вигляді заборони МОЗ України та його посадовим особам видавати наказ про призначення ректора ДНМУ та укладати з ним контракт, може ускладнити виконання рішення суду. При цьому місцевий суд виходив з того, що вжиття вказаного виду забезпечення рішення суду жодним чином не порушить прав відповідачів та не буде перешкоджати господарській діяльності ДНМУ, оскільки безпосередньо керівництво ДНМУ до моменту обрання ректора ДНМУ або поновлення на посаді звільненого ректора ДНМУ здійснюється виконуючим обов`язки ректора ДНМУ ОСОБА_2, призначеною засновником, відомості про якого внесено до відповідного державного реєстру.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Донецький апеляційний суд постановою від 04 березня 2021 року рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2020 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому виходив з того, що звільнення позивача відбулось з порушенням процедури, а посилання відповідачів на порушення позивачем статуту ДНМУ та умов контракту, які встановлені в акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДНМУ від 31 травня 2019 року, акті про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету від 19 лютого 2019 року, довідці МОЗ України про проведення комісійної перевірки ДНМУ від 02 вересня 2019 року, не заслуговують на увагу. Також апеляційний суд вважав неспроможними твердження МОЗ України про те, що нелегітимність наглядової ради ДНМУ безпосередньо свідчить про порушення позивачем умов контракту, оскільки його умовами не передбачено обов`язку ОСОБА_1 щодо створення наглядової ради або припинення її повноважень. Згідно зі статтею 37 Закону України "Про вищу освіту" та статутом ДНМУ наглядова рада закладу вищої освіти створюється за рішенням засновника - МОЗ України, а порядок формування наглядової ради, строк її повноважень, компетенція і порядок діяльності визначаються статутом ДНМУ і положенням про наглядову раду університету, яке затверджується вченою радою університету.
Донецький апеляційний суд постановою від 04 березня 2021 року ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2020 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що місцевий суд дійшов правильного висновку щодо необхідності забезпечення рішення суду від 04 грудня 2020 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора ДНМУ, оскільки видання наказу про призначення нового ректора ДНМУ та укладення з ним контракту може ускладнити виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі. Аргументи апеляційної скарги про те, що судове рішення в частині поновлення позивача на посаді ректора ДНМУ не виконувалося з огляду на те, що до МОЗ України не надійшов виконавчий лист, апеляційний суд відхилив, оскільки на роботодавцеві лежить обов`язок добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі після його оголошення. При цьому з матеріалів справи встановлено, що представник МОЗ України був присутній у судовому засіданні під час ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі. Однак рішення про поновлення на роботі позивача не було виконане, а відповідач здійснював дії, спрямовані на проведення конкурсу на посаду ректора та внесення кандидатур для голосування працівниками ДНМУ. Доводи апеляційної скарги про те, що заява ОСОБА_1 про забезпечення виконання рішення суду розглянута без виклику сторін апеляційний, суд вважав необґрунтованими, оскільки статтею 431 ЦПК України не передбачений розгляд таких заяв у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У березні 2021 року ДНМУ подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 04 березня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказував, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання правомочності прийняття вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу рішення про відкликання керівника (абзац тринадцятий частини 3 статті 42 Закону України "Про вищу освіту").
Касаційна скарга ДНМУ мотивована тим, що хибним є висновок судів попередніх інстанцій в частині того, що рішення конференції трудового колективу, яка відбулася 29 жовтня 2019 року, приймалося на підставі подання наглядової ради університету від 29 травня 2019 року, оскільки рішення про відкликання ОСОБА_1 з посади ректора прийнято вищим колегіальним органом самоврядування університету шляхом відкритого голосування, а не за поданням наглядової ради університету від 29 травня 2019 року, у зв`язку з порушенням позивачем статуту ДНМУ та умов контракту, втратою до нього довіри. Водночас суди обмежилися лише наданням поверхневої оцінки результатам перевірки ДНМУ Рахунковою палатою від 19 лютого 2019 року та Державною аудиторською службою України від 31 травня 2019 року, а також комісійної перевірки МОЗ України ДНМУ від 02 вересня 2019 року № 1. При цьому суди не навели обґрунтувань незаконності рішень конференції трудового колективу щодо затвердження у новій редакції Положення про конференцію трудового колективу ДНМУ; затвердження у новій редакції Колективного договору ДНМУ; створення у ДНМУ комісії з трудових спорів та затвердження її персонального складу; звернення до вченої ради з пропозицією про створення у ДНМУ кадрової комісії, розроблення, громадське обговорення та затвердження Положення про кадрову комісію ДНМУ. Також суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що згідно з частиною третьою статті 42 Закону України "Про вищу освіту" керівник закладу вищої освіти може бути звільнений з посади у зв`язку з прийняттям рішення про його відкликання вищим колегіальним органом громадського самоврядування за поданням наглядової або вченої ради закладу вищої освіти. При цьому подання від 29 травня 2019 року про дострокове відкликання з посади позивача було подане до вищого колегіального органу громадського самоврядування ДНМУ наглядовою радою у неправомочному складі.
У квітні 2021 року МОЗ України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 04 березня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказувало, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 та постановах Верховного Суду від 09 червня 2020 року у справі № 419/1965/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 463/3091/15; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - статті 39 та частини третьої статті 42 Закону України "Про вищу освіту".
Касаційна скарга МОЗ України на вищевказані судові рішення мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про доведеність позовних вимог та про порушення процедури звільнення позивача, оскільки приймаючи рішення про дострокове відкликання позивача з посади ректора у зв`язку з порушенням ним статуту ДНМУ та умов контракту, втратою до нього довіри, оформлене протоколом № 1 конференції трудового колективу ДНМУ від 29 жовтня 2019 року, конференція погодилася з обґрунтованістю підстав для подання про відкликання ОСОБА_1 з посади ректора ДНМУ, що є безумовною підставою для прийняття засновником рішення про звільнення позивача у розумінні статей 15 та 42 Закону України "Про вищу освіту" у зв`язку з прийняттям рішення про його відкликання вищим колегіальним органом громадського самоврядування, який його обрав на посаду. При цьому зазначене рішення про дострокове відкликання позивача з посади ректора було прийнято з урахуванням результатів перевірки ДНМУ Рахунковою палатою від 19 лютого 2019 року та Державною аудиторською службою України від 31 травня 2019 року. При цьому з урахуванням особливостей контрактної форми трудового договору, наявність чи відсутність вини не є визначальним. Визначальним у цьому випадку є сам факт порушення, а встановлена вина керівника лише додатково підтверджує законність звільнення. Також суди першої та апеляційної інстанцій помилково не надали належної оцінки тому, що відповідно до умов контракту (підпункт 13 пункту 6) позивач зобов`язаний був забезпечити в університеті дотримання умов колективного договору, статуту вищого навчального закладу, а тому його твердження про нелегітимність наглядової ради університету безпосередньо свідчать про порушення ним умов контракту.
У квітні 2021 року МОЗ України також подало до Верховного Суду касаційну скаргу, на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 04 березня 2021 року в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечення виконання рішення суду.
Підставою касаційного оскарження вказувало, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 431 ЦПК України.
Касаційна скарга на вказані судові рішення мотивована тим, що станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали виконавчий лист на виконання рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2020 року в частині поновлення позивача на роботі на посаді ректора до МОЗ України не надходив. Отже, не було підстав для виконання рішення. Крім того, задовольняючи заяву, суди попередніх інстанцій безпідставно взяли до уваги той факт, що МОЗ України наказом від 29 грудня 2020 року № 2216 "Про оголошення та проведення конкурсу на зайняття посади ректора ДНМУ" оголосило конкурс на зайняття посади ректора ДНМУ, оскільки зазначені дії МОЗ України відповідають вимогам законодавства та жодним чином не свідчать про можливе ускладнення виконання рішення суду, оскільки згідно з пунктом 6 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що невжиття заходів забезпечення виконання рішення суду у вигляді заборони МОЗ України та його посадовим особам видавати наказ про призначення ректора та укладати з ним контракт може ускладнити виконання рішення суду. Крім того, заяву про забезпечення виконання рішення суду шляхом заборони МОЗ України та його посадовим особам вчиняти певні дії було розглянуто без виклику сторін.
У травні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу ДНМУ, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що вони є законними і обґрунтованими. Доводи, наведені в касаційній скарзі, не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують доведених обставин і не обґрунтовують порушення судами норм матеріального та процесуального права, які давали би підстави для скасування оскаржуваних судових рішень. При цьому зазначив, що суди попередніх інстанцій здійснили правильне тлумачення абзацу одинадцятого частини третьої статті 42 Закону України "Про вищу освіту", відповідно до якого вищий колегіальний орган громадського самоврядування наділений правом розглядати питання про відкликання керівника закладу вищої освіти лише за наявності обґрунтованого подання наглядової або вченої ради закладу вищої освіти, однак всупереч зазначеному рішення конференції трудового колективу ДНМУ про відкликання з посади ректора, яке було відображено в протоколі від 29 жовтня 2019 року № 1, було прийнято за відсутності такого подання з огляду на неправомочність складу наглядової ради, за поданням якої воно було прийнято.
У травні 2021 року ОСОБА_1 подав відзиви на касаційні скарги МОЗ України в яких просив залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. При цьому зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про те, що його було звільнено з посади ректора з порушенням процедури звільнення, встановленої Законом України "Про вищу освіту". Також заначив, що хибними є доводи касаційної скарги про те, що на дату прийняття оскаржуваної ухвали від 22 грудня 2020 року у відповідача не було підстав для виконання рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2020 року в частині поновлення позивача на посаді ректора, оскільки рішення в цій частині набрало законної сили і підлягало негайному виконанню. Необґрунтованими є доводи касаційної скарги, що заяву про забезпечення виконання рішення суду шляхом заборони МОЗ України та його посадовим особам вчиняти певні дії суд першої інстанції всупереч статтям 447, 450 ЦПК України розглянув без виклику сторін, оскільки позивач подавав заяву про забезпечення виконання рішення суду, яка розглядається судом першої інстанції без повідомлення учасників справи. Крім того, зазначив, що проведення конкурсу (виборів) на заміщення посади керівника закладу вищої освіти можливе лише на вакантну посаду керівника. Водночас поновлення позивача на роботі передбачає видання відповідачем наказу про поновлення його на посаді ректора ДНМУ відразу після оголошення судового рішення про поновлення на роботі, що має наслідком одночасне скасування вакантної посади ректора ДНМУ та встановленої частиною третьою статті 42 Закону України "Про вищу освіту" підстави для проведення конкурсу (виборів) на заміщення посади ректора ДНМУ.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДНМУ та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
12 травня 2021 року справа № 265/5498/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами МОЗ України.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що на підставі наказу МОЗ України від 27 квітня 2018 року ОСОБА_1 призначено на посаду ректора ДНМУ на умовах укладеного з ним контракту. 27 квітня 2018 року між ОСОБА_1 і МОЗ України був укладений контракт № 4, за умовами якого позивача призначено на посаду ректора ДНМУ на строк з 27 квітня 2018 року до 26 квітня 2023 року.
Згідно з пунктами 3, 4 контракту керівник у межах наданих йому повноважень організовує діяльність вищого навчального закладу та відповідає перед засновником за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, статутом вищого навчального закладу, а також законодавством.
Пунктом 16 контракту передбачені додаткові підстави для його припинення, а саме: у разі порушення статуту вищого навчального закладу та умов цього контракту; у разі невиконання вищим навчальним закладом зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом зі сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання вищим навчальним закладом зобов`язань із виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати; за поданням службових осіб органів державного нагляду за додержанням законодавства про працю у разі порушень вимог законодавства про працю; у разі одноразового грубого порушення законодавства; у разі недотримання фінансового та бюджетного законодавства; у разі незабезпечення виконання в установлені строки законних вимог контролюючих фінансових органів; у разі невиконання окремих завдань, визначених наказами та іншими документами засновника; у разі неефективного використання та неналежного зберігання державного майна; у разі порушення законодавства про вищу освіту та з інших передбачених законодавством підстав.
Наказом МОЗ України від 05 серпня 2020 року № 37-о достроково розірвано контракт від 27 квітня 2018 року № 4 та звільнено ОСОБА_1 з посади ректора ДНМУ на підставі абзацу одинадцятого частини третьої статті 42 Закону України "Про вищу освіту" за поданням колективу ДНМУ відповідно до пункту 8 статті 36 КЗпП України.
Підставами для прийняття цього наказу зазначені: подання колективу ДНМУ від 30 жовтня 2019 року № 1282 щодо дострокового припинення дії контракту ректора ДНМУ ОСОБА_1, витяг з протоколу засідання конференції трудового колективу ДНМУ від 29 жовтня 2019 року № 1 про відкликання ОСОБА_1 з посади ректора ДНМУ у зв`язку з порушенням статуту ДНМУ та умов контракту, абзац 11 частини третьої статті 42 Закону України "Про вищу освіту", пункт 15 контракту, пункт 8 статті 36 КЗпП України, доповідна записка в. о. директора департаменту управління персоналом ОСОБА_3, директора департаменту реалізації політики ОСОБА_4, в.о. генерального директора директорату освіти, науки та кадрів ОСОБА_5 від 05 червня 2020 року, доповідна записка заступника МОЗ України ОСОБА_6 від 11 червня 2020 року.
З подання ДНМУ від 30 жовтня 2019 року № 1282 до МОЗ України відомо, що колектив ДНМУ просив достроково припинити дію контракту ректора ОСОБА_1 на підставі рішення конференції трудового колективу закладу від 29 жовтня 2019 року про відкликання його з посади у зв`язку з порушенням ним статуту ДНМУ та умов контракту, втратою до нього довіри.
З протоколу засідання конференції трудового колективу ДНМУ від 29 жовтня 2019 року № 1 встановлено, що розглянувши подання наглядової ради ДНМУ від 29 травня 2019 року, вирішено достроково відкликати ОСОБА_1 з посади ректора у зв`язку з порушенням ним статуту ДНМУ та умов контракту, втратою до нього довіри.
Згідно з протоколом № 2 засідання наглядової ради ДНМУ від 29 травня 2019 року чотирма присутніми членами наглядової ради із семи осіб вирішено висловити недовіру ректору ДНМУ ОСОБА_1 за дії або бездіяльність, що призвели до значних кадрових, фінансових та репутаційних втрат ДНМУ, та внести на розгляд вченої ради ДНМУ, конференції трудового колективу та засновника закладу вищої освіти - МОЗ України подання про відкликання ОСОБА_1 з посади ректора ДНМУ та припинення дії його контракту у зв`язку зі втратою довіри.
Згідно з доповідною запискою в. о. директора департаменту управління персоналом ОСОБА_3, директора департаменту реалізації політики ОСОБА_7, в. о. генерального директора директорату освіти, науки та кадрів ОСОБА_5 від 05 червня 2020 року, на підставі подання колективу ДНМУ від 30 жовтня 2019 року № 1282, численних звернень від колективу ДНМУ, запропоновано звернутися до МОЗ України з пропозицією щодо вжиття заходів стосовно вказаного подання та звернень.
Після цього заступник міністра МОЗ України ОСОБА_6 11 червня 2020 року подала доповідну записку міністру ОСОБА_8 пропозицією дострокового припинення дії контракту ректора ДНМУ ОСОБА_1 згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП на підставі подання колективу ДНМУ. В доповідній є посилання на неякісну організацію навчального процесу, неякісне виконання навчальних планів і програм, можливе порушення організації та здійснення контролю за навчальною діяльністю.
Також суд встановив, що трудова книжка позивачу при звільненні не видавалася. Згідно з актом "Про неможливість внести запис у трудову книжку ректора ОСОБА_1 про припинення трудового контракту" від 19 серпня 2020 року комісія у складі начальника юридичного відділу, заступника ректора з розвитку та інновацій, голови профспілки, старшого інспектора відділу кадрів та провідного фахівця відділу кадрів встановила, що станом на 19 серпня 2020 року у відділі кадрів ДНМУ трудової книжки ректора ОСОБА_1 немає.
Крім того, рішення конференції трудового колективу про відкликання ОСОБА_1 з посади ректора ДНМУ приймалося на підставі подання наглядової ради ДНМУ від 29 травня 2019 року.
Склад наглядової ради було затверджено наказом ректора ДНМУ ОСОБА_9 від 11 жовтня 2016 року № 436 відповідно до статті 37 Закону України "Про вищу освіту" на підставі рішення вченої ради.
Згідно зі статутом ДНМУ, затвердженим наказом МОЗ України від 06 липня 2016 року № 678 та чинним на момент формування наглядової ради, її склад затверджує ректор університету згідно з рішенням конференції трудового колективу Університету (пункт 2 розділ 5 статуту).
Також встановлено, що управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області проводило ревізію окремих питань фінансово-господарчої діяльності ДНМУ в період з 01 лютого 2013 року до 28 лютого 2019 року, результати якої відображені в акті від 31 травня 2019 року. Крім того, згідно з актом від 19 лютого 2019 року, складеним територіальним управлінням Рахункової палати по Донецькій та Луганській областях (у м. Донецьк), був проведений аудит ефективності використання коштів державного бюджету на підготовку медичних, фармацевтичних кадрів та стану використання і розпорядження об`єктами державної власності, належними державі матеріальними, іншими активами, що мають фінансові наслідки для державного бюджету, в ДНМУ.
Згідно з довідкою про проведення комісійної перевірки МОЗ України від 02 вересня 2019 року № 1 в ході перевірки здійснено попередній аналіз документів, виданих ДНМУ в період з 27 квітня 2018 року до 02 квітня 2019 року. Як видно з висновків цієї перевірки, відрахування 07 лютого 2019 року 850 студентів не було погоджено з органом студентського самоврядування відповідно до статті 40 Закону України "Про вищу освіту" та Положення про права та обов`язки осіб, які навчаються у ДНМУ. Особа, яка здійснила це порушення, звільнена. Робота, що здійснюється в ДНМУ з питань запобігання та виявлення корупції, не забезпечила належного рівня попередження та врегулювання ситуацій конфлікту інтересів. Пропозиції МОЗ України за результатами перевірки: визнати низьким рівень внутрішнього контролю за порядком та умовами укладення договорів про навчання іноземних студентів і таким, що потребує вжиття відповідальними особами належних заходів з метою недопущення аналогічних недоліків у майбутньому; визнати стан роботи з питань запобігання та виявлення корупції в ДНМУ таким, що потребує вжиття додаткових заходів з усунення недоліків; утриматися від надання оцінки обставинам, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002832, до винесення остаточного рішення у справі компетентними органами відповідно до кримінального процесуального законодавства.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення виконання рішення суду, суди встановили, що 08 грудня 2020 року він звернувся до МОЗ України із заявою про поновлення його на роботі на підставі рішення суду, яке відповідач отримав 10 грудня 2020 року.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 04 грудня 2020 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора ДНМУ станом на момент розгляду заяви місцевим судом не було виконане, наказ про поновлення позивача на роботі МОЗ України не видавався.
З листа МОЗ України від 16 грудня 2020 року, адресованого ДНМУ встановлено, що за результатами засідання комісії з проведення перевірки відповідності претендентів вимогам до керівника закладу вищої освіти, МОЗ України відповідно до статті 42 Закону України "Про вищу освіту" подало кандидатуру ОСОБА_2 як претендента на посаду ректора ДНМУ.