Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 641/5187/20
провадження № 61-5204св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Харківська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2020 року у складі судді Боговського Д. Є., постанову Харківського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Хорошевський О. М., Бурлака І. В., Яцина В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересована особа - Харківська міська рада, про встановлення факту родинних відносин.
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Заявник є спадкоємцем першої черги та звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, оскільки відсутні документи, що підтверджують право ОСОБА_2 на спадкування після її матері ОСОБА_3 належної останній частки вказаної квартири, а саме - свідоцтво про народження ОСОБА_2, копія якого не зберіглась і в обласному державному архіві, що ускладнює процес прийняття спадщини.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив встановити факт того, що ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є матір`ю ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин задоволено.
Встановлено факт того, що ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є рідною матір`ю ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані заявником докази свідчать про обґрунтованість доводів та наявність підстав для визнання вказаного у заяві факту, оскільки він надає право на оформлення спадщини.
Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, Харківська міська рада подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року рішення місцевого суду залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, Харківська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення районного суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано, з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.
Харківська міська рада наголошує, що в даному випадку існує спір про майнове право, який повинен бути вирішений у порядку позовного провадження.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
19 квітня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що, згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, матір`ю заявника ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, є ОСОБА_4 .
ОСОБА_4, 1933 року народження, до реєстрації 17.05.1961 шлюбу із ОСОБА_5 мала прізвище " ОСОБА_6", відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .
17.10.1970 ОСОБА_4, 1933 року народження, уклала інший шлюб та змінила своє прізвище на " ОСОБА_7" (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 ).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, померла, про що 05.04.2019 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області складено відповідний актовий запис № 9962.
Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, що складається із квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, яка належала їй на праві спільної сумісної власності разом із ОСОБА_3 .
Відповідно до відомостей КП "Жилкомсервіс" ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, як власник була зареєстрована та постійно мешкала за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із нею була зареєстрована ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка у графі "родинні відносини" вказувалась як мати власника майна.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, про що Міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 4 Харківського обласного управління юстиції складено відповідний актовий запис № 5830.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що "юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів".
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частини перша, третя статті 1277 ЦК України).
Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
Метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту родинних відносин є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини, зокрема з метою наступного вирішення питання щодо його права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, і є рідною матір`ю ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, з матеріалів справи вбачається, що встановлення зазначеного вище факту впливає на права Харківської міської ради щодо визнання спадщини відумерлою (статті 1277 ЦК України). Зазначений юридичний факт породжує правовий наслідок і від цього залежить виникнення майнових прав у заявника, зокрема, отримання спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заперечуючи проти заяви ОСОБА_1, Харківська міська рада також зазначала, що встановлюваний судом юридичний факт породжує правовий наслідок і від цього залежить виникнення майнових прав у заявника, зокрема, отримання спадщини.
Разом із тим, у разі відсутності спадкоємців територіальна громада за місцем відкриття спадщини, інтереси якої представляє відповідний орган місцевого самоврядування, набуває спадкове майно у власність на підставі статті 1277 ЦК України та в порядку, визначеному статтею 338 ЦПК України.
Таким чином, Харківська міська рада зазначила про наявність спору про право між нею та заявником.
Таким чином, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1, не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки подана заява свідчить про те, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на наведене уваги не звернули та дійшли помилкових висновків про можливість розгляду заяви ОСОБА_1 у порядку окремого провадження.
З урахуванням спору про право заява ОСОБА_1 має розглядатися у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.
Аргументи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, скасувавши оскаржувані судові рішення і залишивши заяву ОСОБА_1 без розгляду, роз`яснивши, що він вправі подати позов на загальних підставах.
Керуючись статтями 315, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду