Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 755/9381/19
провадження № 61-19192св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство "Світоч" м. Києва в особі державного реєстратора Алієва Гусєйна Азіза Огли,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Укрфінресурс",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана представником - адвокатом Шаповаловим Андрієм Миколайовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Іванової І. В., Сліпченка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства "Світоч" м. Києва в особі державного реєстратора Алієва Гусєйна Азіза Огли (далі - КП "Світоч"), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Укрфінресурс" (далі - ТОВ "ФК "Укрфінресурс"), про скасування рішення про державну реєстрацію права власності нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що 14 травня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" (далі - ВАТ КБ "Надра"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра"), було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 184 384,95 дол. США на строк до 10 травня 2028 року.
В забезпечення виконання кредитного договору між ВАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 14 травня 2008 року укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) Морозовою С. В., за умовами якого у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 14 травня 2008 року позивачем передано банку нерухоме майно, а саме: чотирикімнатну квартиру, загальною площею 87,60 кв. м, жилою площею 53 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
12 грудня 2018 року укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "ФК "Укрфінресурс", за яким первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору права вимоги до позичальника за кредитним договором від 14 травня 2008 року та за договорами застави, поруки, іпотеки тощо.
12 квітня 2019 року державним ресторатором Алієвим Гусейном Азізом Огли було здійснено перереєстрацію права власності на іпотечне майно за ТОВ "ФК "Укрфінресурс".
Позивач вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим з підстав того, що між іпотекодавцем та іпотекодержателем не було підписано договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Також, позивач зазначає, що було порушено вимоги Закону України "Про мораторій та стягнення майна громадян України, набутого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Крім того, державна реєстрація права власності на спірне майно була проведена 12 квітня 2019 року, проте рішення було прийнято 16 квітня 2019 року, що свідчить про незаконність дій державного реєстратора.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 46502783 від 16 квітня 2019 року про реєстрацію за ТОВ "ФК "Укрфінресурс" права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, прийнятого державним реєстратором Алієвим Гусейном Азізом Огли КП "Світоч"; скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ТОВ "ФК "Укрфінресурс" права приватної власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1812335780000.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року позов задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46502783 від 16 квітня 2019 року про реєстрацію за ТОВ "ФК "Укрфінресурс" права приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, прийнятого державним реєстратором Алієвим Гусейном Азізом Огли КП "Світоч".
Скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ТОВ "ФК "Укрфінресурс" права приватної власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1812335780000.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи вимоги, місцевий суд виходив з того, що державний реєстратор в силу Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не мав права звертати стягнення на нерухоме майно - за договором іпотеки, укладеним в забезпечення кредиту виданого в іноземній валюті.
Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ТОВ "ФК "Укрфінресурс" подало апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що належним способом захисту права або інтересу позивача є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права.
Також суд зазначив, що позовні вимоги позивачем були пред`явлені до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. При цьому належним відповідачем у справі повинно бути ТОВ "ФК "Укрфінресурс", як особа, реєстрацію речового права якої оскаржує позивач.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Шаповалова А. М., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, уточнивши вимоги, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення місцевого суду залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанції ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
24 лютого 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що 14 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", укладено кредитний договір № 101/ЖР/62/2008-840 про видачу коштів у іноземній валюті, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 184 384,95 дол. США на строк до 10 травня 2028 року.
В забезпечення виконання за кредитним договором 14 травня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 87,60 м2, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 14 травня 2008 року.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_2 належить ТОВ "ФК "Укрфінресурс", підстави виникнення право власності: договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, серія та номер № 101/ЖР/62/2008-840, виданий 12 грудня 2018 року, видавник: ПАТ "КБ "Надра"; доказ вручення вимоги, серія та номер: б/н, виданий 27 лютого 2019, видавник: ПАТ "Укрпошта"; вимога про погашення заборгованості за кредитним договором, серія та номер: 20-02/19, виданий 20.02.2019, видавник: ТОВ "ФК "Укфінресурс"; договір поруки, серія та номер: б/н, виданий 14.05.2008, видавник: ВАТ КБ "Надра"; договір іпотеки, серія та номер: б/н, виданий 14.05.2008, видавник ВАТ КБ "Надра".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною першою статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених у статті 12 Закону України "Про іпотеку".
Законом України "Про іпотеку" передбачено три форми захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду), два позасудові - на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.
Отже, чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, набутого в позасудовому порядку.
Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.
Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності (реєстрацію переходу прав власності), позивач ОСОБА_1 єдиним відповідачем у справі визначив державного реєстратора.
При цьому Верховний Суд зазначає, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі.
Отже, позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру не може бути звернена до державного реєстратора, якого позивач визначив відповідачем. Державний реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), від 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19).
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивача виник з ТОВ "ФК "Укрфінресурс" з приводу порушення останнім права власності позивача на нерухоме майно внаслідок наявності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію саме за ТОВ "ФК "Укрфінресурс" права власності на спірну квартиру, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивачем були пред`явлені до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
При цьому суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що належним відповідачем у справі повинно бути ТОВ "ФК "Укрфінресурс", як особа, реєстрацію речового права якої оскаржує позивач.
Разом із тим, оскільки позов ОСОБА_1 було пред`явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов передчасних висновків щодо неналежності способу захисту прав позивача.
До того ж, пославшись у мотивувальній частині судового рішення на неналежність способу захисту прав позивача, суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги зміни, внесені у статтю 26 Закону України Закону України № 1952 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року.