Постанова
Іменем України
06 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 296/3139/20
провадження № 61-1086св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду міста Житомира в складі судді Драча Ю. І. від 19 жовтня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду в складі колегії суддів: Миніч Т. І., Микитюк О. Ю., Павицької Т. М. від 09 грудня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 000 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року в справі № 806/1503/18 частково задоволено позов. Визнано протиправно бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 02 березня 2018 року. На думку позивача, протиправними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює 20 00 000 грн. Зазначає, що моральна шкода виразилася в душевних стражданнях, пережитих ним у зв`язку з неправомірними діями відповідача. Крім того, позивач зазначав, що був змушений витрачати час для звернення до юристів та судових органів для усунення перешкод зі сторони відповідача, у зв`язку з чим був позбавлений можливості своєчасного вирішення побутових проблем та задоволення власних потреб.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сама наявність судового рішення про визнання протиправною відмову, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки даним рішенням не встановлюється безумовна доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння моральної шкоди.
Позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім`ї душевних страждань протиправною дією відповідача у справі, зокрема,, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи душевних страждань або інших негативних явищ, що стали наслідком протиправної бездіяльності відповідача, передбаченої частиною другою статті 23 ЦК України
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову в позові, зазначив про те, що позивачем не надано суду жодного доказу спричинення йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між встановленим порушенням та заявленою моральною шкодою в розмірі 20 000 000 грн.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
05 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Корольвського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог.
Зазначає, що суди попередніх інстанцій встановивши протиправність діяння заподіювача моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, дійшли до незаконного висновку про відсутність, при всіх зазначених складових, самої моральної шкоди.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесульного права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 804/2252/14, від 31 січня 2018 року в справі № 813/5138/13-а, від 12 лютого 2018 року в справі № 800/500/16; від 01 березня 2018 року в справі № 9901/377/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник у касаційній скарзі посилається на порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
10 березня 2021 року Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що надання дозволу на розробку документації не тотожне негайному набуттю права власності чи користування земельною ділянкою, а тому права позивача фактично жодним чином не було порушено, відтак обгрунтування моральної шкоди є безпідставним.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 296/3139/20 з Корольовського районного суду м. Житомира.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року в справі № 806/1503/18 частково задоволено позов. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 02 березня 2018 року. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02 березня 2018 року про передачу в оренду земельної ділянки та за результатами розгляду прийняти рішення встановленої форми, з урахуванням норм ЗК України, правових висновків Верховного Суду та встановлених судом обставин справи.
Обгрунтовуючи зазначені висновки, окружний адміністративний суд дійшов висновку, що рішення про надання (передачу) земельної ділянки в оренду (користування), або про відмову у наданні земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника. Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання в оренду земельної ділянки або про відмову в наданні в оренду земельної ділянки після спливу встановленого законом строку для прийняття такого рішення, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити у відповідності із законом.
Разом із тим, вирішуючи спір в дній справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що достатніх підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди немає.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.