У х в а л а
1 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 761/13017/16-ц
Провадження № 14-149цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
ознайомилася з касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - відповідачка) на постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (далі - позивач) до відповідачки за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювеста Девелопмент" (далі - ТзОВ "Ювеста Девелопмент"), Приватного підприємства "Л-Джастіс" (далі - ПП "Л-Джастіс"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТзОВ "ФК Інвестохіллс Веста") про визнання недійсним договору про розірвання договору іпотеки
за заявою ТзОВ "ФК Інвестохіллс Веста" про заміну сторони у справі правонаступником (далі - заява про заміну сторони у справі)
в с т а н о в и л а :
у квітні 2016 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив визнати недійсним посвідчений 25 лютого 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. (реєстр. № 149) договір про розірвання договору іпотеки № 1203-090813/1 від 9 серпня 2013 року (реєстр. № 1887; далі - договір іпотеки). Мотивував позов так:
- 25 червня 2013 року позивач уклав із ПП "Л-Джастіс" кредитний договір № 710-250613 (далі - кредитний договір), за умовами якого позивач відкрив позичальникові відновлювальну відкличну кредитну лінію із загальним лімітом 65 000 000,00 грн;
- 9 серпня 2013 року для забезпечення виконання умов кредитного договору позивач уклав договір іпотеки із відповідачкою як іпотекодавицею. Вона за умовами цього договору передала в іпотеку позивачеві нерухоме майно, а саме розташовані за адресою: АДРЕСА_1, "нежитлові приміщення, 53/100 частини (від місць спільного користування площею 375,7 кв.м)" загальною площею 199,20 кв. м, які (далі - предмет іпотеки);
- 25 лютого 2014 року позивач уклав із відповідачкою договір про розірвання договору іпотеки;
- відповідачка є акціонером позивача, володіє 31,738 % його акцій. Усупереч вимозі статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства" відповідачка не повідомила спостережу раду позивача про укладення договору про розірвання договору іпотеки, а також не отримала згоду загальних зборів позивача на таке укладення;
- договір про розірвання договору іпотеки суперечить Закону України "Про іпотеку", який не передбачає можливість припинення договору іпотеки шляхом його розірвання;
- на договорі іпотеки відсутня відмітка нотаріуса про його розірвання, необхідність якої передбачена пунктом 7.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
14 квітня 2017 року Шевченківський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив - визнав недійсним договір про розірвання договору іпотеки. Мотивував рішення так:
- договір про розірвання договору іпотеки вчинений з порушенням порядку, передбаченого статтею 71 Закону України "Про акціонерні товариства";
- щодо аргументу позивача про те, що порушена процедура нотаріального посвідчення розірвання договору іпотеки, то відсутність відповідної відмітки нотаріуса на оригіналі договору іпотеки не може бути підставою для недійсності договору про розірвання договору іпотеки.
5 липня 2017 року Апеляційний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою залишив рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 квітня 2017 року без змін, оскільки вважав його законним та обґрунтованим.
4 жовтня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу, згідно з якою скасував рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 квітня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 5 липня 2017 року та скерував справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції мотивував ухвалу так:
- за статтею 70 Закону України "Про акціонерні товариства" рішення наглядової ради приймається в разі вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, а в разі неприйняття наглядовою радою рішення питання про вчинення такого правочину може виноситись на розгляд загальних зборів;
- відповідно до пункту 22 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства. Тому вчинення значного правочину виконавчим органом товариства за відсутності такого рішення є підставою для визнання його недійсним, якщо правочин не було схвалено в подальшому загальними зборами акціонерного товариства (стаття 241 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України);
- суд першої інстанції передчасно виснував про недійсність договору про розірвання договору іпотеки, не з`ясував, чи є цей правочин значним, не встановив вартість майна, яке є його предметом з відсотковим співвідношенням до даних останньої річної фінансової звітності позивача;
- суд не перевірив, чи застосовні до спірних правовідносин приписи статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства", а пункт 4 частини третьої цієї статті передбачає, що її положення не застосовуються у разі надання посадовою особою органів товариства або акціонером, що одноосібно або разом з афілійованими особами володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, на безоплатній основі гарантії, поруки (у тому числі майнової поруки), застави або іпотеки;
- суд розглянув спір, не залучивши до участі у справі власника предмета іпотеки - ТзОВ "Ювеста Девелопмент".
29 жовтня 2019 року ТзОВ "ФК Інвестохіллс Веста" подало до суду першої інстанції заяву про заміну сторони у справі (вх. № 107759 від 31 жовтня 2019 року). Мотивувало заяву так:
- 24 вересня 2019 року ТзОВ "ФК Інвестохіллс Веста" за результатами аукціону з продажу активів позивача уклало з останнім договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, майнових прав та дебіторської заборгованості (далі - договір про відступлення права вимоги), зокрема за кредитним договором і за договором іпотеки;
- у зв`язку зі зміною кредитодавця за кредитним договором і іпотекодержателя за договором іпотеки на підставі статті 55 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) слід залучити ТзОВ "ФК Інвестохіллс Веста" як правонаступника позивача у справі.
11 грудня 2019 року Шевченківський районний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою заяву про заміну сторони у справі залишив без задоволення. Мотивував ухвалу так:
- предметом спору є визнання недійсним договору про розірвання договору іпотеки. ТзОВ "ФК Інвестохіллс Веста" вказав, що право вимоги за договором іпотеки набув 24 вересня 2019 року, тобто після розірвання цього договору;
- беручи до уваги предмет спору, відсутні підстави для застосування приписів статті 55 ЦПК України.
Того ж дня Шевченківський районний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою залучив до участі у справі ТзОВ "ФК Інвестохіллс Веста" як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача.
2 червня 2020 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою повернув ТзОВ "ФК Інвестохіллс Веста" апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року. Мотивував тим, що заявник подав апеляційну скаргу на ухвалу, яку згідно зі статтею 353 ЦПК України не можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
25 листопада 2020 року Верховний Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, згідно з якою скасував ухвалу Київського апеляційного суду від 2 червня 2020 року, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Мотивував постанову так:
- пункт 28 частини першої статті 353 ЦПК України слід розуміти так, що оскаржити в апеляційному порядку можна ухвали суду першої інстанції як про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження, так і про відмову у заміні сторони (див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 9 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18));
- повертаючи апеляційну скаргу ТзОВ "ФК Інвестохіллс Веста", апеляційний суд порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування його ухвали та направлення справи до цього суду.
29 грудня 2020 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою поновив ТзОВ "ФК Інвестохіллс Веста" строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження за скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року.
24 березня 2021 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року, а заяву про заміну сторони у справі задовольнив: замінив позивача на його правонаступника - ТзОВ "ФК Інвестохіллс Веста". Мотивував постанову так:
- позивач як іпотекодержатель звернувся з позовом про визнання недійсним договору про розірвання договору іпотеки від 25 лютого 2014 року. Після відкриття провадження у справі він відступив право вимоги ТзОВ "ФК Інвестохіллс Веста". Внаслідок такого відступлення відбулася заміна сторони у зобов`язанні;
- суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги те, що договір іпотеки сторони розірвали ще до укладення договору про відступлення права вимоги, внаслідок чого таке право нібито не можна було відступити. Відмова у задоволенні заяви про заміну сторони у справі призведе до неможливості захисту ТзОВ "ФК Інвестохіллс Веста" його законних інтересів, а також прав, що перейшли до нього за договором про відступлення права вимоги, який є дійсним.
22 квітня 2021 року відповідачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій стверджує про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року та залишити в силі ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року. Мотивувала касаційну скаргу тим, що апеляційний суд застосував припис ЦПК України про процесуальне правонаступництво без урахування висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованого у подібних правовідносинах у постанові від 15 червня 2020 року у справі № 910/10006/19.
24 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження.
4 червня 2021 року ТзОВ "Ювеста Девелопмент" (представник - адвокат Гринюк Вікторія Григорівна) подало пояснення до касаційної скарги. Вважає, що відсутні підстави для заміни позивача, оскільки зобов`язання за умовами договору іпотеки припинені, після чого ТзОВ "ФК Інвестохіллс Веста" не могло набути жодних прав за цим договором.
9 червня 2021 року ТзОВ "ФК Інвестохіллс Веста" (представник - адвокат Калітіна Олена Володимирівна) подало відзив на касаційну скаргу, який мотивувало так:
- вирішуючи питання про наявність підстави для заміни учасника справи правонаступником за договором, який не є нікчемним, суд має застосовувати принцип правомірності договору про відступлення права вимоги (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 916/2286/16);
- договір про розірвання договору іпотеки є перепоною для виконання зобов`язань за договором іпотеки. Тому ТзОВ "ФК Інвестохіллс Веста" має підстави просити про заміну на нього позивача;
- учасники справи № 910/10006/19 визнали, що договір іпотеки "є дійсним, оскільки намагаються в судовому порядку визнати недійсним сам договір іпотеки".
17 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, за якою призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
21 липня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував тим, що вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 червня 2020 року у справі № 910/10006/19 щодо правонаступництва у спірних правовідносинах.
У тій справі ТзОВ "Ювеста Девелопмент" оскаржило дійсність договору іпотеки за позовом до Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" та іпотекодавиці. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду залишив без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову ТзОВ "ФК Інвестохіллс Веста" у задоволенні заяви про заміну на нього банку-відповідача. Вказав, що спірні правовідносини, які мають немайновий характер і стосуються обов`язку сторін під час укладення договору іпотеки, не пов`язані з виконанням зобов`язань ні за цим договором, ні за кредитним договором, зокрема зі зверненням стягнення на предмет іпотеки. Натомість заміна кредитора, яка відбулася за договором про відступлення права вимоги, на думку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, стосується саме виконання зобов`язань. Він виснував, що "у спірному матеріальному правовідношенні не відбувся перехід процесуальних прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк"… до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", тобто не відбулося процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк", яке було стороною (іпотекодержателем) спірного іпотечного договору при його укладенні, не вибуло з цивільно-правових та процесуальних відносин щодо визнання цього договору недійсним та не втратило прав учасника у справі щодо спору, пов`язаного з укладенням спірного правочину".
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя статті 403 ЦПК України).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття "якість закону" означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "C. G. та інші проти Болгарії" від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, § 39), "Олександр Волков проти України" від 9 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31, 32), "Вєренцов проти України" від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).
Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, та з огляду на те, що принцип верховенства права вимагає юридичної визначеності стосовно застосування статті 55 ЦПК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи; у такому випадку судове засідання не проводиться.
У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 402 ЦПК України).
Отже, Велика Палата Верховного Суду розглядатиме справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною третьою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду