УХВАЛА
31 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 1-46/12
Провадження № 13-160зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Британчука В. В.,
суддів: Анцупової Т.О., Власова Ю.Л., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Катеринчук Л.Й., Князєва В.С., Крет Г.Р., Лобойка Л.М., Пількова К.М., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Сімоненко В.М., Ситнік О.М., Ткача І.В., Штелик С.П.
перевірила заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку суду присяжних Ковпаківського районного суду м. Сум від 25 серпня 2015 року з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом і
встановила:
Вироком суду присяжних Ковпаківського районного суду м. Сум від 25 серпня 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі-КК) - на строк п`ять років десять місяців; за ч. 4 ст. 152 КК - на строк дванадцять років; за ч. 3 ст. 153 КК - на строк десять років; за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК - до довічного позбавлення волі, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно - до довічного позбавлення волі.
Заявника визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК та виправдано за недоведеністю вчинення цього злочину.
Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 28 листопада 2017 року залишив цей вирок без змін.
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду ухвалою від 01 жовтня 2019 року залишив касаційні скарги на вищезазначені судові рішення без задоволення, а судові рішення - без зміни.
22 липня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) ухвалив остаточне рішення у справі "Крупко та інші проти України", яким констатував порушення щодо ОСОБА_1 (заява 18704/20) ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення. ЄСПЛ також постановив, що визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.
30 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 від 23 серпня 2021 року, у якій заявник просить переглянути вирок щодо нього за виключними обставинами, змінити призначене у виді довічного позбавлення волі покарання на певний строк та звільнити з-під варти. При цьому заявник ще посилається на низку рішень ЄСПЛ як на джерело права та вважає, що вони мають бути застосовані до нього при розгляді його заяви.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.
Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при ухваленні рішення щодо ОСОБА_1, - оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований зміст порушення Конвенції та визнання порушення достатньо справедливою сатисфакцією - свідчать про допущення щодо ОСОБА_1 таких порушень Конвенції, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до вчинення порушень.
У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.
З урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень ЄСПЛ від 19 січня 2000 року встановлене Судом порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, якщо можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.
Щодо ОСОБА_1 таке повне відновлення попереднього юридичного стану, зокрема шляхом перегляду судового рішення та заміни призначеного покарання, на покарання не пов`язане з довічним позбавлення волі, не є можливим, оскільки ЄСПЛ констатував порушення Конвенції лише щодо довічного ув`язнення без перспективи звільнення та не зробив висновку про порушення конвенційних прав заявника під час розгляду в судах справи щодо нього.
Констатоване порушення Конвенції щодо заявника може бути усунуто лише шляхом вжиття заходів загального характеру з боку держави (внесення змін у відповідне законодавство).
Отже, підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 відсутні.
Керуючись статтями 459, 463, 464 Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду