ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 344/6631/17
провадження № 51-1316км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Антонюк Н. О., Стефанів Н. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
прокурора Сингаївської А. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_1 на вирок Івано-Франківського міського суду від 02 жовтня 2020 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року в кримінальному провадженні № 12017090010000701 за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лозова Лозівського району Харківської області та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Івано-Франківського міського суду від 02 жовтня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, ОСОБА_2 визнано винуватим в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 100 000 грн у відшкодування моральної шкоди та 8000 грн витрат на правову допомогу.
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат і долю речових доказів.
Місцевий суд установив, що 24 лютого 2017 року приблизно о 15:00 ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в квартирі АДРЕСА_2 під час сварки на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків умисно завдав потерпілому ОСОБА_1 декількох ударів ножем у живіт, грудну клітку, шию та інші частини тіла, внаслідок чого заподіяв останньому тяжких тілесних ушкоджень.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Журавльов Є. Є., який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Прокурор стверджує, що призначаючи засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК та звільняючи його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК місцевий суд узяв до уваги одні й ті ж самі обставини. Також, на його думку, висновок суду у вироку про щире каяття ОСОБА_2 є безпідставним, оскільки засуджений не відшкодував потерпілому завданої шкоди.
Вказує на те, що всупереч приписам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) при перегляді вироку за його апеляційною скаргою та апеляційною скаргою потерпілого апеляційний суд не дав обґрунтованих відповідей на викладені в них доводи та безпідставно залишив вирок без зміни.
Потерпілий ОСОБА_1 у касаційній скарзі, посилаючись на підстави, передбачені ч. 1 ст. 438 КПК, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог вказує про неправильне застосування судом першої інстанції положень статей 69 та 75 КК, що, на його думку, призвело до призначення засудженому явно м`якого та несправедливого покарання.
Також звертає увагу на відсутність у поведінці засудженого щирого каяття та вчинення ним злочину в стані алкогольного сп`яніння, що не було взято судом до уваги.
Стверджує, що при перегляді вироку суд апеляційної інстанції не дав умотивованих відповідей на доводи його апеляційної скарги, а тому вважає, що оскаржувані ним вирок та ухвала не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК і підлягають скасуванню, а справа призначенню до нового розгляду в суді першої інстанції.
У поданих запереченнях на касаційні скарги засуджений просить залишити їх без задоволення, а судові рішення без зміни та додав до заперечень розписки про сплату ним потерпілому в рахунок відшкодування завданої шкоди коштів на суму 23 600 грн.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
Прокурор у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу іншого прокурора та частково підтримав касаційну скаргу потерпілого, просив ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді.
Потерпілий ОСОБА_1, засуджений ОСОБА_2 та захисник Федорович В. Б. у своїх письмових заявах просили Верховний Суд розглянути касаційні скарги без їхньої участі.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі-Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційних скаргах, дійшла висновку про таке.
За правилами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК у касаційних скаргах не оспорюється, тому Суд у цій частині судові рішення не переглядає.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_2 покарання, послався на характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, раніше несудимий, позитивно характеризується, є особою похилого віку, хворіє, його щире каяття у вчиненому та добровільне часткове відшкодування завданих збитків, а також те, що останній перебуває на консультативному обліку в наркологічному диспансері з приводу зловживання алкоголем. Вказані обставини та дані про особу засудженого місцевий суд визнав такими, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.
Обставиною, що обтяжує покарання суд визнав вчинення ОСОБА_2 злочину в стані алкогольного сп`яніння.
З урахуванням наведеного місцевий суд дійшов висновку про можливість призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 121 КК України та на підставі ст. 75 КК звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції прокурор та потерпілий ОСОБА_1 подали апеляційні скарги в яких зазначали про неправильне застосування цим судом закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
При цьому прокурор стверджував про неправильне застосування судом першої інстанції ст. 75 КК і безпідставне звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком та просив суд апеляційної інстанції вказаний вирок скасувати і ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки.
Потерпілий просив скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, оскільки вважав, що призначаючи засудженому більш м`яке покарання, ніж передбачене санкцією ч. 1 ст. 121 КК, цей суд усупереч вимогам ст. 69 КК у своєму рішенні не навів обґрунтованих підстав для застосування цієї норми та не зазначив, яким чином вказані у вироку обставини на які послався суд істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Відповідно до положень ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Цих вимог закону при перегляді вироку місцевого суду апеляційний суд не дотримався.
Так, відповідно до положень статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
За правилами ч. 1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
При визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК, згідно з якими підстави, що дають суду повноваження вийти за межі мінімального покарання, встановленого законом, мають знаходитися у зв`язку з метою злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінкою під час його вчинення, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та особу винного. Суд, застосовуючи положень ст. 69 КК при призначенні покарання, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що його пом`якшують, а й обґрунтувати яким чином такі обставини істотно знизили чи мали би знизити ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Згідно зі ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Суд апеляційної інстанції погоджуючись із правильністю прийнятого місцевим судом рішення щодо покарання призначеного ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні апеляційних скарг прокурора та потерпілого ОСОБА_1, усупереч вимогам ст. 419 КПК не дав у своєму рішенні умотивованих відповідей на викладені в них доводи апеляційних скарг прокурора і потерпілого щодо неправильного застосування місцевим судом положень статей 69 та 75 КК, із посиланням на зміст цих норм та наведені в них положення закону, які визначають умови і порядок їх застосування.
Зокрема, апеляційний суд не дав відповіді на доводи потерпілого ОСОБА_1 про те, яким чином встановлені місцевим судом обставини, які пом`якшують покарання, а саме визнання вини засудженим, його щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину та добровільне часткове відшкодування збитків потерпілому істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину враховуючи те, що вказаний тяжкий злочин останній вчинив у стані алкогольного сп`яніння.
Поза увагою та без належної оцінки суду апеляційної інстанції залишилися й доводи прокурора про те, що одні й ті самі обставини не можуть бути враховані судом при застосуванні різних норм кримінального закону, які сприяють покращенню становища засудженого при призначенні покарання, оскільки це суперечить їхньому змісту та меті.
Таким чином, ухвала апеляційного суду у справі постановлена без додержання вимог ст. 419 КПК, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому вказане судове рішення підлягає скасуванню на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а справа призначенню на новий розгляд у цьому суді.
З урахуванням викладеного касаційну скаргу прокурора слід задовольнити, а касаційну скаргу потерпілого задовольнити частково, оскільки питання про скасування вироку і призначення нового розгляду в суді першої інстанції останній у своїй апеляційній скарзі не ставив.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції слід узяти до уваги наведене, ретельно, з урахуванням вимог вказаних норм матеріального та процесуального права, перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах прокурора та потерпілого, дати на них умотивовані відповіді й ухвалити законне рішення з додержанням вимог ст. 370 КПК.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд