Постанова
Іменем України
09 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 366/595/20
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/824/1059/2021
Провадження № 51 - 2074 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Матієк Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Подоляка М.В.,
засудженого ОСОБА_1,
його захисника адвоката Працюка В.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110180000049 від 01 лютого
2020 року, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Приазов`я Приазовського району Запорізької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Іванківського районного суду Київської області від 16 грудня 2019 року за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки,
за ст. 289 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката
Працюка В.Л. на вирок Іванківського районного суду Київської області від
04 вересня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Іванківського районного суду Київської області від 04 вересня 2020 року засуджено ОСОБА_1 за ст. 289 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 71 ч. 1 КК України з урахуванням ухвали Іванківського районного суду Київської області від 10 вересня 2020 року шляхом часткового приєднання частини невідбутого покарання за вироком Іванківського районного суду Київської області від 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць без конфіскації майна.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 04 вересня 2020 року.
У строк покарання ОСОБА_1 зараховано попереднє ув`язнення з 01 лютого
2020 року по 04 вересня 2020 року.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 628 гривень 04 копійки процесуальних витрат за проведення судової авто-товарознавчої експертизи.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 01 лютого
2020 року о 12 годині після спільного вживання спиртних напоїв на території домоволодіння за адресою:
АДРЕСА_2, з його власником ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи повторно, незаконно заволодів автомобілем марки "Renault Kangoo" державний номерний знак НОМЕР_1, який знаходився за воротами зазначеного домоволодіння, чим заподіяв ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 80 240 гривень.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 січня 2021 року зазначений вирок суду першої інстанції залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого
ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Працюка В.Л. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Працюк В.Л. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо
ОСОБА_1, а кримінальне провадження закрити, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. Указує на незаконність вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду. Вважає, що винуватість ОСОБА_1 не доведено поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами, ОСОБА_1 незаконного заволодіння транспортним засобом не вчиняв, оскільки
ОСОБА_2 дозволив ОСОБА_1 взяти автомобіль та поїхати до дружини в інше село, дав йому ключі, а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу знаходилось в автомобілі, тобто ОСОБА_1 мав законні формальні підстави для управління автомобілем. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги та не надав на них вичерпних відповідей.
Заперечень на касаційну скаргу захисника Працюка В.Л. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Працюк В.Л. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги захисника та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника Працюка В.Л. необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_1 та на підтвердження його винуватості обґрунтовано послався, у тому числі: на показання самого ОСОБА_1, який у судовому засіданні не заперечував, що після спільного вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_2 він взяв автомобіль останнього та поїхав в с. Шпилі, за смт Іванків не впорався з керуванням та виїхав на клумбу, де його виявили працівники поліції; на показання потерпілого ОСОБА_2 про обставини незаконного заволодіння його автомобілем марки "Renault Kangoo" державний номерний знак НОМЕР_1, який зауважив, що раніше ОСОБА_1 він не знав, запросили його спільно вжити алкоголь, ключі від автомобіля були в автомобілі, а документи на автомобіль, його права та посвідчення інваліда в його курточці, яку він зняв у хаті, ОСОБА_1 виявили в автомобілі в його курточці, дозволу брати ключі від автомобіля чи курточку він ОСОБА_1 не давав; на показання свідка ОСОБА_3 про те, що під час патрулювання на кільцевій дорозі смт Іванків на клумбі було виявлено автомобіль марки "Renault Kangoo" державний номерний знак НОМЕР_1, за кермом якого був ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, на ньому була куртка, з кишень якої ОСОБА_1 витягнув свідоцтво на реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія та посвідчення інваліда на ім`я ОСОБА_2, у подальшому ОСОБА_2 повідомив, що автомобіль викрали; на дані, які містяться в: протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01 лютого 2020 року ОСОБА_2 ; протоколі огляду місця події від 01 лютого 2020 року та додатках до нього, в ході якого оглянуто клумбу на перехресті дороги на в`їзді до смт Іванків Київської області та виявлено пошкоджений автомобіль марки "Renault Kangoo" державний номерний знак
НОМЕР_1, виявлено також пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3, посвідчення водія на ім`я ОСОБА_2, посвідчення інваліда 2 групи серії
НОМЕР_4 та страховий поліс №АО/5258764; протоколі огляду місця події від
01 лютого 2020 року, в ході якого оглянуто домогосподарство за адресою: АДРЕСА_2, та біля воріт на землі виявлено сліди від автомобіля; протоколах про адміністративне правопорушення серії ОБ № 080550 від 01 лютого 2020 року і серії ДПР18 № 057270 від 01 лютого 2020 року про те, що ОСОБА_1 відповідно керував автомобілем марки "Renault Kangoo" державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, не впорався з керуванням та вчинив наїзд на перешкоду, в результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження; на висновок судової авто-товарознавчої експертизи про вартість автомобіля марки "Renault Kangoo" державний номерний знак НОМЕР_1 ; на речові докази.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на дані, які містяться в протоколі слідчого експерименту від 02 лютого 2020 року, в ході якого ОСОБА_1 в присутності свого захисника - адвоката Працюка В.Л. на місці розповів та показав обставини вчинення кримінального правопорушення, зауваживши, що автомобіль він взяв без дозволу власника.
Суд першої інстанції належним чином перевірив версію сторони захисту щодо обставин подій та наявність у ОСОБА_1 законних підстав на керування автомобілем та не погодився з такою версією захисту і визнав її безпідставною, навівши відповідні обґрунтування.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 289 ч. 2 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Працюка В.Л. на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у них доводи, у тому числі про неповноту судового розгляду, недоведеність винуватості ОСОБА_1, порушення права на захист та суворість призначеного покарання, визнав їх безпідставними, мотивувавши своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам от. 419 КПК України.
Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не встановлено.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 ч. 2 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Покарання, призначене ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника Працюка В.Л. та скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд