Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 461/1254/21
провадження № 51-1373 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О. М.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 березня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 18 лютого 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Львівської обласної прокуратури, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням слідчого судді, ОСОБА_1 оскаржив його до апеляційного суду.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 04 березня 2021 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував ст. 309 КПК України та необґрунтовано відмовив у відкритті провадження за його апеляційною скаргою.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Гошовська Ю. М. у судовому засіданні вважала касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтованою, просила ухвалу Львівського апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали провадження за скаргою ОСОБА_1, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Доступ до правосуддя є одним з основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України і ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК України).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів").
Згідно з пунктами 1, 2, 17 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема забезпеченню права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
При цьому відповідно до вимог ст. 310 КПК України оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.
Перевіривши доводи, наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі, про безпідставну відмову Львівського апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження за його скаргою, Верховний Суд дійшов висновку, що вони заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (ч. 2 ст. 152 Конституції України).
Як вбачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 18 лютого 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Львівської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей до ЄРДР відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, скаржник подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення скарги.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 04 березня 2021 року у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вказану ухвалу відмовив, посилаючись на положення ч. 4 ст. 399 КПК України, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке відповідно до вимог КПК України не може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Однак, постановляючи вказане рішення, суддя-доповідач проігнорував той факт, що положення ч. 3 ст. 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 4-р(II)/2020, тобто з 17 червня 2020 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р(II)/2020 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 309 КПК України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч. 3 ст. 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.
Крім того, згідно з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який викладений у постанові від 15 лютого 2021 року (справа № 133/3337/19, провадження № 51-453 кмо 20), оскарженню в апеляційному порядку підлягають ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, що постановлені після визнання неконституційними положень ч. 3 ст. 307 КПК України, тобто з 17 червня 2020 року.
Ухвала слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 18 лютого 2021 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб прокуратури, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, була постановлена більш ніж через пів року після визнання неконституційними положень ч. 3 ст. 307 КПК України, а тому підлягала оскарженню в апеляційному порядку.
З огляду на викладене Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу судді-доповідача апеляційного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України - скасувати з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати наведене й ухвалити рішення відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд