П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2021 року
м. Київ
справа №671/324/17
провадження №51-2697км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого Антонюк Н.О.,
суддів Бущенка А. П., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Олеярника М. І.,
прокурора Сингаївської А. О.,
захисника Лисенка Я. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Лисенка Ярослава Олександровича в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 08 липня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 17 травня 2021 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Волочиськ Хмельницької області, який неодружений, має вищу освіту, працює комерційним директором ресторану "Дружба", зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 ), раніше не судимий,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК), і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Волочиського районного суду Хмельницької області від 08 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим та призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 122 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ч. 3 ст. 296 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Цим же вироком засуджено та призначено покарання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 17 травня 2021 року вирок місцевого суду змінено щодо ОСОБА_4 .
В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 22 травня 2016 року приблизно о 02:30 в приміщенні гриль-бару "Ольвія" в м. Волочиськ на площі Центральній, 1 зайшов за барну стійку та узяв там посуд, чим спричинив конфлікт з ОСОБА_7 . В ході конфлікту засуджений кинув в сторону ОСОБА_7 стакан, який розбився. Після цього ОСОБА_8 припинила роботу закладу, вимкнула музику і увімкнула світло. ОСОБА_9 зробив ОСОБА_1 зауваження. Останній з хуліганських спонукань у коридорі закладу спричинив потерпілому один удар скляною пляшкою в голову. В подальшому конфлікт відбувався на вулиці, де ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 завдавали потерпілому численні удари. Помітивши ці протиправні дії, ОСОБА_10 почав відтягувати від ОСОБА_9 . ОСОБА_1, але останній чинив йому опір. Намагаючись припинити дії засудженого, ОСОБА_11 притиснула його до паркану, але він її відштовхнув і продовжив наносити удари ОСОБА_9 .
Внаслідок бійки потерпілому ОСОБА_9 було спричинено легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.
За таких обставин суд першої інстанції визнав доведеним, що ОСОБА_1 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, пов`язане з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, а також наніс потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження середньої тяжкості, а тому кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст.296 КК.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування касаційних вимог зазначає, що суди надали перевагу показанням свідків сторони обвинувачення, а не захисту. Захисник вказує, що ОСОБА_9 першим вдарив ОСОБА_1, місцевим судом не взято до уваги показання свідка ОСОБА_12, а апеляційний суд безпідставно відмовив стороні захисту у допиті свідків.
На думку скаржника, поза розумним сумнівом не доведено наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК. Стверджує, що дії засудженого не призвели до припинення нормальної роботи закладу, адже бар працював поза межами визначеного робочого часу. Зазначає, що висновок місцевого суду про отримання засудженим тілесних ушкоджень під час опору є необґрунтованим. Вказує, що з тексту вироку незрозуміло, якими доказами підтверджено вину ОСОБА_1 .
Захисник зазначає, що ОСОБА_1 призначено надто суворе покарання, оскільки суди неправильно оцінили низку обставин, зокрема, факт відсутності на голові в ОСОБА_9 інших тілесних ушкоджень, окрім саден; не вказано у судових рішеннях чи був ОСОБА_1 ініціатором бійки чи хуліганських дій; засуджений не визнавав вину лише за ч. 3 ст. 296 КК, натомість спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому визнав; характер дій ОСОБА_1 не відрізнявся від дій інших засуджених, яким призначено покарання, не пов`язане із реальним позбавленням волі. Наголошує, що апеляційний суд незаконно відмовив стороні захисту у безпосередньому дослідженні доказів.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні:
- захисник підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити;
- прокурор заперечила вимоги касаційної скарги, просила відмовити у її задоволенні.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З огляду на вказане аргументи касаційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не досліджуються.
Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, встановлених судами нижчих інстанцій.
На думку захисника, вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК, не доведено поза розумним сумнівом.
Суд не погоджується з наведеним твердженням захисту з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 296 КК передбачено кримінальну відповідальність за хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Об`єктивна сторона хуліганства характеризується вчиненням винною особою такого діяння, яке грубо порушує громадський порядок, тобто встановлені правила поведінки, у тому числі і в громадських місцях. При цьому діянню, що вчиняється особою, обов`язково притаманні або особлива зухвалість, або винятковий цинізм.
Суб`єктивну сторону хуліганства становлять умисна форма вини та мотив явної неповаги до суспільства, якому властива очевидна зневага до існуючих норм і правил поведінки у суспільному житті, протиставлення себе іншим членам суспільства тощо.
Кваліфікованими видами хуліганства є його вчинення: 1) групою осіб (ч. 2 ст. 296 КК), 2) особою, раніше судимою за хуліганство, 3) пов`язане з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов`язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, 4) із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК).
Для надання правильної правової оцінки діянням особи в кожному випадку необхідно з`ясовувати чи посягнула ця особа на правоохоронювані цінності, задля збереження яких підтримується громадський порядок, чи були ці діяння безсумнівно хуліганськими, як для винного, так і для оточуючих, чи мало діяння характер грубого порушення громадського порядку.
Також необхідно звертати увагу і на обставини вчинення хуліганства, зокрема, обстановку, місце та час його вчинення, кількість присутніх при цьому інших осіб, поведінку винного під час хуліганських дій.
Так, з оскаржуваного вироку вбачається, що в основу обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 296 КК були взяті показання:
- свідка ОСОБА_8, згідно з якими конфлікт розпочався з того, що ОСОБА_1 зайшов за барну стійку і без дозволу брав стакани, на що ОСОБА_7 зробив йому зауваження, а ОСОБА_1 у нецензурній формі обурився. Тоді підійшла вона і сказала те ж саме, що і її чоловік. Через кілька хвилин ОСОБА_1 кинув склянкою за барну стійку, а свідок увімкнула світло і вимкнула музику. Тоді вона підійшла до засудженого і попросила заспокоїтися, а він почав нецензурно лаятися. В цю ситуацію втрутився ОСОБА_9, який просив усіх заспокоїтися і не заважати їм святкувати випускний. Після цього вона сказала усім вийти на вулицю. Конфлікту ззовні закладу свідок не бачила.
- свідка ОСОБА_7, який надав аналогічні показання щодо початку конфлікту, що й ОСОБА_8 ;
- потерпілого ОСОБА_9, який стверджував, що 21 травня 2016 року в місцевому барі відбувалося святкування випускного танцювального гуртка, на якому були присутні діти та їхні батьки. Орієнтовно о 02:00 зупинилася музика та увімкнулося світло, а він побачив, що усі обвинувачені перекрили доступ до барної стійки і від ОСОБА_7 він почув слова "Я тобі в батьки годжуся, а ти мене бити". Далі потерпілий побачив, що ОСОБА_7 шарпається з ОСОБА_1 . Після цього він підійшов і зробив зауваження ОСОБА_1 і всі переключилися на нього. В подальшому ОСОБА_8 почала виганяти всіх з приміщення бару. Коли він виходив, то у тамбурі ОСОБА_1 вдарив його пляшкою по голові, а тоді удари почали заподіювати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_12 просив ОСОБА_2 заспокоїтися. Тоді знову його били ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Прикриваючись, потерпілий спустився на сходи вниз, де ОСОБА_1 вдруге вдарив його пляшкою по голові, яка від удару розбилася. Після цього ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 продовжували його бити. В цей час почали вибігати жінки та діти, а ОСОБА_1, взявши стілець, махав ним, усіх розганяючи. Дочка потерпілого хоч і притиснулася до нього, але удари всеодно продовжувалися. Бійка трохи стихла після того як ОСОБА_13 сказав ОСОБА_2, щоб той подивився, що вони зробили з чоловіком. Тоді потерпілий побачив як ОСОБА_10 тримається за паркан. В цей час ОСОБА_1 взяв квітковий горщик і кинув ним в ОСОБА_9, попавши в область грудної клітки. Іншим вазоном ОСОБА_1 попав ОСОБА_5 в голову. Після цього потерпілий підняв ОСОБА_10 і вони поїхали в лікарню;
- потерпілого ОСОБА_10, який повідомив суду, що бачив як ОСОБА_1 ударив ОСОБА_9 пляшкою по голові, після чого останній розвернувся і його почали бити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_9 ударів у відповідь не спричиняв. ОСОБА_10 забіг між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і почав відтягувати ОСОБА_1 за комір, але ОСОБА_2 вдарив його;
- потерпілого ОСОБА_14, який дав показання про те, що він бачив як ОСОБА_9 били ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Він підбіг і почав відтягувати їх, але ОСОБА_3 розвернувся і почав бити його. Згодом він побачив як засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 били ОСОБА_10, мінялись між собою та били. ОСОБА_3 вдарив його два рази та вибив 4 зуби. Дружини потерпілих ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_11 та дочка ОСОБА_9 - ОСОБА_18 також намагалися припинити конфлікт шляхом відтягування засуджених від потерпілих;
- свідка ОСОБА_19, який вказував, що у барі різко вимкнулася музика і увімкнулося світло, а ОСОБА_7 говорив до ОСОБА_1, щоб той перестав заходити за барну стійку і наливати собі випити. ОСОБА_9 підійшов і сказав, щоб засуджені не заважали, адже тут відпочивають діти. Після цього він бачив події після того, як ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_9 пляшкою по голові. Це було на вулиці перед входом в бар. ОСОБА_1 стояв вгорі, а ОСОБА_9 на нижній сходинці, після чого останнього почали бити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Далі підійшов його батько ОСОБА_10 і намагався відтягнути ОСОБА_1 від ОСОБА_9, але батька почали бити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Після того як він втратив свідомість вони продовжили бити ОСОБА_9 . Також він бачив як ОСОБА_9 спричиняв удари ОСОБА_5 ;
- свідка ОСОБА_16, яка повідомила суду, що на вулиці біля бару бачила конфлікт між ОСОБА_9 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;
- свідка ОСОБА_15, яка стверджувала, що засуджені, переміщаючись, били усіх потерпілих, а біля її чоловіка стояв ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . В ході бійки останній кидав вазона;
- свідка ОСОБА_11, яка зазначала, що бачила як ОСОБА_9 спускався по сходах, а ОСОБА_1 вдарив його пляшкою по голові, почалася штовханина і його почали бити. Вона підбігла до сходів і відштовхнула від ОСОБА_9 . ОСОБА_1, а потім оглянулася і побачила як ОСОБА_3 бив її чоловіка. ОСОБА_11 намагалася їх розтягнути, а далі побачила закривавленого ОСОБА_9 біля огорожі. Вона підбігла туди і відтягнула ОСОБА_1, просила його зупинитися. Біля потерпілого знаходилися ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а ОСОБА_1 вона тримала біля огорожі. Далі її забрав чоловік, а потім вона бачила як били ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . При цьому коли засуджених відтягували від ОСОБА_9, то вони переключалися на ОСОБА_10 ;
- свідка ОСОБА_18, яка пояснила, що коли почала виходити з бару, то на сходах побачила свого батька, в якого було закривавлене обличчя і його били ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Показання зазначених осіб, які були безпосередніми очевидцями події 22 травня 2016 року, є послідовними та логічними і узгоджуються між собою.
Колегія суддів звертає увагу, що про вчинення ОСОБА_1 саме хуліганських дій свідчить, зокрема незначний привід для конфлікту, а саме те, що ОСОБА_1 без дозволу зайшов за барну стійку, отримав зауваження від ОСОБА_8 та ОСОБА_7, однак, демонструючи свою незгоду із цим зауваженням, спеціально розбив склянку, нецензурно висловлювався в адресу ОСОБА_7 . Саме через ці дії засудженого ОСОБА_8 вимкнула музику, увімкнула світло та попросила всіх вийти на вулицю. Тобто дії ОСОБА_1 мали безпосередній вплив на роботу закладу.
Аргументи сторони захисту про те, що вказані події відбулися вже після того часу, до якого заклад мав працювати (тобто після 22 год), а тому конфлікт не порушив нормальної роботи закладу, колегія суддів відхиляє. Якщо грубе порушення громадського порядку, що супроводжувалося особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом і було вчинене з мотивів явної неповаги до суспільства було вчинене поза межами робочого часу закладу, однак заклад працював і в ньому були присутні відвідувачі, то такі діяння можуть кваліфікуватися як хуліганство. Формальне врахування часу завершення роботи закладу не може братися за основу під час кваліфікації дій як хуліганства. Склад цього кримінального правопорушення може мати місце й тоді, коли у закладі поза межами його робочого часу перебувають відвідувачі, а заклад продовжує здійснювати свою діяльність.
Поведінка ОСОБА_1 біля барної стійки була помічена відвідувачами закладу, в тому числі потерпілим ОСОБА_9, який зробив ОСОБА_1 зауваження. Вимушене вимкнення музики та увімкнення світла із вимогою вийти із закладу помітили всі відвідувачі закладу, оскільки таке прохання було до них адресоване. Причиною такого розвитку подій стали саме дії ОСОБА_1 . Тобто вже у цей момент конфлікт за участю ОСОБА_1 привернув увагу відвідувачів закладу.
Проте навіть після цього ОСОБА_1 не відреагував на зроблені йому зауваження, а навпаки продовжив агресивно поводитися, зокрема спричинив удар по голові потерпілому ОСОБА_9 . Цю обставину підтвердили потерпілий ОСОБА_10, свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_11 . Тобто дії засудженого вплинули на функціонування роботи закладу, а їх активна форма призвела до подальшого розвитку конфлікту, а саме - до переростання його у бійку.
До бійки були залучені й інші відвідувачі. Зокрема, тілесні ушкодження ОСОБА_9 спричиняли разом з ОСОБА_1 й інші засуджені - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Цей факт теж свідчить про те, що порушення громадського порядку було грубим, адже воно тривалий час не припинялося, призвело до залучення у конфлікт значної кількості осіб, а робота закладу не відновлювалася.
В ході конфлікту ОСОБА_10 та ОСОБА_11 намагалися припинити дії ОСОБА_1 та відтягували його від потерпілого ОСОБА_9, але той не реагував, а продовжував завдавати удари.
В кінці бійки ОСОБА_1 в порушення загальноприйнятних норм і правил поведінки кинув один квітковий вазон у ОСОБА_9, а іншим попав у ОСОБА_5 .
Колегія суддів вважає, що встановлені судами нижчих інстанцій обставини дозволяють зробити висновок, що у діях ОСОБА_1 є склад кримінально-караного хуліганства, адже вони грубо порушували громадський порядок, були поєднані із особливою зухвалістю, вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства. Такі висновки зумовлені тим, що дії засудженого мали безпосередній вплив на роботу закладу, вчинялися у присутності великої кількості відвідувачів закладу та привернули їх увагу, порушення громадського порядку мало тривалий характер, адже конфлікт розпочався у приміщенні бару і мав активне продовження вже на вулиці після виходу відвідувачів із закладу. Конфлікт прогресував саме через активні дії ОСОБА_1, адже кількість активних учасників, які були в нього залучені, зростала.
Даючи оцінку діям ОСОБА_1 як хуліганським, суди правильно звернули увагу і на показання останнього, який стверджував, що до цієї бійки неприязних стосунків між ним та потерпілим не було, вони не були знайомі між собою.
Відхилення показань свідка ОСОБА_12 судом першої інстанції є обґрунтованим, оскільки інші допитані свідки не вказали, що ОСОБА_9 першим спричинив удар ОСОБА_1 . Окрім цього, у своїх показаннях засуджений ОСОБА_3 вказував, що не бачив, щоб ОСОБА_9 бив когось всередині бару.
Окремо слід зазначити, що апеляційним судом було досліджено ці аргументи сторони захисту. Цей суд обґрунтовано вказав, що свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які були присутні під час початку конфлікту, не вказували про застосування фізичної сили ОСОБА_9 до ОСОБА_1 у приміщенні бару.
Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що конфлікт за участю ОСОБА_1 розпочався ще до того, як ОСОБА_9 до нього долучився. Окрім цього, саме дії ОСОБА_1 призвели до активного розвитку цього конфлікту і переростання його в бійку.
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про правильну правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 296 КК. Адже його дії грубо порушували громадський порядок, тобто ті правила поведінки, які є загальноприйнятими нормами поведінки у громадських місцях. Продовження роботи закладу поза межами робочого часу не є свідченням того, що цей заклад не є громадським місцем в розумінні ст. 296 КК, оскільки значна кількість людей, які перебували у ньому, свідчить про об`єктивну необхідність дотримання правил поведінки у цьому місці. Перебування у закладі серед великої кількості інших осіб вимагає шанобливого ставлення до прав кожного, хто там знаходиться, в тому числі й до права на повагу. Застосування ж фізичного насильства у даному випадку, що супроводжувалося спричиненням ОСОБА_1 разом з іншими засудженими ударів ОСОБА_9, в тому числі і два рази пляшкою по голові, відштовхування інших осіб, які намагалися припинити його дії, демонстративне кидання квіткових вазонів в кінці бійки свідчать у своїй сукупності про особливу зухвалість, яку проявив засуджений під час подій 22 травня 2016 року.
Щодо аргументів сторони захисту про відсутність середньої тяжкості тілесних ушкоджень на голові ОСОБА_9, то колегія суддів звертає увагу на таке.
Локалізація тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_9 детально описана у висновках експертів від 17 серпня 2016 року №188, від 22 червня 2016 року № 132. Сам ОСОБА_1, як на цьому акцентує сторона захисту, визнав свою винуватість у спричиненні середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . Локалізація цих тілесних ушкоджень жодним чином не зменшує суспільної небезпечності дій ОСОБА_1, а тому суди правильно не врахували цього аргументу сторони захисту у ході призначення покарання.
Аргументи захисту про незаконну відмову апеляційного суду у безпосередньому дослідженні доказів є неспроможними.
Відповідно до ч. З ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Наведена норма надає апеляційному суду право, а не наділяє обов`язком повторного дослідження обставин справи.
Як вбачається з журналу судового засідання суду апеляційної інстанції від 04 грудня 2019 року (а. с. 83-84, Т. 6) захисник Лисенко Я. О. просив цей суд повторно допитати свідків обвинувачення та потерпілих. Свою позицію обґрунтовував розбіжністю у показаннях названих осіб та свідка захисту ОСОБА_12 . В свою чергу, апеляційний суд встановив, що свідок захисту допитувався місцевим судом і його показанням надано відповідну оцінку у вироку.
За наслідками заявленого клопотання суд апеляційної інстанції відмовив у його задоволенні, оскільки захисником не було наведено підстав, які б відповідали положенням ст. 404 КПК.
З матеріалів даного провадження вбачається, що суд апеляційної інстанції не встановив неповноти судового розгляду чи будь-яких інших порушень дослідження доказів, а тому доводи захисника фактично зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду і є необґрунтованими.
Щодо тверджень захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_1, то колегія суддів зазначає таке.
Визначення розміру покарання у конкретному кримінальному провадженні є реалізацією принципу справедливості у частині індивідуалізації кримінальної відповідальності. Обираючи той чи інший вид та розмір покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, місцевим судом під час призначення покарання засудженому ОСОБА_1 було здійснено детальний аналіз та надано належну правову оцінку тяжкості кримінального правопорушення, його особі та іншим обставинам справи.
Так, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 вчинив злочин середньої тяжкості, вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем навчання характеризується позитивно, за місцем проживання - негативно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, був ініціатором конфлікту. Обставин, які б обтяжували чи пом`якшували його покарання встановлено не було.
Також місцевий суд звернув увагу на те, що свою вину ОСОБА_1 не визнав, у вчиненому не розкаявся, спричинені злочинами збитки не відшкодував.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі за ч. 1 ст. 122 КК на строк 2 роки, за ч. 3 ст. 296 КК на строк 3 роки, тобто в межах санкцій інкримінованих злочинів.
Для визначення остаточного покарання засудженому місцевий суд обрав найбільш сприятливий вид складання покарань за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачений ч. 1 ст. 70 КК, та шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Висновок щодо неможливості застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК в оскаржуваному вироку також вмотивовано.
Так, призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції із врахуванням характеру і способу вчинення злочинів, суспільної небезпеки скоєного, характеристики його особи, думки потерпілих та прокурора, способу та механізму спричинення тілесних ушкоджень, наслідків, які настали, дійшов висновку, що його виправлення і перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому призначив покарання у виді позбавлення волі.
Суд погоджується із цим висновком і констатує, що призначене ОСОБА_1 остаточне покарання, яке належить відбувати реально, є достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, в ході касаційної перевірки Судом не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_1, як про це стверджував захисник у своїй касаційній скарзі, а оскаржувані вирок та ухвала апеляційного суду є законними та обґрунтованими.
Керуючись статтями 433, 436-438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд