Постанова
13 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 2218/16375/2012
Провадження № 51-4355 ск 21
Суддя Верховного Суду Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Іваненко І.В., розглянувши касаційну скаргу захисника Колесник Н.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 02 червня 2021 року щодо нього,
встановив:
У касаційній скарзі захисник та засуджений ставлять питання про перегляд зазначених судових рішень у касаційному порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 387 КПК України 1960 року зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 цього Кодексу, зокрема вона повинна містити вказівки на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування, які мають бути конкретними та узгоджуватися з вимогами скарги.
Проте вказаних приписів кримінально-процесуального закону захисник та засуджений належним чином не виконали.
Згідно з ч.1 ст. 398 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є: 1) істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК України 1960 року); 2) неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК України 1960 року); 3) невідповідність призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК України 1960 року).
Отже, посилаючись на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, з урахуванням положень статей 370-372 цього Кодексу, які мають співвідноситися зі змістом оскаржуваного рішення та підставами його ухвалення.
Проте, захисником Колесник Н.Г. та засудженим ОСОБА_1 вказані вимоги процесуального закону не дотримано, оскільки вони оспорюють фактичні обставини справи та посилаються на неповноту та однобічність досудового слідства та судового розгляду справи, що відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року не можуть бути підставою для скасування або зміни вказаних судових рішень в касаційному порядку.
Крім того, у касаційній скарзі не конкретизовано допущених судом першої інстанції істотних порушень кримінально-процесуального закону, не наведено доводів на обґрунтування неправильного застосування кримінального закону з огляду на положення ст. ст. 370, 371 КПК України 1960 року.
Таким чином, зазначені вище порушення перешкоджають вирішенню питання про витребування кримінальної справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 388 КПК України 1960 року, справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог частини першої статті 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. Відмова у витребовуванні справи не перешкоджає витребовуванню справи при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійшла в межах строку, визначеного статтею 386 цього Кодексу, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребовуванні справи.
У зв`язку з цим справу може бути витребувано для її перевірки в касаційному порядку лише за умови усунення недоліків і повторного звернення до суду касаційної інстанції у межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, або протягом місяця з дня отримання засудженим цієї постанови.
Керуючись ст. ст. 383, 386, 387, 388, 398 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України 2012 року, суддя