Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 359/5473/20
провадження № 61-10761св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізотех",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізотех" на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2021 року у складі судді Борця Є. О. та постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2021 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізотех" (далі - ТОВ "Ізотех") про стягнення боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги.
Позовна заява мотивована тим, що 17 липня 2014 року вона уклала з ТОВ "Ізотех" договір про надання поворотної фінансової допомоги № 3, за яким ОСОБА_1 зобов`язалась надати відповідачу грошові кошти в межах суми 5 035 400,00 грн, а ТОВ "Ізотех" зобов`язалось повернути позивачу грошові кошти протягом трьох років.
На виконання вказаного договору ОСОБА_1 передала відповідачу грошові кошти в розмірі 5 035 395,20 грн.
В обумовлений строк ТОВ "Ізотех" грошові кошти позивачу не повернуло.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача борг за договором про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 5 035 395,20 грн.
Короткий зміст судового рішення першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ТОВ "Ізотех" на користь ОСОБА_1 борг за договором про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги № 3 від 17 липня 2014 року в розмірі 5 035 395,20 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами 17 липня 2014 року виникли боргові зобов`язання. ТОВ "Ізотех" позичило у ОСОБА_1 грошові кошти, борг не повернуло та не довело належними та допустимими доказами факт того, що воно не отримало грошові кошти від позивача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 01 червня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Ізотех" залишено без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2021 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що між сторонами було укладено договір поворотної фінансової допомоги, умови якого позичальник належним чином не виконав, що є підставою до стягнення з нього заборгованості. Позивач довела факт передачі грошових коштів ТОВ "Ізотех", матеріали справи не містять доказів виконання товариством боргових зобов`язань.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року ТОВ "Ізотех" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2021 року відкрито касаційне провадження.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що фактичні обставини справи встановлені судами на підставі неналежних, недопустимих та недостатніх доказів. Позивачем не було надано суду доказів звернення до відповідача з вимогою про повернення коштів. У матеріалах справи відсутні виписки з рахунку відповідача, які б підтверджували дату отримання коштів від позивача та їх суму. Посилання позивача на те, що вона передала, а відповідач отримав грошові кошти, є безпідставними. У матеріалах справи відсутній оригінал додаткової угоди від 23 серпня 2017 року № 2, укладеної між сторонами.
Відзив на касаційну скаргу позивач не подавав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 липня 2014 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ "Ізотех" договір про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги № 3, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язалась протягом трьох місяців надати відповідачу грошові кошти в межах суми 5 035 400,00 грн, а ТОВ "Ізотех" зобов`язалось повернути позивачу грошові кошти протягом трьох років (а.с. 5-6).
18 липня 2014 року ОСОБА_1 передала відповідачу грошові кошти в розмірі 3 468 570,20 грн, а 18 серпня 2014 року - грошові кошти в розмірі 1 566 825 грн. Це підтверджується копіями платіжних доручень № 1 від 18 липня 2014 року та від 18 серпня 2014 року № 180814/1 (а.с. 7). Загальний розмір грошових коштів, які ОСОБА_1 передала відповідачу, становить 5 035 395,20 грн.
23 серпня 2017 року ОСОБА_1 уклала з відповідачем додаткову угоду № 2 до договору про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги від 17 липня 2014 року № 3 (а.с. 61), за якою ТОВ "Ізотех" зобов`язалось повернути позивачу грошові кошти до 10 вересня 2017 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ТОВ "Ізотех" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.
За змістом підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.
Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, аналогічне правове регулювання. Окрім цього, необхідно врахувати, що у законодавстві не встановлюється будь-яких обмежень щодо кола осіб, які можуть бути сторонами договору позики. Тому позикодавцем та позичальником можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, як резиденти, так і нерезиденти. Чинним цивільним законодавством не передбачені обмеження також й щодо суми позики.
Таким чином, за своєю правовою природою між сторонами був укладений договір позики, а тому під час вирішення спору необхідно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частина перша статті 510 ЦК України визначає, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Разом із тим згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судами встановлено, що 17 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Ізотех" укладений договір про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги № 3, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язалась протягом трьох місяців надати відповідачу грошові кошти в межах суми 5 035 400,00 грн, ТОВ "Ізотех" зобов`язалось повернути позивачу грошові кошти протягом трьох років.
23 серпня 2017 року ОСОБА_1 уклала з відповідачем додаткову угоду № 2 до договору про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги від 17 липня 2014 року № 3 (а.с. 61), за якою ТОВ "Ізотех" зобов`язалось повернути позивачу грошові кошти до 10 вересня 2017 року.
В обумовлений строк ТОВ "Ізотех" грошові кошти позивачу не повернуло.
Відповідно до додаткової угоди № 2 сторони погодили, що у випадку, якщо до 10 вересня 2017 року позичальником не буде здійснено повернення фінансової допомоги або позикодавцем не буде надано письмову вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги, позичальник у будь-якому разі зобов`язаний негайно (з 10 вересня 2017 року) повернути всю суму отриманої поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги у порядку, передбаченому договором.
Доводи касаційної скарги про те, що позивачем не було надано суду доказів звернення до відповідача з вимогою про повернення коштів, є безпідставними.
Факт одержання вказаних грошових коштів ТОВ "Ізотех" підтверджується платіжними дорученнями від 18 липня 2014 року № 1 у розмірі 3 468 570,20 грн та від 18 серпня 2014 року у розмірі - 1 566 825,00 грн - загалом на суму 5 035 395,00 грн (а.с. 7).
Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що ТОВ "Ізотех" не отримувало від позивача грошові кошти в розмірі 5 035 395,20 грн є безпідставними та необґрунтованими і спростовуються зазначеними платіжними дорученнями.
Доводи касаційної скарги щодо відсутності оригіналу додаткової угоди від 23 серпня 2017 року № 2, укладеної між сторонами, також є необґрунтованими, оскільки наявність заборгованості встановлена судами попередніх інстанцій, строк повернення, передбачений договором, сплив відповідно до основної угоди між сторонами як від 17 липня 2014 року, так і відповідно до додаткової угоди від 23 серпня 2017 року.
Крім того, відповідно до рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року та постановою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року (а.с. 73-80), у справі № 359/9597/17 (провадження № 61-18499св19) за позовом ТОВ "Ізотех" до ОСОБА_1 про визнання недійсними договору про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги від 17 липня 2014 року № 3 та договору іпотеки від 23 серпня 2017 року встановлено, що ОСОБА_1 передала, а ТОВ "Ізотех" отримало грошові кошти в розмірі 5 035 395,00 грн 20 коп.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій, встановивши, що ТОВ "Ізотех" не виконало умови укладених із ОСОБА_1 договору про надання поворотної фінансової допомоги, кошти не повернуло, зробили правильний висновок, що боржник зобов`язаний сплатити позивачу суму боргу.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.