Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 760/27331/19
провадження № 61-5648св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач- Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача - адвокат Стеценко Юрій Володимирович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Стеценком Юрієм Володимировичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 19 березня 2014 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву з метою отримання банківських послуг, згідно з якою отримав кредит у розмірі 21 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Зазначало, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується його підписом у заяві.
При встановленні кредитного ліміту банк керувався пунктами 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких ОСОБА_1 при укладенні договору дав свою згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Посилалося на належне виконання ним своїх зобов`язань за договором та на невиконання ОСОБА_1 умов укладеного правочину, що спричинило виникнення у нього зазначеної заборгованості.
Ураховуючи наведене, АТ КБ "Приватбанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитом, яка станом на 29 серпня 2019 року складає 54 493,56 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 25 041,44 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту - 11 469,22 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн, нарахована пеня за прострочене зобов`язання - 14 173,93 грн, нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, штраф - 500,00 грн. (фіксована частина), штраф - 2 571,12 грн (процентна складова).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ "Приватбанк" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження укладення з відповідачем кредитного договору з визначенням умов надання кредиту та його погашення, погодження сторонами його істотних умов, видачі відповідачу грошових коштів, видачі картки відповідачу.
Додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено.
Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 700 грн.
Додаткове рішення районного суду мотивоване обґрунтованістю заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки ним до такої заяви долучено акт приймання-передачі наданих послуг і виконаних робіт від 10 серпня 2020 року, який містить детальний перелік наданих адвокатом Стеценко Ю. В. послуг, їх вартість та долучено квитанції на підтвердження здійснення оплати отриманих ним юридичних послуг.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року, з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року про виправлення описки, апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" залишено без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, отже, підстави для скасування рішення районного суду відсутні.
Додаткове рішення суду першої інстанції АТ КБ "Приватбанк" не оскаржував.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
З огляду на те, що ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції було подано пояснення, відзив на позовну заяву ним не подавався, при цьому в суді першої інстанції ним не було подано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікував понести у зв`язку з розглядом справи, апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Київського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що твердження суду апеляційної інстанції про неподання ним до суду першої інстанції орієнтовного розрахунку суми судових витрат є необґрунтованими, оскільки у матеріалах справи є його заява від 06 квітня 2020 року з посиланням на положення статті 134 ЦПК України з долученими копією договору про надання правничої допомоги та додаткової угоди до цього договору.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує те, що апеляційний суд неповно з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив та не надав правової оцінки наявним у справі доказам щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач очікував понести в зв`язку із розглядом справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2021 року АТ КБ "Приватбанк" подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що заперечує проти доводів ОСОБА_1, оскільки оскаржуване судове рішення є законним та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що на підставі частини другої статті 134 ЦПК України апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки відзив на позовну заяву ОСОБА_1 не подавався та не було подано орієнтовного розрахунку суми судових витрат, які він очікував понести у зв`язку з розглядом справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2021 року справу призначено до розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Стеценком Ю. В., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно із частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд вважав, що підстави для її задоволення відсутні, оскільки в суді першої інстанції ним не було подано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікував понести у зв`язку з розглядом справи.
Такі висновки суду апеляційної інстанції є неправильними з огляду на таке.
Згідно із частинами першою та другою статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Відповідно до частин першої-другої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Статтею 246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
На підтвердження надання правничої допомоги ОСОБА_1, адвокатом Стеценко Ю. В. 20 липня 2020 року було надано суду: оригінал договору про надання правової (правничої) допомоги від 04 квітня 2020 року, оригінал додаткової угоди до договору про надання правової (правничої) допомоги від 04 квітня 2020 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3313 від 24 квітня 2008 року, копію посвідчення адвоката, копію ордера серії КВ № 457450 від 30 червня 2020 року (а. с. 61-64) та акт приймання-передачі наданих послуг і виконаних робіт від 09 лютого 2021 року на суму 3 600 грн (а. с. 173).
При цьому у тексті додаткової угоди до договору про надання правової (правничої) допомоги від 04 квітня 2020 року визначено вартість послуг адвоката.
Ухвалюючи додаткове рішення від 25 вересня 2020 року про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, Солом`янський районний суд м. Києва, у тому числі, врахував наявну у матеріалах справи та подану повторно заяву від 06 квітня 2020 року про відкладення розгляду справи з посиланням на попередній розрахунок суми судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.
Колегія суддів вважає, що подані представником ОСОБА_1 - адвокатом Стеценком Ю. В. докази понесення витрат на правничу допомогу є достатніми для задоволення клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б спростовували надсилання представником ОСОБА_1 - адвокатом Стеценком Ю. В. на електронну адресу Солом`янського районного суду м. Києва процесуальних документів, зокрема заяви від 06 квітня 2020 року про відкладення розгляду справи з посиланням на попередній розрахунок суми судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.
Ураховуючи зазначені обставини та те, що нормами ЦПК України не передбачено обов`язку суду відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат у разі невчасного подання попереднього розрахунку суми судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, колегія суддів вважає, що підстави для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відсутні, тому дійшла висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Стеценком Ю. В., та ухвалення у справі нового судового рішення про стягнення з АТ "КБ "Приватбанк" витрат за надану правничу допомогу у розмірі 3 600 грн.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
Відповідно до частин першої - третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду