Постанова
Іменем України
10 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 206/6651/18
провадження № 61-3566св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство "Жилсервіс-5" Дніпровської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2019 року у складі судді Сухорукова А. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2020 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради (далі - Департамент), в якому просили визнати за ними право на приватизацію житлового приміщення - кімнат № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 в гуртожитку на АДРЕСА_1 за відсутності копії ордера про надання житлової площі, засвідченої балансоутримувачем гуртожитку.
На обґрунтування позову посилалися на те, що 12 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробетон" (далі - ТОВ "Дніпробетон") видало ОСОБА_1 ордер № 56 на право зайняття житлових кімнат № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, в гуртожитку на АДРЕСА_1 для проживання разом з ОСОБА_2
25 вересня 2018 року з метою реалізації права на приватизацію житлових приміщень вони звернулися до Департаменту із заявою про приватизацію цих житлових приміщень. До заяви вони додали всі необхідні документи, у тому числі нотаріально посвідчену копію ордера № 56, виданого 12 липня 2013 року ТОВ "Дніпробетон". Однак листом від 09 листопада 2018 року № 319-5432 їм повідомлено, що заява на приватизацію житлового приміщення у гуртожитку не може бути розглянута органом приватизації, оскільки вони не надали копію ордера на житлову площу, що підтверджує право користування цими житловими приміщеннями, засвідчену належним чином балансоутримувачем гуртожитку - Комунальним підприємством "Жилсервіс-5" Дніпровської міської ради(далі - КП "Жилсервіс-5").
Підставою відмови в наданні адміністративної послуги є оформлення документів неналежним чином. Відмова Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в розгляді їх заяви на приватизацію житлового приміщення у гуртожитку є незаконною, необґрунтованою, безпідставною і такою, що порушує їх право на приватизацію житлового приміщення, передбачене законодавством. Вони надали всі документи, необхідні для передання у власність громадян житлових приміщень (кімнат) у гуртожитку. Департамент безпідставно вважає нотаріально посвідчену копію ордера № 56 такою, що засвідчена неналежним чином, і що копія ордера має бути посвідчена тільки балансоутримувачем гуртожитку. Таке незаконне твердження відповідача порушує право позивачів на приватизацію житлового приміщення. У зв`язку із цим просили позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2019 року в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачам відмовлено в розгляді їх заяви у зв`язку з оформленням документів неналежним чином, а не в приватизації з підстав, що у них немає на це права. Отже, їх звернення до суду є передчасним, оскільки Департамент не приймав рішення про відмову позивачам у приватизації квартири з підстав, що позивачі не мають права на приватизацію, а лише відмовив у розгляді їх заяви - через неналежне подання документів.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості позову. Позивачі посилаються на те, що вони надали належним чином засвідчену копію ордера, проте суд не може погодитися з таким твердженням, оскільки надана фотокопія ордера від 12 липня 2013 року, посвідчена нотаріально 25 вересня 2018 року з оригіналу документа, проте КП "Жилсервіс-5" надало відповідь, що оригінал ордера не значиться.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2020 року ОСОБА_1 І ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на вказані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просили скасувати судові рішення та задовольнити позов.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що до заяви про приватизацію житлових приміщень вони надали нотаріально посвідчену копію ордера на вселення до гуртожитку, проте орган приватизації відмовив у надані адміністративної послуги з тих підстав, що копія ордера не посвідчена КП "Жилсервіс-5". Суди погодилися із висновками органу приватизації про те, що належним посвідченням копії ордера є його посвідчення балансоутримувачем гуртожитку, що перешкоджає їм у проведенні приватизації кімнат у гуртожитку.
Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" саме на органи місцевого самоврядування покладено обов`язок забезпечення мешканців гуртожитку ордерами на займані приміщення. Вони набули право на приватизацію житлових кімнат у гуртожитку, проте відповідач не визнає таке право.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 06 квітня 2011 року № 62/10 затверджено Положення про порядок передачі у власність громадян жилих приміщень (кімнат) у гуртожитках, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Дніпра. Пунктом 2.2. цього Положення передбачено, що громадянину необхідно подати до Центру надання адміністративних послуг у тому числі засвідчену належним чином копію ордера про надання житлової площі в гуртожитку. Позивачі не позбавлені можливості повторно звернутися із заявою про приватизацію житла, надавши необхідні документи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до фотокопії ордера № 56, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Чернишовим С. О. 25 вересня 2018 року, 12 липня 2013 року ТОВ "Дніпробетон" видало ОСОБА_1 ордер № 56 на житлову площу у гуртожитку, яким надано право на зайняття сім`єю - двом особам житлових кімнат у гуртожитку на АДРЕСА_1 кімнати НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 розміром відповідно 12,3 кв. м, 12,9 кв. м, 17,9 кв. м. Склад сім`ї: ОСОБА_1 - основний квартиронаймач, ОСОБА_2 - дочка.
Відповідно до довідки КП "Жилсервіс-5" Дніпровської міської ради від 25 вересня 2018 року № 2915 (витяг з домової книги про склад родини та реєстрацію) на АДРЕСА_1 у кімнатах № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 (гуртожиток) зареєстровані та мешкають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 зареєстрована у гуртожитку з 29 травня 1992 року, ОСОБА_2 - з 27 вересня 2004 року.
ОСОБА_1 із сім`єю перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті районної у місті ради.
26 вересня 2018 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися із заявою до органу приватизації, в якій просили оформити передання в приватну власність зазначених житлових приміщень. Позивачі долучили до заяви копію ордера про надання житлової площі в гуртожитку від 12 липня 2013 року № 56, посвідчену нотаріально.
09 листопада 2018 року Департамент повідомив ОСОБА_1, що її заява про приватизацію житлових приміщень у гуртожитку не може бути розглянута, оскільки до заяви не надано копії ордера на житлову площу, що підтверджує право користування житловими приміщеннями в гуртожитку, засвідченої належним чином балансоутримувачем гуртожитку - КП "Жилсервіс-5" Дніпровської міської ради. Підставою для відмови у наданні адміністративної послуги є оформлення документів неналежним чином (а.с. 27).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Як на підстави касаційного оскарження, заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною третій статті 9 ЖК Української РСР громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (далі - Закон) сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.
Згідно із статтею 2 Закону громадяни можуть реалізувати конституційне право на житло шляхом приватизації житла у гуртожитку.
Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Порядок приватизації майна встановлений Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженимнаказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, процедура приватизації має бути здійснена у чіткій відповідності з вимогами законодавства.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передача житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування.
У підпункті "а" пункту 7 частини першої статті 5 Закону зазначено, що приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється шляхом безоплатної їх передачі громадянам з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.
Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.
Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").
Статтею 4 Закону передбачено, що громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.
Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.
Згідно з пунктом 18 цьогож Положення громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; довідка про склад сім`ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.
Відповідно до частини першої статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Виходячи з положень зазначеної норми, підставою для звернення позивача з позовом до суду є порушені, невизнані або оспорювані його права, свободи чи законні інтереси будь-якою іншою особою.
З обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суди встановили, що відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні адміністративної послуги у зв`язку з ненаданням у повному обсязі необхідних документів, зокрема у зв`язку з ненаданням копії ордера на житлову площу, засвідченоїналежним чином балансоутримувачем гуртожитку - КП "Жилсервіс-5" Дніпровської міської ради.
Отже, право позивачів на приватизацію спірних приміщень у гуртожиткужодним чином не оспорюється, не порушується і не є невизнаним.
У цій частині доводи касаційної скарги безпідставні.
Фактично спір між сторонами виник у зв`язку з тим, що Департамент вважає належним посвідченням копії ордера її посвідчення балансоутримувачем гуртожитку.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них.
Позивачі подали до органу приватизації копію ордера на житлову площу в гуртожитку, засвідчену нотаріально, при цьому оригінал ордера знаходиться у позивачів.
Відмова Департаменту прийняти нотаріально посвідчену копію ордера на житлову площу в гуртожитку, зобов`язання Департамент прийняти заяву та розглянути питання про приватизацію кімнат відповідно до, передбачених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", не є предметом заявленого позову.
Позивачі просять визнати право на приватизацію, проте таке їх право не порушене, Департамент не приймав рішення щодо відмови позивачам у приватизації квартири з підстав, що позивачі не мають права на приватизацію, а лише відмовив у розгляді їх заяв, у зв`язку з чим Верховний Суд погоджується із висновками судів про відмову у позові.
Висновки судів, що нотаріальне посвідчення копії ордера на житлову площу в гуртожитку не є належним засвідченням його копії, виходять за межі заявленого позову, в якому дії Департаменту щодо неприйняття нотаріально посвідченої копії ордера не оскаржуються, однак не призвели до неправильного вирішення справи.
Доводи касаційної скарги, що суди помилково погодилися із висновками органу приватизації про те, що належним посвідченням копії ордера є його посвідчення балансоутримувачем гуртожитку, що перешкоджає їм у проведенні приватизації кімнат у гуртожитку, є обґрунтованими, проте не є підставою скасування оскаржуваних судових рішень з наведених у мотивувальній частині цієї постанови підстав.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, зводяться до власного тлумачення норм матеріального права та необхідності переоцінки доказів у справі, а встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.