Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 233/7715/19
провадження № 61-4450св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Варче",
третя особа - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 вересня 2020 року в складі судді Наумик О. О. та на постанову Донецького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року в складі колегії суддів Халаджи О. В., Азевича В. Б., Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ "Варче" про встановлення фактів нещасних випадків, пов`язаних з виробництвом.
Позов мотивував тим, що з 01 березня 2011 року перебував у трудових відносинах із відповідачем, з 21 листопада 2011 року був переведений на посаду начальника механічного цеха. У разі виникнення виробничої необхідності та у зв`язку з відсутністю токаря директор товариства направляв його працювати на токарному станку. Указував, що 19 грудня 2014 року під час робочої зміни при виконанні токарних робіт із ним стався нещасний випадок: його ліва рука потрапила в обертовий механізм токарного станку, в результаті чого він отримав багаточисельні переломи лівої кінцівки із втратою працездатності. Директор підприємства ОСОБА_2 доставив його до травмпункту лікувального закладу міста Костянтинівки та запропонував йому самостійно відшкодовувати шкоду щомісячно, якщо позивач погодиться на запис "побутова травма" у медичній документації. Вказував, що в той час знаходився у шоковому стані, тому погодився на запис про побутовий характер отриманої травми.
Зазначав, що 19 грудня 2014 року йому зроблено операцію, 20 лютого 2015 року виписано з лікарні, а 29 квітня 2015 року встановлено II групу інвалідності. Після встановлення інвалідності відповідач у порушення положень статті 170 КЗпП України не знайшов за можливе перевести його на більш легку роботу та 01 травня 2015 року звільнив його з роботи за "власним бажанням" відповідно до статті 39 КЗпП України.
Указував, що після звільнення продовжував неофіційно працювати на підприємстві відповідача. 02 березня 2016 року за вказівкою керівництва він виконував токарні роботи на станку, в результаті чого отримав повторну травму лівої руки. Директор товариства знову доставив його до травмпункту, 02 березня 2016 року позивача було госпіталізовано, а 03 березня 2016 року проведено операцію з ампутації лівої кінцівки. Як у 2014 році, так і цього разу позивач погодився на запис "побутова травма" в медичній документації в обмін на добровільне відшкодування завданої шкоди директором товариства.
Посилався на те, що 18 квітня 2017 року йому встановлено III групу інвалідності загального захворювання безстроково. Спершу директор ТОВ "Варче" щомісячно відшкодовував йому втрату працездатності, але в подальшому припинив здійснення виплат. 24 червня 2019 року він звернувся до директора з письмовою заявою про проведення розслідування нещасних випадків, на яку отримав відповідь про те, що на виробництві жодних нещасних випадків не траплялося. Зернувшись до головного управління Держпраці в Донецькій області зі скаргою на відмову роботодавця у проведенні розслідування нещасного випадку на виробництві, отримав відповідь про сплив строку давності для проведення такого розслідування.
Незважаючи на наявні записи в медичній документації, позивач указував, що особливості отриманих ним травм виключають їх побутовий характер, а тому просив суд встановити факти нещасних випадків, пов`язаних із виробництвом, які сталися з позивачем на підприємстві ТОВ "Варче" 19 грудня 2014 року о 13 годині 30 хвилин та 02 березня 2016 року о 12 годині 30 хвилин.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суди виходили з недоведеності того факту, що травми, отримані позивачем 19 грудня 2014 року та 02 березня 2016 року, пов`язані з його роботою на підприємстві відповідача. Суди прийняли до уваги, що всі надані позивачем докази на доведення обставин нещасних випадків містять посилання на побутовий характер отриманих ним травм; будь-які нещасні випадки на виробництві в зазначений позивачем період на ТОВ "Варче" не зафіксовані. Сама по собі відсутність токарного станку у належному позивачу гаражі, як і проживання позивача у квартирі багатоквартирного будинку, не виключає можливість отримання травм у побуті і не є безумовним доказом того, що травми отримані на виробництві. Суди також урахували, що на момент отримання позивачем травми 02 березня 2016 року він не перебував у трудових відносинах з відповідачем.
Аргументи учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди обмежилися посиланням на зафіксований у медичній документації побутовий характер отриманих позивачем травм та не встановили, за яких саме обставин такі травми були отримані. Посилається на те, що суди надали перевагу доказам, наданим відповідачем, не надавши належної оцінки поданим позивачем документам, зокрема, консультативному висновку спеціаліста від 22 квітня 2016 року, в якому зазначено що травма отримана позивачем при роботі з токарним станком, що, на думку позивача, свідчить про її виробничий характер. Указує, що показання свідків, враховані судом першої інстанції, є недопустимими доказами, оскільки всі свідки перебувають у безпосередній залежності від відповідача як його працівники. Зазначає, що суди не звернули уваги на те, що травма 19 грудня 2014 року отримана ним о 13 год. 30 хв., тобто в момент перебування позивача на роботі. При цьому акт про відсутність працівника на робочому місці відповідач не склав.
У червні 2021 року від ТОВ "Варче" та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких відповідач та третя особа просять скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін. Відповідач посилається на те, що суди повно та всебічно встановили фактичні обставини справи й зробили правильний висновок про побутовий характер травм позивача. Третя особа посилається на те, що визначення характеру нещасного випадку належить до виключної компетенції уповноваженої комісії з розслідування нещасного випадку. Зазначає також, що сам по собі факт перебування працівника на роботі в момент нещасного випадку не свідчить про те, що він пов`язаний з виробництвом.
У червні 2021 року позивач подав відповіді на відзиви відповідача та третьої особи, в яких зазначив, що обставини, викладені у відзивах, не спростовують доводи касаційної скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 17 травня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах та встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів; не дослідження судами зібраних в справі доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 з 01 березня 2011 року по 01 травня 2015 року перебував у трудових відносинах з ТОВ "Варче".
За повідомленням КНП "Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Костянтинівської міської ради" за №01/14/2192 від 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 19 грудня 2014 року о 14:05 звернувся до травмпункту травматологічного відділення (час травмування - 19 грудня 2014 року о 13:30), зі слів постраждалого травма - побутова. 02 березня 2016 року о 13:15 ОСОБА_1 звернувся до травмпункту травматологічного відділення КНП "БЛІЛ КМР" (час травмування - 02 березня 2016 року о 12:30), зі слів постраждалого травма - побутова.
Звернення ОСОБА_1 як 19 грудня 2014 року, так і 02 березня 2016 року зафіксовані в журналі нещасних випадків невиробничого характеру по травмпункту відділення КУ "ЛПУ МЛ №5" м. Костянтинівки.
З виписки з медичної карти стаціонарного хворого вбачається, що з 02 березня 2016 року по 19 квітня 2016 року ОСОБА_1 перебував у травматологічному відділенні КУ "ЛПУ міська лікарня №5" м. Костянтинівки. Виписка містить посилання на те, що під наглядом травматолога ОСОБА_1 знаходиться з 19 грудня 2014 року, коли після побутової травми (ліва рука потрапила у станок) звернувся до травмпункту КУ "ЛПУ МЛ №5" м. Костянтинівки. З 19 грудня 2014 року по 20 лютого 2015 року знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КУ "ЛПУ МЛ №5" м. Костянтинівки з діагнозом: важка множинна травма верхньої кінцівки; здавлення і великі рвані рани лівого передпліччя і плеча; відкритий вивих лівого передпліччя, відкритий перелом внутрішнього виростка лівого плеча зі зміщенням, закритий уламковий перелом с/3 лівого плеча зі зміщенням, закритий гвинтоподібний перелом н/3 ліктьової кістки лівого передпліччя зі зміщенням, некроз кожних лоскотів лівого передпліччя; посттравматична невропатія лівого ліктьового нерва. 19 грудня 2014 року зроблені операції: ПХО, репозиція вивиху лівого передпліччя, ЧКО АВФ стержневого типу. 02 березня 2016 року - повторна побутова травма (ліву руку затягнуло у рухомий механізм); встановлений діагноз: відкрита рефрактура с/3 лівої плечової кістки; закритий перелом хірургічної шийки лівої плечової кістки; велика рвана рана с/3 - н/3 лівого плеча з ураженням лівої плечової артерії на рівні с/3; травматичний шок. 02 березня 2016 року та 03 березня 2016 року ОСОБА_1 прооперовано: 1) ПХО ран лівого плеча; 3) пластика лівої плечової артерії аутовенозним трансплантатом; 5) ампутація лівого плеча на рівні с/3.
Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ №453363 ОСОБА_1, оглянутому вперше 29 квітня 2015 року, встановлена ІІ група інвалідності за загальним захворюванням на строк до 01 травня 2016 року. При повторному огляді 18 квітня 2017 року встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням безстроково.
24 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ "Варче" ОСОБА_2 із заявою про організацію розслідування нещасного випадку, що стався з ним 19 грудня 2014 року, на яку отримав відповідь про те, що на підприємстві ТОВ "Варче" у 2014 році нещасні випадки не відбувалися.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5) вбачається, що протягом всього 2014 року позивачу нараховувалась заробітна плата. За 2015 рік нарахування здійснювались з січня по квітень. За 2016 рік відомості відсутні.