Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 203/7870/14
провадження № 61-208св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач за первісним позовом - П`ята Дніпровська державна нотаріальна контора,
третя особа за первісним позовом - ОСОБА_2,
третя особа за зустрічним позовом - Національний банк України,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 липня 2018 року в складі судді Казака С. Ю. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року в складі колегії суддів Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк", П`ятої Дніпровськоїдержавної нотаріальної контори про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення коштів за договором банківського вкладу.
Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина на частину домоволодіння та грошові кошти за договором про поточний депозитний вклад. Вказувала, що 02 квітня 1993 року її мати уклала з комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є відповідач, договір про поточний депозитний вклад, за умовами якого у той же день внесла на депозит 50 000 крб, ще 40 000 крб внесла 27 липня 1993 року. При цьому ОСОБА_3 здійснила заповідальне розпорядження на ім`я позивачки, за яким заповіла їй 100 % вкладу.
Зазначала, що на момент конвертації вкладів 02 вересня 1996 року на належному матері рахунку мало б знаходитися 28,73 грн, які її мати не витребувала, рахунок не закривала. Будь-які зміни до договору не вносились, його пролонгація відбувалась автоматично. Вказувала, що неодноразово зверталась до банку з вимогою повідомити про грошові кошти на успадкованому нею рахунку, але отримувала відповіді, з яких неможливо було встановити правовідносини, які склалися між банком та покійною матір`ю, які, зокрема, містили неправдиві відомості про закриття рахунку 31 січня 2013 року. Прийнявши спадщину, позивачка звернулася до нотаріуса щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, однак нотаріус видав їй свідоцтво про право на спадщину лише на її частину, а саме: частину домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що нотаріус неналежним чином виконала свої обов`язки в частині видачі свідоцтва про право власності на вклад у порядку спадкування або надання письмової відповіді про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а також на те, що банк порушив її права як спадкоємця вкладника, ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд визнати неправомірною бездіяльність державного нотаріуса п`ятої Дніпровської державної нотаріальної контори в частині неналежного здійснення нотаріальних дій при оформленні спадщини та стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" кошти в сумі 5 141 567,55 грн, що включає в себе суму вкладу та нараховані за ним відсотки, які позивачка успадкувала.
У серпні 2017 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення нікчемності договору банківського вкладу та заповідального розпорядження.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що особою, від імені якої укладено договір банківського вкладу від 02 квітня 1993 року, вказано голову правління банку ОСОБА_4, проте вчинений на договорі підпис від імені ОСОБА_4 відрізняється від справжнього підпису вказаної особи. Крім того, на копії договору, яка міститься у матеріалах справи, відсутня печатка банківської установи, а тому форма договору не відповідає вимогам ЦК України та нормативним актам НБУ. Банк також указував, що позивачка не надала доказів, що підтверджують внесення коштів на депозит.
Ураховуючи викладене, ПАТ КБ "Приватбанк" просило суд встановити нікчемність договору про поточний депозитний вклад № 1005711326, укладеного 02 квітня 1993 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3, а також нікчемність заповідального розпорядження від 02 квітня 1993 року, здійсненого ОСОБА_3 за вказаним договором.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2015 року до участі у справі як третю особу залучено спадкоємицю ОСОБА_3 за заповітом - ОСОБА_2 .
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Суди виходили з того, що позивачка не зверталася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на банківський вклад та нараховані за ним відсотки після смерті матері, у зв`язку з чим у нотаріуса були відсутні підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину в частині вкладу, а тому позовні вимоги у частині визнання неправомірною бездіяльності державного нотаріуса є безпідставними. З урахуванням викладеного суд першої інстанції вважав передчасними і позовні вимоги про стягнення з банку коштів за договором банківського вкладу. Суд також дійшов висновку про те, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту, оскільки свідоцтво про право на спадщину (вклад) позивачка не отримала, а вимог про визнання права власності у порядку спадкування на вклад не заявляла. Крім того, суди прийняли до уваги, що спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 є її онука ОСОБА_2, яка не була залучена співвідповідачем у справі, та яка має право на спадкування вказаного вкладу. З урахуванням того, що ОСОБА_1 просила стягнути з банку на її користь 100 % вкладу та нарахованих відсотків, суди вважали, що такі обставини свідчать про неналежний склад співвідповідачів та наявність спору між спадкоємцями померлої ОСОБА_3 щодо розміру часток у спадщині.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди виходили з того, що оспорюваний договір укладено в письмовій формі, сторони договору досягли всіх істотних умов, а тому відсутні підстави для визнання договору нікчемним. Висновок судової експертизи про те, що підпис, виконаний від імені голови правління банку ОСОБА_4, виконаний іншою особою, суди до уваги не прийняли, оскільки своїми наступними діями банк фактично схвалив відповідну угоду, про що свідчить відкриття банком рахунку, прийняття коштів від вкладника та подальше виконання договору, що підтверджується розрахунковими квитанціями. Також суди врахували, що з моменту складення та посвідчення 24 травня 2007 року заповіту заповідальне розпорядження в силу частини третьої статті 1228 ЦК України скасовано, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання його нікчемним.
Постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року касаційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" залишено без задоволення, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення з банку коштів скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2018 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року в іншій частині залишено без змін.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що позивачка має право на обов`язкову частку у спадщині та вважається такою, що прийняла спадщину в порядку частин третьої-четвертої статті 1268 ЦК України. При цьому апеляційний суд не перевірив доводи позивачки про те, що вона зверталася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину саме на депозитний вклад, а нотаріус, здійснивши дії, спрямовані на встановлення наявності грошових коштів на рахунках в АТ КБ "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_3, на таке звернення позивачки не відреагував.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року апеляційні скарги залишено без задоволення, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2018 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення коштів залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про передчасний характер пред`явлених позовних вимог (до отримання свідоцтва про право на спадщину на банківський вклад); про обрання ОСОБА_1 неналежного способу захисту, оскільки вимога про визнання права власності на вклад у порядку спадкування позивачкою не пред`явлена; про неналежний склад співвідповідачів з урахуванням наявності інших спадкоємців ОСОБА_3 .
Аргументи учасників справи
27 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просила їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог до банку про стягнення коштів як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким позов у вказаній частині задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував мотиви та висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року, якою справу, що переглядається, направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Зазначає, що, звертаючись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, позивачка просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на все майно, що увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_3, повідомивши при цьому нотаріуса про наявність банківського вкладу в АТ КБ "ПриватБанк". Вказує, що оскільки вона прийняла спадщину після смерті матері та має право на обов`язкову частку в спадщині, суди безпідставно відмовили у стягненні коштів з банку. Зазначає, що суди дійшли помилкового висновку про неналежний склад співвідповідачів, оскільки ОСОБА_2 як спадкоємець за заповітом не претендує на банківський вклад, а тому спір між спадкоємцями відсутній.
У березні 2020 року до Верховного Суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просив залишити скаргу без задоволення, рішення судів у оскарженій частині - без змін. Банк посилався на те, що суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для стягнення коштів за договором банківського вкладу. Зазначає також, що розрахунок суми вкладу та нарахованих відсотків вчинений позивачкою без урахування договірних умов та нормативно-правових актів НБУ.
Аналіз доводів та вимог касаційної скарги з урахуванням змісту постанови Верховного Суду від 24 липня 2019 свідчить, що судові рішення оскаржуються позивачкою в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення коштів за договором банківського вкладу. В іншій частині судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються та Верховним Судом не переглядаються.