Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 759/9286/18
провадження № 61-3723св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Київська гімназія № 154,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року у складі головуючого судді Петренко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Немудрої Ю. П.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Київської гімназії № 154 про скасування наказів про догани, наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначала, що вона має безперервний педагогічний стаж 23 роки. На посаді вчителя початкових класів Київської гімназії № 154 працює
з 2016 року.
17 травня 2018 року отримала наказ № 59-к про звільнення з посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, нібито, у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин трудових обов`язків.
Причини звільнення, наведені в наказі № 59-к не відповідають дійсним обставинам справи. Звільнення є незаконним і обґрунтовується неправомірними наказами про дисциплінарні стягнення, котрих не існувало.
У відповідності до частини третьої статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення відповідач повинен був врахувати те, що позивач працювала бездоганно, не мала жодного обґрунтованого стягнення, а натомість були лише переслідування її відповідачем.
Після звільнення позивач та члени її сім`ї перебувають в стресовому стані, практично без засобів для існування. На численні усні та письмові звернення, директор Київської гімназії № 154 не надала документів, що підтверджували
б або спростовували існування догани.
Виходячи з викладеного та з урахуванням уточнень позовних вимог просила суд скасувати накази про догани від 20 грудня 2017 року № 259 та від 07 травня 2018 року № 100, скасувати наказ про звільнення від 17 травня 2018 року
№ 59-к, поновити її на посаді вчителя початкових класів Київської гімназії № 154 Святошинського району м. Києва, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.
Короткий зміст оскаржених рішень
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2020року, відмовлено у задоволенні позову.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства 20 грудня 2017 року та 07 травня 2018 року накладено на позивача дисциплінарні стягнення у вигляді догани за систематичне порушення трудової дисципліни та неналежне виконання посадових обов`язків, що підтверджується наданими суду доказами та не спростовано позивачем. Враховуючи це, звільнення позивача із займаної посади за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.
Суд першої інстанції також вказав, що оспорюваний наказ № 259 прийнято 20 грудня 2017 року, позивач з ним ознайомлена, проте відповідно до штемпеля на конверті позивач надіслала до суду позовну заяву 10 червня 2018 року, тобто з пропуском установленого законом строку. Накази № 100 від 07 травня 2018 року та № 59-к від 17 травня 2018 року позивач оскаржила у строк, передбачений законодавством.
Аргументи учасників справи
У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суддів.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили неправильне застосування статті 7 Конвенції Міжнародної Організації Праці (МОП) №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року (чинна для України з 16 травня 1995 року); статей 40, 43, 43-1 КЗпПУкраїни.
Суди не з`ясували обставину надання відповідачем позивачу можливості захищатися проти висунутих звинувачень, зокрема у скаргах, а також щодо нібито її неетичної поведінки; не встановили, коли ці дії було виконано відповідачем, чи фактично отримано позивачем від відповідача будь-які вимоги чи звернення, за якими мали бути дії позивача на свій захист; не встановили, що позивач відмовилася від надання пояснень чи відповідних доказів; не звернули увагу на те, що акти про відмову позивача від ознайомлення з наказами про догани позивачем не підписані, такі акти складені пізніше ніж було винесено догану. Відтак необґрунтованим є висновок про ознайомлення позивача із наказами про догану на дату їх винесення і про те, що позивач не оскаржила
у встановленому порядку накази про догани.
Суди з незрозумілих причин не застосували приписи статей 43, 43-1 КЗпПУкраїни, не звернули жодної уваги на відсутність подання до адміністрації гімназії від профспілкового комітету та не звернули уваги на відсутність згоди профспілкового комітету на звільнення позивача, доказів сповіщення позивача про засідання профспілкового комітету, письмової заяви позивача про розгляд подання щодо неї за її відсутності та відсутність будь-яких протоколів засідань профспілкового комітету. В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач не є членом первинної профспілкової організації гімназії №154. Розірвання трудового договору з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 та 43-1 КЗпПУкраїни. Наявність випадків,
у яких допускається звільнення за ініціативою роботодавця без дотримання зазначених вимог, при розгляді цієї справи судами встановлено не було, що призвело до прийняття судами рішень на підставі неправильного застосування норм матеріального права.
Судами попередніх інстанцій не враховано, що в жодному із наказів про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності не зазначено, в чому саме полягають допущені позивачкою неетична поведінка та відступи від вимог до якісної роботи вчителя. Суди встановили вказану обставину, що має суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів, а саме на підставі показів свідка ОСОБА_2, яка є директором гімназії та особисто зацікавлена в тому, щоб підтвердити претензії до роботи позивача, при цьому яка особисто не бачила всі ті численні факти порушень з боку позивача, які нею зазначені у показах. При цьому суди не зазначили належних та допустимих доказів, які були досліджені судами, та на підставі яких було встановлено, в чому конкретно полягали допущені позивачем порушення у педагогічній діяльності,
в якій формі дій чи бездіяльності, які саме вияви неетичної поведінки, в чому полягало приниження дітей та яких конкретно дітей, коли та за яких обставин це відбувалося.
З незрозумілих причин при перегляді рішення Святошинського районного суду м. Києва апеляційний суд не звернув жодної уваги на зазначені порушення норм процесуального та матеріального права.
Правова позиція скаржника відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 січня 2020 року, якою Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2018 року у справі № 521/12061/17, а також відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним
у постанові від 6 березня 2018 року у справі № 761/33305/15-ц.
У квітні 2020 року Київська гімназія № 154 подала відзив на касаційну скаргу,
в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що вони є законними та обґрунтованими.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 761/33305/15-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 521/12061/17).
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Суди встановили, що наказом № 259 від 20 грудня 2017 року директора ОСОБА_2 до вчителя початкових класів, класного керівника 2-А класу ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани (т. 1
а. с. 76-77).
Підставою для застосування догани було те, що позивач виявляє неетичну поведінку, порушує педагогічну етику, порушує посадову інструкцію вчителя, Правила внутрішнього розпорядку для працівників Київської гімназії № 154.
Відповідно до Акта № 5 позивач відмовилась поставити підпис про ознайомлення з наказом "Про підсумки розслідування факту вчинення дисциплінарного порушення вчителем ОСОБА_1" № 259 від 20 грудня 2017 року (т. 2 а. с. 91).
Відповідно до наказу № 100 від 07 травня 2018 року до позивача повторно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани (т. 1 а. с. 111-112).
Актом № 19 від 07 травня 2018 року засвідчено факт порушення вчителем початкових класів ОСОБА_1 морально-етичних норм у ставленні до неповнолітнього учня 2-А класу ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 132).
З наказом № 100 від 07 травня 2018 року позивач була ознайомлена про що зазначила в самому наказі.
Відповідно до пунктів 3.8, 3.27 посадової інструкції вчителя Київської гімназії
№ 154 вчитель створює умови для дотримання законних прав і свобод учнів; вчитель дотримується етичних норм поведінки в гімназії, побуті, громадських місцях, які відповідають соціальному статусу вчителя.
3гідно довідки від 16 травня 2018 року про результати розслідування фактів дисциплінарних порушень вчителем початкових класів ОСОБА_1 на підставі ряду документів, зокрема: скарги батьків учнів 2-А класу, комісія по розслідуванню звернулась з пропозицією до директора про застосування дисциплінарного стягнення до вчителя початкових класів ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства (т. 1 а. с. 130-131).
17 травня 2018 року наказом № 59-к звільнено вчителя початкових класів ОСОБА_1 у зв`язку із систематичним невиконанням нею без поважних причин трудових обов`язків на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України (т. 1 а. с. 96-97).
Підставами для винесення доган позивачу стали численні скарги батьків 2-А класу; порушення у педагогічній діяльності, що підтверджується доповідною запискою щодо діяльності класного керівника 2-А класу; виявлення неетичної поведінки; порушення приписів посадової інструкції вчителя; правил внутрішнього розпорядку гімназії та порушення трудової дисципліни.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Тобто при звільненні працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України слід враховувати, що на працівника покладаються обов`язки, які складають зміст його трудової функції, а також обов`язок дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, який встановлено законодавством та локальними актами.
Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання
з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.
У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника.
Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок,
і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2018 року у справі
№ 761/33305/15-ц, зроблено висновок, що "при звільненні за пунктом третім частини першої статті 40 КЗпП України потрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення; чи можна вважати його вчинення систематичним невиконання працівником без поважних причин обов`язків".
Відповідно до частин першої та сьомої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
з підстав, передбачених пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2020 року у справі № 521/12061/17, вказано, що "розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України. Установивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі".
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).
За змістом пункту 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК Україниу мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним
з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними
у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.
Аналіз матеріалів свідчить, що позивач посилалася на частину першу статті 149 КЗпП України та зазначила про ненадання нею пояснень. Проте суди не перевірили зазначених доводів та не встановили, чи відбирав власник від позивача письмові пояснення щодо порушень, що стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, чи враховував при прийнятті рішення про звільнення позивача з роботи.
Відповідно до протоколу № 15/19 спільного засідання адміністрації, профспілкового комітету та представників педагогічного колективу Київської гімназії № 154 від 13 грудня 2017 року слухали представника профспілкового комітету гімназії Орловську Л. В. про захист працівників трудового колективу та надання адміністрації (за потреби) звільнення працівника у разі виявленої невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі (т. 2 а. с. 82). Позивача звільнено наказом від 17 травня 2018 року. Проте суди не з?ясували дотримання відповідачем вимог статей 43, 43-1 КЗпП України щодо звільнення працівника власником або уповноваженим ним органом за попередньою згодою виборного профспілкового органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Суди вказали, що підставами для винесення доган позивачу та її звільнення стали неналежне виконання посадових обов`язків, виявлення неетичної поведінки та порушення: у педагогічній діяльності позивача; етичної поведінки; приписів посадової інструкції вчителя; порушення правил внутрішнього розпорядку гімназії; порушення трудової дисципліни. Разом з цим суди не перевірили доводів сторін та не визначили, які конкретно порушення та яких норм і правил (посадової інструкції вчителя, правил внутрішнього розпорядку, педагогічної етики тощо) стали підставою винесення кожного з оспорюваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Суд першої інстанції як на додаткову підставу для відмови у задоволенні вимоги про визнання незаконним і скасування наказу № 259 від 20 грудня 2017 року послалися на пропуск позивачкою строку на звернення до суду з позовом та не врахував, що відмова у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строків, передбачених статтею 233 КЗпП України, можлива лише у разі встановлення судом обґрунтованості позовних вимог.
Натомість апеляційний суд вказав, що з наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 20 грудня 2017 року та від 07 травня
2018 року позивач була ознайомлена, але у строки, передбачені законом їх не оскаржувала, ці накази незаконними в установленому порядку не визнані та
є чинними, що підтверджує факт систематичного порушення працівником трудових обов`язків, тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність правових підстав для звільнення позивача на підставі пункту
3 частини першої статті 40 КЗпП України. Між тим вимоги про скасування зазначених наказів є предметом спору у цій справі.
За таких обставин суди зробили передчасний висновок, що звільнення позивача із займаної посади за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.