Постанова
Іменем України
08 вересня 2021року
м. Київ
справа № 394/518/19
провадження № 61-136св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вись",
відповідачі - ОСОБА_1, Приватне сільськогосподарське підприємство "Арсенал",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження) касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вись" на постанову Кропивницькогоапеляційного суду від 27 листопада 2019 року в складі колегії суддів Чельник О. І., Дуковського О. Л., Письменного О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вись" (далі - ТОВ "Вись") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Приватного сільськогосподарського підприємства "Арсенал" (далі - ПСП "Арсенал") та просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н, укладений 25 січня 2019 року між ПСП "Арсенал" та ОСОБА_1, зареєстрований 10 квітня 2019 року державним реєстратором Новоархангельської районної державної адміністрації Мельником С. В. на підставі рішення про державну реєстрацію № 46462418.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 травня 2015 року між ТОВ "Вись" та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 13, 5460 га, розташованої на території Скалівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, строком на 10 років. Договір був зареєстрований 12 травня 2015 року.
Відповідно до пункту 12.6 вказаного договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
З Державного реєстру речових прав товариству стало відомо, що в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3523686000:02:000:0325 було сформовано нові земельні ділянки: з кадастровим номером 3523686000:02:000:0618, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, та з кадастровим номером 3523686000:02:000:0617, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3, які є спадкоємцями майна ОСОБА_2 .
Вказувало, що в порушення зобов`язань діючого договору 25 січня 2019 року між відповідачами було укладено договір оренди землі № б/н. Посилалося на те, що вказаний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки зареєстрований до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі, укладеного між ним та ОСОБА_2, спірна земельна ділянка на момент укладення договору з ПСП "Арсенал" знаходилася в законному користуванні ТОВ "Вись", договір оренди, укладений між позивачем та відповідачем, розірваний у встановленому порядку не був та є чинним.
Відтак, одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну й ту ж земельну ділянку суперечить вимогам чинного законодавства, спрямованого на забезпечення, визнання та захист державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення його прав, як орендаря.
Зазначало, що при державній реєстрації оспорюваного договору оренди землі державний реєстратор повною мірою не перевірив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також наявність відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, не впевнився у відсутності державної реєстрації договору оренди на спірну земельну ділянку в органі, до компетенції якого раніше належали відповідні функції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2019 року позов ТОВ "Вись" задоволено.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки без номеру, укладений 25 січня 2019 року між ПСП "Арсенал" та ОСОБА_1, зареєстрований державним реєстратором Новоархангельської районної державної адміністрації Мельником С. В. на підставі рішення про державну реєстрацію № 46462418.
Вирішено питання стосовно розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір оренди землі не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки зареєстрований до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі, укладеного між позивачем та ОСОБА_2, спірна земельна ділянка на момент укладення договору з ПСП "Арселан" знаходилася в законному користуванні ТОВ "Вись" та договір оренди укладений між останніми на час вступу в спадкові права та на даний час є чинним.
ОСОБА_1 при самостійному укладанні договору оренди успадкованої земельної ділянки діяла не в межах та не в спосіб, визначений законом, знехтувала правами позивача щодо користування земельною ділянкою, яка перебуває та перебувала в оренді, на власний розсуд та з власних спонукань, не беручи до уваги попереднє волевиявлення спадкодавця на передачу на обумовлений строк, схвалила правочин з іншою юридичною особою.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницькогоапеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційні скарги ПСП "Арсенал" та ОСОБА_1 задоволено, рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2019 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Вись" відмовлено. Вирішено питання стосовно розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ "Вись" є правонаступником СВК "Вись", а тому позивачем не було доведено що саме його право було порушено, як стороною оспорюваного договору оренди від 03 травня 2015 року, оскільки в реєстрі значиться, що договір укладено та зареєстровано між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем СВК "Вись".
Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначив, що право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер № 352368600002:000:0325 внаслідок формування двох окремих земельних ділянок припинилося, а вказана земельна ділянка після її поділу припинила бути об`єктом цивільних прав. Проте, суд першої інстанції на це уваги не звернув, внаслідок чого необґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для застосування при врегулюванні спірних правовідносин положення статті 215 ЦК України та ухвалення рішення про задоволення позовних вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2019 року ТОВ "Вись" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року й залишити в силі рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційними скаргами, поданими з пропуском строку на апеляційне оскарження та без клопотання про поновлення такого строку, чим грубо порушив норми процесуального права.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ "Вись" є правонаступником СВК "Вись" не відповідають дійсності, оскільки до позовної заяви була долучена виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якої убачається, що код ЄДРПОУ позивача аналогічний зазначеному в договорі оренди коду ЄДРПОУ СВК "Вись". Суд першої інстанції пересвідчився у правонаступництві ТОВ "Вись", здійснивши відповідний запит у Міністерство юстиції України, і такі дії суду не є збиранням доказів щодо предмета спору, а тому не свідчать про порушення ним норм процесуального права. До того ж у відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 визнавала, що позивач є правонаступником СВК "Вись".
Окрім цього посилається на те, що в судовому засіданні, 12 листопада 2019 року, апеляційний суд зобов`язав ТОВ "Вись" надати докази правонаступництва. 21 листопада 2019 року позивач подав до суду апеляційної інстанції клопотання, до якого був долучений статут товариства, проте апеляційний суд цим доказам жодної оцінки не надав.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали з Новоархангельського районного суду Кіровоградської області.
04 лютого 2020 року справа № 394/518/19 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.