Постанова
Іменем України
08 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 383/808/19
провадження № 61-13116св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 06 липня 2021 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Дуковського О. Л.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позов мотивований тим, що з 12 травня 2006 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку та земельної ділянки на якій він розміщений. В цьому будинку проживає позивач з своїми дітьми. Крім того, відповідач час від часу також проживав у цьому будинку, з згоди позивача в цьому житлі було зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 . Однак, відповідач не є членом сім`ї позивачки. На час пред`явлення позову відповідач фактично не проживає у цьому будинку, його речі в ньому відсутні, але реєстрація місця проживання відповідача зберігається, що перешкоджає позивачці розпорядитися цим майном, оформити державні субсидії.
ОСОБА_1 просила:
усунути їй перешкоди у користуванні житлом шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування будинком по АДРЕСА_1 ;
стягнути з відповідача на свою користь компенсацію сплаченого нею у зв`язку із зверненням до суду судового збору в сумі 768,40 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 24 березня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач є єдиним власником житлового будинку по АДРЕСА_1 . Згідно копії паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_1, виданого 22 липня 1999 року Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській області, останній 09 березня 2021 року знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки відповідач добровільно знявся з реєстрації місця проживання, чим фактично задовольнив позовні вимоги про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком по АДРЕСА_1, після пред`явлення до нього позову, адже саме з реєстрацією відповідача у вказаному будинку позивач пов`язувала порушення її права на вільне розпорядження і користування майном, тому позовні вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком по АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають, адже на час розгляду справи судом права позивача не порушуються відповідачем.
Суд першої інстанції вказав, що відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Враховуючи не підтримання представником позивача вимог унаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову, суд вважав за необхідне на підставі частини третьої статті 142 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача понесений нею при зверненні до суду судовий збір в сумі 768,40 грн та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 06 липня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Визнано нечинним рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 24 березня 2021 року та закрито провадження у справі.
Повернуто ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні апеляційної скарги згідно з квитанцією від 29 квітня 2021 року № 0.0.2107980911.1 в сумі 576,30 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію сплаченого при поданні до суду судового збору в сумі 768,40 грн та компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в поданій від імені ОСОБА_1 її представником - адвокатом Замшою Д. Д. апеляційній скарзі він, крім клопотання про скасування рішення суду першої інстанції, вказує про відмову від позову та просить у зв`язку із цим закрити провадження у справі. Суд апеляційної інстанції приймає відмову ОСОБА_1, від імені якої діє представник - адвокат Замша Д. Д., від пред`явленого нею позову до ОСОБА_2 про визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом та застосовує відповідні процесуальні наслідки, передбачені в частини другої статті 373 ЦПК України, а саме: визнає рішення суду першої інстанції нечинним (без його скасування) та закриває провадження у справі.
Апеляційний суд вказав, що згідно з частини третьої статті 142 ЦПК України позивач має право на присудження з відповідача на свою користь судових витрат (судового збору та витрат на професійну правничу допомогу) за сукупності таких обставин: 1) після звернення позивача з позовом відповідач самостійно задовольнив пред`явлені до нього позовні вимоги, 2) позивач не підтримує свої позовні вимоги у зв`язку з їх задоволенням відповідачем, 3) суд закрив провадження у справі. Закриваючи провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову, суд не встановлює наявність або відсутність фактів порушення прав позивача, суд не постановляє рішення стосовно пред`явлених позивачем вимог. Однак задоволення відповідачем пред`явлених до нього позивачем матеріально-правових вимог, викладених у позовній заяві, що спонукало позивача до відмови від позову, є достатньою підставою для покладення на відповідача понесених позивачем судових витрат. У цій справі позивачка відмовилася від позову і суд апеляційної інстанції приймає таку відмову із закриттям провадження після того, як в період провадження у справі відповідач знявся з реєстрації місця проживання у житловому будинку позивачки та повністю усунув існуючі для неї перешкоди у розпорядженні своїм майном, які пов`язанні з його реєстрацією у цьому житлі. Тому понесені позивачкою судові витрати (судовий збір за подання позовної заяви та витрати на професійну правничу допомогу) належить стягнути з відповідача.
Аргументи учасників справи
У серпні 2021 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 06 липня 2021 року, в якій просив ухвалу апеляційного суду скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації сплаченого при поданні до суду судового збору в сумі 768,40 грн та компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про залишення понесених витрат за ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що відповідач не вчинив процесуальну дію, яка свідчить про визнання ним позову та передбачає задоволення позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову. Суд апеляційної інстанції встановив, що заява про відмову від позову подана письмово та викладена представником позивача у тексті апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Також суд апеляційної інстанції встановив, що позивач не подавав жодних заяв про визнання позову у розумінні письмових заяв учасників справи, а саме заяви по суті справи, зокрема, відзиву на позовну заяву.
Вказує, що відповідач повинен вчинити процесуальну дію, яка передбачає задоволення позовних вимог відповідачами після пред`явлення позову у розумінні норм цивільного процесуального законодавства. Вчинення відповідачем цивільно-правової угоди не є процесуальною дією та не свідчить про визнання позовних вимог відповідачем після,пред`явлення до нього позову. Тому присудження стягнення понесених позивачем судових витрат у справі з відповідача є безпідставним.
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відхилити касаційну скаргу ОСОБА_2, а постанову апеляційного суду - залишити в силі.
Відзив мотивований тим, що самостійне зняття відповідача з реєстрації місця проживання після пред`явлення позову судом першої інстанції вірно розцінене як фактичне визнання ОСОБА_2 позову та самостійне задоволення позовних вимог в повному обсязі. У зв`язку із самостійним зняттям відповідача з реєстрації місця проживання, фактичним визнанням позовних вимог, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги щодо визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням не підтримав. Позивачем рішення суду першої інстанції оскаржено до апеляційного суду. Відповідач ОСОБА_2, достеменно знаючи що судом першої інстанції у цій справі з нього стягнуто всі судові витрати на користь позивача, рішення Бобринецького районного суду до апеляційної інстанції не оскаржував, фактично погодившись як із таким стягненням, так і з рішенням цілому.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року призначено справу до судового розгляду.