ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 200/10390/19-а
адміністративне провадження № К/9901/4075/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Буряк І.В.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року (колегія суддів: головуючий суддя - Сухарьок М.Г., судді - Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.)
у справі №200/10390/19-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Донецькій області
про визнання протиправною, скасування вимоги про стягнення боргу, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Донецькій області), в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Донецькій області про стягнення боргу (недоїмки) від 20.05.2019 № Ф-29769-17 на суму 40946,43 грн, з яких 40776,43 грн - недоїмка та 170,00 грн - штраф;
- зобов`язати ГУ ДФС у Донецькій області вчинити дії щодо коригування облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів ОСОБА_1, шляхом погашення (зменшення) заборгованості зі сплати єдиного внеску на суму 40946,43 грн, з яких 40776,43 грн - недоїмка та 170,00 грн - штраф.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що звільняється від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з чим вважає оскаржувану вимогу відповідача протиправною. Також позивач зазначив, що відображення контролюючим органом в обліковій картці платника інформації про наявність у останнього заборгованості зі сплати єдиного внеску є протиправними та порушує права ОСОБА_1 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Донецькій області від 20.05.2019 № Ф-29769-17 на загальну суму 35975,67 грн;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 384,20 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що до початку проведення антитерористичної операції, тобто до 14.04.2014 позивач мав статус платника єдиного внеску. Нормативні підстави для звільнення від виконання обов`язків, передбачених Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до початку проведення антитерористичної операції були відсутні, а тому контролюючим органом правомірно нараховано ОСОБА_1 недоїмку та штрафні санкції за період до 14.04.2014 на загальну суму 4970,76 грн. При цьому, суди дійшли висновку про відсутність у контролюючого органу правових підстав для формування та направлення на адресу платника податкової вимоги за період з 14.04.2014 по 19.04.2019 на суму 35975,67 грн, оскільки позивач є таким, що звільнений від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції. Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ДФС у Донецькій області вчинити дії щодо коригування облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів ОСОБА_1, шляхом погашення (зменшення) заборгованості зі сплати єдиного внеску на суму 40946,43 грн, з яких 40776,43 грн - недоїмка та 170,00 грн - штрафні санкції, суди зазначили, що положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не містять приписів, які б зобов`язували податковий орган не здійснювати повноваження щодо обліку нарахування єдиного внеску та посилавшись на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18-а вказали, що положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" звільняють платника від виконання обов`язків щодо сплати єдиного внеску на певний час, однак не скасовують такі обов`язки.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ГУ ДФС у Донецькій області вчинити дії щодо коригування облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів ОСОБА_1, шляхом погашення (зменшення) заборгованості зі сплати єдиного внеску на суму 39597,67 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про протиправність внесення відповідачем до облікових даних платника інформації про наявність у останнього заборгованості зі сплати єдиного внеску на суму 39597,67 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Донецькій області від 20.05.2019 № Ф-29769-17 на суму 4970,76 грн сторонами не оскаржується, а тому не є предметом касаційного розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, згідно з свідоцтвом платника єдиного податку від 26.10.2012 серія НОМЕР_1 позивач є платником єдиного податку 3 групи, ставка 5%.
ОСОБА_1 проживає та здійснює підприємницьку діяльність в м. Покровську Донецької області, що належить до переліку населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція.
20.05.2019 відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-29769-17, згідно з якою станом на 30 квітня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені складає 40946,43 грн, з яких 40776,43 грн- недоїмка та 170,00 грн - штраф.
Вважаючи зазначену вимогу контролюючого органу протиправною, а також таким, що порушує його права факт відображення в облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, Суд виходить з наступного.
Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 цього Закону встановлено, що Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Частиною першою статті 2 Закону № 2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин п`ятої, сьомої та восьмої статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування; єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку; платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до вимог статті 25 цього Закону рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Пункт 9-3 Перехідних положень Закону №2464-VI з 13 березня 2015 року в зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 2 березня 2015 року №219-VIII постановлено вважати пунктом 9-4.
Так, згідно з пунктом 9-4 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону №2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ДФС у Донецькій області вчинити дії щодо коригування облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів ОСОБА_1, шляхом погашення (зменшення) заборгованості зі сплати єдиного внеску на суму 35975,67 грн, суди попередніх інстанцій виходили з того, що положення Закону №2464-VI не містять приписів, які б зобов`язували податковий орган не здійснювати повноваження щодо обліку нарахування ЄСВ та посилавшись на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18-а наголосили на тому, що положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" звільняють платника від виконання обов`язків щодо сплати єдиного внеску на певний час, однак не скасовують такі обов`язки.
Відповідач, вважаючи такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими, зазначив, що визнання протиправною та скасування вимоги є недостатніми для повного захисту та відновлення його прав. Платник наголосив на тому, що для повного захисту його прав необхідно зобов`язати відповідача здійснити коригування в особовій картці платника відомостей щодо наявної у нього суми заборгованості з єдиного внеску.
Так, у постанові від 10.02.2021 у справі №805/3362/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" до Офісу великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання зарахувати сплачені грошові кошти в рахунок погашення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та виключити з інтегрованої картки платника заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Велика палата Верховного Суду зазначила, що належним та достатнім захистом прав позивача у спірних правовідносинах є саме визнання протиправною та скасування податкової вимоги.
За таких обставин, колегія судів суду касаційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,