ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2021 року
м. Київ
справа №361/1849/16-а
адміністративне провадження № К/9901/20712/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Земляної Г.В., Беспалова О. О., Мєзєнцева Є. І. від 07 липня 2020 року
у справі № 361/1849/16-а
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Київської області
про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
I РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі також - відповідач, Броварське ОУПФУ Київської області), у якому просив:
визнати протиправними дії, бездіяльність відповідача за безпідставне переведення ОСОБА_1, при обрахуванні розміру пенсії зі статті 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на пенсію згідно статті 21 цього ж закону, без його заяви та без повідомлення про перевід, та відмову надати розпорядження про перевід на іншу пенсію, відповідно до заробітної плати;
зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2011 року, відповідно статті 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 110% від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахування проведених виплат, та стягнути різницю недоотриманої пенсії;
зобов`язати Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області перерахувати належну ОСОБА_1 додаткову пенсію, як постраждалому від аварії на ЧАЕС III категорії, з 01 листопада 2011 року, відповідно до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахування проведених виплат", та стягнути різницю недоотриманої пенсії.
2. Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Броварського ОУПФУ Київської області за безпідставне переведення ОСОБА_1 щодо обрахування розміру пенсії зі статтею 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на пенсію згідно статті 21 цього ж закону без його заяви та без повідомлення про перевід, та відмову надати розпорядження про перевід на іншу пенсію відповідно до заробітної плати. Зобов`язано Броварське ОУПФУ Київської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2011 року відповідно до статті 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 110% від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та стягнути різницю недоотриманої пенсії. Зобов`язано Броварське ОУПФУ Київської області перерахувати належну ОСОБА_1 додаткову пенсію, як постраждалому від аварії на ЧАЕС III категорії, з 01 листопада 2011 року відповідно до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням проведених виплат, та стягнути різницю недоотриманої пенсії. В іншій частині позову відмовлено.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року апеляційну скаргу Броварського ОУПФУ Київської області задоволено. Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2017 року скасовано. Прийнято нову постанову. Закрито провадження у справі в частині задоволення вимог адміністративного позову щодо зобов`язання Броварського ОУПФУ Київської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2011 року відповідно статті 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", стягнути різницю недоотриманої пенсії та зобов`язання Броварського ОУПФУ Київської області перерахувати належну ОСОБА_1 додаткову пенсію, як постраждалому від аварії на ЧАЕС III категорії, з 01 листопада 2011 року відповідно до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахування проведених виплат, та стягнути різницю недоотриманої пенсії. В іншій частині позову відмовлено.
4. 21 квітня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд рішення суду апеляційної інстанції за виключними обставинами у цій справі.
5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2017 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року у справі № 361/1849/16-а відмовлено.
6. 17 серпня 2020 року позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі № 361/1849/16-а, у якій просить таку скасувати, а також скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та залишити в силі постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2017 року.
7. Верховний Суд ухвалою від 21 серпня 2020 року відкрив касаційне провадження у цій справі.
8. 10 вересня 2020 року до Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якій просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
ІІ. ЗМІСТ ЗАЯВИ ПОЗИВАЧА ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
9. Заява обґрунтована тим, що рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі №1-247/2015 (3393/18) було визнано неконституційною норму права, яка застосована судом апеляційної інстанції під час ухвалення постанови від 27 липня 2017 року.
10. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якій зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято у відповідності до вимог законодавства, а отже, підстави для його скасування відсутні. Відповідач зазначив, що рішення Конституційного Суду України стосується Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб". Крім того, позивачем фактично заявлені нові позовні вимоги, які не були предметом розгляду цієї справи.
III. ОЦІНКА CУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
11. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції зазначив, що саме з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у Кабінету Міністрів України припинились відповідні повноваження щодо регулювання порядку та розмірів соціальних виплат та допомог, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 на правовідносини, пов`язані з розглядом заяви заявника (позивача) у квітня 2016 року, не може вплинути, оскільки ці правовідносини виникли та існували до його прийняття. Отже, з огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що зміна правового регулювання правовідносин щодо перерахунку пенсії внаслідок ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 є підставою для звернення позивача до органів Пенсійного фонду України із новою заявою про перерахунок пенсії. У разі ж, якщо після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, поновлення права на перерахунок пенсії не відбулося, у позивача виникають підстави для звернення до суду з новим позовом за для його захисту.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
12. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує, що рішення суду апеляційної інстанції суперечить рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року у справі № 1-11/2018(3830/15), від 27 лютого 2020 року у справі №1-247/2015 (3393/18), прийняте без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Судом апеляційної інстанції не забезпечено повного та всебічного розгляду справи за присутністю відповідача, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
13. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є законним, обґрунтованим та не підлягає скасуванню, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволені позову відмовлено, не передбачає примусового виконання тобто рішення не може вважатись не виконаним (пункт 1 частина 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
15. Частиною першою статті 361 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
16. Згідно з частиною п`ятою статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є:
1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;
2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення;
3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
17. Частиною шостою статті 361 КАС України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
18. Відповідно до частин першої та другої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
19. Згідно з частиною четвертою статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
20. Частиною п`ятою вказаної статті передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.
21. Відповідно до частини першої статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
22. Частиною другою вказаної статті передбачено, що судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.
23. Із тексту імперативних приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.
24. Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року (справа № 808/1628/18, розглянута у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду) сформував правовий висновок щодо практичного застосування положень зазначеної норми КАС України.
25. Так, Верховний Суд зазначив: