ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 819/1190/16
адміністративне провадження № К/9901/43315/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 (суддя - Шульгач М.П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 (судді - Коваль Р.Й., Гуляк В.В., Судова- Хомюк Н.М. ) у справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до відділу з питань агропромислового розвитку Заліщицької районної державної адміністрації про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в :
У жовтні 2016 року Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до суду з позовом, в якому просило:
стягнути з відповідача на їх користь заборгованість в сумі 4662,20 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, який є працівником відділу з питань агропромислового розвитку Заліщицької районної державної адміністрації, у серпні 2013 року через Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Борщівської міжрайонної виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення отримав путівку №349535 в Трускавець курорт санаторій "Весна" терміном 21 день.
Перебуваючи у даному санаторії ОСОБА_2 повідомив відповідача про те, що він має намір поділити дану путівку із дружиною ОСОБА_3 . Керівництво відділу з питань агропромислового розвитку Заліщицької райдержадміністрації погодило поділ путівки між ОСОБА_2 та його дружиною, відтак ОСОБА_2 використав частину відпустки в даному санаторії, а саме - 12 днів, а ОСОБА_3 використала 9 днів даної путівки.
Як встановлено судами і не заперечується сторонами, ОСОБА_3 не є застрахованою особою у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
На підставі направлення від 06.04.2016 №10/2 та наказу від 06.04.2016 №10/3 позивачем проведена планова перевірка відповідача за період з 01.06.2010 по 01.04.2016 щодо дотримання правильності використання страхових коштів на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності.
За результатами перевірки складено Акт від 07.04.2016 №10, в якому зафіксовано факти порушення пункту 4.11 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затв. постановою правління Фонду від 25.02.2009 №12, а саме - страхувальник використав путівку №349535, видану на ім`я ОСОБА_2 на 21 день, із порушенням норм чинного законодавства, оскільки путівка була незаконно поділена з незастрахованою особою ОСОБА_3 (а.с. 18)
За результатами проведення перевірки 12.04.2016 позивач прийняв рішення №4, яким визначив суму неправомірно використаних коштів, які підлягають поверненню в розмірі 4166,40 грн, а рішенням №7/2 від 23.06.2016 у зв`язку із неповерненням вищезазначених коштів Фонд застосував до відповідача фінансові санкції, у розмірі 416,64 грн штрафу та 79,16 грн пені. (а.с. 22; 24)
Нараховані кошти відповідач добровільно не повернув, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення відповідної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що страхувальник використав путівку із порушенням норм чинного законодавства, оскільки путівка видана на ім`я ОСОБА_2 на 21 день та була незаконно поділена з незастрахованою особою ОСОБА_3 . Вважає, що відповідач на підставі п. 6 ст. 15 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у зв`язку з порушенням порядку використання страхових коштів повинен відшкодувати Фонду неправомірно витрачену суму страхових коштів.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.11.2016, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017, позов задоволено частково.
Стягнуто з відділу з питань агропромислового розвитку Заліщицької районної державної адміністрації на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до відділу з питань агропромислового розвитку Заліщицької районної державної адміністрації заборгованість в сумі 1998,17 грн, з них: 1785,60 грн неправомірно витрачених коштів, 34,01 грн пені, 178,56 грн штрафних фінансових санкцій.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач неправомірно поділив надану страхувальнику відпустку, оскільки ОСОБА_3 не мала права на отримання даної путівки у зв`язку з тим, що не була застрахована у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, будь-які докази про добровільну її участь у загальнообов`язковому державному соціальному страхуванні відсутні, а тому кошти на її відпустку були видані та використані неправомірно.
Суди дійшли висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення неправомірно витрачених коштів Фонду за 9 днів в сумі 1998,17 грн. При цьому судами враховано визнання відповідачем своїх неправомірних дій щодо надання згоди на поділ путівки між позивачем та його дружиною, а отже неправомірного використання страхових коштів.
З ухваленими у справі рішеннями не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове про задоволення позову повністю.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що відповідно до пункту 1 частини 5 статті 15 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно втрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг, а тому стягненню з відповідача підлягає повна сума заборгованості.
При цьому посилається на те, що поділ фінансових і штрафних санкцій на частини при віднесенні до неправомірних витрат вартості путівки, яка використана із порушенням норм чинного законодавства, не передбачено.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм