РІШЕННЯ
Іменем України
13 вересня 2021 року
Київ
справа №9901/79/21
адміністративне провадження № П/9901/79/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Бевзенка В.М., Стародуба О.П., Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
за участю
секретаря судового засідання Ступак Ю.А.
учасників справи:
позивача ОСОБА_1
представника позивача Бірюч О.В.
представника відповідача Шевчука А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -
УСТАНОВИВ:
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРЕДМЕТ СПОРУ
17 березня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду (далі-КАС ВС) як до суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 16 лютого 2021 року за № 360/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої стаття 126 Конституції України";
-поновити ОСОБА_1 на посаді судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
Аргументи позивача:
Позивач в обґрунтування доводів позовної заяви посилається на те, що рішення ВРП від 16 лютого 2021 року за № 360/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої стаття 126 Конституції України" (далі-Спірне рішення) прийняте на підставі рішення відповідача від 17 грудня 2020 року №3509/0/15-20 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 липня 2020 року № 299/3дп/15-20 про притягнення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
Проте, ухвалюючи Спірне рішення про звільнення з посади судді, ВРП не враховано те, що позивач звернувся наприкінці грудня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду (далі -ВП ВС) із скаргою в порядку, передбаченому частиною 7 статті 266 КАС України. Скарга ОСОБА_1 зареєстрована ВП ВС 4 січня 2021 року, їй присвоєно номер провадження - 11-2сап21, а ухвалою від 20 січня 2021 року відкрито провадження за скаргою.
Водночас, 10 лютого 2021 року з веб-сайту ВРП позивач дізнався про те, що на 16 лютого 2021 року до порядку денного Ради включено питання про розгляд подання Третьої дисциплінарної палати ВРП про звільнення його з посади судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
На переконання ОСОБА_1, ВРП не мала розглядати питання про його звільнення до розгляду ВП ВС його скарги на рішення Ради від 17 грудня 2020 року №3509/0/15-20.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що його не повідомлено у належний спосіб про засідання ВРП, ОСОБА_1 направив клопотання на адресу відповідача, яке зареєстровано Радою 11 лютого 2021 року, в якому просив зупинити або відкласти розгляд подання про звільнення до вирішення ВП ВС скарги.
Однак, 16 лютого 2021 року ВРП розглянула подання та прийняла Спірне рішення про звільнення позивача з посади судді, в той час, як ВП ВС вже були витребувані для розгляду скарги ОСОБА_1 матеріали дисциплінарного провадження.
Позивач також, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Олександр Волков проти України", "Краска проти Швейцарії", зазначив, що розгляд подання про звільнення до закінчення процедури оскарження рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, позбавляє ОСОБА_1 можливості реалізувати право на відновлення на посаді, за умови, коли підстава для звільнення (рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності) буде визнана протиправною.
За доводами позивача, відповідачем у спірному рішенні мають бути наведені мотиви, на підставі яких прийнято рішення про його звільнення. Крім того, ВРП не враховано, що рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 29 липня 2020 року, яке слугувало підставою для внесення подання про звільнення ОСОБА_1 .
Аргументи відповідача:
У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з позовними вимогами та просить залишити позов без задоволення.
Відповідач зазначає, що Спірне рішення було прийняте в межах повноважень, визначених Конституцією України та Законом № 1798-VIII.
Крім того, відповідач наголошує на тому, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про засідання ВРП, на якому прийнято рішення про його звільнення.
Підставою для внесення подання слугували висновки Третьої Дисциплінарної палати ВРП про те, що поведінка судді ОСОБА_1 під час розгляду питання про затвердження мирової угоди у цивільній справі №200/5719/18, а також при розгляді ним як слідчим суддею скарг на рішення і дії слідчого у справах № 200/12806/17, 200/15179/17, 200/20739/17, 200/1712/18 викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції; допущені суддею ОСОБА_1 грубі порушення закону підривають суспільну довіру до суду, що свідчить про наявність підстав для кваліфікації його дій як вчинення істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді.
Наведеним висновкам ВРП надана оцінка ВП ВС за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Ради від 17 грудня 2020 року, та у постанові від 24 червня 2021 року у справі №11-2сап21 Суд дійшов висновку про те, що ВРП надала вичерпну оцінку діям судді.
Крім того, відповідач зауважує, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді.
За доводами відповідача Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що Рішення ВРП про звільнення судді з посади, не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на підставі рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності і за своєю суттю таке рішення є кадровим.
КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
18 березня 2021 року ухвалою Верховного Суду в складі судді Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Тацій Л.В. відкрито провадження за цим позовом та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 12 квітня 2021 року о 12 год. 00 хв.
05 квітня 2021 року на адресу Верховного Суду від ВРП надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. До заяви додано доказ надсилання її копії позивачу на його електронну адресу.
7 квітня 2021 року ухвалою Верховного Суду заяву Вищої ради правосуддя про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
Позивачем 30 березня 2021 року та Вищою радою правосуддя 1 квітня 2021 року до Суду подані клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду адміністративної справи № 11-2сап21 за скаргою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2020 року № 3509/0/15-20 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 липня 2020 року № 299/3дп/15-20 про притягнення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
Ухвалою КАС ВС від 12 квітня 2021 року зупинено провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду адміністративної справи № 11-2сап21 за скаргою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2020 року № 3509/0/15-20 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 29 липня 2020 року № 299/3дп/15-20 про притягнення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
3 серпня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання ВРП про поновлення провадження у цій справі, в якому заявник зазначає, що 24 червня 2021 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №11-2сап21. До заяви про поновлення провадження у справі відповідач надав копію постанови у справі №11-2сап21, якою скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення ВРП-без змін.
Верховний Суд ухвалою від 10 серпня 2021 року поновив провадження у справі.
Також 10 серпня 2021 року суддя Тацій Л.В. подала заяву про самовідвід від розгляду справи, яка ухвалою Суду від 10 серпня 2021 року залишена без задоволення.
Після поновлення провадження у справі та вирішення заяви про самовідвід судді Тацій Л.В., 10 серпня 2021 року постановлена ухвала про призначення справи до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 13 вересня 2021 року на 12:30 годину.
7 вересня 2021 року до КАС ВС надійшло клопотання ВРП про участь представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. До заяви додано доказ надсилання її копії позивачу на його електронну адресу.
Ухвалою від 8 вересня 2021 року задоволена заява ВРП про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
УСТАНОВЛЕНІ У СПРАВІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Указом Президента України від 21 травня 2007 року №432/2007 ОСОБА_1 призначений строком на п`ять років на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави.
Постановою Верховної Ради України від 17 травня 2012 року № 4736-VI ОСОБА_1 обраний на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави безстроково, Указом Президента України від 07 листопада 2013 року № 619/2013 переведений на роботу на посаду судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.
Під час розгляду об`єднаної дисциплінарної справи стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_2 . Третя Дисциплінарна палата ВРП з власної ініціативи ухвалою від 11 грудня 2019 року № 3427/3дп/15-19 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді цього ж суду ОСОБА_1 з підстав можливої наявності в його діях ознак дисциплінарних проступків, відповідальність за які передбачена підпунктом "а" пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Ухвалою від 13 травня 2020 року № 1251/3дп/15-20 Третя Дисциплінарна палата ВРП відкрила дисциплінарну справу стосовно цього ж судді за дисциплінарними скаргами Дніпровської міської ради з підстав можливої наявності в його діях ознак дисциплінарних проступків, відповідальність за які передбачена підпунктом "а" пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та об`єднала в одну дисциплінарну справу зі справою, відкритою щодо судді ОСОБА_1 ухвалою від 11 грудня 2019 року № 3427/3дп/15-19.
За результатами розгляду цієї об`єднаної дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалила рішення від 29 липня 2020 року № 2299/3дп/15-20, яким притягнула суддю Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Висновок про наявність правових підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності ґрунтувався на оцінці дій судді під час розгляду цивільної справи № 200/5719/18, а також розгляду ним як слідчим суддею скарг на рішення і дії слідчого у справах № 200/12806/17, 200/15179/17, 200/20739/17, 200/1712/18.
Позивач оскаржив рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 29 липня 2020 року.
За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 рішенням ВРП від 17 грудня 2020 року за №3509/0/15-20 залишено без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 29 липня 2020 року.
Вища рада правосуддя у своєму рішенні від 17 грудня 2020 року №№3509/0/15-20 погодилася з висновком Дисциплінарного органу, наведеним у рішенні від 29 липня 2020 року, про те, що суддею ОСОБА_1 порушені вимоги закону під час розгляду цивільної справи № 200/5719/18, які полягають у незабезпеченні повідомлення відповідачів про час і місце розгляду справи та розгляді справи за їхньої відсутності. Така професійна поведінка вказує про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (допущення внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків).
Крім того, ВРП дійшла висновку про те, що обставини здійснення суддею ОСОБА_1 провадження у справі, участь у якій беруть громадяни іноземних держав, без з`ясування, чи можуть такі особи бути відповідачами у справі з огляду на особливості підсудності справ з іноземним елементом, обставини прийняття суддею рішення, що врегульовує питання позбавлення права власності осіб, яким не було відомо про наявність спору щодо належного їм майна, вказують на наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема права власності).
Водночас, ВРП не погодилася з наведеною у рішенні її Дисциплінарного органу кваліфікацією дій судді під час розгляду ним справ № 200/12806/17, 200/15179/17, 200/20739/17, 200/1712/18 як дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод (права власності)). Незгода з такими висновками Третьої Дисциплінарної палати ВРП мотивована тим, що право власності держави, юридичних осіб публічного права, зокрема суб`єктів владних повноважень, не підпадає під конвенційні гарантії, передбачені Першим протоколом до Конвенції.
За наведених підстав ВРП змінила кваліфікацію дій судді ОСОБА_1 у цій частині, застосувавши підставу для дисциплінарної відповідальності, яку Третя Дисциплінарна палата ВРП відхилила як таку, що поглинається порушенням конвенційних прав, а саме: кваліфікувала дії судді згідно з підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків), оскільки вибраний суддею спосіб дій зводився до ухвалення такого документа, якому було надано форму судового рішення, що унеможливлювало б апеляційне оскарження та перегляд відповідних судових рішень, про що зазначив скаржник.
Підсумовуючи висновки, ВРП зазначила, що за сукупністю всіх установлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин підтверджується висновок Третьої Дисциплінарної палати про те, що допущені суддею ОСОБА_1 грубі порушення закону підривають суспільну довіру до суду та є несумісними зі статусом судді, а тому дисциплінарний орган правильно кваліфікував дії судді як вчинення істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді. Застосування такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади судді, є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 50 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".
18 грудня 2020 року за вхідним №12151/0/8-20 до ВРП надійшло подання Третьої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України відповідно до рішення Дисциплінарного органу від 29 липня 2020 року №2299/3дп/15-20.
Поряд із цим ОСОБА_1 звернувся до ВП ВС із скаргою на рішення Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2020 року.
Ухвалою ВП ВС від 20 січня 2021 року відкрито провадження № 11-2сап21 у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2020 року № 3509/0/15-20 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 липня 2020 року № 2299/3дп/15-20 про притягнення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
Цим же судовим рішенням відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову та витребувано від ВРП матеріали дисциплінарної справи, на підставі яких ухвалено рішення від 17 грудня 2020 року № 3509/0/15-20.
11 лютого 2021 року до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання судді ОСОБА_1 від 10 лютого 2021 року про відкладення розгляду вказаного матеріалу, в якому заявник зазначив, що йому стало відомо з веб-сайту ВРП, про включення до порядку денного на 16 лютого 2021 року питання про його звільнення з посади судді. ОСОБА_1 в обґрунтування підстав для відкладення розгляду матеріалів зазначив, що виклику від ВРП не отримував, а також повідомив, що наприкінці грудня 2020 року оскаржив рішення ВРП до ВП ВС і ухвалою Суду від 20 січня 2021 року відкрито провадження за його скаргою, на цей час розгляд справи триває. Крім того, заявник просив зупинити або відкласти розгляд подання до вирішення ВП ВС його скарги на рішення ВРП.
16 лютого 2021 року ВРП прийняла рішення № 360/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої стаття 126 Конституції України".
У підсумку Вища рада правосуддя у своєму рішенні про звільнення позивача підставами його звільнення визначила пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України,- вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Носіями судової влади в Україні є професійні судді.
Відповідно до частини шостої статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді є: 1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров`я; 2) порушення суддею вимог щодо несумісності; 3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; 5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду; 6) порушення обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.
Згідно положень статті 131 Конституції України, в Україні діє Вища рада правосуддя, яка: 1) вносить подання про призначення судді на посаду; 2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; 3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; 4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; 5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою; 6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів; 8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого; 9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, Законом України "Про вищу раду правосуддя" (далі-Закон № 1798-VIII) та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (далі-Закон № 1402-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Статтею 112 Закону №1402-VIII визначено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".
Статтею 115 Закону №1402-VIII встановлено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади. Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені Вищою радою правосуддя (її відповідним органом).
У цій справі позивач оскаржує рішення Вищої ради правосуддя від 16 лютого 2021 року за № за № 360/0/15-21, яким його звільнено з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 131 Конституції України та статті 3 Закону № 1798-VIII до повноважень ВРП належить внесення подання про призначення судді на посаду, ухвалення рішення про звільнення судді з посади.
Тобто, ВРП є органом, що уповноважений ухвалювати рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
Фактичні обставини, які слугували підставою для прийняття такого рішення, викладено в рішенні ВРП від 17 грудня 2020 року № 3509/0/15-20 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 липня 2020 року № 2299/3дп/15-20 про притягнення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, в якій просив скасувати рішення ВРП від 17 грудня 2020 року № 3509/0/15-20.
За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 ВП ВС ухвалила постанову у справі № 11-2сап21, якою скаргу позивача залишена без задоволення, а рішення ВРП - без змін.
Отже, рішення ВРП про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді та про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади судді станом на час розгляду цієї справи є чинним і за наслідками судового розгляду не скасоване, у ньому встановлено факти грубого порушення ОСОБА_1 закону, що підривають суспільну довіру до суду та є несумісними зі статусом судді.
Відповідно до частини 2 статті 57 Закону № 1798-VIII рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків
Оцінюючи Спірне рішення ВРП на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, на чому наголошує позивач у своєму позові, Верховний Суд вважає, що воно містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.
Так, підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді слугувало рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 29 липня 2020 року, яке залишено без змін рішенням ВРП від 17 грудня 2020 року № 3509/0/15-20, про внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська за вчинення істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді.
Кожний із зазначених у рішенні фактів досліджено як ВРП, так ВП ВС під час розгляду справи № 11-2сап21 за скаргою ОСОБА_1 .
Доводячи необґрунтованість Спірного в цій справі рішення, позивач фактично оспорює законність та вмотивованість рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 29 липня 2020 року, залишеного без змін рішенням ВРП від 17 грудня 2020 року № 3509/0/15-20 та ВП ВС за результатами розгляду справи № 11-2сап21.
Як вже було зазначено, судовим рішенням у справі № 11-2сап21 надана оцінка рішенням відповідача про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та внесення подання про його звільнення, і вказані рішення визнані правомірними та обґрунтованими, тому Верховний Суд вважає неможливим під час розгляду цієї справи надати окрему оцінку законності рішень Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 29 липня 2020 року та ВРП від 17 грудня 2020 року № 3509/0/15-20 і надає оцінку виключно тому, чи була дотримана відповідачем при прийнятті Спірного у цій справі рішення належна процедура.
Порушення процедури при прийнятті спірного рішення з боку ВРП доводиться на підставі того, що відповідачем таке рішення прийнято до перегляду рішень ВРП Великою Палатою Верховного Суду, розгляд проведено без участі позивача та не здійснено його виклик належним чином для участі у засіданні Ради.
Оцінюючи відповідні доводи позовної заяви, Верховний Суд вказує на таке.
Оскаржуваним у цій справі рішенням ВРП реалізувала накладене на ОСОБА_1 рішенням Дисциплінарного органу від 29 липня 2020 року стягнення, а тому рішення відповідача від 16 лютого 2021 року № 360/0/15-21 не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а за своєю суттю таке рішення є кадровим.
При цьому відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
Посилання позивача у позовній заяві на той факт, що прийняття спірного рішення відбулося без участі судді, хоча він надсилав клопотання про відкладення чи зупинення розгляду подання про звільнення, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з такого.
Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 30 Закону № 1798-VIII особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом. Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлено на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Як слідує з матеріалів справи, на адресу Бабушкінського районного суду м. Дніпро 5 лютого 2021 року направлений лист за №3306/0/9-21, яким ОСОБА_1 повідомлено про засідання ВРП, призначене на 16 лютого 2021 року.
Отже, в розумінні статті 30 Закону № 1798-VIII, ОСОБА_1 вважається належним чином сповіщеним про дату, час та місце розгляду питання про його звільнення, позаяк повідомлення направлено не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання за адресою суду, де працював позивач.
До того ж Судом установлено та підтверджується самим позивачем, що 10 лютого 2021 року він дізнався про засідання Ради, призначене на 16 лютого 2021 року.
За процедурою повідомлення, передбаченою Законом № 1798-VIII, на ВРП покладено обов`язок направити повідомлення судді щодо якого розглядається питання звільнення не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, без застереження про строки вручення такого повідомлення.
Водночас, слід зауважити, що строк, в який особа, що має право бути присутньою особисто або надати пояснення для розгляду їх під час вирішення питання про звільнення такий строк має бути розумним, тобто достатнім для реалізації права участі судді.
Враховуючи встановлені у справі обставини та визнання позивачем того, що станом на 10 лютого 2021 року йому було відомо про розгляд ВРП питання про його звільнення на 16 лютого 2021 року, колегія суддів приходить до висновку, що такий строк для реалізації суддею права на подачу пояснень та забезпечення особистою участі у засіданні був достатнім. Тим більше, що клопотання про відкладення чи зупинення розгляду питання про звільнення, ОСОБА_1 не аргументував наявністю непереборних обставин, за яких він не може прибути на засідання ВРП 16 лютого 2021 року.
Вказані обставини дозволяють дійти висновку, що відповідачем вжито всіх заходів з метою забезпечення права позивача надавати пояснення та прийняти участь у засіданні. Крім того, позивачу було повідомлено його право на участь у засіданні Ради в режимі відеоконференції.
За положеннями статті 56 Закону № 1798-VIII, неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
Отже, ВРП правомірно розглянула питання звільнення з посади судді ОСОБА_1 16 лютого 2021 року, який не прибув на засідання ВРП, за його відсутності.
Із цих же підстав є безпідставними й покликання ОСОБА_1 в позовній заяві на пункт 17.5 Регламенту, згідно з яким після доповіді члена ВРП суддя та/або його представник мають право бути заслуханими на засіданні ВРП та надати відповідні пояснення, оскільки ці правила стосуються ситуації, коли суддя прибув на засідання ВРП. Як зазначено вище, ОСОБА_1 на засідання ВРП 16 лютого 2021 року не прибув.
Крім того, рішення ВРП від 16 лютого 2021 року ухвалене повноважним складом ВРП та підписане всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні, відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості.
Щодо посилань позивача на те, що відповідачем не враховано його клопотання про відкладення чи зупинення розгляду подання до закінчення розгляду справи ВП ВС за його скаргою на рішення ВРП, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з пунктом 9.4 Глави 9 Регламенту ВРП (затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 52/0/15-17) рішення Ради, її органів ухвалюється на засіданні Ради, її органів, якщо інше не визначено Законом. У випадках, визначених Законом, рішення Ради, її органів ухвалюється у нарадчій кімнаті, бути присутніми у якій іншим особам, крім членів Ради чи Дисциплінарної палати, які мають право голосу при ухваленні рішення, забороняється. Рішення ухвалюється відкритим голосуванням, якщо інше не встановлено Законом, за допомогою електронної системи в такий спосіб, що унеможливлює голосування іншої особи замість члена Ради. Після закінчення кожного голосування за допомогою електронної системи його результати висвітлюються на інформаційному табло електронної системи в залі засідань та оголошуються головуючим на засіданні. У разі відсутності технічної можливості здійснювати голосування за допомогою електронної системи голосування здійснюється шляхом фіксування волевиявлення члена Ради - "За" або "Проти" у протоколі (відомості про голосування) згідно з формою, затвердженою Радою, яка є додатком 3 до цього Регламенту. Рішення із процедурних або організаційних питань порядку денного може ухвалюватися з голосу (підняттям руки). Результати голосування оголошуються головуючим на засіданні.
Судом встановлено, що згідно з витягом з протоколу № 11 засідання ВРП від 16.02.2021, у засіданні ВРП брали участь 14 її членів, тобто більшість від її складу. Членом ВРП Грищуком В.К. проінформовано членів Ради про те, що від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення або відкладення розгляду питання про його звільнення з посади судді та оголосив зміст цього клопотання.
Члени ВРП видалились до нарадчої кімнати для обговорення заявленого клопотання. Після повернення з нарадчої кімнати член ВРП Грищук В.К. запропонував відмовити у задоволенні клопотання заявленого суддею ОСОБА_1, оскільки він повідомлений про дату, час та місце проведення засідання. Додав, що ВРП розглядається кадрове питання, а не дисциплінарна справа.
Головуючий Овсієнко А.А. запропонував визначитись з можливістю задоволення клопотання ОСОБА_1 .
Після проведення голосування відповідно до абзацу шостого пункту 9.4 Регламенту, головуючий Овсієнко А.А. оголосив, що за задоволення клопотання судді ОСОБА_1 не проголосував жоден член ВРП, проти -14.
Враховуючи результати голосування, ВРП вирішила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його клопотання про зупинення відкладення розгляду питання про його звільнення з посади судді.
Враховуючи встановлені обставини, а також приписи законодавства, Суд вважає за необхідне зазначити, що твердження позивача про залишення ВРП без уваги його клопотання про зупинення чи відкладення розгляду питання про його звільнення з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України є безпідставними, тоді як відповідачем при розгляді вказаного клопотання дотримано встановлених законодавчих вимог та процедури щодо розгляду такого клопотання із врахуванням зазначених позивачем обставин.
Окрім того, доводи про наявність підстав для відкладення чи зупинення розгляду питання про звільнення до розгляду ВП ВС скарги на рішення ВРП також є безпідставними, виходячи з того, що чинне законодавство не містить заборони розгляду подання про звільнення судді до розгляду скарги на рішення ВРП.
Слід також зауважити, що посилання позивача на те, що розгляд питання про звільнення до вирішення скарги ВП ВС на рішення ВРП позбавляє його можливості на захист права, позаяк, у разі скасування рішення Дисциплінарного органу, рішення про його звільнення не підлягає автоматичному скасуванню, є безпідставними.
Так, позивач, звертаючись до Суду з цим позовом, реалізував своє право на судовий захист та, за умови скасування ВП ВС рішення Дисциплінарного органу ВРП про притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності, Суд при вирішенні цього спору мав би підстави для захисту прав позивача шляхом скасування Спірного рішення.
Для забезпечення реалізації гарантій позивача на захист його прав та інтересів у межах цієї справи Судом було зупинено провадження до розгляду скарги ОСОБА_4 на рішення ВРП про притягненнят його до дисциплінрної відповідальності.
Проте, за результатами розгляду скарги ОСОБА_4 ВП ВС прийняла рішення від 24 червня 2021 року у справі № 11-2сап21, яким рішення ВРП від 17 грудня 2020 року № 3509/0/15-20 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 липня 2020 року № 2299/3дп/15-20 про притягнення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" залишено без змін.
Отже, за процедурою оскарження, рішення Дисциплінарного органу, на підставі якого прийнято Спірне рішення, було чинним як станом на дату розгляду Радою питання про звільнення позивача з посади судді, так і станом на дату розгляду цієї справи, через що вирішення ВРП питання про звільнення ОСОБА_1 до розгляду його скарги ВП ВС не вплинуло та не могло вплинути на можливість відновлення прав позивача, є правомірним.
Враховуючи викладене, відповідачем не допущено порушень вимог Закону №1798-VIII при вирішенні питання про можливість прийняття спірного в цій справі рішення за відсутності судді та його представника.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення ВРП від 16 лютого 2021 року за № 360/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої стаття 126 Конституції України" прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстав для скасування вказаного рішення відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII немає.
Позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська є похідними від вимог про оскарження рішення, яким позивача звільнено з цієї посади, тому такі вимог також не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд