ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/17126/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Голекс" - Кардашевська Т.В., адвокат (ордер від 01.08.2021 АА № 1136294),
відповідача-Антимонопольного комітету України - Атаманюк Г.В. (в порядку самопредставництва),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Голекс"
на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2020 (суддя Бондаренко Г.П.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 (головуючий суддя: Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П.)
у справі № 910/17126/19
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Голекс" (далі - Товариство)
до Антимонопольного комітету України (далі - АМК)
про визнання частково недійсним рішення.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до АМК про визнання частково недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 03.09.2019 № 583-р у справі № 143-26.13/107-18 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу" (далі - Рішення АМК) у частині, що стосується Товариства.
Позовна заява мотивована, зокрема, тим, що Рішення АМК прийнято: за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; при недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; за невідповідності висновків, викладених у Рішенні АМК, обставинам справи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2020 зі справи № 910/17126/19 (суддя Бондаренко Г.П.) у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд вказав, що позивачем пропущено двомісячний строк на оскарження Рішення АМК, який (строк) є присічним та відновленню не підлягає.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 рішення суду першої інстанції скасовано; ухвалено нове рішення яким позов задоволено повністю; стягнуто з АМК на користь Товариства витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 7 684 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 11526 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не погодився з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позову з підстав пропуску Товариством двомісячного строку на оскарження Рішення АМК, зазначивши про те, що АМК не спростувало обставин, що позивач дізнався про Рішення АМК лише в грудні 2019, оскільки оскаржуване рішення на його адресу не надходило, а доказів направлення Товариству оскаржуваного рішення відповідачем не надано; під час розгляду даної справи місцевим господарським судом не встановлювалась дата отримання позивачем оскаржуваного рішення. Також задовольняючи позовні вимоги Товариства, апеляційний суд вказав, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з`ясування АМК обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у Рішенні АМК, обставинам справи.
Постановою Верховного Суду від 04.02.2021 касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 зі справи № 910/17126/19 скасовано; справу № 910/17126/19 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постановою суду апеляційної інстанції від 31.05.2021 зі справи № 910/17126/19 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем при зверненні з позовом до суду не пропущений встановлений законом присічний строк на оскарження Рішення АМК. Постанова апеляційного господарського суду мотивована відсутністю підстав передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для визнання Рішення АМК недійсним у частині, що стосується Товариства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі (з урахуванням заяви про усунення недоліків) Товариство просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу, з посиланням на приписи пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), мотивовано тим, що під час ухвалення судових рішень у справі судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування такої норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 917/1424/17.
Серед іншого, скаржник зазначає, що місцевий та апеляційний господарські суди порушили норми процесуального права, зокрема, частини третьої статті 310 ГПК України, та зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), що є підставою для скасування судових рішень.
Доводи інших учасників справи
АМК у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою Товариства на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, а у випадку розгляду касаційної скарги Товариства по суті її доводів, відмовити у її задоволенні.
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.09.2021 № 29.3-02/2967 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/17126/19 у зв`язку із запланованою відпусткою суддів Бенедисюка І.М. і Селіваненка В.П.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.
Рішенням АМК:
- визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" і Товариство вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів на закупівлю - "Шарнірно-зчленований самоскид вантажопідйомністю 55 тон" (оголошення № UA-2017-12-20-000968-c), проведених філією "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Публічного акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (пункт 1);
- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, на Товариство накладено штраф у розмірі 2 272 500 грн. (пункт 3);
- визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" (далі - ТОВ з ІІ "Юромаш") і Товариство вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів на закупівлю - "Шарнірно-зчленований самоскид вантажопідйомністю 55 тон" (оголошення № UA-2018-01-04-000345-а), проведених філією "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Публічного акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (пункт 4);
- за порушення, зазначене в пункті 4 резолютивної частини цього рішення, на Товариство накладено штраф у розмірі 2 272 500 грн. (пункт 6).
Рішенням АМК встановлено, зокрема, що:
- Товариство та ТОВ з ІІ "Юромаш" є суб`єктами господарювання у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції";
- АМК встановлено, що Товариство та ТОВ з ІІ "Юромаш" разом брали участь у торгах на закупівлю філією "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" публічне акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія";
- Філією "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Публічного акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (далі- Замовник) проведено відкриті торги на закупівлю: "Шарнірно-зчленований самоскид вантажопідйомністю 55 тон" (оголошення №UA-2017-12-20-000968-с) у кількості 9 шт. (Торги-№ 1), та "Шарнірно-зчленований самоскид вантажопідйомністю 55 тон" (оголошення № UА-2018-01-04-000345-а) у кількості 9 шт. (Торги-№ 2);
- відповідно до протоколу розкриття Замовником отримані пропозиції: ТОВ "ЕТС-КИЇВ" - початкова цінова пропозиція - 197 100 000 грн., кінцева цінова пропозиція - 157 777 777,77 грн. (з ПДВ); ТОВ з ІІ "Юромаш" початкова цінова пропозиція - 180 580 607,72 грн., кінцева цінова пропозиція - 172 580 607,72 грн. (з ПДВ); Товариства - початкова цінова пропозиція - 187 719 257,52 грн., кінцева цінова пропозиція - 153 980 600 грн. (з ПДВ);
- за результатом аукціону, переможцем Торгів № 1 визначено Товариство;
- протоколом № 321 тендерного комітету було відхилено тендерну пропозицію Товариства та протоколом № 333 відхилено наступну найбільш вигідну тендерну пропозицію ТОВ "ЕТС-КИЇВ". Отже, переможцем у Торгах № 1 було визнано ТОВ з ІІ "Юромаш", з яким Замовником укладено відповідний договір від 18.04.2018 № 559-2 на загальну суму 172 580 607,72 грн (з ПДВ).
Стосовно Торгів № 2 у Рішенні АМК встановлено що:
- відповідно до протоколу розкриття Замовником отримані пропозиції: ТОВ "ЕТС-КИЇВ" - початкова цінова пропозиція - 180 000 000 грн., кінцева цінова пропозиція - 157 777 777,77 грн. (з ПДВ); ТОВ з ІІ "Юромаш" - початкова цінова пропозиція - 180 580 607,72 грн., кінцева цінова пропозиція - 172 580 607,72 грн. (з ПДВ); Товариства - початкова цінова пропозиція - 187 719 257,52 грн., кінцева цінова пропозиція - 187 719 257,52 грн. (з ПДВ).;
- рішенням тендерного комітету, який оформлений протоколом № 66 тендерного комітету було відхилено тендерну пропозицію переможця ТОВ "ЕТС-КИЇВ". Отже, переможцем у Торгах № 2 було визнано ТОВ з ІІ "Юромаш", з яким Замовником укладено відповідний договір від 01.06.2018 № 758-2 на загальну суму 180 580 607,72 грн (з ПДВ).
За результатами аналізу інформації та матеріалів, отриманих під час розгляду антимонопольної справи № 143-26.13/107-18, АМК встановлено, що ТОВ з ІІ "Юромаш" і Товариство узгоджували між собою умови участі в Торгах № 1 і № 2;
- пов`язаність ТОВ з ІІ "Юромаш" і Товариства під час участі у Торгах, зокрема, через посадових осіб ТОВ "Аргепо", що створює умови для обміну інформацією і взаємодії між товариствами;
- Товариство використовує для отримання поштових відправлень адресу свого конкурента - ТОВ з ІІ "Юромаш" під час участі в Торгах № 1 та № 2. Товариство і ТОВ з ІІ "Юромаш" використовують для здійснення господарської діяльності приміщення, розташовані за однаковою адресою, що створює умови для доступу до інформації про господарську діяльність один одного, а також сприяє обміну інформацією між ними, у тому числі під час підготовки до участі в Торгах;
- наявність спільних працівників під час проведення Торгів № 1 та № 2, а саме одночасне перебування одних і тих же фізичних осіб у трудових відносинах із відповідачами ( у антимонопольній справі) свідчить про спільне здійснення ними господарської діяльності, у зв`язку із чим відповідачі не могли бути не обізнані з діяльністю один одного та мали можливість доступу до інформації один одного та обміну інформацією між ними щодо господарської діяльності;
- Товариство та ТОВ з ІІ "Юромаш" уповноважили одних і тих же осіб отримувати відправлення та представляти їх інтереси в органах Державної фіскальної служби протягом 2017 - 2019 років. Наведена інформація свідчить про наявність спільної господарської діяльності між відповідачами в антимонопольній справі та вказує на можливість координувати свою поведінку, у тому числі під час Торгів № 1 та № 2. Отже, АМК дійшов висновку, що надання відповідачами повноважень на вчинення певних дій одними й тими ж особами підтверджує ведення спільної господарської діяльності, обмін інформацією між ними та створило умови для спільної підготовки до участі в Торгах, що було б неможливим за наявності конкуренції між ними;
- між ТОВ з ІІ "Юромаш" і Товариством існували сталі господарські відносини ще до подання ними пропозицій конкурсних торгів замовникам торгів; ТОВ з ІІ "Юромаш" і Товариство були пов`язані господарськими відносинами та інтересами стосовно спільної діяльності, що обумовило їх домовленість про результати Торгів № 1 і № 2;
- протягом 2017-2018 років ТОВ з ІІ "Юромаш" надало Товариству фінансову допомогу в розмірі 16 742 300 грн., з них 3 073 300 грн. під час проведення Торгів № 1 та № 2. Отже, взаємовідносини між ТОВ з ІІ "Юромаш" та Товариством свідчать про фінансову підтримку Товариства у господарській діяльності ;
- синхронність створення та завантаження електронних файлів їх спільними характеристиками, файли були створені відповідачами (в антимонопольній справі) послідовно в один день та завантажені з невеликою різницею в часі, що вказує на спільну підготовку цих файлів та/або обмін інформацією під час створення та завантаження зазначених файлів для подання у складі пропозицій Відповідачами, які мали виступати конкурентами на торгах;
- Товариство використовувало у господарській діяльності для подання пропозиції конкурсних торгів та входження в аукціон IP-адресу, яку використовувало ТОВ з ІІ "Юромаш", що підтверджує спільну погоджену поведінку під час подання пропозицій;
- Товариство відмовилося від підписання договору поставки у Торгах № 1, а також фактично не здійснило жодних заходів, які б свідчили про підготовку для реальної участі в торгах із наміром скласти конкуренцію і перемогти;
- ТОВ з ІІ "Юромаш" до загальної вартості поставлених 10 самоскидів на суму 162 270 915,40 грн (без ПДВ) включило необґрунтованих витрат на суму 32 006 630,60 грн та націнку в розмірі 45 433 715,60 грн., тобто ТОВ з ІІ "Юромаш" завищило вартість (ціну) пропозицій. Загальна сума націнки за 10 самоскидів становить 45 433 715,60 грн. Такий розмір націнки встановлений завдяки тому, що ТОВ з ІІ "Юромаш" є єдиним дилером на території України та може впливати на ціну реалізації самоскидів іншим суб`єктам господарювання ;
- отже, за висновками АМК, наведені вище обставини свідчать про обізнаність відповідачів щодо участі один одного в Торгах № 1 та № 2 та узгодження ними спільної поведінки з метою забезпечення перемоги в Торгах № 1 та № 2 - ТОВ з ІІ "Юромаш", під час участі у Торгах не змагалися між собою, оскільки діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, тому усунули конкуренцію між собою.
За висновками АМК, вказане у сукупності та встановлені ним у розгляді антимонопольної справи обставини свідчать про узгодження Товариством та ТОВ з ІІ "Юромаш" своєї поведінки при підготовці та участі у Торгах, замінивши ризик, який породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки. Така координація економічної поведінки названих товариств призвела до усунення між ними конкуренції під час проведення Торгів. У результаті наведеного спотворений основний принцип Торгів - здійснення конкурентного відбору учасників, відповідно, право на укладення договору було отримано переможцем не на конкурентних засадах.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Рішення АМК недійсним у частині, що стосується Товариства.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник стверджує, що під час ухвалення судових рішень у справі судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування такої норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 917/1424/17.
Стосовно наведеного Суд зазначає наступне.
Згідно з приписами статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що Товариством оскаржується рішення місцевого господарського суду, яким останньому відмовлено у задоволенні позову. Рішення обґрунтовано тим, що Товариством пропущений двомісячний строк на оскарження Рішення АМК, який (строк) є присічним та відновленню не підлягає. При цьому, самим Товариством визначено підставу касаційного оскарження, а саме: - неврахування судами висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 917/1424/17, де питання пропуску двомісячного строку на оскарження Рішення АМК взагалі не ставилося, не досліджувалося судами та будь-які висновки з цього питання за змістом вказаної постанови відсутні, що свідчить про неподібність правовідносин у справі, що розглядається зі справою № 917/1424/17.
Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст судових рішень у їх контексті та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/17126/19 (в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України) на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, з огляду на таке.
Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Верховний Суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення у справі № 910/17126/19 ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 917/1424/17, оскільки висновки в зазначеній справі і у справі № 910/17126/19, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично - доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
Так, у справі, що розглядається, судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, встановлено:
- пов`язаність Відповідачів в антимонопольній справі;
- знаходження Відповідачів за однаковою адресою;
-наявність спільних працівників (одночасне перебування одних і тих же фізичних осіб у трудових відносинах із відповідачами у антимонопольній справі);
-уповноваження одних і тих же фізичних осіб;
- господарські відносини між Відповідачами в антимонопольній справі;
-фінансова допомога;
- синхронність створення та завантаження електронних файлів, їх спільні характеристики;
-використання відповідачами однакової IP-адреси, поштової адреси, приміщення;
-встановлення націнки;
-відмова Товариства від підписання договору поставки у Торгах № 1 та його цінова поведінка під час Торгів № 1.
Саме за наведених обставин АМК дійшло висновків, що Товариство та ТОВ з ІІ "Юромаш" при підготовці та участі у Торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель за Законом України "Про публічні закупівлі", тому спотворили результати торгів.
Натомість, у справі № 917/1424/17, на яку здійснює своє посилання скаржник, були відсутні такі встановлені обставини як: фінансова допомога, відмова від підписання договору, уповноваження одних і тих же фізичних осіб, наявність спільних працівників, встановлення націнки, однакових IP-адрес, поштових адрес, що виключає подібність правовідносин зі справою, що розглядається.
За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги встановлено, що постанова Верховного Суду, на висновки щодо застосування норм права в якій посилається скаржник у касаційній скарзі, була прийнята: за іншої, ніж у даній справі фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями і за іншими поданими сторонами та оцінених судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, тобто зазначена справа і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками та підставами, що свідчить про неподібність правовідносин у них.
Тобто у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що господарським судам під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також достатність/вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.
За таких обставин доводи скаржника про неврахування судами попередніх судових інстанцій у розгляді справи відповідного висновку Верховного Суду є безпідставним, оскільки висновок щодо застосування норм права, який викладений у зазначеній постанові Верховного Суду стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 910/17126/19.
Верховний Суд підкреслює, що в силу принципів диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, Верховний Суд переглядає справу в межах усіх доводів касаційної скарги, та з урахуванням установлених у справі конкретних обставин, та не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Перевірка відповідних доводів (аргументів) касаційної скарги перебуває поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції, враховуючи те, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За відсутності подібності правовідносин, суд касаційної інстанції згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на судові рішення попередніх інстанцій зі справи в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
У касаційній скарзі скаржник також посилається на те, що місцевий та апеляційний господарські суди порушили норми процесуального права, зокрема, частини третьої статті 310 ГПК України, та зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для скасування судових рішень.
Фактично зазначений довід касаційної скарги відповідає за своїм змістом приписам пункту 4 частини другої статті 287 та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
Верховний Суд зазначає, що за приписами пункту 4 частини другої статті 287 відсутні підстави для закриття касаційного провадження. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 зі справи № 905/2137/19, від 22.04.2021 зі справи № 910/6322/20, від 01.07.2021 зі справи № 910/15635/20 .
З огляду на положення пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України Суд не бере до уваги аргументи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази. Відповідно до зазначеної норми процесуального права наведені порушення (в разі їх наявності) є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Однак у цій справі підстава, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на яку посилався скаржник, не підтвердилася.
З огляду на викладене судом касаційної інстанції відхиляються як необґрунтовані доводи скаржника щодо ухвалення судових рішень у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Судом відхиляється посилання скаржника на положення частини четвертої статті 75 ГПК України, оскільки преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (у тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.07.2020 зі справи № 910/5315/19, від 03.11.2020 зі справи № 909/948/18.
Водночас, касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Верховний Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.