ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 903/323/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
на ухвалу Господарського суду Волинської області
у складі судді Войціховського В. А.
від 23.03.2021 та
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Бучинська Г. Б., Олексюк Г. Є., Філіпова Т. Л.
від 06.07.2021
за позовом Фізичної особи-підприємця Печук Ірини Василівни (правонаступник - Фізична особа-підприємець Куралов Микола Васильович)
до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
про стягнення 4 110 095,81 грн,
1. Історія справи
Фізична особа-підприємець Печук Ірина Василівна (правонаступником якої є Фізична особа-підприємець Куралов Микола Васильович) звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про стягнення пені у розмірі 4 110 095, 81 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.07.2020 у справі № 903/323/20 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 11 247,95 грн пені, а також 168,72 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, та 46,52 грн витрат на професійну правничу допомогу. В частині стягнення пені в сумі 4 098 847,86 грн відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2020 у справі № 903/323/20 скасовано в частині відмови в позові про стягнення 4 098 847,86 грн пені; викладено резолютивну частину рішення в новій редакції, відповідно до якої позов задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича 4 110 095,81 грн пені.
12.02.2021 Господарським судом Волинської області на примусове виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 було видано наказ №903/323/20-2.
Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 903/323/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021. Постановою Верховного Суду від 06.05.2021 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі № 903/323/20 скасовано. Рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2020 у справі № 903/323/20 залишено в силі.
18.03.2021 Фізична особа-підприємець Куралов Микола Васильович звернувся до Господарського суду Волинської області із заявою про заміну сторони в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України, в якій просив змінити стягувача за наказом Господарського суду Волинської області №903/323/20-2 від 12.02.2021 - Фізичну особу-підприємця Куралова Миколу Васильовича на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Абсолют". В обґрунтування вказаної заяви Фізична особа-підприємець Куралов Микола Васильович посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Абсолют" є правонаступником Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича на підставі укладеної 09.03.2021 між ними договору відступлення права вимоги щодо стягнення неустойки (пені) в сумі 4 110 095,81 грн, яка стягнута на користь Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича відповідно до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі №903/323/20, на примусове виконання якої Господарським судом Волинської області 12.02.2021 було видано наказ №903/323/20-2.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.03.2021, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2021, задоволено заяву Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича про заміну сторони (стягувача) його правонаступником у справі № 903/323/20. Замінено стягувача - Фізичну особу-підприємця Куралова Миколу Васильовича на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Абсолют" на стадії виконання наказу Господарського суду Волинської області №903/323/20-2 від 12.02.2021 у справі №903/323/20.
Ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
- відповідно до положень пункту 1.4 договору про відступлення права вимоги від 09.03.2021 новий кредитор набуває права вимоги у повному обсязі з дня підписання цього договору, тобто 09.03.2021;
- доказів оспорювання договору відступлення права вимоги від 09.03.2021, визнання його недійсним, або наведення обставин, які свідчать про його нікчемність не надано;
- предметом договору відступлення права вимоги від 09.03.2021 є право вимоги, що належить первісному кредитору по стягненню з боржника неустойки (пені) у сумі 4 110 095,81 грн, присудженої до стягнення на користь первісного кредитора згідно із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі №903/323/20, на примусове виконання якої Господарським судом Волинської області було видано наказ №903/323/20-2 від 12.02.2021, а стягувач звернувся до суду із відповідною заявою про заміну сторони правонаступником на стадії виконання судового рішення з огляду на що, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення статті 334 Господарського процесуального кодексу України, а не статті 52 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу, і на яку здійснює посилання заявник у заяві про заміну сторони правонаступником.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.03.2021 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 у даній справі, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Куралова Миколи Васильовича про заміну сторони (стягувача) його правонаступником у справі № 903/323/20.
В касаційній скарзі скаржником зазначено, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник посилається на положення статей 202, 258, 512, 513, 515, 551, 656 Цивільного кодексу України, Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", статті 52 Господарського процесуального кодексу України.
Фізична особа-підприємець Куралов Микола Васильович відзив на касаційну скаргу не надав, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.
4. Позиція Верховного Суду
Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).
Згідно з положеннями статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої - третьої, п`ятої статті 334 Господарського процесуального кодексу України: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Варто зазначити, що стаття 52 Господарського процесуального кодексу України вміщена до розділу І "Загальні положення" глави 4 "Учасники судового процесу" цього Кодексу, якими регламентуються загальні засади відносно кола учасників, сторін, третіх осіб судового провадження, осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, їх прав та обов`язків тощо. Натомість стаття 334 Господарського процесуального кодексу України розташована в розділі V "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах", що присвячений врегулюванню відносин, пов`язаних з примусовим виконанням судових рішень. Звідси нормативні приписи статті 52 Господарського процесуального кодексу України слід вважати загальними по відношенню до приписів, закріплених статтею 334 цього Кодексу.
Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права від однієї особи до іншої. Правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи може мати місце у разі коли до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.
Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Заміна кредитора у зобов`язанні, як і саме зобов`язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов`язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом договору відступлення права вимоги від 09.03.2021 є право вимоги, що належить первісному кредитору по стягненню з боржника неустойки (пені) у сумі 4 110 095,81 грн, присудженої до стягнення на користь первісного кредитора згідно із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі №903/323/20.
Тобто, при укладенні оспорюваного договору уступки права вимоги, не відбулася заміна кредитора у зобов`язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, а фактично відбулася уступка права стягувача за рішенням суду.
Водночас, Верховний Суд у справах №№ 910/12125/19, 904/147/18 зробив висновок про те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведене, Суд вважає, що судами попередніх інстанцій зроблено висновок про наявність підстав для заміни позивача його правонаступником на підставі цивільно-правової угоди, якою передбачена уступка права стягувача за рішенням суду, без урахування висновків Верховний Суд, викладених в постанові від 15.09.2020 у справі № 910/12125/19 та в постанові від 08.04.2020 у справі № 904/147/18.
Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що в договорі відступлення права вимоги від 09.03.2021 первісний кредитор підтвердив, що станом на день укладення цього договору, наказ Господарського суду Волинської області №903/323/20-2 від 12.02.2021, виданий на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі №903/323/20 до органів Державної виконавчої служби не пред`являвся, а постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі №903/323/20 є невиконаною.
В оскаржуваних судових рішеннях не встановлено обставин пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Волинської області №903/323/20-2 від 12.02.2021 та відкриття виконавчого провадження на його виконання.
Разом з тим, в постанові від 03.11.2020 у справі № 916/16/17 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, також зазначила про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині 5 статті 334 Господарського процесуального кодексу України (пункти 74 та 75 зазначеної вище постанови).
Таким чином, враховуючи висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/16/17, які не враховані судами попередніх інстанцій, та з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду Волинської області №903/323/20-2 від 12.02.2021, у суду першої інстанції були відсутні підстави для заміни стягувача його правонаступником на стадії виконання наказу Господарського суду Волинської області №903/323/20-2 від 12.02.2021 у справі №903/323/20.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони.