ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/1043/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Вронська Г.О., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
позивача - не з`явились,
відповідача - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 (головуючий - Бойко С.М., судді: Бонк Т.Б., Матущак О.І.) та рішення Господарського суду Львівської області від 26.11.2020 (суддя Коссак С.М.)
у cправі №914/1043/20
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"
про стягнення 61420761,43 грн,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У квітні 2020 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (далі - ЛМКП "Львівтеплоенерго") про стягнення заборгованості за договором від 19.09.2017 №6118/1718-ТЕ-21 у сумі 61420761,43 грн, з яких: 34059980,43 грн - пені, 8962895,21 грн - 3% річних, 18397885,79 грн - інфляційних втрат.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, у порушення умов договору постачання природного газу від 19.09.2017 №6118/1718-ТЕ-21, не виконав своїх зобов`язань щодо своєчасного розрахунку за поставлений природний газ, у зв`язку з чим позивач здійснив нарахування спірних сум.
1.3.Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, оскільки державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. Відповідач зазначав, що оплата поставленого природного газу за договором №6118/1718-ТЕ-21 проводилась в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП у відповідності до умов пункту 6.3 договору, а тому у позивача були відсутні правові підстави для нарахування відповідачу 3% річних, інфляційних втрат та пені за спірний період. Крім того, посилаючись на складну фінансову ситуацію, що склалася на ЛМКП "Львівтеплоенерго" через збитковість послуг теплопостачання та дефіцит коштів, пов`язаний з несплатою, в основному населенням, за послуги з теплопостачання, відповідач просив: зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення з ЛМКП "Львівтеплоенерго" на 90%; пропорційно зменшити розмір судових витрат; відстрочити виконання рішення суду по справі до повного виконання зобов`язання за договором про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ від 27.02.2018 №36/1/1730-Р3 (до 01.02.2023); розстрочити виконання рішення суду на 5 років із сплатою заборгованості рівними частинами
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.Між АТ "НАК "Нафтогаз України" та ЛМКП "Львівтеплоенерго" 19.09.2017 укладено договір №6118/1718-ТЕ-21 постачання природного газу (далі - договір), на виконання умов якого позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 895903535,36 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які знаходяться в матеріалах справи. Акти підписані повноважними представниками сторін договору та скріплені їх печатками.
2.2.Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
2.3.Судами встановлено, що позивачем у період з 31.10.2017 по 30.09.2018 на виконання договору №6118/1718-ТЕ-21 від 19.09.2017 поставлено відповідачеві природний газ на загальну суму 895903535,36 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу. Вартість поставленого природного газу повністю оплачена відповідачем, що підтверджується виписками з рахунків, однак ці оплати здійснені з порушенням строків, які обумовлені договором, внаслідок чого позивачем здійснено нарахування споживачу пені в сумі 34059980,43 грн, 3% річних у сумі 8962895,21 грн та інфляційних втрат за несвоєчасний розрахунок за одержаний природний газ у сумі 18397885,79 грн.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд Львівської області рішенням від 26.11.2020 у справі №914/1043/20, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2021, позов АТ "НАК "Нафтогаз України" задовольнив частково; стягнув з ЛМКП "Львівтеплоенерго" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 44390771,21 грн, з яких: пеня в розмірі 17029990,21 грн, 3% річних у сумі 8962895,21 грн, інфляційні втрати - 18397885,79 грн, з розстроченням виконання рішення суду на 12 місяців, шляхом сплати коштів рівними частинами.
3.2.Судові рішення обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення покладеного на нього обов`язку за договором, своє зобов`язання щодо оплати за поставлений природний газ виконав невчасно. Поряд з цим, врахувавши важкий фінансовий стан відповідача, ступінь його вини у виникненні спору, оптимальний баланс інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 50% та про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, шляхом сплати коштів рівними частинами. При цьому суди також врахували, що надання розстрочки виконання рішення суду не заблокує роботу підприємства, дозволить підприємству отримати дохід та спрямувати його на погашення заборгованості, що, в свою чергу, сприятиме настанню реальної можливості виконання рішення суду.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
4.1.АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду із касаційно скаргою, в якій просило скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 26.11.2020 у справі №914/1043/20 у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 17029990,22 грн - пені та в частині розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та відмовити в розстроченні виконання рішення суду на 12 місяців.
4.2.АТ "НАК "Нафтогаз України" у якості підстави касаційного оскарження послалося на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 стосовно застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГПК України, інтереси позивача, не дослідили, чи є цей випадок винятковим, внаслідок чого дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення суду. Крім того, скаржник вказує, що відповідачем не було доведено існування виключних обставин, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість розстрочення виконання рішення суду.
4.3.У відзиві на касаційну скаргу ЛМКП "Львівтеплоенерго", посилаючись на скрутне матеріальне становище та збитковість підприємства, зазначає про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90% та про наявність підстав для відстрочення сплати стягуваних сум на два роки, у зв`язку з чим просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/1043/20 частково і ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір пені на 90 % та відстрочити виконання судового рішення на два роки, судовий збір стягнути пропорційно задоволених вимог, решту задоволених позовних вимог залишити без змін.
5.Позиція Верховного Суду
5.1.Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).
5.2.Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
5.3.Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
5.4.Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
5.5.Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічні правові висновки викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19).
5.6.Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач повністю розрахувався за поставлений природний газ, втім цей розрахунок був здійснений із простроченням. При цьому, невиконання зобов`язань відповідачем було зумовлено, зокрема несвоєчасною оплатою населенням та бюджетними установами заборгованості за природний газ, а також несвоєчасною компенсацією від держави різниці між тарифами на природний газ та її собівартістю.
5.7.Суди врахували, що основним різновидом господарської діяльності відповідача є постачання теплової енергії, яка в подальшому споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, тому господарська діяльність відповідача є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль.
5.8.Суди також врахували, що позивач не подав будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.
5.9.З огляду на викладене вище, попередні судові інстанції дійшли висновків про те, що несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором є наслідком обставин, які виникли з об`єктивних для нього причин, у зв`язку з чим, врахувавши скрутний матеріальний стан відповідача, а також ненадання позивачем доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, прийнявши до уваги необхідність стимулювання неухильного виконання зобов`язань, дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення розміру пені, врахувавши при цьому й інтереси позивача, частково задовольнивши подане відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки, зменшивши її розмір не на 90%, як просив останній, а на 50% від заявленої до стягнення суми.
5.10.Що стосується доводів касаційної скарги щодо відсутності підстав для розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців, колегія суддів зазначає таке.
5.11.Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
5.12.Згідно з частиною першою статті 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
5.13.Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (частини перша - третя статті 331 ГПК України).
5.14.Оцінюючи доводи заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 5 років та подані на його обґрунтування докази, зокрема, звіти про фінансові результати за 2017 - 2019 роки, за 1 квартал 2020 року, інформацію про обсяг не відшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, попередні судові інстанції зазначили про наявність виняткових обставини, що ускладнюють виконання рішення суду боржником, оскільки його скрутний фінансовий стан обмовлений, зокрема неналежним виконання споживачами його послуг по теплопостачанню своїх обов`язків із розрахунку за надані послуги.
5.15.При цьому суди врахували, що в силу особливостей своєї діяльності (виробництво та постачання теплової енергії) основний дохід відповідач одержує протягом опалювального сезону, який зазвичай триває з жовтня по квітень, а тому надання розстрочки дозволить підприємству отримати необхідні кошти та виконати рішення суду.
5.16.Отже, враховуючи важкий фінансовий стан відповідача, ступінь його вини у виникненні спору, суди попередніх інстанцій зазначили, що ненадання розстрочки може спричинити негативні наслідки для відповідача та ускладнити виконання рішення у зв`язку з відсутністю у нього необхідних коштів. Водночас надання такої розстрочки не заблокує роботу підприємства, дозволить підприємству отримати дохід та спрямувати його на погашення заборгованості, що, в свою чергу, сприятиме настанню реальної можливості виконання рішення суду.
5.17.При цьому, суди врахували як можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення, оскільки визначили межі виправданої затримки виконання рішення суду на 12 місяці, а не на 5 років, як просив боржник.
5.18.Беручи до уваги те, що вирішення питання щодо розстрочення виконання рішення перебуває в межах повноважень господарського суду, який в рішенні навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про розстрочення виконання рішення на 12 місяців у цій справі, і в цьому випадку не вбачається, що суд використав свої повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням "справедливого балансу" між сторонами, колегія суддів погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про можливість розстрочення виконання рішення суду у цій справі на 12 місяців шляхом сплати коштів рівними частинами.
5.19.Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування попередніми судовими інстанціями правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 щодо застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, оскільки проаналізувавши зміст судових рішень у справі №908/1453/14 та у цій справі №914/1043/20, можна дійти висновку, що у кожній з цих справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами для обґрунтування заяв про зменшення розміру штрафних санкцій, з посиланням на приписи статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, та на підставі встановлених судами обставин вони приймали відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про неврахування судами при розгляді цієї справи правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, оскільки рішення у них прийняті за результатами дослідження різних доказів.
5.20.Інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі та зводяться до незгоди з відповідними обставинами і оцінкою, здійсненою судами. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.