У Х В А Л А
31 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/96/21
Провадження № 11-280заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В.С.,
суддів: Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід усіх суддів Великої Палати Верховного Суду від участі в розгляді справи за позовом ОСОБА_2 до Президента України, третя особа - Конституційний Суд України, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України в частині,
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Президента України, третя
особа - Конституційний Суд України, у якому просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 27 березня 2021 року № 124/2021 "Про деякі питання забезпечення національної безпеки України" в частині скасування Указу Президента України від 14 травня 2013 року № 256 "Про призначення ОСОБА_2 суддею Конституційного Суду України".
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 14 липня 2021 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував Указ Президента України від 27 березня 2021 року № 124/2021 "Про деякі питання забезпечення національної безпеки України" в частині скасування Указу Президента України
від 14 травня 2013 року № 256 "Про призначення ОСОБА_2 суддею Конституційного Суду України".
До Великої Палати Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на вказане рішення суду, а також заява про відвід усіх суддів Великої Палати Верховного Суду, яку скаржник мотивував тим, що увесь склад Верховного Суду є неповноважним.
Відповідно до частин першої та другої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Перевіривши наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяви про відвід доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України. Відповідно до закону можуть діяти вищі спеціалізовані суди. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Преамбулою Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 1 цього ж Закону визначено, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.
Згідно із частиною першою статті 7 зазначеного Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Згідно із частиною другою статті 37 цього ж Закону у складі Верховного Суду діє, зокрема, Велика Палата Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Частинами першою, другою та п`ятою статті 266 КАС визначено, що правила цієї статті поширюються, зокрема, на розгляд адміністративних справ щодо законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1 - 3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів. Судом апеляційної інстанції у справах, визначених частиною другою цієї статті, є Велика Палата Верховного Суду.
З наведених норм убачається, що в цій справі саме Велика Палата Верховного Суду є "судом, встановленим законом" у розумінні статті 6 Конвенції для апеляційного перегляду справи за позовом ОСОБА_2 до Президента України, третя
особа - Конституційний Суд України, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України в частині.
Стаття 36 КАС визначає підстави для відводу (самовідводу) судді.
За правилами цієї правової норми суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Як убачається із цієї норми, метою відводу судді або складу суду є уникнення будь-яких ситуацій, які б свідчили про зацікавленість у розгляді справи, впливали на об`єктивність під час оцінки обставин справи та прийняття у ній рішення.
ОСОБА_1, мотивуючи свою заяву про відвід усіх суддів Великої Палати Верховного Суду, посилається на те, що, на його думку, в Україні існує лише один повноважний суд, утворений законом - Вищий антикорупційний суд, а Верховний Суд не утворювався парламентом.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що перелік підстав для відводу судді чи всього складу суду є вичерпним. При цьому, лише пункт 4 частини першої статті 36 КАС передбачає певну варіативність, однак, скаржник у своїй заяві не вказує на те, що він має сумніви щодо неупередженості або об`єктивності суддів Великої Палати Верховного Суду, а також не наводить обставин, які б свідчили про упередженість усього складу Великої Палати Верховного Суду або окремих суддів стосовно скаржника, зацікавленість складу суду в певному рішенні в цій справі, чи про необ`єктивне ставлення до сторін у справі.
При вирішенні справи "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У пункті 52 цього ж рішення щодо об`єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Суб`єктивна думка позивача щодо порушення процедури утворення Верховного Суду є оціночною і не може свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів у безсторонності суду стосовно учасників цієї справи.
Отже, наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяви про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду доводи не свідчать про наявність визначених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС та інших підстав для відводу.
Відповідно до положень статті 40 КАС питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Питання про відвід судді Великої Палати не підлягає передачі на розгляд іншому судді та розглядається Великою Палатою.
Суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Суд звертає увагу також на ту обставину, що позитивне вирішення заяви про відвід позбавить ОСОБА_1 визначеного частиною першою статті 13 КАС права на апеляційний перегляд справи, оскільки формально не існуватиме складу суду, встановленого для цього законом, отже, заявник не зможе реалізувати своє право на доступ до правосуддя.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 36, 40 та 266 КАС, Велика Палата Верховного Суду