Постанова
Іменем України
07 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 311/498/20
провадження № 61-4715св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Російська Федерація,
третя особа - Міністерство закордонних справ України,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 02 березня 2021 року в складі судді Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувсядо Російської Федерації з позовом про відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивував тим, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації він був вимушений приймати участь у бойових діях з метою захисту Батьківщини, постійно піддаючись ризику загибелі або поранення. У зв`язку з участю в бойових діях позивач отримав інвалідність, що унеможливило ведення звичного для нього способу життя та завдало йому моральної шкоди.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просив судстягнути з відповідача 1 000 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 23 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що пред`явлені ОСОБА_1 позовні вимоги не можуть бути предметом розгляду в суді за відсутності в матеріалах справи передбаченої в частині першій статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" згоди компетентних органів Російської Федерації на пред`явлення до неї позову та залучення до участі в справі в якості відповідача.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач 22 січня 2021 року оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланням на те, що повний текст рішення суду першої інстанції отримав 23 грудня 2020 року.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2021 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, викладені в клопотанні позивача про поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції отримано позивачем 22 грудня 2020 року; апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху; встановлено десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги (зазначення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження) та роз`яснено наслідки невиконання вимог ухвали.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено з огляду на невиконання вимог ухвали від 29 січня 2021 року.
Аргументи учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та допущений надмірний формалізм, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що 01 березня 2021 року позивач направив на адресу апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій зазначив, що внаслідок отриманих поранень під час участі в антитерористичній операції він періодично має проходити стаціонарне лікування, яке мало місце, зокрема, з 22 грудня 2020 року по 21 січня 2021 року. Вказував, що з 01 лютого 2021 року по 26 лютого 2021 року також перебував на стаціонарному лікуванні в Обласному клінічному закладі з надання психіатричної допомоги ЗОР.
Посилався на те, що вказана заява отримана апеляційним судом 02 березня 2021 року, однак суд не надав їй оцінки в ухвалі від 02 березня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 17 травня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною шостою статті 357 ЦПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Тлумачення вказаних норм дає підстави для висновку, що на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І "Загальні положення" ЦПК України. Згідно з цією нормою перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 15, 16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року в справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) вказано, що "регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І "Апеляційне провадження" розділу V "Перегляд судових рішень" ЦПК України. Велика Палата Верховного Суду вважає, що слова "суд апеляційної інстанції", вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України)".
У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції помилково одноособово постановив ухвалу від 02 березня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, що призвело до порушення правил щодо складу суду. Тому вказана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини першої статті 411 ЦПК України є підставою для її обов`язкового скасування та направлення справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
За таких обставин колегія суддів не оцінює інші доводи касаційної скарги, в тому числі про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування оскарженої ухвали апеляційного суду.